Рішення № 136367654, 08.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5823/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАФРОСТ" (вул. Центральна, буд. 1-Е, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68000, код ЄДРПОУ 33798852) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Одеської митниці, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000107/1 від 01.09.2025 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.09.2025 року уповноважена Позивачем особа (ТОВ «ІНТЕРТРАНС») звернувся до митного посту «Чорноморськ» Одеської митниці з електронною митною декларацією (ЕМД) № 25UA500110008079U7 та пакетом документів для митного оформлення товару.

Однак, в оформленні зазначеної електронної митної декларації Відповідачем Позивачу було відмовлено, в зв`язку із незгодою співробітників Відповідача із заявленим уповноваженою особою Позивача до оформлення вартістю товару, про що 01.09.2025 р. було складено картку відмови № UA500110/2025/000276 та ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000107/1. Митну вартість товару Відповідачем було визначено на підставі резервного методу.

Як зазначив позивач, коригування митної вартості товару призвело до збільшення митних платежів, які повинен сплатити Позивач за проведення процедури розмитнення зазначеного товару.

Митну вартість товару Відповідачем було визначено на підставі резервного методу.

Позивач з вказаним рішення не погоджується, вважає його протиправним та зазначає, що митний орган не надає конкретного обґрунтування щодо його винесення, що суперечить вимогам Митного кодексу України. Також приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого Позивачем товару за резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України.

Ухвалою судді від 09.03.2026 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також витребувано в Одеської митниці належним чином засвідченні копії документів, які були підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості № UA500110/2025/000107/1 від 01.09.2025 р.

10.03.2026 року до суду від представника ТОВ «АКВАФРОСТ» надійшла уточнена позовна заява, у вступній частині якої зазначено ціну позову. При цьому, уточнена позовна заява не змінює підстави та предмет позову, а стосується дотримання процесуальних вимог щодо форми позовної заяви.

24.03.2026 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №25UA500110008079U7 від 01.09.2025, відповідно до якої за умовами поставки FCA на митну територію України надійшов товар ТОВ «АКВАФРОСТ». Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 25UA500110008079U7 від 01.09.2025 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД.

Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Декларантом надіслано лист від 01.09.2025, в якому він повідомив , що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде.

Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №25UA500110008079U7 від 01.09.2025 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Як зазначив відповідач, у відношенні товарів був застосований резервний метод (метод 2 ґ).

При цьому, відповідач стверджує, що у рішенні про коригування митної вартості UA500110/2025/000107/1 від 01.09.2025 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

24.03.2026 року до суду від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

27.03.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що з відзивом Відповідач надав копію спірного рішення про коригування митної вартості № UA500110/2025/000107/1 від 01.09.2025 року, однак форма та зміст даного документу відрізняється від наданого Позивачу рішення №UA500110/2025/000107/1 від 01.09.2025 року, оскільки в рішенні яке було надано Позивачу відсутній зміст графи 33, посилаючись на технічну помилку. Позивач повторно зазначив що ним було надано Відповідачу всі необхідні документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, а також, на підставі ч.3, ч.6 ст. 53, ст. 335 МКУ, Позивачем були надані додаткові документи, вказані документи не містять розбіжностей, а містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Ухвалою суду від 27.03.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

31.03.2026 року до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого митниця не погоджується з аргументами позивача з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

У ході здійснення господарської діяльності позивача 25.05.2022 року між Компанією «YASHASWI EISH MEAL AND OIL COMPANY» (Мангалур, Індія) та ТОВ «Аквафрост» (Покупець) було укладено зовнішньоекономічний договір № 25/05/22-94, відповідно до умов вказаного контракту Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товар, зазначений в Інвойсі до цього Контракту, складеному на підставі письмового замовлення Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його вартість (п.1.1. Контракту).

Відповідно до п. 3.2. Контракту № 25/05/22-94 від 25.05.2022 року поставка товарів за цим Договором повинна здійснюватися Покупцеві. Терміни та умови поставки (відповідно до «ІНКОТЕРМС-2010») обумовлюються в інвойсах до цього Контракту. Право власності на поставлений Товар переходить від Продавця до Покупця після видання Продавцем телекс-релізу.

Згідно із п. 4.2. Контракту № 25/05/22-94 від 25.05.2022 року загальна сума, Контракту складається із сум поставок, зазначених в Інвойсах на кожну окрему поставку.

В межах Контракту № 25/05/22-94 від 25.05.2022 року ТОВ «Аквафрост» імпортовано на митну територію України товар, зазначений у інвойсі №YSM/EXI169/24-25 від 16.12.2024 року, а саме заморожене сурими з риби мікс. Також в інвойсі визначено умови поставки - FСА Klaipeda, Lithuania.

