Ухвала суду № 136369133, 05.05.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/8206/24

Провадження №: 6/755/98/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі Бовкун М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Акціонерне товариство «РВС Банк», про розстрочення виконання рішення суду,

В СТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 , заінтересована особа АТ «РВС Банк», звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про розстрочення виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2025 року по справі № 755/8206/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «РВС Банк» заборгованості за кредитним договором від 29 липня 2019 року № 1032744 в сумі

40 049,71 грн, а також витрат по оплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн строком на 5 місяців із розрахунку по 8 494,43 грн на місяць зі сплатою боргу кожним платежем до 25 числа кожного місяця, починаючи з 25 січня 2026 року по 25 травня 2026 року.

На обґрунтування заяви зазначив, що 09 грудня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено судове рішення у цивільній справі № 755/8206/24 за позовом АТ «РВС Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29 липня 2019 року № 1032744 в сумі

40 049,71 грн, а також витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн. Проте, відповідач на даний час долучився до лав Зборойних Сил України та наразі є військовослужбовцем, має посвідчення учасника бойових дій. На утриманні ОСОБА_1 перебуває його родина, у тому числі й двоє неповнолітніх дітей, для яких він винаймає житло. Наразі ОСОБА_1 перебуває на злагодженні, отримує менше

21 000,00 грн. забезпечення, в силу такого майнового стану, оплата ним стягнутої заборгованості в сумі

40 049,71 гривень, а також витрат по оплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн буде нести надмірний тягар.

Отже, складна фінансова ситуація, що виникла внаслідок військової агресії росії та введення воєнного стану і мобілізації відповідача до Збройних Сил України, не дають можливості ОСОБА_1 своєчасно та в повній мірі виконати рішення суду в короткий строк. Відповідач, в межах своєї фінансової можливості, зробить все можливе для погашення заборгованості перед позивачем, задля повного та фактичного виконання судового рішення, добровільно сплачуючи борг щомісячними грошовими внесками строком на 5 місяців.

З огляду на викладене вимоги заяви просив задовольнити.

В порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Дніпровським районним судом міста Києва витребувано з Відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних та адміністративних справ Дніпровського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 755/8206/24.

03 квітня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Києва передано матеріали цивільної справи № 755/8206/24.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 квітня 2026 року заяву прийнято до провадження, призначено судове засідання з розгляду заяви на 05 травня 2026 року на 16 год. 40 хв.

04 травня 2026 року (вхід. від 05 травня 2026 року № 27755/26-Вх) до суду від представника заінтересованої особи АТ «РВС Банк» - адвоката Пиріг О.В., надійшли письмові заперечення на заяву. АТ «РВС Банк» вважає, що підстави для розстрочення виконання судового рішення у даній справі відсутні.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 04 листопада 2025 року

№ 398-рш/БТ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від

04 листопада 2025 року № 1044, яким розпочато процедуру виведення АТ «РВС БАНК» з ринку та в банку введено тимчасову адміністрацію. Згідно з рішенням Правління Національного банку України від

30 грудня 2025 року № 488-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «РВС БАНК» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 31 грудня 2025 року

№ 1270 «Про початок процедури ліквідації АТ «РВС БАНК» та делегування повноважень ліквідатору банку» з 05 січня 2026 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав ліквідацію АТ «РВС БАНК») строком на три роки до 04 січня 2029 року включно.

Згідно із частиною другою статті 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. Відповідно до частини першої, третьої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів за умови достатності коштів для забезпечення процедури ліквідації. Отже, стягнення з відповідача заборгованості перед Банком є одним з необхідних та нагальних заходів для забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку. Тому, відповідно, заява про відстрочення виконання судового рішення не підлягає задоволенню з огляду на правовий статус Банку та застосування спеціального Закону.

Норма статті 435 ЦПК України пов`язує можливість розстрочення чи відстрочення виконання рішення, зокрема, у «виняткових випадках» за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк. Обставини, за яких виконання рішення неможливе, повинні існувати насправді, в реальності, та безпосередньо перешкоджати його виконанню в строки, в обсязі та в порядку, визначені у рішенні. Звертаючись до суду із заявою про розстрочення виконання рішення, представник відповідача зазначив підстави, що ускладнюють виконання рішення, та просив розстрочити виконання рішення суду строком на 5 місяців з 25 січня по 25 травня 2026 року. На дату розгляду справи, 05 травня 2026 року, строк розстрочення, про який просив представник відповідача практично сплив, тому за умови добросовісної поведінки відповідач вже мав би заощадити кошти та погасити заборгованість. Також довідка про доходи та докази того, що відповідач винаймає житло, а також, що родина перебуває тільки на його утриманні, відсутні. Водночас, подаючи заяву про розстрочення виконання судового рішення, представником відповідача не надано будь-якого документального підтвердження гарантій того, що рішення суду буде виконано в запропонований ним період. Також не надано належних доказів, що підтверджували б винятковість обставин для розстрочення виконання рішення суду. Для виправдування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів.

З огляду на викладене у задоволенні вимог заяви просили відмовити.

05 травня 2026 року у судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник заявник ОСОБА_1 адвокат Загоруйко Г.А.,

20 квітня 2026 року (вхід. від 30 квітня 2026 року № 26314) подав до суду заяву про розгляд справи без участі, у якій просив справу розглядати без участі заявника та його представника.

Заінтересована особа - АТ «РВС Банк», у судове засідання свого представника не направила, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. 05 травня 2026 року через систему «Електронний суд» ЄСІТС представник заінтересованої особи - Пиріг О.В., подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду повністю заперечують з підстав, викладених в запереченнях банку від 04 травня 2026 року.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши заяву про розстрочення виконання рішення суду та заперечення, суд дійшов такого висновку.

З матеріалів справи встановлено, що у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 755/8206/24 за позовом АТ «РВС Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2025 року задоволено позов АТ «РВС Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «РВС Банк» заборгованість в розмірі 40 049,71 грн та витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

До матеріалів справи долучено копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 11 грудня 2023 року, виданого Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 .

В матеріалах справи міститься копія свідоцтва про народження від 21 січня 2016 року серії

НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, з якого встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_2 , про що 21 січня 2016 року складено відповідний актовий запис № 207. Батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Також з копії свідоцтва про народження від 15 січня 2020 року серії НОМЕР_4 , виданого Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), встановлено, що

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 , про що 15 січня 2020 року складено відповідний актовий запис № 90. Батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 31 грудня 2025 року № 1270 «Про початок процедури ліквідації АТ «РВС Банк» та делегування повноважень ліквідатору банку» встановлено, припинено тимчасову адміністрацію в АТ «РВС Банк» з 04 січня

2026 року, відкликано повноваження тимчасового адміністратора АТ «РВС Банк» у ОСОБА_5 , начальника управління раннього реагування департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків з 04 квітня 2026 року, розпочато процедуру ліквідації АТ «РВС Банк» строком на три роки з 05 січня 2026 року по 04 січня 2026 року включно.

Стаття 124 Конституції України проголошує, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Однією з основних засад судочинства в Україні є обов`язковість рішень суду (пункт 9 частини третьої статті 129 Конституції України).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За нормою частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Конституційний принцип обов`язковості виконання рішення суду реалізується зокрема на стадії виконавчого провадження, яке являється завершальною стадією судового провадження, спрямованою на реальне поновлення порушених прав.

Як уже зазначалося раніше рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2025 року задоволено позов АТ «РВС Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «РВС Банк» заборгованість в розмірі 40 049,71 грн та витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2025 року набрало законної сили, сторонами не оскаржувалося.

У матеріалах справи також відсутні відомості про видачу виконавчого листа по справі, із заявою про видачу АТ «РВС Банк» станом на дату постановлення цієї ухвали не зверталося.

Таким чином, встановлено, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2025 року по справі № 755/8206/24 до примусового виконання звернуто не було.

Водночас, статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Питання відстрочення або розстрочення виконання судового рішення врегульоване також нормою статті 435 ЦПК України, якою передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05 липня 2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися цивільними судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від

03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19.

За принципом змагальності цивільного судочинства, який поширюється і на стадію виконання судового рішення, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12, 81 ЦПК України).

Аналіз змісту наведених конституційних положень та законодавчих норм в їх сукупності дає підстави для висновку, що відстрочення або розстрочення виконання рішення суду можливе лише за наявності виняткових обставин, що роблять виконання рішення суду неможливим або значно утрудненим у певний період часу, доведених належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

З матеріалів справи встановлено та не заперечувалося сторонами, що спір виник виключно з вини боржника, а саме внаслідок невиконання зобов`язань за угодою щодо кредитування Договором від

29 липня 2019 року №1032744 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір).

Водночас, суд також враховує, що відомостей, які б свідчили, що відповідач намагався врегулювати спір з позивачем мирним шляхом в позасудовому порядку не встановлено, із заявою про реструктуризацію боргу ОСОБА_1 не звертався, що і послугувало підставою для примусового стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами.

Відомостей добровільного виконання ОСОБА_1 рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2025 року по справі № 755/8206/24 до матеріалів справи не долучено, із заявою про розстрочення сплати грошових коштів після ухвалення вказаного рішення по справі ОСОБА_1 до банку також не звертався.

Водночас, суд зазначає, що скрутне матеріальне становище - це умови існування фізичної особи, які проявляються перш за все при відсутності грошових коштів та інших майнових засобів, що необхідні для задоволення потреб фізичної особи та придбання речей першої необхідності: продуктів харчування, медичних ліків, одягу тощо.

Незадовільний матеріальний стан залежить і від відсутності у особи нерухомості, депозитів, акцій, активів у фінансових установах, документів про відсутність доходів членів сім`ї, довідки про склад сім`ї, відсутність чи наявність виплат соціальної допомоги, тощо.

Тому визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є особою працездатного віку. Водночас, інформації про доходи за 2025, 2026 рік заявником не надано, факт проходження військової служби станом на дату звернення до суду не підтверджено.

Відомостей про наявність у ОСОБА_1 тяжких захворювань, які б мали вплив на його здатність відповідати за власними зобов`язаннями з матеріалів справи не встановлено, про наявність таких відповідач не повідомляв.

Також не встановлено інформації про наявність у членів його сім`ї ОСОБА_1 тяжких захворювань. Доказів перебування їх на утриманні відповідача матеріали справи не містять. Наявність у заявника малолітніх дітей не може бути безумовною підставою для задоволення вимог заяви.

До матеріалів справи не долучено інформації про банківські рахунки ОСОБА_1 та відсутність у останнього грошових коштів на таких рахунках, а також про наявність у нього нерухомого чи рухомого майна, на яке може бути накладено стягнення у примусовому порядку.

Таким чином, надавши оцінку наведеним заявником обставинам для відстрочення виконання рішення, на які він посилається, суд приходить до висновку, що вони не можуть бути розцінені як виняткові обставині, які дають підстави для відстрочення виконання рішення суду.

З огляду на викладене, заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду по справі

№ 755/8206/24 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129 Конституції України, статтями 12, 81, 259, 263, 273, 354, 435 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Акціонерне товариство «РВС Банк», про розстрочення виконання рішення суду, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.

Суддя О.О. Хромова