Ухвала суду № 136336085, 06.05.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 06.05.2026Справа № 554/5260/25 Провадження № 1-кс/554/6363/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву судді Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду кримінального провадження №12024170000000717 від 11.11.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_3 перебувають матеріали кримінального провадження №12024170000000717 від 11.11.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

05 травня 2026 року головуючим суддею ОСОБА_3 заявлено самовідвід від розгляду зазначеної справи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.

Заява про самовідвід мотивована тим, що 27 квітня 2026 року у службовому кабінеті та за місцем проживання судді було проведено обшуки на підставі ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.04.2026 року. Згідно вказаних ухвал, підставами для надання дозволів на обшук стали негласні слідчі розшукові дії під час яких встановлені розмови особи та адвоката ОСОБА_5 , в яких останній нібито згадує суддю. В даному кримінальному провадженні адвокат ОСОБА_5 є захисником обвинуваченого, а тому з метою виключення сумніву стороннього спостерігача в безсторонності та неупередженості судді просила виключити її від участі в розгляді даного кримінального провадження.

У судове засідання учасники судового процесу не з`явились, про дату і час розгляду заяви повідомлялись. Суддя ОСОБА_3 у заяві про самовідвід просила проводити розгляд справи у її відсутність. Адвокат ОСОБА_5 направив клопотання про розгляд заяви про самовідвід у його відсутність, щодо вирішення заяви про відвід покладався на розсуд суду. Інші учасники справи про причини неявки суд не повідомляли.

Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

За таких обставин фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до ч.1 ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Згідно ч.1, ч.5 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. Відвід повинен бути вмотивованим.

Встановлено, що у провадженні судді Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_3 перебувають матеріали кримінального провадження №12024170000000717 від 11.11.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_4 є адвокат ОСОБА_5 .

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (iі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24.02.1993, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

Згідно практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України», рішення від 28.10.1999 у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Крім того, ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказує, що справедливим в розумінні ст.6 Конвенції може вважатися тільки такий суд, який діє незалежно від будь-яких обставин особистого (людського) чи іншого плану, є безстороннім та безпристрасним, тобто, при абсолютній відсутності обставин, які можуть викликати сумніви в об`єктивності та неупередженості судді.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Згідно ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу /самовідводу/, якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Розглядаючи заяву про самовідвід, слід взяти до уваги, що для самовідводу судді йому необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про самовідвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів. Якщо він невмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Як вбачається із заяви про самовідвід, викладені в ній обставини, недостатньо підтверджені.

Таким чином, для задоволення самовідводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність судді є презумпцією, поки не надано доказів протилежного.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 (заява № 33949/02) зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

Отже, не може бути підставою для відводу судді заява про самовідвід, яка містить лише припущення про існування обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності такого судді.

Зміст заяви судді про самовідвід не свідчить про наявність підстав та нічим не підтверджені посилання на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають участь судді у розгляді цієї справи відповідно, будь-яких інших обставин, що свідчили на користь упередженості чи необ`єктивності судді для цілей самовідводу у розумінні закону суддею не зазначено, відтак заявлений самовідвід є необґрунтованим.

Так само і не встановлено під час розгляду заяви про самовідвід обставин, які прямо передбачені ст.75 КПК України, як такі, що виключають участь судді ОСОБА_3 у кримінальному провадженні.

Інших обставин, які давали підстави стверджувати, що суддя ОСОБА_3 не здатна ухвалити неупереджене рішення в даному кримінальному провадженні нею не наведено. Немає і жодної об`єктивної чи розумної суб`єктивної підстави для побоювань, що в учасників судового провадження можуть виникнути сумніви у об`єктивності та неупередженості цього судді. Також немає і фактів, які свідчили б, що слідчий суддя, який розглядає цю справу, не буде спроможним як кваліфікований, професійний суддя сформувати свою думку на підставі матеріалів, поданих на судовий розгляд, і лише на їх підставі та ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Отже, заявлений самовідвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для самовідводу, що передбачені зазначеними нормами КПК України.

Практика Європейського Суду з прав людини ґрунтується на принципі презумпції неупередженості судді, тобто існує презумпція, що суддя неупереджений, доки не буде доведено зворотне (справа Хаушальс проти Данії (1989 р.).

За умови відсутності інших обставин, аніж ті, що викладені в заяві про самовідвід, будь-яких сумнівів в упередженості судді ОСОБА_3 не може сформуватись.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 80 КПК України, самовідвід може бути задоволений лише за наявності обставин, які реально ставлять під сумнів неупередженість судді. Оскільки таких обставин не встановлено, а тому у задоволенні заяви самовідвід слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 75, 80-82, 369, 371-372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви судді Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду кримінального провадження №12024170000000717 від 11.11.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1