Постанова № 13635684, 28.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 грудня 2010 року 16:19 № 2а-13321/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Дикої О.В.;

відповідача: Василевської А.С.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства “Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву”

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

провизнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16 вересня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Публічне акціонерне товариство “Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву” (далі по тексту позивач, ПАТ “КиївЗНДІЕП”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить: 1) визнати дії співробітників ДПІ у Печерському районі м. Києва по проведенню планової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства “Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, протиправними; 2) скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 лютого 2010 року №0001112305/0, №0001102305/0, 0000911705/0, винесені на підставі акта №40/23-5/01422826 від 01 лютого 2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2010року відкрито провадження в адміністративні справі №2а-13321/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20 жовтня 2010 року.

В судовому засіданні 20 жовтня 2010 року судом оголошено перерву до 12 листопада 2010 року. 12 листопада 2010 року в судове засідання не прибули представники сторін, від представника позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи, у звязку з чим оголошено про відкладення розгляду справи на 01 грудня 2010 року. В судовому засіданні 01грудня 2010 року оголошено перерву до 21 грудня 2010 року. 21 грудня 2010 року, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, оголошено перерву до 28 грудня 2010 року.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали, представники відповідача проти позову заперечили.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12лютого 2010 року №0001112305/0 на підставі підпункту “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 16.4 статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ВАТ “КиївЗНДІЕП” визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 19 342 336,00 грн., в тому числі за основним платежем 9 671 168,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 967168,00грн.

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12лютого 2010 року №0001102305/0 на підставі підпункту “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ВАТ “КиївЗНДІЕП” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 5 639 775,00 грн., в тому числі за основним платежем 3 759 850,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 879 925,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12лютого 2010 року №0000911705/0 на підставі підпункту “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення підпунктів “д”, “і” пункту 1.3, пункту 1.15 статті 1, підпунктів “г”,“е” підпункту 4.2.9, підпункту 4.2.10 пункту 4.2 статті 4, підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.2 пункту 8.2 статті 8, підпункту “а” пункту 17.2 статті 17 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” ВАТ “КиївЗНДІЕП” визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 173 130,00 грн., в тому числі за основним платежем 148 978,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2452,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження ДПІ у Печерському районі м. Києва згідно рішення про результати розгляду скарги від 26 квітня 2010 року №19848/10/25-011 податкові повідомлення-рішення від 12 лютого 2010 року №0001112305/0, №0001102305/0 залишила без змін, та часткового скасувала податкове повідомлення-рішення від 12 лютого 2010 року №0000911705/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 136 902,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 01 лютого 2010 року №40/23-5/01422826 “Про результати планової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства “Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву” ВАТ “КиївЗНДІЕП” (код ЄДРПОУ 01422826) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009” (далі по тексту Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем: підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 16.4 статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, встановлено заниження податку на прибуток у загальній сумі 10 618 027 грн., в тому числі IV квартал 2006 року, І - IV квартали 2007 року, І квартал 2008 року та IV квартал 2008 року; підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 4293509,00 грн., в тому числі за жовтень грудень 2006 року, січень-грудень 2007 року, січень-травень 2008 року, липень-грудень 2008 року; підпунктів “д”, “і” пункту 1.3, пункту 1.15 статті 1, підпунктів “г”,“е” підпункту 4.2.9, підпункту 4.2.10 пункту 4.2 статті 4, підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.2 пункту 8.2 статті 8, підпункту “а” пункту 17.2 статті 17 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, а саме допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за перевірений період на загальну суму 12 076,00 грн., та не перераховано до місцевого бюджету 136 902,00 грн.

Такі висновки обґрунтовуються ненаданням позивачем у повному обсязі на момент перевірки документів бухгалтерського та податкового обліку та відповідних підтверджуючих документів.

