Рішення № 136343546, 08.05.2026, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/1872/25

2/301/30/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" травня 2026 р. Іршавський районний суд Закарпатської області в складі

головуючої судді Гичка О.Б.,

за участю секретаря судового засідання Мелай В.Ю.,

представника позивача адвоката Дубровської О.М.

представника відповідача адвоката Донець Ю.Б.

розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Іршава Закарпатської області в залі судових засідань Іршавського районного суду Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Фінансова компанія Мані Бігут», треті особи : приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сліпченко Наталія Вікторівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович про визнання недійсним і скасування договору відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача адвокат Дубровська Олена Миколаївна від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Фінансова компанія Мані Бігут», треті особи : приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сліпченко Наталія Вікторівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович про визнання недійсним і скасування договору відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами.

Позов мотивований тим, що 19 січня 2006 р. між ОСОБА_1 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» був укладений кредитний договір№1 / 2-2006 з терміном закінчення 16 січня 2009 р. на суму 147 000 євро та укладений в забезпечення кредитних зобов`язань договір іпотеки щодо нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 : будівля КПП, літ. В-В, гараж літ. Г, гараж літ. Д , оглядова бетонна яма літ. 1, резервуар маслоуловлювач та резервуар для води літ. ІІ, мощення асфальтоване літ. ІІІ загальною площею 4351,50 м.кв., ворота-огорожа №1-2, посвідчений приватним нотаріусом Ожеледою П.М., реєстровий номер 192, а також договір застави рухомого майна та договір поруки. Під час виконання зобов`язань за зазначеним кредитним договором рухоме майно, що було в заставі, реалізовано за дозволом кредитодавця, кошти спрямовані на погашення боргу за договором.Договір поруки припинився внаслідок закінчення строку його дії.

Право вимоги за кредитними договорами (кредитний портфель заборгованості за кредитними договорами ) ПАТ «Промінвестбанк» було виставлено для продажу на відкритих торгах ( аукціоні) в системі електронних торгів https://prozorro.sale лот № GL16N022180.

26 квітня 2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко Н.В. посвідчено договір відступлення права вимоги за кредитним договором №1 / 2-2006 та договором іпотеки, укладеним між ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Фінансова компанія Мінібігут». За цим договором відступлення ТОВ «Фінансова компанія Манібігут» набула прав первісного кредитора за кредитним договором №1/ 2 -2006 від 19 січня 2006 р. та іпотекодержателя за цим договором.

01 березня 2024 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогач В.В. посвідчено договір відступлення права вимоги за кредитним договором №1 / 2-2006 та договором іпотеки між ТОВ «Фінансова компанія Мінібігут» та фізичною особою ОСОБА_2 . За цим договором відступлення ОСОБА_2 набула прав первісного кредитора за кредитним договором №1/ 2 -2006 від 19 січня 2024 р. та іпотекодержателя за цим договором.

У зв`язку з вище викладеним ОСОБА_1 вважає, що у нього наявні правові підстави для звернення до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія Мінібігут» та ОСОБА_2 , з метою захисту належного йому права власності на предмет іпотеки, про визнання недійсним договору відступлення за кредитним договором та договором іпотеки, скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 у зв`язку з порушенням права іпотекодавця на предмет нерухомого майна з тієї підстави, що ОСОБА_2 без належних правових підстав набула права вимоги за зазначеним вище кредитним договором та прав іпотекодержателя за договором іпотеки.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру іпотек № 435394627 від 15 липня 2025 р. в розділі « Актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки» за № 50062075 міститься запис від 26.04.2023 про реєстрацію ОСОБА_2 як іпотеко- держателя нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , розташоване в АДРЕСА_1 . Якщо за договором про відступлення прав вимоги від фінансової компанії права передаються фізичній особі, то відбувається заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.

Враховуючи викладене, договір відступлення прав вимоги від фінансової компанії до фізичної особи, укладений з зазначеними порушеннями закону, підлягає визнанню недійсним за позовом кредитного боржника - іпотекодавця.

На спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції чинній на момент проведення спірної реєстраційної дії реєстрації іпотеко держателя ОСОБА_2 .

Як первісний договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, так і наступний, на користь ОСОБА_2 , укладались за відсутності оригіналу договору Іпотеки, що підтверджується інформацією, яка міститься в публічному паспорті активу на сайті https://prozorro.sale лот № GL16N022180, колонці № 6 якого вказано, що оригінал договору іпотеки відсутній , наявна копія.

Поряд з тим, копія документу відтворення документу, виконане ручним або автоматичним способом. Отриманий таким чином екземпляр за загальним правилом не має юридичної сили оригіналу , якщо він не завірений в установленому порядку.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 вважає, що оспорюваний договір відступлення прав від 01 березня 2024 р. укладений з порушенням ч. 3 ст. 512, ст.1054, ч.3 статті 1079, ч. 2 ст. 1083 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а тому підлягає визнанню недійсним.

Просить суд визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 01 березня 2024 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія Мінібігут» та ОСОБА_2 , за кредитним договором №1/2- 2006 від 19 січня 2006р. та договором іпотеки № 191, посвідченим приватним нотаріусом Іршавського районного нотаріального округу Ожеледою П.М.

Ухвалою Іршавського районного суд Закарпатської області від 23.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін та призначено підготовче судове засідання.

21.08.2025 представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Донець Ю. Б. подано відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнав, просить суд в задоволенні позову відмовити з підстав, що відповідач підтверджує, що уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІБІГУТ» Договір про відступлення прав вимоги від 01.03.2024 за результатами укладення якого вона набула прав первісного кредитора за кредитним договором №1/2-2006 від 19.01.2006 та іпотекодержателя за цим договором. Договір було посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. Позивач вважає, що Договір є договором факторингу та зазначає, що він був укладений з порушенням ч. 3 ст. 512, ст. 1054, ч. 3 ст. 1079, ч. 2 ст. 1083 Цивільного кодексу України, ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а тому повинен бути визнаний недійсним. При цьому, в обґрунтування цієї своєї позиції Позивач посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 08.11.2023 у справі №206/4841/20. Крім цього, відповідач не погоджується з аргументами Позивача, оскільки: 1. Договір не є договором факторингу, оскільки не відповідає ознакам, які притаманні факторингу. Велика Палата Верховного суду у Постанові досліджувала критерії розмежування договору факторингу та договору відступлення права вимоги (цесії) і чітко на них вказала, більше того, у п. 6.24. зазначила, що, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги. Відповідач наголошує, що Договір за жодними ознаками не відповідає договору факторингу, відповідно, його не можна таким вважати. 2. У Постанові Велика Палата виснувала: «6.26. Велика Палата Верховного Суду вкотре наголошує на сформульованій правовій позиції, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. 9.3. Як вже зазначалося, внаслідок послідовного укладення договорів відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 , це право перейшло від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 . 9.4. Отже, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.» Отже, з цього можна зробити висновок, що, якщо право вимоги відступається за кредитним договором на користь фізичної особи у будь-якому статусі, то це суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. Такий висновок Великої Палати Верховного Суду свідчить про те, що будь-яка фізична особа не може набувати права вимоги за кредитним договором відповідно до будь-яких договорів, як то договір про відступлення права вимоги, договір факторингу чи будь-який інший договір. В той же час, у Велика Палата Верховного Суду у Постанові наводить ще один дуже важливий висновок, як виняток із вказаного вище загального правила, та у п. 6.28 вказує, що у постанові від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 (провадження № 12- 1гс21) Велика Палата Верховного Суду також висловилась, щодо можливості відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансових установ, але й фізичних осіб лише за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебуває у процедурі ліквідації.

Як відомо, і про це зазначає та не заперечує проти цього Позивач у позовній заяві право вимоги за кредитними договорами (кредитний портфель заборгованості за кредитними договорами) ПАТ «Промінвестбанк» було виставлено для продажу на відкритих торгах ( аукціоні) в системі електронних торгів: https://prozorro.sale лот № GL16N022180, і 26.04.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко Н.В. було посвідчено договір відступлення права вимоги за кредитним договором №1/2-2006 від 19.01.2006 та договором іпотеки, укладеним між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Фінансова компанія «МАНІБІГУТ». За цим договором відступлення ТОВ «Фінансова компанія «МАНІБІГУТ» набула прав первісного кредитора за вказаним кредитним договором та іпотекодержателя за ним. Національний банк України своїм рішенням від 25.02.2022 №90-рш/БТ (копія додається) вирішив відкликати ліцензію та ліквідувати ПАТ «Промінвестбанк», ця інформація також дублюється і на сайті Національного банку України у відповідному розділі щодо ліквідованого банку: https://bank.gov.ua/ua/supervision/institutions/00039002. Таким чином, як станом на 26.04.2023, так і станом на дату укладення Договору, а саме 01.03.2024 попередній кредитор (банк) ПАТ «Промінвестбанк» було ліквідовано, він перебував у процедурі ліквідації та перебуває у ній зараз виходячи з інформації з сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відтак, з 25.02.2022 право вимоги могло бути відступлено у т.ч. будь-якій фізичній особі. Враховуючи зазначене, Відповідач зазначає, що Договір був укладений нею відповідно до вимог законодавства, вона правомірно набула прав первісного кредитора за кредитним договором №1/2-2006 від 19.01.2006 та іпотекодержателя за цим договором, тому позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та безпідставними.

Ухвалою Іршавського районного суду від 11 листопада 2025 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Дубровська О.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з мотивів, викладених в позовній заяві, просить суду позов задовольнити. При цьому, в судовому засіданні на запитання суду повідомила, що за адресою АДРЕСА_1 , знаходяться декілька будівель власниками, яких є позивач ОСОБА_1 та інші особи, при цьому, нерухоме майно, яке належить позивачу ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , як окремий об`єкт не виділявся та йому не присвоювалась окрема адреса.

Представник відповідача адвокат Донець Ю.Б. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , представник ТОВ «Фінансова компанія Мані Бігут», треті особи : приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сліпченко Наталія Вікторівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович для участі в розгляді справи не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, дійшов висновків.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.76, ч.1, 2 ст.77, ст.ст.79 і 80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено в позові, 19.01.2006 між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1/2 -2006 та укладений в забезпечення кредитних зобов`язань договір іпотеки щодо нерухомого майна розташованого по АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Ожеледою П.М., реєстраційний номер 192, а також договір застави рухомого майна та договір поруки, при цьому, позивачем як кредитний договір так і договір іпотеки до матеріалів справи не долучено.

Відповідно до долучених повідомлень, направлених на адресу ОСОБА_1 , від 04.03.2024, 28.04.2023, 01.03.2024, 04.03.2024, 01.03.2024, про відступлення права вимоги за кредитним договором №1/2 -2006 від 19.01.2006, ОСОБА_1 повідомлений про те, що внаслідок відступлення прав вимоги ОСОБА_2 є єдиним власником всіх прав Вимоги за кредитними Документами (у тому числі , але не обмежуючись, прав на отримання всіх платежів передбачених Кредитними договорами, і всіх прав іпотекодержателя за Іпотечним договором всіх прав Заставодержателя за договором застави, всіх прав кредитора за Договором поруки, Іпотечним договором та Кредитним договором ) з 01.03.2024 (а.с.20-24).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (по параметрах запиту - фізична особа ОСОБА_2 ) "Номер запису про іпотеку: 50062075 (спеціальний розділ)", іпотекодавець - ОСОБА_1 , іпотекодержатель - ОСОБА_2 , адреса майна- АДРЕСА_1 , дата реєстрації : 13.08.2008, опис предмета іпотеки (а.с.29, 36, 44).

01.03.2024 між ТОВ «МІНІБІГУТ» та ОСОБА_2 укладено Договір про відступлення прав вимоги за кредитним Договором № 1/2-2006 від 19.01.2006 (а.с.102-106).

Як вбачається з Рішення Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 01.07.2023 було вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Промінвестбанк» (а.с.107-108).

Відповідно до Постанови Велика Палати Верховного Суду від 08.06.2021 (справа 346/1305/19) звернено увагу на те, що суб`єктний склад правочинів з відступлення права вимоги законом не обмежений, на відміну від договорів факторингу, однією зі сторін якого обов`язково має бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі N 909/968/16 (пункти 51-52)). Оскільки сторони договору купівлі-продажу майнових прав у процедурі ліквідації банку фактично уклали договір купівлі-продажу права вимоги, на виконання якого здійснена цесія, а її сторонами можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, висновок судів першої й апеляційної інстанцій про те, що відступлення права вимоги суперечить закону, є помилковим. Крім того, положення нормативно-правових актів, які врегулювали процедуру ліквідації банку, допускають продаж на конкурсних засадах майна банку, що перебуває у стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та за договорами забезпечення виконання зобов`язання будь-яким суб`єктам правовідносин, зокрема і без статусу банку або іншої фінансової установи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі N 640/14873/19). З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає, що продаж і відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання у процедурі ліквідації банку може відбутися на конкурсних засадах на користь будь-якої особи. Крім цього, у постанові від 16 березня 2021 року у справі N 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду вже відступила від висновку, сформульованого у її постанові від 31 жовтня 2018 року у справі N 465/646/11, про те, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України. У зазначеній постанові від 16 березня 2021 року вона вказала, що за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації, відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальними договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ (пункт 62). Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що суб`єктний склад правочинів з відступлення права вимоги законом не обмежений, на відміну від договорів факторингу, однією зі сторін якого обов`язково має бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

З чого слідує, що Відповідачка ОСОБА_2 не набула право здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договору відступлення права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором у неї виникло лише право вимагати виконання зобов`язань за договором іпотеки, суд дійшов висновку, що при укладенні договору відступлення права вимоги (цесії) не було порушено вимоги законодавства.

Відповідно до ст.5 Закону України « Про іпотеку» (на час укладення договору), предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за умови, що нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий обєкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом.

Cуд звертає увагу, що позивачем та його представником не були долучені до матеріалів справи кредитний договір № 1/2-2006 від 19.01.2006 , а також договір іпотеки №192 від 19.01.2006 на які представник позивача посилався в позові та під час розгляду справи по суті.

Також, представник позивача в судовому засіданні зазначила, що нерухоме майно, яке належить позивачу ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , як окремий об`єкт в натурі не виділявся та йому не присвоювалась окрема адреса.

Крім цього, в обгрунтування позовних вимог в позові зазначено, що правові підстави для звернення до суду є мета захисту належного позивачу права власності на предмет іпотеки, про визнання недійсним договору відступлення за кредитним договором та договором іпотеки.

Але, в судовому засіданні, на стадії дослідження письмових доказів, була також досліджена Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, по параметрах запиту: адреса нерухомого майна АДРЕСА_1 , встановлено, що в відомостях про речове право, розмір частки 1/1, власником є ОСОБА_3 , дата державної реєстрації : 28.09.2015.

Попри це, дана особа позивачем не було залучена до розгляду справи та не приймала участі у розгляді справи, з чого слідує, що до справи не були залученні особи, яким належало брати участь у справі і рішення якої може стосуватися їх цивільних прав і обов`язків, майнових прав та інтересів.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем не було залучено до участі у справі всіх осіб , яким належало брати участь у справі, не надано всіх належних та допустимих доказів по справі на які посилається сторона позивача у позові, також, не надано доказів щодо належного права власності позивачу всього нерухомого майна, яке вказано в позові та в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Представником відповідача адвокатом Донець Ю.Б. подано відзив на позовну заяву, в якому повідомлено, що відповідач зазначає, що у зв`язку з розглядом справи очікує понести витрати на професійну правничу допомогу. Так, відповідач ОСОБА_2 та адвокат Донець Ю.Б. у Договорі про надання професійної правничої (правової) допомоги від 06.08.2025 та Додатковій угоді №1 від 06.08.2025 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 06.08.2025, визначили фіксований розмір гонорару на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень, яку представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Донець Ю.Б. просить стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 як витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Статею 141 ЦПК України щодо розподілу судових витрат між сторонами передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові - на позивача.

Згідно із ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з вищевказаної заяви представник відповідача просить стягнути з позивача саме на користь відповідача ОСОБА_2 понесенні нею витрати на професійну правничу допомогу, при цьому, доказів щодо сплати відповідачем ОСОБА_2 гонорару за надання правничої допомоги адвокату Донець Ю.Б. до суду не надано. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дана заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Фінансова компанія Мані Бігут», треті особи : приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сліпченко Наталія Вікторівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович про визнання недійсним і скасування договору відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Найменування сторін:

позивач : ОСОБА_1 (адреса місця проживання : АДРЕСА_2 );

- представник позивача : Дубровська Олена Миколаївна (адреса : АДРЕСА_3 );

- відповідач : ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації : АДРЕСА_4 );

- відповідач : ТОВ «Фінансова компанія Мані Бігут» ( адреса : м. Київ, пр. Миру, 15 а, каб. 209-211);

- третя особа : приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сліпченко Наталія Вікторівна (адреса : м. Київ, вул. Нижній вал, 15, офіс 208);

- третя особа : приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович (адреса : АДРЕСА_5 ).

Суддя Іршавського

районного суду : О. Б. Гичка