Ухвала суду № 136337176, 07.05.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/171/26

Провадження №: 2-з/755/85/26

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви

про забезпечення позову

"07" травня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва, в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження.

13.03.2026 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, яка передана в провадження головуючого судді 06.05.2026 на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.05.2026.

У заяві про забезпечення позову позивач просить суд: зупинити виконання Розпорядження Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації №798 від 13.12.2024 «Про визначення способів участі батьків у вихованні дітей» до вирішення спору в судовому порядку.

Обґрунтовуючи заяву позивач посилається на те, що 23.02.2026 був складений Висновок Експерта №44/02/26 за результатами проведення судової психологічної експертизи дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Висновком експертизи встановлено: ставлення дитини до батька характеризується страхом перед можливістю образи батька, очікування його негативної реакції, досвід того, що батько ображався у відповідь на звичайні дитячі прояви. Також дитина зазначає про покарання з його боку та образливі висловлювання щодо його ваги. Дитина не бажає бачитися та спілкуватися із батьком, що обумовлено страхом його образи, ображаючих коментарів, вивідуванням інформації щодо матері та місця знаходження. У висновку, крім іншого, вказано, що з урахуванням найкращих інтересів дитини в ситуації, що склалася, приймаючи до уваги актуальне ставлення дитини до батька, зміну динаміки ставлення дитини до батька, зміну системи побачень та визначений розпорядженням графік, рекомендується організовувати та проводити зустрічі наступним чином: зустрічі мають відбуватися за згодою та бажання дитини (як щодо самої зустрічі так і щодо місця її проведення), з урахуванням стану здоров`я дитини та режиму дитини, в присутності батька та матері без участі сторонніх осіб; із попередньою психологічною підготовкою та сприянням дитини з боку матері, а саме інформування дитини про планування зустрічі із батьком; із злагодженою взаємодією батька із матір`ю щодо особливостей відновлення та комунікації з дитиною, зокрема уточнення в який спосіб слід комунікувати із дитиною, її вподобання, зацікавленості до певних видів діяльності, комфортного вибору часу та проведення зустрічей та спілкування з дитиною (уточнення графіку дитини, її настрою та комфортного способу комунікації); з психологічного підготовкою батька та підвищення його освіченості щодо особливостей реакцій, поведінки дитини та яким чином сприяти налагодженню взаємодії з нею, через звернення до психолога/ психотерапевта, проходження курсів з підвищення батьківської освіченості; в дружній для дитини атмосфері взаємоповаги до всіх членів родини; на безпечній для дитини території, зокрема через уточнення в самої дитини щодо вибору місця зустрічі або через уточнення в матері щодо улюблених місць дитини; з активною взаємодією батька з дитиною, що враховує вікові та індивідуальні особливості дитини, через залучення до спільної діяльності (ігри, творчість тощо); із бажаним психологічним супроводженням психолога членів родини дитини, зокрема батька, матері, дідуся та бабусі; із поступовим контактом батька з дитиною, з метою налагодження взаємодії.

Вважає, що для вжиття заходів забезпечення позову є наявність достатніх підстав, які дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може призвести до погіршення морального стану малолітньої дитини, яка згідно Експертного Висновку психолога наразі перебуває в тривожному стані, та ставлення малолітнього сина до батька та бажання бачитися з ним згідно встановленого графіка не відповідає інтересам дитини, а тому забезпечення позову шляхом зупинення виконання Розпорядження буде дієвим засобом ефективного захисту прав дитини.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви та матеріали справи, доходить наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін

Суд не вбачає необхідності виклику особи, яка звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, а також для призначення розгляду заяви у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, позивач звернулася до суду з позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, у якому просить суд: визнати незаконним та скасувати Розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.12.2024р №798 «Про визначення способів участі батьків у вихованні дітей», за яким визначено участь батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у формі спілкування з малолітнім сином: перші та треті вихідні місяця з 15 год суботи до 20 год неділі, інші дні за домовленістю між батьками, графік може бути змінений за згодою між батьками.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 320/3560/18.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

З огляду на викладене убачається, що в даному конкретному випадку, невжиття судом заходів забезпечення позову, який просить вжити позивач, не свідчить про можливість ускладнення або неможливості виконання рішення суду про ймовірне задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hor№sby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Отже, виходячи з обставин, викладених у заяві про забезпечення позову та долучених до неї доказів, судом не вбачається підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки доводи викладені у заяві не свідчать, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 258, 260, 261, 352, 353 Цивільного процесуального кодексу України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суддя -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.

Суддя: