Постанова № 13635673, 23.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2010 року 11:45 № 2а-15726/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., суддів: Аблова Є.В., Федорчука А.Б., при секретарі Чупринко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»

до

треті особи

Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку

Національний банк України,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наталіка»,

Дочірнє підприємство «Гріндель Україна»

про

визнання протиправним та скасування наказу №267 від 12.03.2010р.,

за участю:

позивача –Лесько М.О., Янович-Бунь І.Б.

відповідача –Герасименко А.Ю.

третя особа 1- Цибуля О.В.

третя особа 2- Жданов А.А.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерний комерційний банк «Трансбанк» (далі по тексту –позивач) звернувся з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі по тексту –відповідач), третя особа - Національний банк України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Наталіка», Дочірнє підприємство «Гріндель Україна»про визнання протиправним та скасування наказу №267 від 12.03.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем передчасно видано наказ №267, що фактично позбавило можливості належним чином завершити професійну діяльність на фондовому ринку, а саме депозитарну діяльність зберігача цінних паперів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач та третя особа –2 проти заявленого позову заперечили, посилаючись на те, що при винесенні оскаржуваного наказу відповідач діяв в межах повноважень наданих чинним законодавством України.

Третя особа -1 проти позову не заперечила, просила позовні вимоги задовольнити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 12 березня 2010 року видано Наказ №267 (далі по тексту –Наказ), яким анульовано ліцензію Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»на провадження професійної діяльності на фондовому ринку –депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності зберігача цінних паперів серії АВ №376782 від 19.10.2007р., видану Акціонерному комерційному банку «Трансбанк»(03151, місто Київ, вул. Фізкультури, 9; ідентифікаційний код юридичної особи 16293211).

Зазначений Наказ виданий на підставі листа Національного банку України щодо відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації АКБ «Трансбанк»згідно з постановою Правління Національного банку України від 01.03.2010р. №101 та на підставі підпункту 1.3. п. 1. глави 4 Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.06.2006р. №432.

Постановою Правління Національного банку України від 01.03.2010р. №101 з 02.03.2010р. у банку відкликано банківську ліцензію, ініційовано процедуру ліквідації та призначено ліквідатора АКБ «Трансбанк».

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що Акціонерний комерційний банк «Трансбанк»є заставодержателем майже 100% акцій емітента ВАТ «Телеканал «Тоніс», з 29 липня 2009 року ще й власником 1 415 000 штук акцій наведеного емітента, ввійшовши до складу акціонерів (докази містяться в матеріалах справи).

Крім того, станом на день розгляду справи набрали законної сили судові рішення щодо звернення стягнення на заставлене майно з боржників позивача –власників (акціонерів) ВАТ «Телеканал «Тоніс», а саме на прості іменні акції ВАТ «Телеканал «Тоніс», передані позивачу у забезпечення виконання зобов’язань за кредитними договорами на загальну суму понад 315 000 000,00грн. Загальна кількість акцій, на які звернуто стягнення на користь позивача за судовими рішеннями, які набрали законної сили, складає 5 51 638 штук.

Оскільки дані судові рішення вступили в законну силу вже після анулювання ліцензії банку на провадження депозитарної діяльності зберігача цінних паперів, АКБ «Трансбанк»не має правових підстав для їх виконання шляхом списання вказаних акцій з рахунків боржників у цінних паперах, відкритих в АКБ «Трансбанк»на рахунок кредитора - АКБ «Трансбанк».

Відповідно до абз. 16 ч.1 розділу 1 «Положення про депозитарну діяльність», затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 року № 999, обліковий реєстр власників цінних паперів (обліковий реєстр) - складений зберігачем на дату обліку перелік власників цінних паперів певного випуску, яких він обслуговує, із зазначенням інформації про власників цінних паперів, про кількість цінних паперів, належних кожному власнику, та фактів обтяження цих цінних паперів зобов'язаннями; а до абз. 19 - обтяження цінних паперів зобов’язаннями –це будь-які обмеження щодо володіння, користування чи розпорядження цінними паперами, пов’язані з умовами успадкування, застави, рішеннями суду та в інших випадках, які передбачені законом.