Позивач не погоджується зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями та мотивує позов наступним: Лилов О.В. та Микитенко В.В. незаконно обіймали посади керівника та головного бухгалтера, і тому не могли бути особами, відповідальними за фінансово-господарську діяльність підприємства, за таких підстав планова виїзна перевірки проведена за згодою та в присутності осіб, які не мали на це відповідних повноважень, що призвело до порушення відповідачем статей 111 та 112 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, а отже, дії по проведенню такої перевірки є неправомірними; оскільки підставою для прийняття спірних рішень є незаконні дії працівників відповідача, такі рішення є необґрунтованими та неправомірними; обставина про відсутність бухгалтерського обліку та первинної документації не відповідає дійсності, зазначені документи наявні та знаходяться в архіві підприємства, а нелегітимні посадові особи позивача навмисно посилалися на відсутність документів з метою введення в оману органів виконавчої влади, зокрема ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Відповідач повністю підтримує висновки Акта перевірки, та зазначає в письмовому запереченні проти позову, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру Лилов О.В. є керівником позивача, а позивачу надавалася можливість поновити документи бухгалтерського та податкового обліку протягом тривалого періоду, однак станом на 26січня 2010 року документи до перевірки надані не були; таким чином визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб є правомірним.

Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з позовними вимогами ПАТ “КиївЗНДІЕП”, керуючись наступними мотивами.

В частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Обставини справи свідчать, що відповідач виключив зі складу валових витрат за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2008 року суму у розмірі 11 746688,00 грн. та зробив висновок про порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 16.4 статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у звязку з не підтвердженням таких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд встановив, що товари (роботи, послуги) за перевірений період придбавалися позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції.

Позивач надав в матеріали справи копії всіх необхідних документів, які підтверджують правомірність формування ним валових витрат за перевірений період, а саме: господарських договорів, актів виконаних робіт, рахунків-фактур, відповідних виписок банку, платіжних доручень.

З аналізу наданих позивачем документів, суд вбачає, що вони відповідають вимогам зазначеної статті Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та повністю підтверджують здійснення господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач за перевірений правомірно сформував валові витрати, а тому висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва про порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств” та заниження податку на прибуток нормативно та документально не підтверджується, відтак сума податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 9 671 168,00 грн. визначена позивачу протиправно.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки судом встановлено відсутність порушень норм Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств” з боку ПАТ “КиївЗНДІЕП” та протиправність визначення податкового зобовязання з податку на прибуток, застосування штрафних санкцій відповідно до підпунктів 17.1.3 та 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Пропорядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 9 671 168,00 грн. є також протиправним.

Що стосується встановленого відповідачем порушення пункту 16.4 статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” суд звертає увагу на наступне.

Як встановлено в Акті перевірки, позивачем не подано декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя та ІІІ квартал 2008 року, доказів на підтвердження зворотного позивач не надав.

Разом з тим, в Акті перевірки також зазначено, що, з звязку з ненаданням декларацій з податку на прибуток підприємств за І півріччя та ІІІ квартал 2008 року, немає можливості встановити обсяг скоригованого валового доходу; а заниження податку на прибуток за вказані періоди в Акті перевірки не встановлено.

Крім того, визначення суми податкового зобовязання контролюючим органом у разі коли платник податків не подає податкову декларацію, здійснюється на підставі підпункту “а” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”; відповідальність за неподання чи несвоєчасне подання податкової декларації передбачена підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 цього Закону; однак посилань на вказані правові норми податкове повідомлення-рішення від 12 лютого 2010 року №0001112305/0 не містить.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ПАТ “КиївЗНДІЕП” в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 12 лютого 2010 року №0001112305/0 є обґрунтованими.

В частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Підставою для висновку про порушення ПАТ “КиївЗНДІЕП” підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” відповідач зазначив відсутність первинних документів за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2008 року, які надають право позивачу на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент здійснення спірних операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, яким засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Як встановлено вище, позивач придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, відповідно, вартість таких товарів (робіт, послуг) сплачена у звязку з використанням в господарській діяльності позивача; та встановлена правомірність віднесення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг).

Крім того, матеріали справи містять копії належним чином оформлених податкових накладних, виписаних постачальниками позивача, які надають право на формування податкового кредиту за відповідні періоди.

Таким чином, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, відтак висновок відповідача про порушення ПАТ “КиївЗНДІЕП” підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Проподаток на додану вартість” є помилковим, а сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3 759 850,00 грн. визначена позивачу протиправно.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки судом встановлено відсутність порушень ПАТ “КиївЗНДІЕП” норм Закону України “Проподаток на додану вартість” та протиправність визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість, застосування штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 1879925,00 грн. є також протиправним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ПАТ “КиївЗНДІЕП” в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 12 лютого 2010 року №0001102305/0 є обгрунтованими.