01.09.2025 року уповноваженою позивачем особою (ТОВ «ІНТЕРТРАНС») з метою митного оформлення імпортованого товару до Одеської митниці подано митну декларацію № 24UA500110008071U1 на:

Товар 1 - 1.Заморожене сурими з риби мікс глазуроване сорт A (odonus niger,saurida tumbil,epinephelus diacanthus, lepturacanthus savala)у вигляді фаршу без харчових добавок таприправ, без теплової кулінарної обробки без кісток, шкіри та плавців, неконсервоване для промислової переробки дата виготовлення 27.09.2024p, 17/23/31.10.204p, 07/08/11/15.11.2024р, 03/04/11.12.2024р. термін придатності-2 роки. Чиста вага нетто 20000кг. Упаковано в картонні коробоки по 20кг(+/-10%глазур) (2 блока по 10кг обгорнуті у внутрішню поліетиленову плівку).

Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № YSM/EXI169/24-25 від 16.12.2024;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 4403 від 28.08.2025;

- Міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) №LT0381290/1488 від 28.08.2025 р.;

- Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № №EIS/2024/006/1001669А/00924779 від 18.12.2024 р.;

- Статус особи, яка подає митну декларацiю №2;

- Документ що підтверджує вартість перевезення товару № 66 від 01.09.2025 року;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх ) договорів № 25/05/22-94 від 25.05.2022;

- Договір про надання послуг митного брокера № 2/25-БР від 01.01.2025 року;

- Заявка на перевезення №12 від 26.08.2025 р. (додаток до Договору №25/06/2024 від 25.06.2024р.);

- договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях ФОП ОСОБА_1 №25/06/2024 від 25.06.2024р.;

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі № 13317435 від 01.09.2025 року;

- Електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на вебсайті компетентного органу (організації), що №EIS/2024/006/1001669А/00924779 від 18.12.2024 р.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої ст.58 МКУ. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Відповідно до умов оплати згідно наданого інвойсу YSM/EXI169/24-25 від 16.12.2024 оплата здійснюється протягом 14 днів після отримання товару вагою нетто 20000 кг на умовах FCA Klaipeda. Підтвердження оплати надано не було. Тобто є невідповідність ваги товару та умов поставки.

2) Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), на заявлених умовах поставки FCA покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення. Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. У підтвердження витрат на транспортування-117400 грн. надано до митному оформлення: договір перевезення від 25.06.2024 № 25/06/2024 та довідку ФОП ОСОБА_1 від 01.09.2025 № 66. У графі 1 CMR 4403 від 28.08.2025 наявні відомості про Експедитора UAB VPA LOGISTICS, Клайпеда. Відомості щодо числового значення витрат та їх включення як обов`язкової складової митної вартості, передбаченої п.1а ч.10 ст.58 МКУ не надано митному органу. Згідно наданого до митного оформлення ветеринарного сертифікату від 28.08.2025 № LT0381290/1488 гр. 1.9 датою прибуття товарів до країни перезавантаження є 22.02.2025, згідно гр. 1.10 дата перезавантаження є 28.08.2025, згідно гр. 2.8 товар знаходився на митному складі UAB VPA LOGISTICS 3 місяці. Документальне підтвердження доставки оцінюваного товару від заявленого виробника YASHASWI FISH MEAL AND OIL COMPANY (Індія) (Заявлений характер угоди з виробником (4104)) до місця завантаження Клайпеда, Литва відсутнє. З моменту доставки товару від виробника до Клайпеди, зберігався на митному складі UAB VPA LOGISTICS із дотримання відповідного температурного режиму. Відомості про зазначені витрати документально не підтверджено та не надано до митного оформлення. Таким чином, декларантом у повній мірі документально не підтверджено включення до ціни, що фактично сплачена за оцінювані товар, всіх складових митної вартості, зокрема визначених пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 Кодексу.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні декларантом не забезпечено надання митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості

Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ некларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів спростувати розбіжності та надати (за наявності) такі додаткові документи: Якщо рахунок сплачено, за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на Транспортування та зберігання не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення та Зберігання оцінований товарів; рахунки за здійснення послуг на перевезення та зберігання; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару а товару. Також декларанта було повідомлено вимоги п.6 ст. 53 Митного кодексу України, де зазначено, що декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Строк подання документів 10 днів.

Відповідно до ч.4 ст.57 МКУ було проведено консультацію між декларантом і митним органом з метою визначення основи митної вартості шляхом обміну електронними повідомленнями.

Декларантом надіслано лист від 01.09.2025, в якому він повідомив, що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде.

01.09.2025 року Одеська митниця Держмитслужби прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000107/1, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме визначена мінімальна митна вартість оцінюваного товару ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товару, випущеного у вільний обіг у найближчий до митного оформлення час за резервним методом за ЕМД від 9.05.2025 № 25UA50011000414807 на рівні 2,25 дол. США/кг. При цьому, у якості докладної інформації та джерел, які використовувались митним органом при визначенні митної вартості наводимо наступні критерії: заявлений код товару 0304991000 згідно УКТЗЕД, країну походження Індія, виробник YASIASWI FISH MEAL AND OIL COMPANY, опис товару: Заморожене сурими з риби мікс глазуроване; латинську назву товару: odonus niger saurida tumbil, epinephelus diacanthus, lepturacanthus savala, вага нетто - 20000кг, на умовах поставки FCA Klaipeda, характер угоди-прямий контракт.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 01.09.2025 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2025/000276.

