Постанова № 13636427, 12.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 січня 2011 року 12:15 № 2а-16789/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Удод П.Г. (довіреність від 16.11.2010 р. № ЛІГ.10-ПІ.010)

від відповідача: Кліщ А.О. (довіреність від 29.03.2010 року № 5205/9/10-109)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Л.Інвест-Груп»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Т.А.В. Інжиніринг»

про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.04.2010 року № 0003492310/0, від 19.10.2010 року № 0003492310/1 та № 0003492310/2 ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Л.Інвест-Груп»(в особі представника) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.04.2010 року № 0003492310/0, від 19.10.2010 року № 0003492310/1 та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.12.2010 року № ЛІГ.10-ПД.002 податкового повідомлення-рішення № 0003492310/2, якими позивачу визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 65000 грн. з урахуванням основного платежу 50000 грн. та 15000 грн. штрафних санкцій.

Як вказує, позивач зазначені податкові зобовязання визначені податковим органам за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг», яке виконувало для позивача топографо-геодезичні роботи за договором від 01.04.2008 року № ЛІГ.08-0004, за результатами яких виконавець повинен передати результат робіт топографічну зйомку масштабом 1:2000. По суті висновки податкового органу в акті перевірки, на підставі якого ухвалено оскаржувані рішення, ґрунтуються на фіктивності контрагента позивача, на тому, що працюючим на цьому підприємстві є одна особа, а правочин є нікчемним.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, посилається по суті на те, що зазначена угода є дійсною і фактично виконана, підставі для неврахування податкових результатів виконання вищезгаданого правочину у відповідача не було.

При цьому позивач вказує на порушення відповідачем строку розгляду скарги на оскаржувані рішення у звязку з чим на його думку скарга позивача вважається задоволеною, що в свою чергу, на думку позивача, свідчить про безпідставність ухвалення оскаржуваних рішень.

Відповідач заявляє про обґрунтованість та законність висновків, викладених в акті перевірки на підставі яких було ухвалено оскаржувані рішення, вважає, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ за договором з ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг». Відповідач зазначає, що акт виконаних робіт не містить розшифровки підпису від імені контрагента позивача та дати підписання. Крім того, відповідач зазначає, що оскільки позивач отримав податкову накладну від 30.04.2008 року не у звітному періоді, а із запізненням (у 4 кварталі 2009 року), позивач мав право включити суму ПДВ до податкового кредиту у 4 кварталі 2009 року (період отримання податкової накладної та включення до складу податкового кредиту з ПДВ) лише у разі дотримання положень п. 7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість», тобто подавши до ДПІ скаргу на свого контрагента разом з декларацією за цей період.

В обґрунтування оскаржуваних рішень відповідач зазначає, що згідно з актом перевірки місцезнаходження контрагента позивача від 07.10.2008 року цей контрагент відсутній за своїм місцезнаходженням. Крім того, відповідно до даних податкової звітності цього контрагента на цьому підприємстві працює лише одна особа. Відповідно до даних податкової звітності цього контрагента з податку на прибуток це підприємство не мало основних засобів, не декларувало амортизаційних відрахувань, що в сукупності з вищенаведеним свідчить про відсутність у зазначеного контрагента матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Відповідач в обґрунтування оскаржуваних рішень також зазначає в Акті перевірки, що відповідно до пояснень, наданих директором ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг»слідчим органам, які відповідач надав до матеріалів даної справи, договір та інші первинні документи з позивачем не підписував.

Під час розгляду позивачем було заявлено клопотання про витребування зазначених пояснень/протоколів допитів у задоволенні якого судом відмовлено з огляду на те, що у судовому засіданні 12.01.2011 року ці протоколи були надані відповідачем разом із запереченнями на позов. Крім того, позивачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до завершення вирішення кримінальної справи в рамках якої надано зазначені пояснення/протоколи допитів, у задоволенні якого також відмовлено з підстав надання відповідачем зазначених протоколів, на яких і ґрунтується певна частина доводів відповідача в акті перевірки.

Третя особа в судові засідання не зявилася, причин поважності неявки не повідомила. Поштові направлення повернуті з відміткою про вибуття третьої особи із зазначеної адреси, у звязку з чим та на підставі п. 4. ст. 33, п. 11 ст. 35, ч. 3 ст. 167 КАС України вважається, що третя особа повідомлена про розгляд справи належним чином. Виходячи з положень ст. 128 КАС України справа розглянута без участі третьої особи.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12.01.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В період з 14.04.2010 року по 19.04.2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Інвест-Груп»(код з ЄДР 35311100) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг»(код з ЄДР 34527443) за період з 01.01.2008 р. по 31.01.2010 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 19.04.2010 року № 313/23-10/35311100 (далі-Акт перевірки), яким відповідачем встановлено порушення позивачем положень п/п. 7.4.1., 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2010 року у сумі 50000 грн., що за висновком податкового органу сталося за рахунок неправомірного включення у 4 кварталі 2009 року до податкового кредиту сум ПДВ, визначених у податковій накладній, виданій ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг».

