Рішення № 136344711, 08.05.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1766/25

Провадження №: 2/343/114/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

судді Монташевич С. М.

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження у режимі відеоконференції з позивачкою та представником відповідача цивільну справу № 343/1766/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Ананевич Оксана Михайлівна, Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання нотаріального акта (заяви про відмову від отримання належної частки одноразової допомоги) недійсним та анулювання відповідного запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій,

за участю: позивачки - ОСОБА_1 ,

представників позивачки - адвокатів Саюка Н.В., Чередниченко В.В.,

представника відповідача - Бірюкова Ю.І.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін та третіх осіб:

позивачка просить визнати нотаріальний акт: заяву про відмову від отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_6 , який загинув під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, недійсним та анулювати запис про вчинення такої нотаріальної дії.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є донькою загиблого під час виконання бойового завдання військовослужбовця ОСОБА_6 . Вона належить до кола осіб, які мають право на отримання частини одноразової грошової допомоги, що виплачується у зв`язку із загибеллю військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби. З метою реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги, вона подала до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву та необхідний пакет документів. Згодом її мама зателефонувала до ІНФОРМАЦІЯ_2 , щоб отримати інформацію про результати розгляду поданої заяви. У телефонній розмові працівник повідомив, що вона (заявниця) не має права на отримання одноразової допомоги, оскільки є повнолітньою особою, не навчається. Також працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що для продовження процедури розгляду заяв інших членів сім`ї заявниці необхідно подати нотаріально посвідчену заяву про відмову від належної їй частки цієї допомоги. Таким чином, шляхом уведення в оману, її фактично було примушено вчинити односторонній правочин про відмову від своєї допомоги на користь інших членів сім`ї. Під час посвідчення заяви про відмову від отримання одноразової допомоги нотаріус не роз`яснила наслідки такої відмови. Вона ж під час написання заяви перебувала у край тяжкому емоційному та психологічному стані, спричиненому раптовою звісткою про загибель батька, організацією його поховання та загальним стресом, пов`язаним із втратою близької людини. Підписуючи заяву, вона була переконана, що не має права на отримання одноразової допомоги, оскільки така інформація їй була надана працівником РТЦК та СП, не усвідомлювала її правової природи і наслідків підписання. З урахуванням викладеного, така відмова не може вважатися добровільною, усвідомленою та здісненою із розумінням усіх правових наслідків. Відповідно, подана заява не може вважатися дійсною, а відмова чинною, що дає підстави для її оскарження.

Представник відповідача у системі "Електронний суд" сформував відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Свою позицію мотивував тим, що позивачка звернулася з позовом до неналежного відповідача, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 не вчиняв та не може вчиняти записи в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та не складає будь-які нотаріальні акти. Тобто це виходить за межі його повноважень. Що стосується факту отримання від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 інформації про необхідність написання заяви про відмову від отримання одноразової допомоги, то такий не підтверджений жодними доказами, крім тверджень мами позивачки, яка є зацікавленою у результаті розгляду справи. Що стосується нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_7 , то дана заява не несе жодного доказового значення щодо заявлених позовних вимог та не підтверджує факт введення позивачки в оману, навпаки свідчить про те, що вона на момент її складення усвідомлювала значення своїх дій, перебувала при здоровому розумі та ясній свідомості, діяла вільно за відсутності будь-якого примусу. Що стосується не роз`яснення нотаріусом наслідків підписання нотаріально завіреної заяви про відмову від отрмиання частки одноразової грошової допомоги, то такі також є припущенням позивачки, оскільки доказово підтвердити факт нероз`яснення наслідків позивачка та її представники не взмозі.

