Постанова № 13636379, 23.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2010 року№ 2а-11029/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Донця В.А. Баранова Д.О. при секретарі судового засідання Келеберді В.І. вирішив адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського

доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення від 25.12.2009р. №000110390/0

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправними дії відповідача та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 грудня 2009 року №0001102390/0.

В обґрунтування позову позивач вважає донарахування суми податку на землю на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яким збільшено ставку розміру цього податку безпідставним, оскільки, вважає рішення органу місцевого самоврядування незаконним та протиправним з огляду на те, що це рішення прийняте з перевищенням останнім повноважень та суперечить Закону України «Про плату за землю».

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що за результатами камеральної перевірки позивача складено акт, яким встановлено порушення Закону України «Про плату за землю»та п. 2 Рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», а саме встановлено факт недонарахування Позивачем суми податку за землю внаслідок чого винесено податкове повідомлення - рішення про визначення податкового зобовязання по земельному податку, яким позивачу донараховано суму земельного податку та застосовано штрафні санкції, яке вважає правомірним та таким, що винесене у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2009 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2009, про що складено Акт № 4081/23-815/02494934. Перевіркою встановлено заниження податкового зобовязання по земельному податку з 01.04.2009 по 30.06.2009 на суму 126352,74 грн., оскільки позивачем не враховано вимоги п. 2 Рішення № 944/944, яким регламентовано, що з 01.04.2009 року плата за земельні ділянки, які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (3%).

За результатами проведеної перевірки та на підставі п.п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 , пп.17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийнято податкове повідомленнярішення № 0001102390/0 від 25 грудня 2009 року, яким визначено податкове зобовязання по земельному податку у розмірі 189 529,11 грн.., в т.ч. 126352,74 грн. основний платіж, 63176,37 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось до ДПІ у Дніпровськомуу районі м. Києва в адміністративному порядку, проте рішенням №23283/10/25-007 від 12.10.2009р. скарга залишена без задоволення.

За наслідками розгляду скарги ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення рішення № 4401/10/25-014 від 25.02.2010, податкові зобовязання залишились попередніми.

На зазначене рішення ВАТ Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського подано повторну скаргу до ДПА у м. Києві.

Рішенням ДПА у м. Києві № 2262/10/25-214 від 28.04.2010 скаргу залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням ДПА у м. Києві позивач подав в скаргу до ДПА України, яка рішенням 6749/6/25-0215 від 13.07.2010р. залишила скаргу без задоволення.

Згідно з частин 1, 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

25.12.2008р. Київською міською Радою прийнято рішення №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»п. 2 якого встановлено, що з 01.04.2009р. плата за земельні (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, обєктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою, прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються субєктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких у встановленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі»(3%).

З аналізу п. 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вбачається, що орган місцевого самоврядування вирішує питання затвердження ставки земельного податку відповідно до закону, тобто у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.

Київська міська рада - це орган місцевого самоврядування, який створений та діє на підставі Конституції України, Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", Закону України "Про місце самоврядування", інших нормативно-правових актів, в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", взаємовідносини органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади міста Києва з підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян регулюються цим Законом, законами України "Про місце самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації" та іншими законами України.

Повноваження Київської міської ради в галузі земельних відносин визначені Земельним кодексом України, ст. 9 якого передбачено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить в тому числі розпорядження землями територіальної громади міста та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Спеціальними законами, які регулюють суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку є Закон України «Про систему оподаткування», який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, а також Закон України «Про плату за землю», преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до змісту п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а ч. 2 ст. 14 цього ж закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Системний аналіз п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»свідчить, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю». Натомість, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю».

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про плату за землю" визначено, що "ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.

Порядок встановлення ставки земельного податку в населених пунктах визначається статтею 7 Закону України "Про плату за землю". Відповідно до частини першої зазначеної статті, ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 Конституції України прийняття законодавчих актів відноситься до компетенції вищого законодавчого органу України - Верховної Ради.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю», суд приходить до висновку, що п. 2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає частинам 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Як свідчать матеріали справи, позивач сплатив земельний податок за ставкою, встановленою ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», у повному обсязі, що представником відповідача у судовому засіданні не заперечувалось.

У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 25 грудня 2009 року №0001102390/0, винесене ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Крім того, судом враховано, що Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.09.2010 в адміністративній справі № 2а-332/10 за позовом ЗАТ "Фоззі", ВАТ "КФК", ТОВ "Комерційна компанія", ТОВ "Брізпорт Україна", ТОВ "Деревообробна компанія "Роїк", ПАТ "Енергетичний завод "Енергетик", ПАТ "Український науково-дослідний проектно-вишукувальний інститут підприємств м'ясної і молочної промисловості "УКНДІМ'ЯСМОЛПРОМ" до Київської міської ради, треті особи: ДПА м. Києва, ДПІ у Голосіївському раоні м. Києва, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, ДПІ у Оболонському районі, ДПІ у Подільському районі м. Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПІ у Святошинському районі м. Києва, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ТОВ "Апстар Контінентал Юкрейн", ЗАТ "Сільпо Рітейл", ВАТ "Київська компанія оптового ринку", Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради про визнання незаконним та нечинним з часу прийняття пункту рішення, задоволено позовні вимоги, а саме визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття п. 2 Рішення Київської міської ради II сесії VI скликання від 25.12.2008 № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача не підлягають задоволенню оскільки позивачем не вказано які саме дії ДПІ у Дніпровському районі м. Києва є протиправними. Крім того, аналіз позовних вимог свідчить що предметом оскарження є саме податкове повідомлення-рішення від 25 грудня 2009 року №0001102390/0, винесене ДПІ у Дніпровському районі м. Києва. При прийнятті рішення суд надав оцінку й діям відповідача при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому відсутні підстави для надання повторної оцінки діям відповідача.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 25 грудня 2009 року №0001102390/0, винесене ДПІ у Дніпровському районі м.Києва.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Відкритого акціонерного товариства Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 грудня 2009 року №0001102390/0, винесене ДПІ у Дніпровському районі м.Києва.

3. Відмовити у іншій частині позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набуває законної сили у порядку і строки визначені ч.1 ст.254 КАС України.

Головуючий Суддя В.І. Келеберда

Судді В.А. Донець Д.О. Баранов

Дата складення повнового тексту рішення - 13.01.2011