На підставі Акту перевірки та положень п/п. «б»п/п. 4.2.2., п/п. 17.1.3. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон № 2181) відповідачем ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0003492310/0 від 30.04.2010 року (далі-перше податкове повідомлення-рішення), яким позивачу визначено податкове зобовязання з ПДВ у сумі 50000 грн. за основним платежем та 15000 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

12.05.2010 року позивачем складено скаргу № ЛІГ.10-002 (далі-первинна скарга), яка отримана ДПІ у Печерському районі м. Києва 18.05.2010 року.

Відповідно до цієї скарги, позивач вимагав відкликання першого повідомлення-рішення, як такого, що неправильно оформлене та не може вважатися рішенням податкового органу на підставі якого позивачу визначено податкове зобовязання, оскільки пятий та шостий символ в номері не піддаються ідентифікації та номер має ознаки виправлення за допомогою білого канцелярського маркеру, що свідчить на думку позивача про порушення п/п. 5.2.2. закону № 2181 та п. 4.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253.

07.06.2010 року відповідачем за номером № 31950/10/23-104 складено відповідь на первинну скаргу, яка (відповідь) отримана позивачем 15.06.2010 року позивача від 12.05.2010 року, яка (скарга), як зазначено вище, була отримана податковим органом 18.05.2010 року.

Оскільки відповідно до положень п/п. 5.2.1. Закону № 2181 останнім днем надання відповіді на скаргу позивача є 07.06.2010 року, відповідачем дотримано строк надання відповіді на скаргу, а отже підстав вважати скаргу задоволеною з підстав порушення вищенаведених строків не має. Інші доводи позивача щодо зазначеного рішення в контексті його оформлення не впливають на юридичну силу оскаржуваного рішення.

Щодо суті порушень, визначених податковим органом в Акті перевірки, та фактичних взаємовідносин між ТОВ «Л.Інвест-Груп»та ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг», судом встановлено наступне.

01 квітня 2008 року між ТОВ «Л.Інвест-Груп» (замовник), який за даним договором діє від імені та в інтересах ТОВ «Девелопмент проект»(договір доручення від 03.09.2007 р.), ТОВ «Кепітал-буд-інвест»(договір доручення від 03.09.2007 р.), ТОВ «Лендінвест»(договір доручення від 03.09.2007 р.), ТОВ «Лисер»(договір доручення від 03.09.2007 р.), ТОВ «Париде»(договір доручення від 03.09.2007 р.), ТОВ «Паринвест»(договір доручення від 03.09.2007 р.), ТОВ «Проект капітал»(договір доручення від 03.09.2007 р.), ТОВ «Сімейний відпочинок»(договір доручення від 03.09.2007 р.), ТОВ «Полинвест»(договір доручення від 11.02.2008 року) та ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг» (виконавець) укладено договір на виконання проектних робіт (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. зазначеного Договору виконавець зобовязався за рахунок власних сил та засобів виконати топографо-геодезичні вишукувальні роботи (далі Роботи) села Дружня Бородянського району та земельних ділянок за межами села загальною площею 810 гектарів.

Як зазначено у Договорі роботи необхідні для створення генерального плану вищезазначеного села. Результатом Робіт є топографічна зйомка на паперовому та електронному носіях.

Вартість Робіт складає 300000 грн. з ПДВ (п. 2.1.), а фінансування робіт здійснюється шляхом 100% авансування робіт протягом пяти днів з дати укладання договору (п.2.2.).

Відповідно до п. 3.5. договору після виконання робіт виконавець передає Технічну документацію та сторонами підписуються Акт передачі документації та акт приймання-передачі Робіт.

Відповідно до п. 10.3. зазначеного Договору ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг»гарантувало наявність всіх необхідних дозволів/ліцензій на виконання визначених договором робіт.

Платіжним дорученням від 01.04.2008 року позивачем в якості попередньої оплати Робіт перераховано 300000 грн., у т.ч. ПДВ 50000 грн.

Як зазначив у судовому засіданні представник позивача, зазначені кошти є власними коштами позивача.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг), який з боку виконавця датований 30.04.2008 року, виконавець та замовник підтвердили виконання Робіт за вищезгаданим договором.

