Рішення № 136343803, 30.04.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7709/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

30 квітня 2026 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

секретаря судового засідання Чорнія Н.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»

(01103, м. Київ, вул. Менделєєва, 12, оф. 94/1; ЄДРПОУ: 37825968),

в інтересах якого діє Пилипенко Сергій Валентинович,

до

ОСОБА_2

(адреса останнього місця реєстрації: АДРЕСА_1 ;

РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ),

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

Акціонерного товариства «УкрСиббанк»

(04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12; ЄДРПОУ: 09807750)

про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з останньої суму заборгованості за споживчим кредитом №11334035000 від 15 квітня 2008 року в розмірі 9035 (дев`ять тисяч тридцять п`ять) доларів 00 центів США, що в гривневому еквіваленті складає 373 328 грн 91 коп., а також вирішити питання понесених судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що 15.04.2008 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого став ПАТ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту №11334035000. Відповідно до умов Кредитного договору, банк зобов`язався надати позичальниці кредитні кошті (кредит) в іноземній валюті в сумі 25000 доларів США, зі сплатою 12,50 річних зі строком повернення не пізніше 15 квітня 2022 року, а позичальниця зобов`язувалася в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повернути кредитні кошти (кредит), сплатити проценти за користування кредитом (грошовими) коштами, та інші платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком №1 до нього «Графіком погашення кредиту».

Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі. З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 15.04.2008 року між позичальницею та банком був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т.Я. та зареєстрований в реєстрі за №1886, відповідно до якого, ОСОБА_2 передано в іпотеку банку придбане за кредитні кошти нерухоме майно садовий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому, 12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» було укладено договір факторингу №1 та договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, відповідно до умов яких ТОВ «Кей-Колект» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової та майнової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ПАТ «УкрСиббанк», включно і за договором про надання споживчого кредиту №11334035000 від 15.04.2008 року та іпотечним договором від 15.04.2008 року.

Вказує, що зобов`язання за кредитним договором відповідачем належним чином не виконуються. Станом на 11.09.2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором №11334035000 від 15.04.2008 року складає: 37397 доларів 60 центів США, з яких: заборгованість по кредиту 25000 доларів США, заборгованість по відсотках 12397,6 доларів США, що на дату розрахунку еквівалентні 1541297, 21 грн.

Водночас, враховуючи, що ринкова вартість майна, яким забезпечено виконання зобов`язання за кредитним договором складає 9000 доларів США, тому позивачем заявляється до стягнення сума в межах вартості предмета забезпечення, що дорівнює заборгованості по кредиту за період з 18.04.2017 по 15.04.2023.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов`язань по укладеному договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» просить стягнути визначену заборгованість у судовому порядку.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 17.09.2025 відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження та залучено Акціонерне товариство «УкрСиббанк» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07.10.2025 року матеріали справи передано до Буського районного суду Львівської області за підсудністю.

Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 21.11.2025 відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 19.12.2025 матеріали справи передано до Галицького районного суду м. Львова за підсудністю.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.01.2026 року прийнято справу до розгляду та постановлено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02.03.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав з мотивів наведеної у ній, проти ухвалення заочного рішення не заперечив, зазначив, що визначення розміру заявлених до стягнення вимог є правом позивача, чим він і скористався.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями рекомендованої кореспонденції та оголошеннями, в порядку ст.128 ЦПК України. Правом на подачу відзиву на позов та подачу заяви про розгляд справи за її відсутності не скористалась.

Суд приймає до уваги те, що наявність в матеріалах справи відміток поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року, справа №755/17944/18, провадження № 61-185св23).

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У свою чергу, сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає, серед іншого, у недопущенні зловживань наданими їй правами. Дотримання балансу між інтересами усіх сторін при розгляді справи законодавцем покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін, також зобов`язаний дотримуватися встановлених законодавством засад та строків розгляду справи.

З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що відповідач неодноразово не з`являвся в судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

З огляду на неявку відповідача по даній цивільній справі, врахувавши позицію сторони позивача, суд вважає можливим розглядати справу з ухваленням заочного рішення.

При цьому, суд враховує положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які покладають на суд обов`язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства прямо забороняється Законом.

II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що 15.04.2008 Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 уклали Договір про надання споживчого кредиту №11334035000.

Згідно даного кредитного договору, відповідач отримала кредит у розмірі 25000 доларів США, що еквівалентна сумі 126250 грн, зі сплатою 12,50% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у томі числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором, графіку погашення кредиту згідно Додатку №1 до Договору. Строк кредиту до 15 квітня 2022 року (п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору про надання споживчого кредиту №11334035000 від 15.04.2008).

Окрім цього, відповідно до п. 2.1. договору, виконання зобов`язань за цим договором забезпечується наступним чином, а саме: застава нерухомості (земельної ділянки), а саме: 1) земельної ділянки, загальною площею 0.0487 га, кадастровий номер 01:07:458:04344, з цільовим призначення для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Наварія, та є власністю ОСОБА_2 , код за ДРФО НОМЕР_1 ; застава нерухомості (будівлі/споруди/приміщення), а саме: 1) садовий будинок, загальною площею 106.0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та є власністю ОСОБА_2 , код за ДРФО НОМЕР_1 (п.2.1 Договору про надання споживчого кредиту №11334035000 від 15.04.2008).

Відповідно до договору іпотеки від 15.04.2008 року, Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 домовились про те, що іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, зазначене в п. 2.1 Договору про надання споживчого кредиту №11334035000 від 15.04.2008. Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань боржника за кредитним договором №11334054000 від 15.04.2008 року.

15.04.2008 Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» перерахувало грошові кошти в сумі 25000 доларів США на поточний рахунок відповідача, відповідно до умов договору.

Таким чином, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.

12.12.2011 ПАТ «УкрСиббанк» та позивач уклали Договір факторингу № 1, відповідно до умов якого позивачу відступлене право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. За цим договором клієнт зобов`язується передати у прав власності фактору, а фактор прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Обсяг прав вимоги станом на дату укладення цього договору визначений у додатку 1 до цього договору. Винагорода фактора за фінансування клієнта відповідно до цього договору полягає у дисконтуванні суми боргу що складають предмет прав вимоги. Винагорода вважається отриманою фактором у момент сплати фактором суми фінансування. Одночасно з відступленням прав вимоги до фактора переходять усі права клієнта за усіма договорами забезпечення (п. 1.1 1.4)

Судом встановлено, що відповідно до Додатку №1 за Договором факторингу № 1 від 12.12.2011 від ПАТ «УкрСиббанк», до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 37397 доларів США, з яких: заборгованість по кредиту 25000 доларів США, заборгованість по відсотках 12397,6 доларів США.

Даний факт підтверджується копіями Акту приймання-передачі прав вимог від 12.12.2011 року та платіжного доручення № 3 від 12.12.2011 на суму 567 268 700 грн сплаченої ТОВ «Кей-Колект» на користь АТ «УкрСиббанк», як сплати фінансування згідно договору факторингу №1 від 12.12.2011 без ПДВ.

Сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за договором про надання споживчого кредиту №11334035000 від 15.04.2008 року за розрахунком позивача становить 37397 доларів США, з яких: заборгованість по кредиту 25000 доларів США, заборгованість по відсотках 12397,6 доларів США, що підтверджується довідкою-розрахунком залишку заборгованості боржника ОСОБА_2 та довідкою-розрахунком залишку заборгованості станом на 11.09.2025 року.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Згідно з положеннями ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.549 ЦК України та умов договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит, та в подальшому передав право вимоги позивачу. Відповідач скористалась кредитними коштами, але свої зобов`язання за договором виконала не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість. Таким чином, виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач порушила умови договору і з останньої на користь банку слід стягнути заборгованість у визначеному розмірі.

Водночас, щодо визначення еквіваленту суми заборгованості у гривнях суд зазначає наступне.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором кредиту, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

До аналогічного висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 723/304/16-ц (постанова від 23.10.2019).

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Великою Палатою Верховного Суду висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18). Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Відтак, буде помилковим зазначення у рішенні висновку про стягнення з відповідача на користь позивача боргу одночасно з визначенням у іноземній валюті та в еквіваленті у гривні.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача суму сплаченого ТОВ «Кей-Колект» судового збору в повному розмірі, що становить 4479 грн 94 коп.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» заборгованість у розмірі 9035 (дев`ять тисяч тридцять п`ять) доларів 00 центів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» судові витрати пов`язані із сплатою судового збору у розмірі 4479 гривень 94 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач ? Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»

(01103, м. Київ, вул. Менделєєва, 12, оф. 94/1; ЄДРПОУ: 37825968),

представник позивача Пилипенко Сергій Валентинович

відповідач - ОСОБА_2

(адреса останнього місця реєстрації: АДРЕСА_1 ;

РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

Акціонерне товариство «УкрСиббанк»

(04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12; ЄДРПОУ: 09807750)

Повний текст рішення складено 08.05.2026.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький