Ухвала суду № 136358931, 30.03.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7751/26

Провадження № 2/752/9391/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2026 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєв С.О., вивчивши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «РБ Груп» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування,

-

в с т а н о в и в:

позивач ТОВ «Будівельна компанія «РБ Груп» через свого представника адвоката Редіч Н.Ю. звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування.

Відповідно до поданої заяви, позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВУСО"» (код ЄДРПОУ: 31650052), на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «РБ ГРУП» (код ЄДРПОУ: 30938181), страхову виплату (відшкодування) у сумі 119 511,89 грн. та пеню у сумі 4 580,74 грн.

Дослідивши матеріали за поданою позовною заявою, вважаю за необхідне у відкритті провадження відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦІК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, визначено у статті 20 ГПК України.

Зокрема, згідно з частиною 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності крім справ, передбачених частиною другою цієї статті, та інші справи у визначених законом випадках.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Велика Палата Верховного Суду дотримується правової позиції, що викладена нею у постанові від 16.02.2021 у справі N? 911/2390/18, згідно якої відповідно до частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (п.7.11). Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає (п.7.12).

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України.

Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.

Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.

В даному випадку підставою звернення до суду позивача є спір між юридичними особами, предмет якого є стягнення страхового відшкодування на користь позивача, товариства з обмеженю відповідальністю, як власника наземного транспортного засобу.

Так, відповідачами зазначені Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «РБ Груп» та Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО».

Тобто, в даній справі наявнй спір між юридичним особами.

Суд вважає, що характер правовідносин, що виникли між сторонами, свідчить про те, що він пов`язаний зі здійсненням сторонами своєї господарської діяльності, а позовні вимоги стосуються прав та інтересів сторін саме як учасників господарських відносин.

3 огляду на наведені критерії розмежування юрисдикції, суб`єктний склад спору та його предмет, суддя вважає, що спір у даній справі не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства в судах загальної юрисдикції, оскільки містить ознаки господарського спору та має вирішуватися у порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи викладене, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ «Будівельна компанія «РБ Груп».

Керуючись п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України,

у х в а л и в:

відмовити у відкриті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «РБ Груп» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія №»ВУСО» про стягнення страхового відшкодування.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.О. Чекулаєв