Рішення № 136372863, 08.05.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/232/26

Провадження № 2/156/277/26

Рядок статзвіту № 40

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 травня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Комзюк Н.Н.,

за участю секретаря судового засідання Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «Свеа Фінанс» звернулось до Іваничівського районного суду Волинської області з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 23319,89 грн, а також понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №1545492 від 03.06.2024, укладеним між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 . Відповідач умови вказаного договору не виконала, у зв`язку з чим утворилась зазначена заборгованість, яка у добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026 головуючим суддею у цій справі визначено суддю Іваничівського районного суду Волинської області Комзюк Н.Н.

Ухвалою судді від 09.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові просив розглянути справу за відсутності представника ТОВ «Свеа Фінанс», проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином. Про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.

Ухвалою суду від 08.05.2026, суд, зі згоди позивача, розглядає справу за відсутністю відповідача заочно.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши та вивчивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Судом установлено, що 03.06.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1545492 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1.1. Договору, на умовах, встановлених Договором, товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно із п. 1.2. Договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 5000,00 грн. Тип кредиту -кредит.

Відповідно до п. 1.3. Договору, строк кредиту 357 днів.

Згідно із п. 1.5. Договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти.

Відповідно до п.2.1. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за Договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника, яку позичальник вказав при оформленні кредиту.

Даний факт підтверджується листом директора ТОВ «Пейтек» № 20250730-2550 від 30.07.2025, з якого вбачається, що між Товариством та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №01042024-2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта №5168745157970325 від ТОВ «Селфі Кредит»: 03.06.2024 о 11:37 на суму 5000,00 грн (номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 92ae8753-5c1d-474d-9134-00ebbf8f41a4; номер транзакції в системі ТОВ «Селфі Кредит» 9ac14ebc122f9e570af1d142d397800e, Session ID - 024956117561).

Отже, ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за договором виконало та надало кредит у сумі 5000,00 грн шляхом зарахування коштів на її платіжну картку. Таким чином, у відповідача виник обов`язок повернути надані кошти, на умовах та у строки, передбачені договором.

Також судом встановлено, що 28.07.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-25/25, відповідно до якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Селфі Кредит», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1545492 від 03.06.2024.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст.514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

Положеннями ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У ст.526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (ст.525 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ст.598 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Позивачем надано належні і допустимі докази на підтвердження укладення 03.06.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 1545492 отримання позичальником кредитних коштів у сумі 5000,00 грн.

Також, позовна заява містить належні і допустимі докази на підтвердження того, що до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача становить 23319,89 грн, яка складається із заборгованості за: тілом кредиту у розмірі 4999,89 грн; відсотками у розмірі 9070,00 грн; пенею у розмірі 9250,00 грн

Враховуючи, що отримані відповідачем кредитні кошти у добровільному порядку не були сплачені, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4999,89 грн.

Щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, суд враховує наступне.

З розрахунку заборгованості вбачається, що у період з 03.06.2024 по 19.06.2024 кредитодавець застосовував процентну ставку в розмірі 1% в день, а з 20.06.2024 по 26.05.2025 (тобто до дня закінчення строку дії договору) процентна ставка становила 1,5% в день.

Проте, умова договору, в частині нарахування процентів за ставкою 1,5% за кожен день користування кредитом не може бути застосована, оскільки така є нікчемною.

Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Натомість відповідачу, всупереч вищенаведених норм права, нараховувалися проценти за користування кредитом понад 1,00% в день.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Частиною 2 ст. 627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Укладений 03.06.2024 кредитний договір, за своєю суттю є договором споживчого кредитування, тому кредитор не мав права визначати проценту ставку у розмірі 1,50 %, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Кредитний договір укладено 03.06.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні (1,50 % ) є нікчемною в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Оскільки такий договір укладений після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», тому в даному випадку відсотки не можуть перевищувати 1%.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19 Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань,які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

У зв`язку з цим заявлену до стягнення заборгованість за процентами за користування кредитними коштами суд перераховує.

За період з 03.06.2024 по 26.05.2025 розмір заборгованості становить 17850,00 грн (5000 грн (тіло кредиту) ? 1% ? 357 днів = 17850,00 грн). Таким чином розмір заборгованості відповідача перед позивачем за відсотками за період з 03.06.2024 по 26.05.2025 становить 17850,00 гривень.

При цьому, з розрахунку заборгованості слідує, що на погашення заборгованості за відсотками відповідачем внесено 17355,00 грн.

Таким чином, з відповідача на корить позивача підлягає до стягнення 495,00 грн заборгованості за нарахованими відсотками (17850,00 - 17355,00 = 495,00).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 9250,00 грн суд враховує наступне.

Так, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки кредитний договір № 1545492 укладено 03.06.2024, тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, тому пеня в розмірі 9250,00 грн, не підлягає стягненню з відповідача, а підлягає списанню позивачем, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Також, з наданого позивачем розрахунку слідує, що внесені відповідачем кошти у розмірі 750,00 грн були зараховані на погашення штрафу, який відповідно п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України підлягав списанню, а тому заборгованість відповідача підлягає перерахунку з віднесенням сплачених в рахунок штрафу коштів у погашення загальної заборгованості, що становить 4744,89 грн (4999,89 (тіло кредиту) + 495,00 (відсотки) 750,00 (сплачений відповідачем штраф)= 4744,89).

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

При звернені до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з висновком суду про часткове задоволення позову, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 541,71 грн (4744,89/23319,89 х 2662,40 = 541,71).

Керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 81, 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1545492 від 03.06.2024 у розмірі в сумі 4744 гривні 89 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 541 гривню 71 копійку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Згідно з вимогами п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд.8;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н.Н. Комзюк