Рішення № 136343900, 06.05.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2906/25

Провадження № 2/450/271/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кукси Д.А.

секретаря судового засідання Глинської У.Я.

за участю представника позивача Тарасенко Л.Л.

представника відповідача Кравчук П.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тарасенко Леонід Леонідович до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, третя особа Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Чичерська Ліліана Олександрівна про визнання права постійного користування на земельну ділянку в порядку спадкування, -

суд постановив таке рішення:

підстава позову (позиція позивача): представник позивача звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовною заявою про визнання за позивачкою в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 (який помер право ІНФОРМАЦІЯ_1 ) право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 4623688200:02:001:0353, загальною площею 2,26 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 01.07.1969 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який тривав понад 50 років до смерті Спадкодавця. ОСОБА_2 - відомий лікар-невролог, Герой України (Указ від 21.08.2001 №704/2001), засновник реабілітаційних закладів у Львові (1990) та Трускавці (2003). У 1992 - 1993 роках йому було надано у постійне користування земельну ділянку площею 2,26 га в с. Бережани на підставі рішень від 28.10.1992 та 30.03.1993, що підтверджується державним актом серії Б № 041416 (зареєстрований № 576). У 2018 році (рішення № 1771-22/2018 від 20.04.2018) виготовлено технічну документацію, а 17.12.2018 ділянку зареєстровано у ДЗК (кадастровий № 4623688200:02:001:0353). На ділянці збудовано нежитлову будівлю, право власності на яку зареєстровано ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, після чого відкрилась спадщина. Позивач як єдиний спадкоємець прийняла її та 16.08.2023 отримала свідоцтво про право на спадщину (№ 883) на будівлю. Водночас до неї перейшло і право постійного користування земельною ділянкою, яке не припинилося зі смертю Спадкодавця. Для державної реєстрації цього права позивач у червні 2025 року звернулася до нотаріуса Чичерської Л.О. з заявою про внесення змін до свідоцтва про спадщину, подавши всі необхідні документи. Однак листом № 89/02-14 від 17.06.2025 нотаріус відмовила, посилаючись на відсутність права власності на землю у спадкодавця та висловивши сумнів щодо спадкування права постійного користування. Вказана відмова фактично унеможливлює реєстрацію та реалізацію цього права, у зв`язку з чим позивач позовні вимоги просить задоволити.

Представник позивача в судове засідання з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав, просив такі задоволити в повному обсязі.

Позиція відповідача: 10.03.2026 на адресу суду від представника позивача адвоката Кравчук П.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якій зазначає, що згідно зі свідоцтвом про смерть від 20.12.2022 місцем смерті ОСОБА_2 є м. Дрогобич, а останнім місцем проживання м. Трускавець. Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України саме останнє місце проживання визначає місце відкриття спадщини. Спадкова справа заведена приватним нотаріусом у м. Дрогобич. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що у справах про визнання прав у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємці, які прийняли спадщину, а за їх відсутності - орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови в задоволенні позову. Отже, відповідач вважає себе неналежним у цій справі. Щодо суті спору, вказує, що земельна ділянка площею 2,26 га (кадастровий номер 4623688200:02:001:0353) була надана ОСОБА_2 у 1993 році для будівництва комплексу приватної амбулаторії. Однак за понад 30 років таке будівництво не розпочато і не завершено. Єдиним збудованим об`єктом є будівля прохідної площею 8,6 кв.м, введена в експлуатацію у 2020 році та зареєстрована як окремий об`єкт нерухомості. Вказана будівля не є складовою частиною чи приналежністю комплексу медичного закладу і не підтверджує використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Відповідно до ст. 141 ЗК України, невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням є підставою для припинення права користування. Крім того, позивач фактично претендує на безстрокове користування всією ділянкою площею 2,26 га для обслуговування будівлі площею лише 8,6 кв.м, що є явно непропорційним і суперечить принципам розумності та справедливості. З урахуванням наведеного, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними і просить відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, заявлені позовні вимоги заперечив, просив відмовити в повному обсязі.

Позиція третьої особи: приватний нотаріус Дрогобицького районного округу Львівської області Чичерська Ліліана Олександрівна в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, пояснень щодо позову не подала.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

08.07.2025 ухвала про відкриття провадження у справі; 08.07.2025 ухвала про витребування доказів; 17.09.2025 витребувана копія спадкової справи; 29.09.2025 ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду; 22.12.2025 заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді; 28.01.2026 заява про ознайомлення з матеріалами справи; 10.03.2026 відзив на позовну заяву; 27.04.2026 промова в судових дебатах.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦПК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, 01.07.1969 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Відповідно до заповіту від 29.03.2006, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Балацькою В.К. та зареєстрованого за № 958, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на випадок смерті заповів усе належне йому майно у рівних частках по 1/3 дружині ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та дочкам ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (обидві - ІНФОРМАЦІЯ_6 ), визначивши, що у разі смерті дружини або її відмови від прийняття спадщини її частка переходить у рівних частках по 1/6 до онучок ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ), у разі смерті, відмови або усунення від права на спадкування ОСОБА_4 її частка переходить до ОСОБА_6 , а у разі смерті, відмови або усунення ОСОБА_5 до ОСОБА_7 .

