Рішення № 136369131, 08.05.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/23868/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

у с т а н о в и в :

21.11.2025 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якій просить стягнути з відповідача на свою користь: 325021,00 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди; 5000,00 грн. вартості експертного дослідження; 2250,00 грн. витрат на евакуацію автомобіля; 42000,00 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди; 8000,00 грн. витрат на проведення комплексної психолого-соціальної експертизи, а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу в сумі 16000,00 грн.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 19.04.2025 року на вул. Харківське шосе, 68 в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Хонда, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача, та автомобіля БМВ, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу. Внаслідок зазначеної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. У день ДТП автомобіль позивача був доставлений до станції технічного обслуговування і за послуги вантажного перевезення позивач сплатив 2250,00 грн. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 30.07.2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 01.09.2025 року, відповідача було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Цивільно-правова відповідальність водія належного позивачу автомобіля була застрахована в ПрАТ «СК «УСГ» за полісом ОСЦПВВНТЗ №ЕР-228127680. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Хонда, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС» за полісом ОСЦПВВНТЗ №225530964. Страховою компанією позивача 18.08.2025 року був складений страховий акт, яким визначений розмір страхового відшкодування. У той же день позивач отримав від своєї страхової компанії страхове відшкодування в розмірі 160000,00 грн. Під час проведення огляду пошкодженого автомобіля позивача на СТО був присутній відповідач та запрошений ним експерт. Згідно звіту про оцінку від 09.05.2025 року, вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля в результаті його пошкодження у ДТП, з урахуванням ПДВ, складає 869052,05 грн. Згідно рахунку від 01.09.2025 року вартість ремонту автомобіля становила 385021,00 грн. 29.09.2025 року позивач здійснив оплату зазначеного рахунку. Виконання ремонтних робіт підтверджується актом №938 від 29.09.2025 року. Різниця між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою становить 325021,00 грн. Крім того, позивач поніс витрати на проведення оцінки завданого збитку в сумі 5000,00 грн. та витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 2250,00 грн. До теперішнього часу винуватець ДТП не відшкодував позивачу завдану матеріальну шкоду. Також позивач вказує, що під час події ДТП його малолітня донька ОСОБА_3 отримала травми у вигляді ЗЧМТ, забою лівої ключиці, садна лобової ділянки голови. На місце ДТП була викликана бригада швидкої допомоги. Завдання значних механічних пошкоджень автомобілю позивача позначилося на його душевному стані, благополуччі, повсякденному житті. Неправомірні дії відповідача призвели до виникнення моральних та душевних страждань позивача, у якого порушився сон, виникла стійка втома, стурбованість, негативні нав`язливі думки, що гальмують його соціальну активність. Позивач вказує, що не має іншого автомобіля, тривалий час був позбавлений можливості користуватися пошкодженим в результаті ДТП автомобілем, був змушений укласти договір оренди автомобіля та сплачувати орендну плату за власні кошти. При цьому, відповідач веде себе зверхньо, досі не вибачився і не поцікавився тим, яку шкоду спричинили його неправомірні дії. Внаслідок отримання моральних травм і переживань позивач відчув та зазнав дуже великий емоційний стрес та біль, які не можливо відшкодувати в повній мірі та поновити душевний і моральний стан позивача, порушено його душевну рівновагу. Внаслідок неправомірної, протиправної поведінки відповідача, позивачу завдано моральну шкоду, яка виразилась у моральних стражданнях та необхідності додаткових зусиль для організації звичного для позивача способу життя. Відповідач не вчиняє жодних дій щодо визнання своєї провини у ДТП, чим продовжує завдавати позивачу додаткові моральні страждання. Протиправними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у неможливості тривалий час користуватись власним транспортним засобом, необхідністю орендувати легковий автомобіль для себе та членів своєї сім`ї, та необхідністю звертатись до органів поліції і суду за захистом своїх порушених прав, витрачати значний час для того аби відповідач виконав вимоги закону та відповів за завдану шкоду. Спричинення моральної шкоди знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із вчиненою позивачем ДТП та її наслідками. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди позивач виходить із ступеню та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані понесенням страху від зіткнення автомобілів, порушенням нормального укладу та ритму життя, спокою та сну, необхідністю звертатись до правоохоронних та судових органів, істотністю вимушених змін у житті, необхідністю доведення протягом тривалого часу порушення прав позивача та враховуючи вимоги розумності і справедливості. Позивач вказує, що його місце роботи знаходиться поза межами м. Києва, що зумовлювало необхідність щоденного використання автомобіля, який зазнав значних механічних пошкоджень з вини відповідача та був тривалий час непридатним до експлуатації. 29.07.2025 року позивач уклав договір оренди іншого автомобіля терміном до 21.04.2026 року, за яким оренда автомобіля коштувала 2100,00 грн. на день. Позивач користувався орендованим автомобілем з 21.04.2025 року по 30.09.2025 року і за цей термін сплатив 342300,00 грн. орендної плати. Заподіяні неправомірними діями відповідача моральна та матеріальна шкода досі не усунені, збитки завдані такою шкодою не відшкодовані. В повній мірі не можливо відновити попередній душевний, емоційний та психічний стан. У позивача суттєво змінився звичний спосіб життя, уклад та побут. Відповідач не попросив вибачення, не висловив позивачу співчуття. Ураховуючи тривалість вимушених змін у житті, глибину та тривалість душевних, емоційних та психічних страждань, які завдані внаслідок протиправних дій відповідача, а також ураховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, стягненню підлягає моральна шкода у розмірі 42000,00 грн. На думку позивача, такий розмір моральної шкоди відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості і є достатньою компенсацією завданих позивачу страждань. Розмір моральної шкоди підтверджується висновком ГО «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень» комплексної психолого-соціальної експертизи від 22.10.2025 року. Також позивач вказує, що за проведення комплексної психолого-соціальної експертизи ним було сплачено 8000,00 грн.