Вважаючи протиправним та необґрунтованим Рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що за результатом аналізу наданих декларантом документів до митного оформлення встановлено розбіжності та невідповідності.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.

Митниця в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів вказує, що відповідно до умов оплати згідно наданого інвойсу YSM/EXI169/24-25 від 16.12.2024 оплата здійснюється протягом 14 днів після отримання товару вагою нетто 20000 кг на умовах FCA Klaipeda. Підтвердження оплати надано не було. Тобто є невідповідність ваги товару та умов поставки.

Суд такі твердження відповідача вважає неспроможними, оскільки, по-перше, за відповідно до п. 4) ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару є документами, які підтверджують митну вартість товару лише у випадку, якщо рахунок- фактуру сплачено. Оскільки оплата здійснюється протягом 14 днів після отримання товару, на момент звернення позивача до митного оформлення, строк оплати за товар не настав, тому у декларанта був відсутній обов`язок з надання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару.

Крім цього суд звертає увагу, що в постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 815/329/17, Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21.

В постанові від 11 червня 2019 року по справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

По-друге, щодо невідповідності ваги товару та умов поставки, митим органом не конкретизовано, в чому саме полягає ця невідповідність і як це впливає на визначення митної вартості товару, отже суд не приймає до уваги наведені зауваження відповідача.

В оскаржуваному рішенні митниця також вказує на відсутність документів на підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрат на страхування цих товарів, комісійної та брокерської винагороди. З приводу вказаного суд зазначає таке.

Судом встановлено, що поставка товару здійснювалась за умовами поставки FCA.

Умови поставки FCA означають, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. При FCA поставка вважається здійсненою: а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем, нерозвантаженим з транспортного засобу продавця. Продавець зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки.

Отже, відповідно до умов поставки FCA (Клайпеда Литва), Покупець повинен був сплатити за доставку товару лише із м. Клайпеда.

Судом встановлено, що на підтвердження вартості такої доставки при проведення процедури розмитнення було надано такі документи:

- договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/ або міжнародному сполученнях ФОП ОСОБА_1 №25/06/2024 від 25.06.2024р.;

- заявка на перевезення №12 від 26.08.2025 р. (додаток до Договору №25/06/2024 від 25.06.2024р.);

- довідка, що підтверджує вартість перевезення товару №66 від 01.09.2025р.;

- рахунок на оплату №630 від 01.09.2025р. ФОП ОСОБА_1 щодо перевезення до договору №25/06/2024 від 25.06.2024 р.

Суд вважає перелічені докази достатніми для підтвердження понесених позивачем витрат на транспортування.

Наявність перелічених документів у відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення підтверджується їх зазначенням у рішенні про коригування митної вартості товарів та картці відмови у прийнятті митної декларації.

Вказані документи містять відомості та підтверджують заявлену вартість перевезення на загальну суму 117 400,00 гривень (з яких вартість перевезення до кордону України, що є складовою митної вартості, складає 56 000,00 гривень). Так, зокрема, Довідка № 66 від 01.09.2025 року, що складена перевізником ФОП ОСОБА_1 , містить інформацію, щодо умов перевезення з Клайпеди до Чорноморська та її вартість. В довідці також зазначено, що вартість навантажувальних робіт проводиться за рахунок відправника товару і страхування товару не проводилось.

Враховуючи викладе та зважаючи на визначені сторонами умови поставки, Позивачем не понесено будь-яких додаткових витрат, зокрема витрат на транспортування товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів; витрат на страхування; витрат у зв`язку із залученням Експедитора, витрат на зберігання товару на складі в м. Клайпеда (Литва), крім визначених при декларуванні, а отже такі витрати не є складовими митної вартості товару в розумінні ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України та не підлягають додаванню у якості складової митної вартості.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «Аквафрост» митної вартості товару судом не встановлено.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.

При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.

Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Застосування відповідачем резервного методу було обумовлено неможливістю застосування митним органом попередніх методів, в тому числі і методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.

На підставі викладеного, суд вважає що у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.

Суд зазначає, що дії Одеської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ «Аквафрост», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, знайшли своє вираження у прийнятті рішення про коригування митної вартості № UA500110/2025/000107/1 від 01.09.2025 року.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000107/1 від 01.09.2025 року, у зв`язку з чим воно належить до скасування.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно матеріалів справи, позивачем за звернення до суду з даним адміністративним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАФРОСТ" (вул. Центральна, буд. 1-Е, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68000, код ЄДРПОУ 33798852) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000107/1 від 01.09.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАФРОСТ" (вул. Центральна, буд. 1-Е, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68000, код ЄДРПОУ 33798852) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн. 40 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук