Рішення № 136364304, 07.05.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/1433/25

Провадження №2-др/567/12/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

секретар - Дем`янчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ ПРИВАТБАНК про захист прав споживача банківських послуг, визнання недійсними транзакції та стягнення грошових коштів, -

встановив :

ОСОБА_1 звертався в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до АТ КБ ПРИВАТБАНК про захист прав споживача банківських послуг, визнання недійсними транзакції та стягнення грошових коштів.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 27.04.2026 року позов задоволено частково. Визнано недійсними операції (транзакції) щодо переказу коштів 12.11.2024 року з 16:11 год. по 16:16 год. з карткового рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ "ПриватБанк" на загальну суму 74087 грн. 73 коп. Зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" відновити залишок коштів на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 до того стану, в якому він був перед виконанням операцій (транзакцій) з 16:11 год. по 16:16 год.12.11.2024 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бойко В.Ф. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить вирішити питання про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 600 грн., понесених відповідачкою ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом даної справи.

Представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому він вважає завявлені витрати завищеними, необгрунтованими та недоведеними. Вказує, що що заявленим розміром витрат на правничу допомогу порушено принцип співмірності як складової частини принципу розумності судових витрат та просить відмовити в задоволенні заяви та зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1000 грн.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, дослідивши заяву та матеріали справи, прийшов до висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі з наступних підстав.

Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч.5 ст.265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.

У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1, 2 ст.246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За змістом ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

В судовому засіданні 27.04.2026, до закінчення судових дебатів представник позивача зробив відповідну заяву про стягнення з позивача понесених відповідачкою судових витрат на надання правничої допомоги та підтвердження понесених судових витрат буде ним надано протягом п`яти днів з моменту прийняття судом рішення у справі.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Заявлені представником відповідачки до стягнення витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом вищезазначеної справи становлять 12 600 грн.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.1 ст.60, ч.4 ст.62 ЦПК України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), повноваження якого підтверджуються довіреністю або ордером.

Згідно з положеннями ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно із ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України", від 23.01.2014 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно п.п.1, 2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні на користь якої ухвалене рішення підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

До матеріалів справи представником позивача долучено договір про надання правничої допомоги від 14.07.2025 р., ордер, акт приймання-передачі наданих послуг від 27.04.2026 р. з детальним описом робіт, копію прибуткового касового ордеру №15/25 від 14.07.2025.

З наданих суду доказів вбачається, 14.07.2025 р. між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Бойко В.Ф. було укладено договір про надання правничої допомоги від 14.07.2025 р.

Відповідно до п.1 договору адвокат приймає зобов`язання надати клієнту правничу допомогу щодо його представництва інтересів клієнта у суді під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 про захист прав споживачів.

Пунктом 1 договору визначено склад і обсяг надання юридичних послуг та визначено, що правнича допомоги полягає в: підготовці позовної заяви, клопотань, заперечень та представництві інтересів клієнта в суді.

Згідно п.2 вищевказаного договору сторонами узгоджено, що за надання правничої допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 12 600 грн.

Згідно акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 27.04.2026р. адвокатом було здійснено правовий аналіз інформації, документів і матеріалів, надання усних консультацій, що стосуються справи (2 год. - 1 050 грн.), узгодження правової позиції, збір доказів та складання позовної заяви (5 год. 4 000 грн.), ознайомлення з відзивом та підготовка відповіді на відзив (2 год. 1 000 грн.), підготовка клопотання про виклик свідка (30 хв. 500 грн.), надання правничої допомоги під час розгляду справи в суді 20.10.2025, 26.11.2025, 06.01.2026, 27.04.2024 (3 год. 30 хв. 4 050 грн.), підготовка судової промови (2 год. 1 500 грн.), підготовка заяви про стягнення судових витрат (1 год. 500 грн.) та загальну вартість наданих послуг визначено в розмірі 12 600 грн.

Водночас, вивчивши договір про надання правничої допомоги та матеріали справи суд приходить до висновку, що сума судових витрат, заявлених до відшкодування в цій частині, не в повній мірі відповідає умовам договору про надання правничої допомоги та не в повній мірі підтверджена відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Судом встановлено, що представником позивача в межах умов вказаного договору було вчинено підготовку та подання позовної заяви, інших заяв по суті справи та здійснено представництво інтересів позивача під час розгляду справи в суді.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/ 16-ц.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений актами прийому-передачі гонорару, а й документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Водночас, суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати представником позивача на надання консультацій, ознайомлення з матеріалами справи та розроблення стратегії захисту інтересів клієнта здійснюється на підставі правового аналізу матеріалів необхідних для судового захисту прав клієнта та є одним комплексом послуг та не передбачає стільки часу та витрат, що зазначені в розрахунку, є неспівмірними зі складністю справи, а відтак повному відшкодуванню не підлягають.

Окрім того підготовка інших клопотань та заяв по справі не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи та не потребувало аналізу судової практики.

Одночасно при вирішенні заявлених вимог представника позивача в частині відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд також приймає до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 року (справа №905/1795/18) та від 08.04.2020 року (справа №922/2685/19), відповідно до яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд також має враховувати чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у праві, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги, та інші обставини.

У постанові Верховного Суду від 28.09.2022 року у справі № 534/14/20, викладено висновок, що аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Також при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує положення ч.3 ст.141 ЦПК України відповідно до яких передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат : 1) їх дійсність 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Окрім того, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

З огляду на викладене та беручи до уваги наведені законодавчі приписи та встановлені судом обставини справи та досліджені докази, а також часткове задоволення позовних вимог, судом не встановлено, що витрати представника позивача, понесені у зв`язку з розглядом даної справи, у заявленому розмірі мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим, як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат у повному обсязі іншою стороною, а відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правничої допомоги у розмірі 6 000 грн., та такий розмір є співмірним з наданими послугами та складністю справи та відповідатиме принципу розумності судових витрат.

Крім того, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Виходячи із вказаних вище норм чинного законодавства, позивач був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду із вказаними позовними вимогами на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

На підставі ст.141 ЦПК України, оскільки позивач як споживач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд вбачає підстави для стягнення з відповідача в дохід держави судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (за одну позовну вимогу), що становить 1211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 81, 137, 141, 270 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн.

Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повний текст додаткового рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.