Позивачка ОСОБА_1 , яка брала участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції, позов підтримала, просила його задоволити. Додатково зазначила, що 23.09.2024 вона, дійсно, була в нотаріуса і підписала заяву, згідно з якою відмовилася від отримання частки одноразової допомоги у зв`язку із загибеллю батька. До підписання такої заяви саме працівники РТЦК та СП повідомили її маму в телефонному режимі, що вона (позивачка) повнолітня, а відтак права на призначення допомоги не має, а тому їй слід написати відмову від отримання допомоги. Вони ж скинули зразок заяви про відмову від отримання такої допомоги. Також вони роз`яснили, що без написання такої заяви не будуть розглянуті матеріали про призначення та виплати такої допомоги іншим членам сім`ї (її сестрам ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та батькам загиблого (її баби з дідом) ОСОБА_10 і ОСОБА_11 ).

Представники позивачки - адвокати Саюк Н.В. та Чередниченко В.В. під час розгляду справи підтримали позицію своєї довірительки, просили позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, який брав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, заперечив проти позовних вимог, підтримав відзив на позов та просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що позов заявлений до неналежного відповідача, оскільки ТЦК та СП не наділене повноваженням скасовувати нотаріальні акти. Щодо суті спору, то під час розгляду справи не знайшло свого підтведження, що працівники РТЦК та СП ввели позивачку в оману. Під час відмови від своєї частини одноразової допомоги позивачка була у свідомості та мала можливість скористатися професійною правничою допомогою.

Третя особа - приватний нотаріус у судовому засіданні вказала, що у вересні 2024 року до неї звернулася позивачка, яка вказали, що хоче посвідчити конкретну заяву. Відповідно до її слів, була складена заява, яку заявниця перечитала та перевірила правильність указаних у ній тверджень. Після цього вона (нотаріус) відтворила зміст заяви на відповідному бланку, а заявниця перечитала і підписала її. Викладені у заяві факти нотаріусом не перевіряються. Підстав сумніватися в усвідомленні дій заявниці у неї не було. Заяву вона видала на руки заявниці, яка і вирішувала залишити її в себе, чи використати. Анулювати чи виключити дані запису про вчинення нотаріальної дії з реєстру неможливо. Надалі третя особа подала заяву про розгляд справи за її відсутності (т. 2 а.с. 144).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, - Міністерство оборони України у судове засідання не з`явився, подав письмові пояснення, в яких зазначив, що алгоритм дій державних органів щодо виплати одноразової грошової допомоги врегульовано Порядком і умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45. Відповідно до Порядку № 45, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. Заява подається до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки незалежно від місця реєстрації заявників. Розділом IV Порядку № 45 передбачено алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати ОГД, відповідно до якого районний (міський) ТЦК та СП приймає від заявника документи, завіряє їх копії, та надсилає їх обласному ІНФОРМАЦІЯ_4 перевіряє отримані документи, визначає осіб, які документально підтвердили своє право на одержання ОГД, а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її одержанням, але не надали (надали не всі) документи. Результати опрацьованих документів надсилаються до Департаменту соціального забезпечення, який у свою чергу надсилає запит до Кадрового центру Збройних Сил України щодо військовослужбовців, які загинули. Після отримання підтвердження Департамент соціального забезпечення доводить до обласних ТЦК та СП результати попереднього опрацювання документів для їх перевірки щодо відповідності чинному законодавству. Надалі документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України. Після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення про призначення ОГД (відмови у призначення, поверненні документі на доопрацювання) Департамент соціального забезпечення доводить його до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_5 для інформування ІНФОРМАЦІЯ_6 та, у разі її призначення, - готує проєкти розподілів відповідних асигнувнь для виплати допомог у порядку черговості.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності (т. 2 а.с. 110, 112).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, хоча про розгляд справи були повідомлені у встановленому законом порядку (а.с. 102-103, 104-105, 108-109).

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:

09 вересня 2025 року на адресу суду поштовим відправленням поступила позовна заява ОСОБА_12 до ІНФОРМАЦІЯ_7 про визнання нотаріального акта (заяви про відмову від отримання належної частки одноразової допомоги) недійсним та анулювання відповідного запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

10 вересня 2025 року суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачці строк для усунення її недоліків.