В частині визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

В Акті перевірки зазначається, що позивачем не вірно утриманий податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати при помилковому застосуванні податкової соціальної пільги відсутні заяви про застосування податкової соціальної пільги; не утриманий податок з доходів фізичних осіб з доходу, утвореного при відшкодуванні витрат співробітнику ВАТ“КиївЗНДІЕП” ОСОБА_1 згідно видаткового касового ордеру від 04 лютого 2009 року №19 на загальну суму 2 080,00 грн. без підтверджуючих фінансових документів; не утриманий податок з доходів фізичних осіб з доходу, утвореного при сплаті коштів з розрахункового рахунку ВАТ “КиївЗНДІЕП” ВДВС Печерського РУЮ м. Києва, перерахованих на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в результаті чого зроблено висновок про порушення позивачем підпунктів “д”, “і” пункту 1.3, пункту 1.15 статті 1, підпунктів “г”,“е” підпункту 4.2.9, підпункту 4.2.10 пункту 4.2 статті 4, підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6, пункту 7.1 статті 7, підпункту “а” пункту 17.2 статті 17 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Пунктом 6.1 статті 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” визначено перелік податкових соціальних пільг, на які, з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті, платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати.

Згідно з підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 статті 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Відповідно до підпункту 6.3.2 вказаної статті платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобовязаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги.

З аналізу наведених правових норм суд вбачає, що податкова соціальна пільга застосовується виключно за одним місцем нарахування (виплати) доходу, а платник податку (наймана особа) самостійно обирає місце застосування податкової соціальної пільги шляхом подання працедавцю відповідної заяви.

Вирішуючи даний спір, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає свою увагу на підпункт 6.3.5 пункту 6.3 статті 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, відповідно до якого працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе будь-якої відповідальності за порушення таким платником податку вимог підпункту 6.3.1 цього пункту, за винятком, коли такий працедавець і такий платник податку є повязаними особами або коли суд встановлює факт змови між таким працедавцем і таким платником податку, спрямованої на ухилення від оподаткування цим податком.

Доказів на підтвердження того, що позивач та наймані ним особи є повязаними особами, відповідачем не надано, факту змови між позивачем та найманими особами, спрямованої на ухилення від оподаткування податком з доходів фізичних осіб, судом не встановлено, а тому позивач, як працедавець, не несе відповідальності у випадку порушення найманими особами вимог підпункту 6.3.1 пункту 6.3 статті 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

На підтвердження правомірності застосування податкової соціальної пільги в матеріали справи позивачем надано копії заяв про застосування податкової соціальної пільги у розмірі, передбаченому підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, що подавалися найманими працівниками ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Крім того, відповідно до частини третьої підпункту 6.3.4 пункту 6.3 статті 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” центральний податковий орган встановлює порядок періодичного інформування платників податку про наявність порушень ними норм підпункту 6.3.1 цього пункту, виявлених на підставі даних податкової звітності чи документальних перевірок.

Так, відповідно до пункту 2.1 Порядку інформування органами державної податкової служби України платників податку про наявність порушень застосування податкової соціальної пільги, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 вересня 2003 року №461, орган державної податкової служби повідомляє платника податку про наявність порушень платником норм підпункту 6.3.1 пункту 6.3 статті 6 Закону, а саме: якщо дані аналізу податкової звітності чи результати документальних перевірок свідчать про отримання платником податку податкової соціальної пільги протягом будь-якого податкового місяця у більше ніж за одним місцем нарахування (виплати) доходу у вигляді заробітної плати.

Згідно з пунктом 2.2 цього Порядку у випадках, зазначених у пункті 2.1 цього Порядку, структурний підрозділ органу державної податкової служби, що здійснює аналіз даних податкової звітності чи проводить документальні перевірки, складає повідомлення про наявність порушень платником податку застосування пільги (далі - повідомлення про порушення) за формою “ФП”.

Доказів повідомлення платника податку про наявність порушень застосування податкової соціальної пільги, відповідачем не надано.

