Ухвала суду № 136339661, 07.05.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/1823/21

Провадження по справі №1-кп/522/812/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заході у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12020167500000536 від 25.10.2020 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кагул, республіки Молдова, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 13.02.2020р. Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 122 КК України два роки позбавлення волі з випробувальним терміном 1 рік,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Одеси, громадянки України, офіційно не працевлаштованої, не заміжньої, з середньою освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимої,

обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2021 року в провадження судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_8 надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020167500000536 від 25.10.2020 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п.1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_3 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, мотивуючи свою позицію тим, що ризики не доведені, а тому просили застосувати більш мякий запобіжний захід, а саме домашній арешт або зменшити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 підтримала доводи захисника.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Мотиви суду

Вирішуючи питання про доцільність продовження відносно ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з наступного.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.02.2021 призначено підготовче судове засідання по кримінальному провадженню внесеному в ЄРДР №12020167500000536 від 25.10.2020, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2021 оголошено розшук ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Судове провадження стосовно ОСОБА_10 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України - виділено в окреме судове провадження, з присвоєнням нового номеру кримінального провадження та зупинено провадження до розшуку обвинуваченої ОСОБА_10 .

Провадження відносно: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України продовжено

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.11.2021 призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні. Обрано відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 23.01.2022. Обрано відносно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 23.01.2022. Обрано відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою АДРЕСА_4 , із забороною покидати місце проживання у період часу з 23:00 до 06:00 год. до 23.01.2022. Покладено на ОСОБА_4 , обов`язки передбачені ст. 194 КПК України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.10.2022 судове провадження стосовно ОСОБА_9 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України виділено в окреме судове провадження, з присвоєнням нового номеру кримінального провадження та зупинено провадження до розшуку обвинуваченого ОСОБА_9 .

Статтею 29 Конституції України регламентовано, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 по справі «Харченко проти України» (Заява N 40107/02) питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (див., серед інших джерел, рішення у справі "Лабіта проти Італії" (980_009 ) (Labita v. Italy), [GC], N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).

За змістом ч. ч. 4, 5 ст.199 КПК України якими суд керується в силу положень ч. 2 ст. 331 КПК України, суд може продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставини, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Тобто обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший більш або менш суворий.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст. 8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обов`язковому застосуванню під час кримінального провадження.

Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству та КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).

Пунктом 9 рекомендацій, викладених у листі Верховного Суду «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» від 03.03.2022 №1/0/2-22 визначено, що при розгляді клопотань сторони обвинувачення, суд використовує всі наявні документи і матеріали, зокрема й судові рішення у формі, в якій їх внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (роздруківки з Реєстру). Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів, і не здійснювати надмірного витребування матеріалів у сторін кримінального провадження.

З огляду на наведене, суд розглядає клопотання прокурора в контексті наявності чи відсутності нових обставин, які могли би змінити підстави застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу порівняно з обставинами, які існують на теперішній час, а також з огляду на запровадження в Україні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією РФ.

Суд вважає, що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а дані про особу обвинуваченого, а саме що обвинувачений раніше судимий, інкриміновані йому кримінальні правопорушення вчинено підчас іспитового строку за попередньою судимістю, обвинувачений не одружений, не працевлаштований, що свідчить про відсутність в останнього міцних соціальних зв`язків, дає суду достатні підстави вважати, що ймовірність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на даному етапі судового розгляду дуже висока.

При цьому, суд звертає увагу сторони захисту на тому, що ризик по своїй правовій природі це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для судового розгляду подій та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання.

Тобто, в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволяють стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Суд вважає, що за даних підстав необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .

Відтак, метою продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого є запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні, які ще не були допитані, а також можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення, враховуючи що обвинувачений раніше судимий.

З тексту обвинувального акту суд встановив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 186 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого кримінального правопорушення; у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого кримінального правопорушення.

Отже, оцінюючи можливість обвинуваченого переховуватися від суду, суд вважає такі дії вірогідними в будь-який момент кримінального провадження. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Тому з метою нівелювання такого ризику переховування, застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу вбачається обґрунтованим.

Застосування до обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ще існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Щодо визначення розміру застави.

Відповідно до практики ЄСПЛ, якщо тримання під вартою триває тільки через побоювання, що обвинувачений буде переховуватись від правосуддя, проте його слід звільнити з-під варти, якщо він представить відповідні гарантії, що не переховуватиметься від суду, наприклад внесе заставу (правова позиція, викладена у п.46 рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 року у справі «Летельє проти Франції»).

При цьому, суд звертає увагу, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для обвинуваченого ОСОБА_3 не буде безальтернативним, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.

Так, з положень ч. 3 ст. 183 КПК України, вбачається, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається суд, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваної, інших даних про її особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченою покладених на неї обов`язків та не може бути завідомо непомірним для неї.

Разом з цим, відповідно до абзацу другого ч. 5 ст. 188 КПК України, у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину (до даної категорії належить підозрюваний ОСОБА_3 складає від вісімдесяти до трьохста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прокурор просить визначити ОСОБА_3 заставу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400 гривень.

Водночас, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, в якому Суд зазначає, що розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».

Разом із тим, судом неодноразово продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням у разі внесення застави відповідних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

При цьому, з моменту визначення ОСОБА_3 розміру застави, останній її не внес, що свідчить про те, що раніше визначений розмір застави є завідомо непомірним для обвинуваченого, що в свою чергу виключає забезпечення альтернативності запобіжного заходу у вигляді застави, у зв`язку із чим суд вважає, що в даному випадку існують підстави для зменшення розміру застави, а саме визначення застави у межах встановлених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Суд з огляду на вказані обставини, враховуючи, що частково докази досліджені, ризики зі спливом часу зменшуються, обвинувачений утримується під вартою 5 років 6 місяців, прийшов до висновку, що застава у розмірі 250 (двісті п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 832000 гривень, враховуючи те, що згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 9 листопада 2023 року №3460-IX розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328 гривень 00 копійок), здатна буде забезпечити виконання ОСОБА_3 покладених на нього обов`язків.

Враховуючи наведені вище фактори, суд вважає, що застава саме у зазначеному розмірі здатна у разі її внесення забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а саме: вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку ОСОБА_3 під загрозою звернення застави в дохід держави.

Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду обвинувального акту обставини, враховуючи особу обвинуваченого, обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із зменшенням раніше визначеної застави як альтернативного запобіжного заходу.

Керуючись ст. ст. 132, 176-178, 183, 331, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 05.07.2026 включно.

Зменшити раніше визначений розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 250 (двісті п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 832 000 (вісімсот тридцять дві тисяч) гривень.

Обвинувачений та заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу в виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, в разі внесення застави, покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду, без поважних причин не повідомивши про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Строк дії запобіжного заходу становить 60 днів і обчислюється з моменту винесення ухвали суду, тобто 07.05.2026.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_12

07.05.2026