15 вересня 2025 року від представника позивачки - адвоката Саюка Н.В. надійшла заява на виправлення недоліків та уточнена позовна заява ОСОБА_12 до ІНФОРМАЦІЯ_7 про визнання нотаріального акта (заяви про відмову від отримання належної частки одноразової допомоги) недійсним та анулювання відповідного запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій з додатками відповідно до кількості учасників справи та клопотання про виклик свідків.

Згідно із ухвалою від 24.09.2025, суд відкрив провадження у справі, залучив до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Ананевич О.М., Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та задоволив клопотання про виклик свідків.

03 жовтня 2025 року представник позивачки у системі "Електронний суд" сформував клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке суд задоволив, про що постановив ухвалу від 03.10.2025.

12 жовтня 2025 року представник третьої особи - Міністерства оборони України у системі "Електронний суд" сформував клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження.

14 жовтня 2025 року від третіх осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

14 жовтня 2025 року представник третьої особи - Міністерства оборони України у системі "Електронний суд" сформував пояснення щодо позову, в яких серед іншого порушив питання щодо залучення усіх заінтересованих осіб, а також клопотання про проведення розгляду справи за його відсутності.

Згідно із ухвалою від 16.10.2025, суд за клопотанням представника третьої особи - Міністерства оборони України залучив до участі у цивільній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_8 .

24 жовтня 2025 року третя особа - приватний нотаріус подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

12 листопада 2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду, про що постановив відповідну ухвалу.

13 листопада 2025 року відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_9 подав письмові пояснення.

10 грудня 2025 року представник третьої особи - Міністерства оборони України у системі "Електронний суд" сформував заяву про розгляд справи за його відсутності.

16 грудня 2025 року представник позивачки подав клопотання про повернення справи на стадію підготовчого судового провадження та про уточнення анкетних даних його довірительки.

Згідно з ухвалою від 16.12.2025, суд уточнив особу позивачки, якою слід уважати ОСОБА_1 , та постановив повернутися при розгляді цивільної справи до стадії підготовчого провадження.

20 грудня 2025 року від представника позивачки надійшло клопотання про зміну процесуального статусу учасника судового процесу, до якого долучено уточнену позовну заяву з додатками.

29 грудня 2025 року позивачка подала заяву про проведення підготовчого судового засідання за її відсутності.

29 грудня 2025 року представник третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 у системі "Електронний суд" та представник позивачки сформували заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, які суд задоволив, про що постановив ухвали від 29.12.2025 та від 30.12.2025.

07 січня 2026 року суд постановив ухвалу, якою замінив у справі неналежного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_9 на належного - ІНФОРМАЦІЯ_8 , виключивши ІНФОРМАЦІЯ_10 з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

10 січня 2026 року відповідач ІНФОРМАЦІЯ_8 у системі "Електронний суд" сформував відзив на позовну заяву.

26 січня 2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду, визнав обов`язковою явку в судове засідання третьої особи - приватного нотаріуса, про що постановив відповідну ухвалу.

16 лютого 2026 року від третіх осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

02 березня 2026 року представник позивачки - адвокат Саюк Н.В. сформував заяву про розгляд справи за його відсутності.

03 березня 2026 року суд заслухав вступне слово учасників справи, допитав свідка ОСОБА_13 та оголосив перерву для виклику свідка ОСОБА_14

10 березня 2026 року третя особа - приватний нотаріус подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

24 березня 2026 року представник позивачки - адвокат Саюк Н.В. у системі "Електронний суд" сформував клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке суд задоволив, про що постановив ухвалу від 24.03.2026.

31 березня 2026 року позивачка подала заяву про проведення судового засідання за її відсутності. Цього ж дня її предстаниця - адвокат Чередниченко В.В. також подала заяву про проведення судового засідання за її відсутності.

01 квітня 2026 року представник відповідача у системі "Електронний суд" сформував клопотання про відкладення розгляду справи.