Станом на час відкриття провадження в даній справі, позивач з урахуванням рішень щодо правомірного списання 1 415 000 акцій в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Наталіка»та ТОВ «Майстер центр», отримав право на звернення стягнення на 5 775 168 штук акцій ВАТ «Телеканал «ТОНІС», що складає 70,16% від загальної емісії акцій.

Відповідно до приписів Закону України «Про банки і банківську діяльність»- з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) банку і він негайно приступає до вчинення дій, у тому числі, але не обмежуючись –зверненнями до суду щодо стягнення кредиторської заборгованості, для формування ліквідаційної маси банку.

Таким чином, позивач є заставодержателем певного пакету акцій, на частину яких набув права звернення стягнення за рахунок погашення кредитної заборгованості позичальників банку, використовує даний актив у цивільному обороті у відповідності до положень чинного законодавства України у якості забезпечення погашення своєї заборгованості перед кредиторами, згідно реєстру кредиторів, затвердженого НБУ, а також, задоволення вимог вкладників банку-фізичних осіб та держави, в особі Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до якого перейшли права вимоги за відшкодованими вкладами громадян.

Одночасно, позивач, через відкликання ліцензії зберігача цінних паперів був позбавлений можливості на підставі рішення судів вчинити дії по поверненню майна банку шляхом зарахування на свій рахунок у цінних паперах акції, на які отримав право звернути стягнення, оскільки знаходився у стані:

1. акціонера, позбавленого своїх прав рішенням загальних зборів про припинення ВАТ шляхом реорганізації у ТОВ, яке оскаржував у судових інстанціях;

2. кредитора, на користь якого було звернуто стягнення у цінних паперах, емісія яких була скасована, і таке скасування він також оскаржував у судовому порядку.

Отже, позивач був позбавлений права на підставі Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", Положення Про депозитарну систему та інше, тільки власники цінних паперів емісія яких є чинною мають право відкривати рахунку у цінних паперах у зберігача цінних паперів.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 1.3 п. 1 Глави 4 Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, від 23.06.2006, № 432, підставами для анулювання ліцензії (копії ліцензії) є: відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій - для банків.

Згідно з п. 8 Глави 4 Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку, Комісія у разі отримання повідомлення відповідно до підпунктів 1.2 (для емітентів - відповідний територіальний орган) та 1.3 пункту 1 цієї глави повинна у строк не пізніше ніж за 10 робочих днів від дати надходження цього документа прийняти рішення про анулювання ліцензії.

Пунктом 11 Глави 4 Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку передбачено, що рішення про анулювання ліцензії згідно з підпунктами 1.1 - 1.3, 1.11 (для емітентів), 1.12, 1.14 пункту 1 цієї глави або відмову в її анулюванні оформлюється відповідним наказом, який підписує Голова Комісії або виконувач його обов'язків (для емітентів - керівник відповідного територіального органу або виконувач його обов'язків).

Згідно з п. 23 Глави 4 Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку, рішення про анулювання ліцензії (копії ліцензії) може бути оскаржено в судовому порядку.

Отже, відкликання Національним банком України ліцензії на здійснення банківських операцій не тягне за собою безумовне анулювання ліцензії банку як зберігача цінних паперів (оскільки функції банку як зберігача не пов’язані зі здійсненням банківських операцій як фінансовою установою), а є лише підставою, з настанням якої Комісія уповноважена вирішити питання про анулювання чи відмову в анулюванні такої ліцензії.

Відповідно до п. 4 Глави 5 Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку, наслідки анулювання ліцензії для зберігача цінних паперів: припинити здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності зберігача цінних паперів з дати набрання чинності рішенням про анулювання ліцензії. У разі визнання ліцензії недійсною відповідно до пункту 10 розділу I Порядку видачі ліцензії з дати прийняття цього рішення Комісією. Надати оригінал ліцензії (дублікат) в Комісію протягом 15 робочих днів з дати прийняття відповідного рішення (на бланку проставляється штамп щодо його анулювання та повертається юридичній особі). Зберігач зобов'язаний дотримуватись вимог, установлених Положенням про припинення провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності зберігача цінних паперів (Затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.05.2009 р. № 480).

Відповідно до частини 1 розділу ІІ Положення №480 зберігач у разі прийняття уповноваженим його органом рішення про припинення провадження діяльності зберігача повинен протягом строку дії Ліцензії до дати подання органу ліцензування заяви про її анулювання здійснити всі необхідні дії щодо завершення зазначеного виду професійної діяльності відповідно до укладених договорів та вимог законодавства, у тому числі цього Положення.

Згідно з п. 5 Розділу ІІ Положення №480 протягом 3 робочих днів з дати припинення діяльності Зберігач (ліквідатор у разі відкриття ліквідаційної процедури) повинен письмово повідомити: депозитарій(ї), з яким(и) цим Зберігачем укладений(і) депозитарний(і) договір(ори), про початок процедури припинення Діяльності зберігача; депонентів із зворотним письмовим повідомленням про отримання щодо необхідності закриття рахунків у цінних паперах із зазначенням попередження, що у разі незакриття депонентом рахунку протягом 60 календарних днів з дати припинення Діяльності зберігача належні йому цінні папери, які обліковуються на його рахунку в цінних паперах, будуть у подальшому зберігатися та обліковуватися: в уповноваженого на зберігання на рахунку в цінних паперах Зберігача, який залишається в системі депозитарного обліку депозитарію після припинення Зберігачем Діяльності зберігача для обліку цінних паперів тих його депонентів, що не закрили свої рахунки в цінних паперах в установленому порядку (далі - Рахунок), або;

у зберігача-правонаступника - у разі передання Зберігачем своїх повноважень іншому зберігачу.

Відповідно до п. 6 Розділу 4 Положення №480 відкриття рахунків у цінних паперах депонентам, що не закрили свої рахунки у Зберігача, та зарахування на них цінних паперів здійснюються зберігачем-правонаступником протягом 20 робочих днів після підписання акта приймання-передавання на підставі отриманих документів.

Посилання Відповідача на частину 6 Положення судом до уваги не приймається, оскільки дана норма передбачає порядок дій у випадках, пов'язаних з порушеннями на ринку цінних паперів, або неможливості Зберігача забезпечити виконання ліцензійних умов, крім випадку відкриття ліквідаційної процедури. До позивача не були застосовані відповідачем санкції за порушення на ринку цінних паперів, не була встановлена неможливість позивача забезпечити виконання ліцензійних умов, а саме була відкрита ліквідаційна процедура, що й виключає можливість застосування частини 6 Положення про припинення провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності. Тому банк зобов’язаний був здійснити всі необхідні дії щодо завершення зазначеного виду професійної діяльності та здійснити такі дії банк міг лише протягом строку дії Ліцензії (частина 1 розділ ІІ Положення №480).

Отже, суд приходить до висновку, що внаслідок анулювання Комісією ліцензії Банку як зберігача всього через 11 днів після відкликання ліцензії Національним банком України, банк був позбавлений можливості належним чином, без порушення вимог Положення №480 про припинення депозитарної діяльності зберігача, завершити свою професійну діяльність зберігача цінних паперів. Крім того, видача відповідачем Наказу №267 унеможливила виконання вищевказаних судових рішень, укладених договорів, формування ліквідаційної маси банку та виконання зобов’язань банку перед вкладниками та кредиторами банку –фізичними, юридичними особами та перед державою в особі Національного банку України за договорами рефінансування та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до якого перейшли права вимоги за відшкодованими вкладами громадян. Таким чином, рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12 березня 2010 року №267 «Про анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку»прийнято непропорційно, тобто, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у правах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На думку колегії суддів, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття наказу №267 від 12.03.2010р. з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв’язку з тим, що позивачем не заявлено вимогу про стягнення з бюджету судового збору, суд не присуджує понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12 березня 2010 року №267 «Про анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку».

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 30.12.2010р.

Головуючий суддя В.В. Амельохін

Судді: Є.В. Аблов

А.Б. Федорчук