На підтвердження фактичного виконання Робіт позивачем до матеріалів справи надано на паперовому носії та на компакт-дисках топографічну зйомку, що є предметом вищезгаданого Договору.

До матеріалів справи позивачем надано податкову накладну № 449/7, яка датована 30.04.2008 року та видана ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг»за підписом Хміль Ю.Д. на адресу ТОВ «Л.Інвест-Груп»на суму попередньої оплати у розмірі 300000 грн. з ПДВ згідно з вищевказаним платіжним дорученням.

Як вбачається з матеріалів справи зазначена податкова накладна була отримана позивачем 30.11.2009 року, тобто більше ніж через півтора року, та проведена в облікових регістрах підприємства 01.10.2009 року, а визначені в ній суми ПДВ включені до податкового кредиту позивача у 4 кварталі 2009 року.

Що стосується правового стану ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг»як юридичної особи та платника податків, судом встановлено, що відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 28.04.2010 року статус відомостей про виконавця робіт - «відсутність за місцезнаходженням», а стан юридичної особи - «у стані припинення». Як встановлено під час розгляду справи свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг»анульовано 17.07.2009 року за ініціативою податкової служби, інформація про що розміщена на офіційному сайті ДПА України у мережі Інтернет.

Крім того, відповідно постанови Господарського суду м. Києва від 18.08.2010 року по справі № 50/443-15/445-б, яка розміщена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень у мережі Інтернет, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2009 р. порушено провадження у справі № 50/443 з особливостями, передбаченими ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Як встановлено у постанові цього суду, станом на 26.05.2009 р. статус відомостей про юридичну особу ТОВ "Т.А.В.-Інжиніринг" - не підтверджені - відсутність за місцезнаходженням. Відповідно до цієї постанови: ТОВ "Т.А.В.-Інжиніринг" (01042, м. Київ, вул. П.Лумумби, 15-А, код ЄДРПОУ 34527443), як відсутнього боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру і завершено підприємницьку діяльність.

Виходячи з наведеного, в період виконання вищезгаданого Договору та на дату виписки податкової накладної, ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг»не було обмеженим у своїй дієздатності як юридична особа та мало статус платника податку на додану вартість, а повноваження директора Хміль Ю.Д., як вбачається з витягів з ЄДР, не були в цей період припинені/обмежені у встановленому законом порядку.

Визначаючи з метою оподаткування правову природу вказаного договору, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

При виконанні доручення, відповідно до п. 3. ст. 1006 ЦК України повірений зобов'язаний, зокрема, негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Правовий аналіз умов, прав та обовязків сторін за даним Договором, а також те, що він укладений на виконання договорів доручення, вказує, що даний Договір укладений позивачем в інтересах та від імені третіх осіб, вказаних в преамбулі зазначеного договору, які і є набувачами прав і обовязків, повязаних з укладанням даного договору.

Тобто, повірений у відносинах з третіми особами (в даному випадку з ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг») не набуває права власності на отримані від довірителя кошти, а також на отримані від продавця результати робіт, які належать іншим особам та отримані повіреним від інших осіб.

В той же час, пунктом 4.7. Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на час виникнення спірних правовідносин), передбачено особливості оподаткування операцій з придбання товарів (робіт, послуг), укладених на виконання, зокрема, договорів доручення, відповідно до яких повірений уповноважується вчиняти правочини від імені та за рахунок довірителя.

Так, відповідно до абзацу третього пункту 4.7. статті 4 цього Закону у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг), зокрема, за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів на користь продавця таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит, зокрема, на суму коштів, перерахованих повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Таким чином, виходячи з вищезгаданих норм Цивільного кодексу України, суті посередницьких операцій та їх призначення, а також виходячи з особливостей оподаткування посередницьких операцій, визначених п. 4.7. Закону України «Про податок на додану вартість», можливість віднесення повіреним до складу податкового кредиту сум ПДВ, перерахованих повіреним продавцю у складі вартості товарів (робіт, послуг), невідємно взаємоповязано з дотриманням умов щодо попереднього отриманням цих коштів від довірителя.

Перерахування ж власних коштів повіреного продавцю робіт, виходячи з особливостей оподаткування посередницьких операцій, не є підставою для формування податкового кредиту на підставі положень п. 4.7. згаданого Закону.

Тобто, право на податковий кредит у повіреного виникає лише за фактом перерахування продавцю коштів («перша подія»), до цього отриманих від довірителя, та отримання від продавця за цією подією податкової накладної.

Особливості оподаткування посередницьких операцій не передбачають формування податкового кредиту повіреним за фактом отримання результатів робіт від продавця.

Оподаткування посередницьких операцій за іншими правилами цим Законом не передбачено, а дата виникнення податкового кредиту за цими операціями не може бути змінена.

Таким чином, оскільки (1) в даному випадку позивач перераховував продавцю власні кошти, що виключає виникнення у повіреного права на податковий кредит за правилами п. 4.7. згаданого Закону, (2) беручи крім того до уваги те, що за фактом перерахування коштів податкова накладна продавцем робіт не виписувалась, відсутність якої виключає виникнення права на податковий кредит, (3) а податковий кредит в даному випадку сформований за фактом наступної передачі робіт (податкова накладна видана 30.04.2008 р. на дату підписання акту виконаних робіт), що не допускається за правилами п. 4.7. та виключає можливість формування податкового кредиту за цією подією, суд приходить до висновку, що у позивача були відсутні правові підстави для формування податкового кредиту за вищезгаданою податковою накладною, отриманою від продавця, а висновки акту перевірки є вірними по суті та підстав для скасування оскаржуваних рішень не має.

Проте, в контексті спірних відносин суд вважає за необхідне зазначити також наступне.

Як передбачено п. 44 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»(в редакції на час виконання згаданого договору) та Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт, затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства екології та природних ресурсів України від 12.02.2001 року № 24/43 зареєстрованим в Мінюсті України 27.02.2001 р. за № 178/5369, виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт підлягало ліцензуванню.

Тобто, для виконання вищезгаданого договору ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг»повинно було отримати ліцензію, наявність якої у продавця повинна була бути перевірена позивачем в силу необхідності дотримання загального правового режиму здійснення окремих видів діяльності.

Відповідно до ст. 1 цього Закону, ліцензія, це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Під ліцензуванням у цьому законі розуміється видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування. При цьому, ліцензійними умовами встановлюються кваліфікаційні, організаційні та технологічні вимоги до ліцензіата.

До основних принципів державної політики у цій сфері належить захист прав, законних інтересів, життя та здоров'я громадян, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.

Тобто, даним законом встановлено правовий режим окремих видів діяльності, який є складовою публічного порядку, встановленого у державі, обовязкового для учасників суспільних відносин.

У взаємозвязку з наведеним слід додати, що публічний порядок, є урегульована правовими нормами система суспільних відносин, що забезпечує здійснення з боку держави функцій публічної адміністрації (влади), зокрема у сфері регулювання з боку держави дозвільного порядку здійснення певних операцій для окремих субєктів.

Дотримання публічного порядку з іншого боку забезпечується правомірною поведінкою учасників певних відносин на яких спрямовано це регулювання, а отже порушення, зокрема, дозвільного характеру здійснення певних операцій з боку цих осіб, свідчить про порушення публічного порядку, встановленого у державі.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується відповіддю на судовий запит Державної служби геодезії, картографії та кадастру від 13.12.2010 р. за № 1485/29/2-12, ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг»ліцензії на вищезгаданий вид діяльності, який виконувався за Договором, не отримувало.

В даному випадку вищезгаданий правочин між ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг»та позивачем, який вчинений за відсутності ліцензії, є таким, що порушує правовий режим певного виду діяльності, а отже є таким, що порушує публічний порядок, тобто основи діяльності держави, а відтак, з урахуванням положень ст. 228 та ч. 2. ст. 215 ЦК України є нікчемним, визнання якого судом не вимагається, з огляду на що цей Договір та складені на його підставі документи, не створюють будь-яких правових наслідків, повязаних з його підписанням та виконанням, у т.ч. для цілей формування податкового кредиту, що в свою чергу виключає можливість формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за зазначеним Договором навіть за наявності належним чином оформлених первинних, розрахункових документів та податкової накладної. Відтак, у позивача не було підстав для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, визначених у податковій накладній № 449/7 від 30.04.2008 року, сплачених позивачем за Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В даному випадку суд приходить до висновку, що рішення відповідача є законним, обґрунтованим та вірним по суті, у звязку з чим підстав для визнання його протиправним не має, а отже у задоволенні позову слід відмовити повністю. При цьому суд також враховує, що окремі несуттєві недоліки щодо оформлення оскаржуваних рішень, які не спростовують вірність висновків відповідача по суті спірних відносин, не є підставою для визнання їх незаконними.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Інвест-Груп» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Кармазін О.А.

Повний текст постанови складено та підписано 17 січня 2011 року.