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Трускавецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено актовий запис № 436 від 20.12.2022.

Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 73601051, після смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , 08.02.2023 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Чичерською Л.О. заведено спадкову справу № 2/2023.

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 2/2023, 08.02.2023 ОСОБА_4 відмовилась від прийняття спадщини за заповітом і за законом на користь ОСОБА_1 , того ж дня ОСОБА_6 відмовилась від прийняття спадщини, 13.02.2023 ОСОБА_7 також подала заяву про відмову, 16.02.2023 ОСОБА_5 відмовилась від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 , а 27.03.2023 ОСОБА_1 відмовилась від прийняття спадщини за заповітом, проте прийняла спадщину за законом після смерті чоловіка у зв`язку з відмовами інших спадкоємців, що посвідчено приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Чичерською Л.О.

Згідно з витягу № 70239962 зі Спадкового реєстру та матеріалів спадкової справи № 2/2023, відкритої після смерті ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), спадкоємцем за законом визначено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України.

Згідно ст.ст. 1258, 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, при цьому у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як встановлено з матеріалів справи та підтверджено в судовому засіданні єдиним спадкоємцем першої черги є дружина спадкодавця ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 був кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна клініка відновного лікування» (код ЄДРПОУ 31003551, місцезнаходження: 82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Помірецька, буд. 37) із прямим вирішальним впливом та часткою у статутному капіталі (правом голосу) у розмірі 51%.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.06.2023 зареєстрованому в реєстрі за № 678, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перейшла у спадщину частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна клініка відновного лікування» (код ЄДРПОУ 31003551, місцезнаходження: 82200, Львівська область, Дрогобицький район, м. Трускавець, вул. Помірецька, буд. 37), що становить 11387790,00 грн. та відповідає 51% статутного капіталу, яка раніше належала спадкодавцю ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (реєстраційний номер об`єкта 2188551846236), 05.10.2020 за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) зареєстровано право власності на будівлю прохідної літ. Б-1 загальною площею 8,6 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 4623688200:02:001:0353.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.08.2023, зареєстрованого за № 883 та посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Чичерською Л.О., ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) у порядку спадкування перейшло право власності на нежитлову будівлю прохідну літ. «Б-1» загальною площею 8,6 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з Актом комісії по вибору земельної ділянки від 12.05.1992 під будівництво приватної амбулаторії на 7 кабінетів лікаря ОСОБА_2 в с. Бережани Пустомитівського району Львівської області, у складі заступника голови Пустомитівської районної Ради народних депутатів, головного архітектора району, державного інспектора з використання та охорони земель, голови виконкому Чишківської сільської ради народних депутатів, голови районного комітету з охорони природи та ОСОБА_2 , було проведено відбір земельної ділянки площею 2,2 га для будівництва приватної амбулаторії, призначеної для лікування дітей із дитячим церебральним паралічем та облаштування прилеглої території для реабілітаційних заходів у с. Бережани, що відносилась до Чишківської сільської Ради.

На підставі вказаного акту рішенням Пустомитівської районної Ради народних депутатів ХІ сесії першого демократичного скликання від 28.10.1992 виділено земельну ділянку площею 2,2 га на орних землях АТП «Винниківське» в с. Бережани лікарю ОСОБА_2 під будівництво приватної амбулаторії на 7 кабінетів та п`ять будинків для проживання хворих.

В подальшому, рішенням Чишківської сільської Ради народних депутатів Пустомитівського району Львівської області ІХ сесії І демократичного скликання від 30.03.1993 надано лікарю ОСОБА_2 в постійне користування під будівництво комплексу приватної амбулаторії для лікування дітей хворих церебральним паралічем 2,26 га. землі із земель запасу сільради в с. Бережани.

Відповідно до Державного акта на право користування землею серії Б № 041416 ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку площею 2,26 га в с. Бережани в межах згідно з планом землекористування для будівництва комплексу приватної амбулаторії, а зазначений акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 576.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, 17.12.2018 земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєно кадастровий номер 4623688200:02:001:0353 на підставі рішення Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади від 20.04.2018 №1771-22/2018 (22 сесія 7 демократичного скликання) та Державного акта на право користування землею серії Б № 041416 від 1993 року № 576, із загальною площею 2,26 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 1021 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до переконання, що земельна ділянка з кадастровим номером 4623688200:02:001:0353 є саме тією земельною ділянкою, яка була передана за Державним актом на право користування серії Б № 041416 від 1993 року ОСОБА_2 як постійному землекористувачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заперечення сторони відповідача щодо його неналежності як відповідача у даному спорі є безпідставними, оскільки спірна земельна ділянка перебуває на балансі Давидівської сільської ради, яка є належним розпорядником такої земельної ділянки та суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, зазначено:

п. 28 «згідно із загальнодозвільним принципом правового регулювання, який поширюється на сферу правомірних приватних відносин (зокрема, на відносини спадкування), дозволено те, що не заборонено законом. Можливість спадкування права постійного користування земельною ділянкою, як і права довічного успадковуваного володіння нею, забезпечує сталість цивільного обороту й уникнення ситуацій, за яких можливий необґрунтований перерозподіл земельних ділянок і прав на них»;

п. 30 «передаючи справу № 179/1043/16-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказав, що остання у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17 ототожнила поняття «право постійного користування земельною ділянкою» і «право довічного успадковуваного володіння», оскільки відступила від висновків Верховного Суду України, сформульованих у постановах від 5 жовтня 2016 року у справі № 181/698/14-ц (провадження № 6-2329цс16) і від 23 листопада 2016 року у справі № 657/731/14-ц (провадження № 6-3113цс15), обидві з яких стосувалися права на спадкування земельної ділянки, наданої засновнику фермерського господарства на підставі державного акта про право постійного користування земельною ділянкою, а не передбаченого ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року права довічного успадковуваного володіння, щодо реалізації якого виник спір у справі № 368/54/17.

п. 31 «право постійного користування та право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою є різними інститутами і зауважує, що ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року у первинній редакції не передбачав можливості набуття фізичною особою земельної ділянки у приватну власність. Натомість цей кодекс гарантував фізичним особам право набувати земельні ділянки, зокрема, у довічне успадковуване володіння та у постійне користування. Обидва інститути передбачали можливість користування земельною ділянкою без обмеження будь-яким строком і, на думку Великої Палати Верховного Суду, відповідні майнові права могли бути об`єктом спадкування».

п. 35 «спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України)».

п. 36, вказує, що Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

п. 50.1 «право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, та не входить до складу спадщини».

З урахуванням наведеної судової практики, суд зазначає, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4623688200:02:001:0353, загальною площею 2,26 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала у постійному користуванні її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті позивачка прийняла спадщину та є єдиною спадкоємицею.

Також, судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 фактично реалізовував своє право постійного користування земельною ділянкою, а саме: виготовив технічну документацію, здійснив огородження земельної ділянки та розпочав будівництво амбулаторії. У межах такого будівництва було зведено нежитлову будівлю (літера Б-1) загальною площею 8,6 кв. м за вказаною адресою, право власності на яку 05 жовтня 2020 року зареєстровано за ОСОБА_2 державним реєстратором Сокільської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2188551846236).

Таким чином, наведені обставини свідчать про те, що право постійного користування земельною ділянкою не було формальним, а мало реальний зміст і реалізовувалося спадкодавцем добросовісно та відповідно до його цільового призначення. Більше того, такі дії підтверджують наявність у зазначеного права самостійної майнової цінності та його тісний зв`язок із об`єктом нерухомого майна, розташованим на земельній ділянці.

Суд також враховує, що позивачка, як спадкоємиця, прийняла спадщину, зокрема у вигляді частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна клініка відновного лікування» у розмірі 11387790,00 грн, що становить 51 % статутного капіталу, що раніше належала спадкодавцеві, що підтверджує факт правонаступництва щодо всіх майнових прав померлого.

Відповідно до загальних положень спадкового права, до складу спадщини входять усі права та обов`язки спадкодавця, які належали йому на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прямо визначених законом. При цьому право постійного користування земельною ділянкою не включене до переліку прав, які не підлягають спадкуванню, а отже, за загальним правилом входить до складу спадщини.

За таких обставин доводи про припинення права постійного користування земельною ділянкою виключно у зв`язку зі смертю спадкодавця є необґрунтованими, оскільки не враховують правової природи цього права, характеру його фактичної реалізації, а також відсутності передбачених законом підстав для застосування відповідних виключень. Такий підхід суперечив би як правовим висновкам судової практики, так і загальним засадам спадкового права, зокрема принципу правонаступництва.

Отже, суд дійшов висновку, що право постійного користування спірною земельною ділянкою не припинилося зі смертю спадкодавця, має майновий характер та входить до складу спадщини.

Враховуючи, що позивачка є спадкоємицею та належним чином прийняла спадщину, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для визнання за нею права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Визнання такого права забезпечує дотримання принципу правонаступництва, гарантує стабільність земельних правовідносин, унеможливлює необґрунтоване втручання у майнову сферу позивачки та надає їй можливість завершити розпочате спадкодавцем будівництво.

З огляду на викладене, беручи до уваги неможливість реалізації позивачкою своїх спадкових прав в інший спосіб, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вище викладене, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 1211, грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 206, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 321, 392 ЦК України, ст. 549 ЦК Української РСР, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права постійного користування на земельну ділянку в порядку спадкування, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 (який помер право ІНФОРМАЦІЯ_1 ) право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 4623688200:02:001:0353, загальною площею 2,26 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області, ЄДРПОУ 04372313 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду або через Пустомитівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області, ЄДРПОУ 04372313, 81151, с. Давидів, вул. Незалежності, буд. 1 А.

Третя особа: ОСОБА_8 , приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області, 82200, м. Трускавець, вул Мазепи, 26/1.

Суддя: Д. А. Кукса