02 квітня 2026 року представник позивачки - адвокат Саюк Н.В. у системі "Електронний суд" сформував клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке суд задоволив, про що постановив ухвалу від 02.04.2026.

02 квітня 2026 року суд допитав свідка ОСОБА_14 , після чого в судовому засіданні оголосив перерву.

30 квітня 2026 року суд дослідив матеріали справи та після судових дебатів перейшов до стадії ухвалення судового рішення, проголошення якого призначив на 08.05.2026 о 08:40.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видане повторно 28.05.2025, ОСОБА_12 народилася ІНФОРМАЦІЯ_11 . Її батьками записані ОСОБА_6 та ОСОБА_13 (т. 1 а.с. 11, т. 2 а.с. 21).

ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_6 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 22.04.2024 (т. 1 а.с. 12, т. 2 а.с. 22).

Як установив суд від час розгляду справи, ОСОБА_6 проходив військову службу.

Згідно з даними з військових частин, військовослужбовець ОСОБА_6 у період із 25.01.2024 до 16.04.2024 вважався зниклим безвісти, а ІНФОРМАЦІЯ_13 він загинув під час виконання бойового завдання по захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії російської федерації в районі населеного пункту Новодарівка Пологівського району Запорізької області і його виключено зі списків особового складу (т. 1 а.с. 13, 20, 21-22, т. 2 а.с. 23, 29, 30-31). Причина смерті пов`язана із захистом Батьківщини, ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків, на що вказують витяг з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії та довідка про причину смерті (т. 1 а.с. 15, 16, т. 2 а.с. 24, 25).

Як слідує з повідомлення Головного управління соціальної підтримки № 220/13/22829 від 14.07.2025, 13.10.2024 до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України з ІНФОРМАЦІЯ_14 надійшли документи щодо призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого ОСОБА_6 . В поданому комплекті документів встановлено коло осіб, які мають право на отримання ОГД. До нього входять: мати ОСОБА_2 батько ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5 . Також зазначено, що дочка загиблого ОСОБА_12 надала нотарально засвідчену відмову від отримання належної їй частки ОГД (т. 1 а.с. 24, т. 2 а.с. 33).

Згідно з витягом із протоколу засідання комісії Міністрерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 294/168 від 27.12.2024, комісія дійшла висновку про призначення грошової допомоги батьку, матері та двом дочкам загиблого ІНФОРМАЦІЯ_13 солдата ОСОБА_6 у сумі 15000000 у рівних частках кожному (т. 1 а.с. 25, т. 2 а.с. 34).

До матеріалів справи позивачка долучила копію нотаріально посвідченої заяви від 23.09.2024, у якій зазначено, що ОСОБА_12 , усвідомлюючи значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, діючи вільно, за відсутності будь-якого примусу, як фізичного, так і психологічного, цією заявою ствердила, що відмовляється від належної їй одноразової грошової допомоги після загибелі батька ОСОБА_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_13 , згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, на користь іншх членів сім`ї, які мають право згідно закону. Приватний нотаріус Ананевич О.М. засвідчила справжність підпису ОСОБА_12 , який зроблений у її присутності (т. 1 а.с. 17, т. 2 а.с. 26).

Як зазначила ОСОБА_12 у заяві від 05.08.2025, про те, що потрібно писати відмову їй повідомила мама ОСОБА_13 , пояснюючи це тим, що вона телефонувала до ТЦК, працівниця якого сказала, що слід написати відмову, оскільки вона повнолітня і їй одноразова допомога не належить. Вона не мала можливості приїхати з Польщі і написати таку відмову, тому документи щодо інших членів сім`ї не розглядалися. У вересні 2024 року вона приїхала і написала відмову (т. 1 а.с. 18-19, т. 2 а.с. 27-28).

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні показала, що вони з чоловіком ОСОБА_6 розірвали шлюб у 2021 році, однак діти з батьком спілкувалися. Після отримання повідомлення про його загибель, їм повідомили, що вони повинні з`явитися у ТЦК та СП для отримання одноразової допомоги. Телефонувала ОСОБА_15 . Вони подали документи трьох дітей. Через деякий час вона зателефонувала до ОСОБА_16 і остання вказала, що ОСОБА_17 слід власноруч написати відмову від отримання одноразової допомоги, оскільки в іншому разі ніхто не зможе отримати допомогу, та скинула їм зразок заяви. Вже через рік, коли вони оформляли виплати, у них з`ясовували, чому ОСОБА_17 відмовилася від отримання допомоги, на яку вона мала право.

Свідок ОСОБА_14 , яка є адміністратором ІНФОРМАЦІЯ_2 , у судовому засіданні показала, що на прийомі вона роз`яснила членам сім`ї, хто має право на отримання одноразової допомоги відповідно до законодавства, яке діяло на час загибелі військовослужбовця - ІНФОРМАЦІЯ_13 . Такими членами сім`ї вважалися батьки, дружина, неповнолітні діти, діти - утриманці, які досягли повноліття, але до 23 років продвожують навчання, або за рішенням суду перебувають на утриманні. З 01.04.2024 почала діяти норма, що і повнолітні діти мають право на отримання допомоги, якщо їхні батьки загинули після 01.04.2024. В даному ж випадку ОСОБА_6 загинув ІНФОРМАЦІЯ_13 . Коли мама позивачки приходила писати заяву від імені неповнолітньої дочки, вона роз`яснила їй, які необхідно подати документи. Також повідомила, що в разі ненадання ОСОБА_17 , яка досягла повноліття, доказів перебування на утриманні батька, її частка допомоги не буде розподілена протягом трьох років. Натомість, якщо вона напише заяву про відмову, що є її правом, то її частка буде розподілена між усіма іншими членами сім`ї. До самої ж позивачки з вимогою написати заяву про відмову від отримання одноразової допомоги не зверталася, спілкувалася тільки з її мамою.

На даний час ОСОБА_12 у зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_18 , на що вказує свідоцтво про шлюб з офіційним перекладом (т. 2 а.с. 35, 36).

Позивачка вважає, що шляхом уведення в оману, її фактично було примушено вчинити односторонній правочин про відмову від своєї частки допомоги на користь інших членів сім`ї. Під час посвідчення заяви про відмову від отримання одноразової допомоги нотаріус не роз`яснила наслідки такої відмови. Відповідно, подана заява не може вважатися дійсною, а відмова чинною, що дає підстави для її оскарження.

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

суд, заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, вислухавши свідків, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Тобто правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно із вимогами ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до ч. 1 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Частиною 9 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

В п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (з редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) зазначено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У абзацах 9, 11 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (з редакції, яка діяла на час підписання заяви ОСОБА_12 ) було передбачено, що розподіл часток одноразової грошової допомоги у разі відмови однієї з осіб, зазначених в особистому розпорядженні, або відмови однієї з осіб, зазначених у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України Про Національну поліцію та пункті 4 статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, від отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна із таких осіб у трирічний строк з дня виникнення права на отримання допомоги не реалізувала своє право на отримання одноразової грошової допомоги, здійснюється відповідно до вимог статті 118-3 Кодексу цивільного захисту України, статті 100 Закону України Про Національну поліцію та статті 16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Особи, які мають право на одноразову грошову допомогу, можуть відмовитися від її призначення та отримання шляхом подання заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.

Тобто особи, які мають право на одноразову грошову допомогу, можуть відмовитися від її призначення та отримання шляхом подання заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.

Частиною 1 статті 34 Закону України "Про нотаріат", визначено, що нотаріус засвідчує справжність підпису на документах.

Частиною третьою статті 34 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, вимог про нотаріальне посвідчення правочину, вимог про нотаріальне засвідчення справжності підписів учасника під час прийняття ним рішення з питань діяльності відповідної юридичної особи, правочинів про скасування таких вимог, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу (крім тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса), а також заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, дублікатів нотаріальних документів, рішень про створення юридичних осіб, рішень органів управління юридичних осіб, актів приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі, актів про передавання нерухомого майна до та із статутних капіталів юридичних осіб, передавальних актів, розподільчих балансів, а також інших документів, визначених законом, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 45 Закону України "Про нотаріат", при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо заява чи інший документ підписані за відсутності нотаріуса, особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, повинна особисто підтвердити, що документ підписаний нею.

Статтею 78 Закону України "Про нотаріат" закріплено, що нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадовою особою консульської установи України, начальник установи виконання покарань засвідчують справжність підпису на документах, крім тих, які відповідно до закону або за вимогою сторін підлягають нотаріальному посвідченню. Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова особа консульської установи України, начальник установи виконання покарань, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про нотаріат", нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка зазначила, що її заява про відмову від одноразової грошової допомоги, яка посвідчена нотаріально, була вчинена під впливом обману працівника РТЦК та СП.

Оскільки заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги містить особисте розпорядження особи як члена сім`ї, яке передбачене законом на розпорядження часткою одноразової грошової допомоги пов`язаної із загибеллю (смертю) військовослужбовця, тому суд уважає її одностороннім правочином.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

В постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 753/10863/16-ц викладено правовий висновок про те, що за змістом статті 230 ЦК України правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 489/3570/16-ц, аналіз статті 230 ЦК України дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення; тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні помилкових відомостей, надання підроблених документів тощо); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які вона повинна була зробити (зокрема умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення тощо).

В постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 910/18600/19 вказано, що при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 ЦК України суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З урахуванням викладених вище норм, принципу диспозитивності та з огляду на предмет і підстави заявленого позову, обов`язок доказування наявності умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману процесуальний закон покладає на особу, яка діяла під впливом обману.

Позивачка на підтвердження своїх вимог про визнання недійсною заяви про відмову від отримання одноразової грошової допомоги не довела на підставі належних і допустимих доказів, що такий обман дійсно мав місце, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Навпаки, сама ж позивачка вказала, що під час підписання у нотаріуса заяви вона вірила в те, що не має права претендувати на виплату їй частки одноразової грошової допомоги. Про те, що такого права у неї нема, їй повідомила її мама ОСОБА_13 . Будучи допитаною як свідок, остання в судовому засіданні підтвердила, що саме вона повідомила дочку про необхідність написання заяви про відмову від отримання допомоги, про що їй у свою чергу повідомила представник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_14 . У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 ствердила, що вона, дійсно, роз`яснювала ОСОБА_13 , хто з членів сім`ї може претендувати на отримання грошової допомоги, згідно з вимогами чинного на час смерті ОСОБА_6 законодавства, та вказала, що до тих пір поки її дочка ОСОБА_7 не надасть докази на підтвердження перебування на утриманні батька, чи не відмовиться від своєї частки допомоги, питання про виплати такої допомоги іншим членам сім`ї буде вирішено через три роки. Водночас зазначила, що особисто з позивачкою не спілкувалася, до відмови від отримання частки грошової допомоги не схиляла, в оману її не вводила. Тобто фактично про необхідність відмовитися від права на отримання одноразової грошової допомоги позивачку повідомила її мама ОСОБА_13 , що спростовує твердження про те, що першу до підписання у нотаріуса заяви ввела в оману саме працівник РТЦК та СП.

На час підписання заяви про відмову від отримання частки одноразової грошової допомоги ОСОБА_7 була повнолітня, дієздатна особа, а відтак вона усвідомлювала значення своїх дій при підписанні такої заяви, текст якої викладений чітко та зрозуміло, а в разі сумніву у наслідках вчинення таких дій, не була позбавлена можливості попередньо прокунсультуватися із фахівцем у галузі права. У свою чергу приватний нотаріус, в силу вимог Закону України "Про нотаріат", засвідчуючи справжність підпису заявниці, не посвідчувала факти, викладені у документі, а лише підтвердила, що підпис зроблено певною особою ( ОСОБА_12 ). Крім того, суд зазначає, що підписання особою в нотаріальній конторі будь-яких документів повинно сприйматись як настання юридичного факту, з яким пов`язано виникнення або припинення прав та обов`язків, а тому особа повинна належним чином цікавитися про зміст таких документів у поєднанні із можливими юридичними наслідками (такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлений у постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 727/7658/15-ц (провадження № 61-10888св18)).

Також суд зазначає, що на час загибелі ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_13 ) діяло законодавство, яке до членів сім`ї, які мали право на виплату одноразової грошової допомоги, відносило батьків, одного із подружжя, який не одружився вдруге, дітей, які не досягли повноліття, утриманців загиблого (померлого). Тобто позивачка, будучи повнолітньою, за відсутності документів про перебування на утриманні батька, не входила до переліку осіб, які мали право на виплату одноразової грошової допомоги. Оскільки передбачено 3 річний строк для подання необхідних документів на отримання вплати, у тому числі підтверджуючих документів про перебування на утриманні загиблого, питання про таку виплату до закінчення цього строку не вирішується. Вказану процедуру представник РТЦК та СП роз`яснила ОСОБА_13 , яка, як представник неповнолітньої дитини, подала документи на всіх трьох дітей ОСОБА_6 , та пояснила, що в разі подання відмови ОСОБА_12 від її частки одноразовї грошової допомоги, буде вирішено питання про розмір та час виплати іншим членам сім`ї загиблого до завершення трьохрічого строку. Тобто будь-яких підстав уважати, що мав місце обман зі сторони відповідача, суд не встановив. Саме ОСОБА_13 безпосередньо повідомила позивачку про необхідність написати заяву про відмову від одноразової грошової допомоги, щоб пришвидшити процедуру виплати такої іншим членам сім`ї, що пітвердила в судовому засіданні. Водночас суд зазначає, що на час подання заяви від 23.09.2024 вже діяла норма, яка передбачала подання такої заяви, справжність підпису на якій засвідчувалася нотаріально.

Крім того під час розгляду справи суд не встановив і будь-якої зацікавленості відповідача (в особі працівника ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в навмисному цілеспрямованому введенні позивачки в оману, оскільки алгоритм дій державних органів щодо виплати одноразової грошової допомоги врегульовано Порядком і умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45, відповідно до до якого до функцій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної фактично належать тільки повноваження з опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати ОГД, та подальше їх спрямування за належністю до інших уповноважених осіб.

З огляду на викладене, з урахуванням встановлених судом обставин, у контексті наведених правових норм регулювання предмета цього спору, суд дійшов висновку, що сторона позивачки не довела належними та допустимими доказами факт вимушеного підписання заяви про відмову від отримання одноразової грошової допомоги, пов`язаної із загибеллю батька від 23.09.2024 під впливом обману, що є підставою для відмови в задоволенні позову в частині визнання нотаріального акта (заяви про відмову від отримання одноразової грошової допомоги) недійсним. А оскільки інша вимога (анулювання запису про вчиненя нотаріальної дії) є похідною від даної, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат:

питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а оскільки в задоволенні позову відмовлено, то судові витрати, понесені позивачкою, у вигляді сплати судового збору суд відносить на її рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Ананевич Оксана Михайлівна, Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання нотаріального акта (заяви про відмову від отримання належної частки одноразової допомоги) недійсним та анулювання відповідного запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог:

приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Ананевич Оксана Михайлівна, місцезнаходження: м. Долина, вул. Героїв України, 5 Калуського району Івано-Франківської області,

Міністерство оборони України, місцезнаходження: м. Київ, просп. Повітряних Сил України, 6,

ОСОБА_2 , жителька АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_3 , житель АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_4 , жителька АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_5 , жителька АДРЕСА_2 .

Суддя С.М. Монташевич