Доказів на підтвердження фактів інших встановлених порушень норм Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” відповідачем не надано.

Однак, як встановлено вище, за результатами адміністративного оскарження відповідно до рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги від 26 квітня 2010 року №19848/10/25-011 податкове повідомлення-рішення від 12 лютого 2010 року №0000911705/0 скасоване в частині визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 136 902,00 грн.

Відповідно до підпункту “б” підпункту 6.4.1 пункту 6.4. статті 6 Закону України “Пропорядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобовязання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження, податкове повідомлення вважається відкликаним.

Згідно з підпунктом 6.4.3 пункту 6.4 статті 6 Закону України “Пропорядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у випадках, визначених підпунктом “б” підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.

З огляду на те, що податкове повідомлення-рішення від 12 лютого 2010 року №0000911705/0 в силу вимог Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є відкликаним, позовні вимоги в частині скасування цього податкового повідомлення-рішення задоволенню не підлягають.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

В матеріалах справи міститься копія податкового повідомлення-рішення від 07 липня 2010 року №0000911705/2, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 36 228, 00 грн., в тому числі основний платіж 12076,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 24 152,00 грн.

Враховуючи наведену процесуальну норму, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва 07 липня 2010 року №0000911705/2.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для спірних прийняття податкових повідомлень-рішень від 12 лютого 2010 року №0001112305/0 та №0001102305/0 та 07 липня 2010 року №0000911705/2 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ “КиївЗНДІЕП” в цій частині підлягає задоволенню.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі м. Києва по проведенню планової виїзної перевірки Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Пункт 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачає право органів державної податкової служби здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до частини першої статті 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обовязкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування обєкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Частина четверта статті 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлює, що право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок передбачені у статті 112 Закону України “Продержавну податкову службу в Україні”, відповідно до якої посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2)копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Судом встановлено, що про проведення перевірки позивач повідомлений вчасно, а направлення на перевірку отримано головним бухгалтером Микитенко В.В.

Підставою для визнання протиправними дій відповідач по проведенню планової виїзної перевірки позивач зазначає те, що повідомлення про проведення перевірки та направлення на перевірку отримане нелегітимним головним бухгалтером Микитенко В.В., а перевірка проводилася за згодою та в присутності осіб в. о. голови правління Лилова О.В. та головного бухгалтера Микитенко В.В., які не мали на це відповідних повноважень.

Суд не погоджується з такими доводами позивача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 16 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з абзацом одинадцятим частини другої статті 17 Закону України “Продержавну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи: прізвище, імя, по батькові, дата обрання (призначення) та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Стаття 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” передбачає, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що при здійсненні ДПІ у Печерському районі м. Києва владних повноважень користується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, які за умови їх внесення в такий реєстр вважаються достовірними.

Так, за відомостями Єдиного державного реєстру на момент проведення перевірки керівником позивача був Лилов О.В.

Докази того, що відповідач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців стосовно керівника позивача, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту 7.9 Порядку обліку платників податків, зборів (обовязкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року №80, відомості про відповідальних за податковий облік осіб юридичної особи чи відокремленого підрозділукерівника та головного бухгалтера (бухгалтера, якщо для забезпечення ведення бухгалтерського обліку за штатом платника податків передбачена лише одна посада бухгалтера без створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером) вносяться чи змінюються органом державної податкової служби в Єдиному банку даних юридичних осіб на підставі: реєстраційної заяви платника податків з поміткою “Зміни”; даних про таких осіб, що вказуються платником податків у податкових деклараціях, розрахунках, звітах, якщо таких даних достатньо для однозначної ідентифікації відповідальних осіб платника податків.

В матеріалах справи міститься копія декларації ВАТ “КиївЗНДІЕП” з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, які містить дані про те, що керівником підприємства є Лилов О.В., головним бухгалтером Микитенко В.В.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно використовував відомості внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі м. Києва по проведенню планової виїзної перевірки є необґрунтованими.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства “Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву” задовольнити частково.

2.Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 12 лютого 2010 року №0001102305/0, №0001112305/0 та 07 липня 2010 року №0000911705/2.

3.В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4.Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства “Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву” судові витрати у розмірі 1,70 грн. (одну гривню сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко