Ухвала суду № 136351157, 07.05.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3276/26

Провадження № 2-з/461/22/26

УХВАЛА

Іменем України

07.05.2026 м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Чубей К.А.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позовуу цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Шептицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Пилипенка Юрія Пилиповича про встановлення батьківства, встановлення додаткового строку на прийняття спадщини та перерозподіл спадщини

в с т а н о в и в:

05.05.2026 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Білик Павло Богданович,звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Шептицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Пилипенка Юрія Пилиповича, в якому просить:

встановити батьківство ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відносно ОСОБА_3 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

зобов`язати Шептицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Шептицькому районі Львівської області Західного Міжрегіонального управління міністерства юстиції внести зміни у актовий запис № 73 від 04.02.1999 року про народження ОСОБА_3 , шляхом виключення відомостей про батька « ОСОБА_4 , українець, громадянство України», та запису в графі «батько» - « ОСОБА_1 , українець, громадянство України» та видати нове свідоцтво про народження ОСОБА_3 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням вказаних змін;

встановити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 2 (два) місяці з моменту набрання рішенням суду у справі законної сили;

здійснити перерозподіл спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом: внесення змін до свідоцтва про право на спадщину серія та номер: 1644, виданого ОСОБА_2 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пилипенко Юрієм Пилиповичем 17 жовтня 2024 року, зазначивши, що спадкоємцями вказаного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , є його дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 (щодо частки у спадковому майні), та його батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 (щодо частки у спадковому майні, зокрема 1/2 частки квартири (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1855544546101) АДРЕСА_2 ) та видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку у спадковому майні після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема, але не виключно - на 1/2 частку квартири (РНОНМ: 1855544546101) АДРЕСА_2 ;

скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з одночасним припиненням 1/2 частки у речовому праві (праві власності) ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1855544546101) АДРЕСА_2 , шляхом внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про те, що ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , належить частка у речовому праві (праві власності) на квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1855544546101) АДРЕСА_2 .

06.05.2026 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Білик П.Б. подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на квартиру (РНОНМ:1855544546101) АДРЕСА_2 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину серія та номер: 1644, виданого 17.10.2024 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пилипенко Ю.П.

В обґрунтування заяви покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 стверджує, що вінє батьком спадкодавця, а відтак і спадкоємцем першої черги та претендує на 1/2 частку у спадщині. Заявник повідомив, що власником зазначеної квартири є колишня дружина спадкодавця - ОСОБА_2 . Предметом спору у даній справі є, зокрема, право власності на частину майна, яке може бути в цілому відповідачем відчужене, змінене (шляхом реконструкції, переобладнання, поділу тощо) попри наявність інших спадкоємців в силу того, що 17 жовтня 2024 року ОСОБА_2 було оформлене право на спадщину після смерті ОСОБА_3 № 1644. Таким чином, з метою збереження майна від вибуття з власності відповідача, звернення стягнення на нього тощо, враховуючи наявність ризику відчуження такого майна на користь у тому числі добросовісного набувача, з володіння якого вже неможливо буде витребувати таке майно, вчинення інших дій, спрямованих на унеможливлення виконання рішення суду, просить накласти арешт на квартиру (РНОНМ:1855544546101) АДРЕСА_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відтак, суд вважає, що заяву про забезпечення позову необхідно розглядати без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали заяви, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, постановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Відповідно до постанов Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18 та від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками, можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року по справі №554/1893/17, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Ненадання належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а лише посилання на це в заяві, недостатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 755/9322/20.

З матеріалів заяви вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої входить, зокрема, квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , є ОСОБА_2 , право власності якої зареєстроване на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 1644, виданого 17.10.2024 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пилипенко Ю.П.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Шептицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Пилипенка Юрія Пилиповича про встановлення батьківства, встановлення додаткового строку на прийняття спадщини та перерозподіл спадщини.

Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Саме по собі посилання на наявність потенційної можливості відчуження відповідачем спірного майна та загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Зазначаючи у заяві про забезпечення позову про ймовірність відчуження ОСОБА_2 належного їй майна задля уникнення виконання можливого рішення суду, заявником не надано суду жодного доказу на підтвердження реального існування цього ризику.

Також заявник у заяві не навів фактів та обґрунтувань, які свідчать про наміри ОСОБА_2 відчужити спірне майно. Зазначене свідчить про припущення заявника з метою накласти арешт на спірне майно, яке нічим не підтверджене.

Крім того, в заяві про забезпечення позову заявником не доведено, що його права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову та невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не надано доказів реального наміру ОСОБА_2 відчужити нерухоме майно та бажання навмисно ухилитися від виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

За наведених обставин, мотиви наведені в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову, не доводять того, що відмова у забезпеченні позову не зможе гарантувати реального виконання у майбутньому судового рішення, у випадку його ухвалення на користь заявника (позивача).

З огляду на викладене, беручи до уваги викладені у заяві доводи заявника та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності щодо співставлення їх належності, допустимості, достовірності кожного окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку між собою, суд дійшов висновку про відсутність належних правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

А відтак, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Шептицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Пилипенка Юрія Пилиповича про встановлення батьківства, встановлення додаткового строку на прийняття спадщини та перерозподіл спадщини необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Шептицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Пилипенка Юрія Пилиповича про встановлення батьківства, встановлення додаткового строку на прийняття спадщини та перерозподіл спадщини.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Зубачик Н.Б.