Ухвалою суду від 13.03.2026 року відкрите провадження у справі, призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Ухвалою суду від 30.03.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи ПрАТ «СК «УСГ».

Ухвалою суду від 02.04.2026 року відмовлено у задоволенні заяви сторони позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 08.05.2026 року відмовлено у задоволенні заяви сторони позивача про забезпечення позову.

Як убачається з матеріалів справи, направлена на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача копія ухвали суду про відкриття провадження у справі, разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами, повернулась до суду без вручення адресату.

Станом на час ухвалення у справі рішення відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не викладав жодних заперечень проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

09.04.2026 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи у справі, у яких представник просить прийняти пояснення та врахувати їх під час ухвалення рішення. Представник вказує, що 19.04.2025 року на Харківському шосе сталася ДТП за участю автомобіля БМВ, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував позивач, та автомобіля Хонда, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував відповідач. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 30.07.2025 року відповідача було визнано винним у скоєнні ДТП. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність позивача була застрахована у ПрАТ «СК «УСГ» за полісом від 28.03.2025 року, а цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в АТ «СГ «ТАС» за полісом, який було укладено у 2024 році. При прямому врегулюванні, страховик потерпілої особи (в даному випадку позивача) виконує всі зобов`язання, які мав би виконувати страховик винуватця ДТП при звернення до нього потерпілого. Позивач скористався своїм правом наданим йому ст. 19 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ і звернувся до ПрАТ «СК «УСГ» з заявою про виплату страхового відшкодування. За наслідками розгляду вказаної заяви ПрАТ «СК «УСГ» визнала дану подію страховою та здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 160000,00 грн. Оскільки поліс винуватця ДТП укладено у 2024 році, то розрахунок розміру страхового відшкодування здійснено у відповідності та на умовах встановлених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV. Посилаючись на зміст «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ представник вказує, що поліс винуватця ДТП діє на умовах, які були чинними станом на дату укладення такого полісу. Як вбачається з полісу відповідача (ЕР-225530964) ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну становить 160000,00 грн. Таким чином, ПрАТ «СК «УСГ» виконало свої зобов`язання перед позивачем у повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як убачається з матеріалів справи, позивач є власником автомобіля БМВ, д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 11-12).

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 30.07.2025 року у справі №753/8662/25, залишеною без мін постановою Київського апеляційного суду від 01.09.2025 року, визнано винним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП закрите у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с. 13-18).

У зазначених судових рішеннях вказано наступне:

- Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 19.04.2025 серії ЕПР1 №305483, 19.04.2025 15:25:00 м. Київ, шосе Харківське км. Водій керуючи автомобілем Хонда НОМЕР_1 , в місті Києві по вулиці Харківське шосе, 68, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, при зміні напрямку руху, при перестроюванні не надав перевагу в русі автомобілю БМВ НОМЕР_2 , який рухався по суміжній смузі ліворуч прямо та скоїв з ним зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 10.1. ПДР - порушення правил перестоювання, зміни напрямку руху, п. 10.3. ПДР - порушення правил перестроювання, п. 2.3.б. ПДР - порушення стеження за дорожньою обстановкою, реагування на її зміну, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП;

- Ухвалюючи оскаржувану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У зв`язку зі спливом строку притягнення до відповідальності, провадження у справі підлягає закриттю на підставі ст. 38 КУпАП;

- Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна;

- Отже, диспозиція статті 124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на п.п. 2.3 Б, 10.1, 10.3 ПДР України. Тому, розглядаючи дану категорію справ, суд має вирішити питання щодо винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у межах порушення вимог п.п.2.3 Б, 10.1, 10.3 ПДР України, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення;

- Згідно положень п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- З п. 10.3 ПДР України вбачається, що у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися;

- В п. 2.3. «б» ПДР вказано, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- У ході розгляду справи ОСОБА_2 свою вину у порушенні пунктів 10.1, 10.3 та 2.3.б Правил дорожнього руху та вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Зазначив, що рухаючись по вул. Харківське шосе у напрямку вулиці Тростянецької, побачив, що попереду ввімкнувся червоний сигнал світлофора та знизив швидкість, і в цей момент відчув сильний удар у задню частину свого автомобіля, від якого його автомобіль перетнув подвійну суцільну смугу і його розвернуло на 180 градусів;

- Висновки місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення при зазначених у постанові обставинах ґрунтуються на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №305483 від 19 квітня 2025 року, в якому зазначені обставини вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП ОСОБА_2 ; схемою місця ДТП; письмовими поясненнями учасників ДТП від 19 квітня 2025 року; відеозаписом моменту ДТП наданим ОСОБА_2 ;

- Водій ОСОБА_2 грубо порушив ряд пунктів правил дорожнього руху, серед яких п. 10.3 ПДР України вбачається, в порушення вимог якого він не надав дорогу автомобілю «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався, в попутному напрямку в лівій крайній смузі руху;

- Посилання захисника Бадвана Д.С. на порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , а саме перевищення ним дозволеної швидкості руху є безпідставним, оскільки даний автомобіль рухався в своїй смузі руху, в дозволеному напрямку, мав абсолютну перевагу в русі і у відповідності до п. 1.4 ПДР мав повне право розраховувати, що жоден з учасників дорожнього руху не створить йому перешкод;

- Крім того п. 10.3 ПДР, який водій ОСОБА_2 зобов`язаний був виконувати, вказує на його обов`язок надати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися;

- Зі змісту даного пункту правил, вбачається, що обов`язок надати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку водій має намір перестроїтися є безумовним і не залежить від швидкості руху транспортного засобу у смузі, на яку мав намір перестроїтися Бадван Д.С.;

- Іншими словами водій ОСОБА_2 повинен був надати дорогу автомобілю «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 не залежно від швидкості руху останнього;

- Отже, вина ОСОБА_2 в порушенні правил дорожнього руху, передбачених п.п.п. 2.3 Б, 10.1, 10.3, а відтак і у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП є очевидною. Саме порушення водієм ОСОБА_2 зазначених пунктів правил дорожнього руху перебувають в причинному зв`язку з наслідками, що настали у вигляді пошкодження транспортних засобів;

- Апеляційна скарга не містить інших доводів, які б вказували на незаконність притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності чи відсутність його вини у вчиненні даного правопорушення;

- Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_2 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та спростовуються сукупністю досліджених доказів у справі про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності.

За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно Звіту №167/2025 від 09.05.2025 року «Про оцінку автомобіля БМВ, д.н.з. НОМЕР_2 »: вартість відновлювального ремонту автомобіля БМВ, д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, з урахуванням ПДВ 20% на запасні частини та матеріали, складає 869052,05 грн.; матеріальний збиток завданий власникові автомобіля БМВ, д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, з урахуванням ПДВ 20% на запасні частини та матеріали, складає 361608,88 грн.; матеріальний збиток завданий власникові автомобіля БМВ, д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, без урахуванням ПДВ 20% на запасні частини та матеріали, складає 313224,82 грн. (а.с. 19-67).

За проведення вказаного вище автотоварозначого дослідження позивачем сплачено 5000,00 грн. (а.с. 96-98).

01.09.2025 року ФОП ОСОБА_4 було виставлено позивачу рахунок на оплату замовлення №346 з ремонту автомобіля на суму 485011,00 грн. (а.с. 68).

За змістом Акту на виконані роботи №938 від 29.09.2025 року та чеку на оплату, фактична вартість ремонту пошкодженого автомобіля позивача склала 485021,00 грн. (а.с. 105-109).

Згідної наявної в матеріалах справи копії банківської квитанції від 29.09.2025 року, позивачем було сплачено за ремонт автомобіля 485021,00 грн. (а.с. 100).

Відповідно до чеку №4251047278 від 22.04.2025 року позивачем було сплачено 2250,00 грн. за послуги вантажного автомобільного перевезення (а.с. 70).

Як убачається з матеріалів справи, станом на час настання ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля БМВ, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-228127680 від 28.03.2025 року в ПрАТ «СК «УСГ» (а.с. 102-104).

Станом на час настання ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Хонда, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР225530964 в ПрАТ «СК «ТАС». Рік укладення договору - 2024. Рік початку дії договору - 2024. Франшиза - 0,00. Ліміт за шкоду майну - 160000,00 грн. (а.с. 149).

Згідно наявної в матеріалах справи копії платіжної інструкції №79338 від 18.08.2025 року, ПрАТ «СК «УСГ» здійснила виплату позивачу страхового відшкодування в сумі 160000,00 грн. (а.с. 69).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

За змістом ст.ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Необхідною підставою для покладення на особу відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірних дій відповідача, наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, й довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок, як обов`язкова умова відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18)).

Протиправність дій відповідача підтверджується зазначеною вище постановою Дарницького районного суду м. Києва від 30.07.2025 року у справі №753/8662/25, залишеною без мін постановою Київського апеляційного суду від 01.09.2025 року, якою ОСОБА_2 , визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, зазначеними судовими рішеннями підтверджується завдання автомобілю позивача механічних ушкоджень внаслідок протиправних дій відповідача, а розмір завданої матеріальної шкоди підтверджується наявними у матеріалах справи звітом про оцінку завданого збитку та документами, які підтверджують розмір фактично витрачених позивачем коштів на ремонт свого автомобіля.

Згідно ст. 5 чинного Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхові (регламентні) виплати за внутрішнім договором страхування, крім регламентних виплат, що здійснюються МТСБУ відповідно до пунктів 1-3 і 5 частини першої статті 43 цього Закону, обмежуються страховими сумами, встановленими відповідно до законодавства на день укладення такого договору.

