Рішення № 136340748, 07.05.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/3255/25

Провадження №:2/138/362/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2026 м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді Київської Т.Б.,

за участю: секретаря Бугери І.С.

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною власністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вказаним вище позовом, який мотивований тим, зокрема, що позивач з 1977 року проживає у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному будинку вона проживає з реєстрацією. Почала проживати у будинку разом з чоловіком ОСОБА_6 , з яким вона у 1979 році зареєструвала шлюб. Разом з ними також проживала мати чоловіка ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті чоловіка та його матір позивач продовжувала проживати у вказаному будинку, і лише тепер вирішила оформити спадщину. Разом з тим, позивачем було з`ясовано, що право власності на зазначений будинок ні за її свекрухою, ні за чоловіком зареєстрована не була. Більш того, воно не зареєстровано і за будь-якими іншими особами. Відповідно до довідки старости села, до 01.01.1983 головою двору була ОСОБА_7 , а з 01.01.1983 чоловік позивача ОСОБА_6 . За час самостійного проживання вона вчасно оплачує всі необхідні комунальні платежі, проводила поточні ремонти домоволодіння. Таким чином, позивач відкрито, добросовісно та безперервно володіє зазначеним будинком.

Зважаючи на викладене, позивач просить суд визнати за нею право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.11.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі, розпочато підготовче провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03.12.2025 за клопотання представника позивача витребувано у Могилів-Подільської державної нотаріальної контори.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12.01.2026 за клопотанням представника позивача витребувано у приватного нотаріуса та КП «Могилів-Подільське МБТІ» докази, продовжено на 30 днів строк проведення підготовчого провадження.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 09.02.2026 залучено до участі у справі співвідповідачів.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у ньому.

Представник Могилів-Подільської міської ради в судове засідання не з`явилась. Подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. При вирішенні даного спору покладалась на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав та не заперечував щодо визнання за позивачем права власності на будинок.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась. Подала до суду заяву про проведення судового розгляду без її участі. Не заперечувала проти задоволення позовних вимог, а також зазначила, що не претендує на частку у праві власності на будинок.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином за останньою відомою адресою проживання.

У судовому засіданні 28.04.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення на підставі абзацу 2 частини 1 статті 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 07.05.2026 16 год. 00 хв.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази суд, прийшов до такого висновку.

Суд встановив, що 06.05.1979 ОСОБА_6 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 . Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_9 ». Дана обставина підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.9).

Відповідно до довідки КП «Могилів-Подільське МБТІ» №514 від 03.11.2023 правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 відсутні. Назва вулиці змінилась з АДРЕСА_2 . Інвентарна справа заведена, станом на 24.10.2023, на ім`я замовника ОСОБА_1 (а.с.10).

Згідно довідки виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області №12-16/7-133 від 18.12.2023 згідно запису в погосподарській книзі №6 Карпівської сільської ради за 1983-1985 роки, станом на 01.01.1983, головою сім`ї домоволодіння, особовий рахунок якого № НОМЕР_4 , була ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Запис про те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є головою сім`ї домогосподарства (особовий рахунок № НОМЕР_4 ) сформований станом на 01.01.1984 (а.с.11).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області №12-16/7-94 від 06.08.2024 згідно запису в погосподарській книзі №6 за 1977-1979 Карпівської сільської ради, вона проживає в будинку АДРЕСА_1 з 1977 року по даний час (а.с.12).

Також в матеріалах справи наявна копія технічного паспорта на вказаний вище будинок, який було виготовлено ФОП ОСОБА_10 на замовлення ОСОБА_1 (а.с.13-50).

Крім того, позивачем надано до суду квитанції про оплату електроенергії за адресою: АДРЕСА_3 починаючи лише з листопада 2006 року (а.с.51-64).

Як слідує інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №83576772 від 11.12.2025 та №83576802 від 11.12.2025 спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 не заводилась (а.с.82-83). Відповідно до інформаційної довідки із Спадкового реєстру №83577177 від 11.12.2025 та №83577150 від 11.12.2025 заповітів ОСОБА_7 не знайдено (а.с.85-86).

З матеріалів спадкової справи №15/2016 заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 слідує, що заяви про прийняття спадщини після його смерті подали лише позивач та ОСОБА_3 (а.с.105-106). Також в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_5 від 28.12.2015 в якій вона зазначила, що спадщину вона не прийняла та на неї не претендує (а.с.107).

Крім того, відповідно до довідки виконкому Карпівської сільської ради Могилів-Подільського району №672 від 25.12.2025 останнім місцем проживання та реєстрації ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 було АДРЕСА_1 . На день смерть за вказаною адресою проживали та були зареєстровані дружина ОСОБА_1 , син ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 (а.с.109).

Згідно довідки виконкому Карпівської сільської ради Могилів-Подільського району №671 від 25.12.2025 після смерті ОСОБА_6 залишилось спадкове майно, яке складається із земельних ділянок площею 2,3081 га та площею 1,1191 га. Після його смерті зашились спадкоємці за законом: дружина ОСОБА_1 , син ОСОБА_4 , син ОСОБА_3 , донька ОСОБА_5 . Інших спадкоємців немає (а.с.110).

Як слідує з матеріалів вказаної вище спадкової справи позивач та її син ОСОБА_3 оформили свої спадкові права на зазначені вище земельні ділянки та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом по 1/3 частки на обидві земельні ділянки (а.с.148-155).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно постанови №5 від 07.02.2014 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю слідує з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) зроблено висновок, що умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. За змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності, як добросовісність заволодіння майном.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Позивач зазначає у своєму позові, що після смерті чоловіка вона забажала оформити свої спадкові права на будинок, однак їй стало відомо про те, що правовстановлюючі документи ні за свекрухою, ні за її чоловіком зареєстровано не було, а тому на її думку власник будинку фактично невідомий, а її постійне належне проживання та користування таким будинком є підставою для визнання за нею права власності за набувальною давністю.

Разом з тим, вказані обставини самі по собі не можуть бути підставою для задоволення позову про визнання права власності на таке майно, оскільки за набувальною давністю можна набути право власності на майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено, а позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником, що відповідає судовій практиці Верховного Суду,

Суд відхиляє доводи позивача про те, що внаслідок фактичного проживання та утримання спірного майна вона набула право власності на нього за правилами набувальної давності, оскільки такі доводи суперечать положенням ЦК України.

Позивач знала, що спірне майно належало спочатку ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а після її смерті чоловіку ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, сама ж позивачка надає довідки старости про те, що згідно погосподарських книг вказані особи значились, як голови двору.

При цьому, навіть при наявності всіх необхідних умов, набувальна давність не може бути застосована, якщо особа володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власник.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21 (провадження № 61-4347св22), від 15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20 (провадження № 61-5539св23) та від 27 березня 2024 року у справі № 462/2756/18 (провадження № 61-15779св20).

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід права та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини або не прийняття її.

Згідно ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Також слід звернути увагу, що при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 07.12.1990 року №533-ХІІ "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25.12.1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.09.1985 року №105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13.04.1979 року за №112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12.05.1985 року №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31.10.1975 року №45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19.01.1976 року №1/5, та іншими нормативними актами.

До 2004 року виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилося питання узаконення житлових будинків та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 1 березня 1985 року № 105 Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалися рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними по господарських книг сільських, селищних Рад із додатком списків громадян, яким ці будинки належали.

До вказаних правовідносин також підлягала застосуванню Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року. Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26.

Такими чином, записи у погосподарських книгах визнавалися у якості актів органів влади (публічної), що підтверджують право приватної власності, а тому слід вважати, що ОСОБА_7 та в подальшому ОСОБА_6 були власниками житлового будинку у АДРЕСА_1

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що оскільки позивача проживала у вказаному вище будинку на законних підставах, як член сім`ї власників та за згодою ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які згідно погосподарських книг були головами двору, право власності на яке просить визнати позивач, а також те, що позивачу було відомо зазначені обставини, то підстав для набуття права власності саме в порядку набувальної давності немає, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. 15,16, 328, 335, 344 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною власністю відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Могилів-Подільська міська рада Вінницької області, код ЄДРПОУ 04051052, місцезнаходження: пл.Шевченка, 6/16, м.Могилів-Подільський Вінницької області, 24000.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Суддя: Т.Б.Київська