Положеннями ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю лише двох забезпечених транспортних засобів або за участю лише двох транспортних засобів, з яких забезпеченим є транспортний засіб, власником якого є потерпіла особа, і в якій потерпілій особі заподіяно шкоду виключно у вигляді пошкодження або фізичного знищення такого транспортного засобу, потерпіла особа має право на пряме врегулювання страхового випадку. Пряме врегулювання страхового випадку передбачає виконання страховиком потерпілої особи визначених цим Законом прав і обов`язків страховика відповідальної особи щодо розгляду заяви про страхову виплату, прийняття рішення за результатами її розгляду та здійснення страхової виплати в разі прийняття відповідного рішення. Страховик потерпілої особи, який прийняв заяву про страхову виплату відповідно до цього Закону, зобов`язаний її розглянути, прийняти рішення за результатами розгляду та, за умови відсутності випадків, визначених статтею 30 цього Закону, здійснити страхову виплату. Відповідальним за дотримання вимог цього Закону під час прямого врегулювання страхового випадку є страховик, який здійснив таке врегулювання.

За змістом п.п. 1, 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року. Договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами).

Із матеріалів справи убачається, що позивач скористався своїм правом на пряме врегулювання і звернувся до власного страховика із заявою про виплату йому страхового відшкодування.

Ураховуючи, що договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо страхування відповідальності відповідача, як винної у ДТП особи, був укладений у 2024 році, тобто до введення у дію нового Закону, третя особа у справі - ПрАТ «СК «УСГ», визнавши відповідну подію страховим випадком, здійснила виплату на користь позивача страхового відшкодування в сумі 160000,00 грн., що відповідає ліміту страхової суми за шкоду майну згідно полісу відповідача ЕР225530964.

Водночас убачається, що фактична вартість ремонту автомобіля позивача склала 485021,00 грн. і ураховуючи, що страховиком сплачено позивачу 160000,00 грн., різниця між виплаченою страховою сумою та фактичним розміром сплачених позивачем коштів за ремонт його автомобіля становить 325021,00 грн. (485021,00 грн. - 160000,00 грн.).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Оскільки фактичний розмір завданої позивачу шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування має бути стягнута з безпосереднього винуватця ДТП на користь позивача, а тому останнім правомірно заявлено вимоги до відповідача щодо стягнення завданої шкоди у зв`язку з ремонтом автомобіля в сумі 325021,00 грн.

З огляду на положення ст. 22 ЦК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають також витрати останнього з евакуації пошкодженого автомобіля з місця ДТП до СТО в сумі 2250,00 грн. та витрати позивача спричинені оплатою послуг на проведення дослідження з визначенням завданого матеріального збитку в сумі 5000,00 грн., оскільки саме неправомірні дії відповідача призвели до необхідності позивача витрачати кошти на евакуацію ТЗ до СТО для ремонту та оплачувати послуги з визначення розміру завданого матеріального збитку, з метою доведення причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача і завданими збитками та розміру таких збитків.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача завданої моральної шкоди в сумі 42000,00 грн. і витрат на проведення експертизи моральної шкоди в сумі 8000,00 грн., суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до висновку комплексної психолого-соціальної експертизи моральної шкоди потерпілого №22-10-25 проведеної ГО «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень» у період 16.10.2025-22.10.2025, ОСОБА_1 завдана моральна шкода внаслідок значного пошкодження власного автомобіля, його ремонту і необхідності орендувати інший автомобіль для роботи, через винні дії ОСОБА_2 , які досліджувались в ході розгляду обставин ДТП в адміністративній справі №753/8662/25. ОСОБА_5 завдана моральна шкода внаслідок хвилювання за життя і здоров`я малолітнього сина і доньки, яка в ДТП отримала ЗЧМТ, забій лівої ключиці та садна лобної ділянки голови. Індивідуально-психологічні особливості піддослідної особи призводять до збільшення до 5% ступеню вираженості емоційних реакції та перебігу психічних процесів внаслідок досліджуваної події, у порівнянні з середньо унормованою особистістю за подібних умов. Науково-рекомендаційна оцінка грошового розміру моральної шкоди ОСОБА_1 становить 42000,00 грн. (а.с. 72-95).

За проведення зазначеного дослідження із визначення розміру моральної шкоди потерпілого позивачем сплачено 8000,00 грн. (а.с. 100).

У своїй постанові від 09.11.2022 року в справі №372/1652/18 Велика Палата Верховного Суду відзначила, що висновок психолога може бути письмовим доказом (пункт 1 частини другої статті 76, частина перша статті 95 ЦПК України), якщо містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема стосовно страждань потерпілих. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку. Висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості.

У даному випадку суд вважає, що вартість проведення зазначеної вище експертизи моральної шкоди не може бути охоплено положеннями ст. 22 або ст. 1166 ЦК України, оскільки розмір моральної шкоди визначає саме суд, а не психолог, тому проведення такої експертизи не є необхідним для позивача з метою доведення завдання моральної шкоди та її розміру. Оскільки суд дійшов висновку про відсутність нагальної потреби у проведенні відповідної експертизи, тобто про відсутність необхідності понесення відповідних витрат в сумі 8000,00 грн. для відновлення позивачем його порушеного права стосовно відшкодування немайнової шкоди, зазначені витрати позивача не підлягають стягненню з відповідача.

Згідно з положеннями статті 55 Конституції України і чинного законодавства фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Таким чином, розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у вищезазначеній постанові Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За змістом роз`яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

По своїй суті зобов`язання з компенсації моральної шкоди є досить специфічним, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, яка завдала моральної шкоди, може бути: договір цієї особи з потерпілим, у якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, - рішення суду, у якому визначені спосіб і розмір такої компенсації (висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, сформульований у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат.

Подібний висновок вкладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19.

Практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй права, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У переважній більшості випадків ЄСПЛ наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що протиправними діями відповідача порушені права позивача, що безсумнівно призводить до завдання нематеріальних збитків. Суд ураховує ступінь вини відповідача, його поведінку, неможливість позивача певний час користуватись своїм автомобілем та необхідність орендувати інший ТЗ, також враховує, що під час ДТП близькій людині позивача було завдано тілесних ушкоджень, що неодмінно призводить до поглиблення душевних страждань та переживань позивача.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить із засад розумності, виваженості, співрозмірності та справедливості, враховує характер правопорушення, глибину й тривалість завданих позивачеві душевних страждань, час і зусилля, необхідні для відновлення його прав, глибину психологічних і душевних страждань позивача та їх інтенсивність, порушення звичайного укладу життя позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, і вважає, що в якості грошового відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди з відповідача слід стягнути на його користь 20000,00 грн., що на переконання суду є розумним та справедливим відшкодуванням моральних втрат позивача за встановлених судом обставин справи, пошкодження його майна, пережитих ним у зв`язку із цим негативних подій психо-емоційного характеру.

Розмір відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення можливості відновити втрачену психологічну рівновагу та не бути джерелом збагачення за рахунок відповідача.

Отже, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди грошових коштів в сумі 20000,00 грн., виходячи із встановлених фактичних обставин цієї справи, справедливих і розумних критеріїв такого розміру відповідальності.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16000,00 грн. суд зазначає, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження отримання ним правової допомоги у цій справі та її розміру, а тому такі вимоги (в межах вирішення питання про розподіл судових витрат) не підлягають до задоволення.

За подання позовної заяви до суду позивачем сплачений судовий збір в сумі 6430,71 грн.

Статтею 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 10) у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

У цій справі ціна позову становить 382271,00 грн., відтак згідно вимог Закону України «Про судовий збір» позивач мав сплатити судовий збір в сумі 3822,71 грн.

Грошові кошти в сумі 2608,00 грн. (6430,71 грн. - 3822,71 грн.) є надміру сплаченим судовим збором і можуть бути повернуті позивачу з державного бюджету за його окремим зверненням до суду.

Здійснюючи розподіл судового збору у розмірі 3822,71 грн. суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України і ураховуючи, що позовні вимоги задоволено на 92%, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 3516,89 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст. 55 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду у загальному розмірі 332271 (триста тридцять дві тисячі двісті сімдесят одна) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у сумі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3516 (три тисячі п`ятсот шістнадцять) грн. 89 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 08.05.2026 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524).

Суддя -