Ухвала суду № 136328629, 05.05.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1660/22

1-кп/214/542/26

У Х В А Л А

про продовження тримання під вартою

05 травня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у місті Кривому Розі, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Усудовому засіданні прокурор просив продовжити тримання обвинуваченого під вартою на два місяці у зв`язку з існуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України: такий обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання до 15 років позбавлення волі, а тому обвинувачений знаходячись на волі та знаючи про тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним, може переховуватись від суду або у незаконний спосіб впливати на потерпілу чи свідків.

Обвинувачений проти задоволення клопотання прокурора заперечував у зв`язку з його необґрунтованістю, пояснив, що він не вчиняв інкримінованого йому злочину, а лише захищався від потерпілого.

Захисник обвинуваченого також проти задоволення клопотання прокурора заперечував у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю ризиків, зазначив про їх відсутність у зв`язку зі спливом часу розгляду кримінального провадження, а тому просив суд про зміну існуючого запобіжного заходу на більш м`який.

Суд, вислухавши учасників судового провадження, вивчивши його матеріали, приходить до такого.

Частиною 3 ст. 331 КПК України визначено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

19 березня 2026 рокуухвалою цього суду було продовжено тримання обвинуваченого під вартою до 19 травня 2026 року включно.

Отже, вирішуючи клопотання прокурора, суд уважає, що обставини, за яких раніше було продовжено тримання обвинуваченого під вартою, на змінились: так, обвинувачений обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, який спричинив смерть потерпілого та за який законом передбачено покарання від семи до п`ятнадцяти років, і хоча зазначена обставина сама по собі не може бути підставою для існування ризику, що обвинувачений може переховуватись від суду, однак суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Також суд бере до уваги, що в судовому засіданні не допитано всіх свідків, а тому, зважаючи на все вищевикладене, є підстави вважати про існування ризиків, що обвинувачений, знаходячись на волі та знаючи про тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним, може переховуватись від суду або у незаконний спосіб впливати на свідків.

При цьому суд бере до уваги правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 10.02.2011 року «Харченко проти України» та від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції», згідно з якими, коли є в наявності конкретний суспільний інтерес, то такий інтерес, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості, а також, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Більш того, відносно обвинуваченого було проведено стаціонарну судову психолого-психіатричну експертиза, яка проводилась Львівською філією судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України», і до цього часу відповідного висновку цієї експертизи суд не отримав.

Отже, підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що є підстави вважати про існування ризиків, що обвинувачений, знаходячись на волі та знаючи про тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним, може переховуватись від суду або у незаконний спосіб впливати на свідків, а відтак клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Доказів, які б указували на такий стан здоров`я обвинуваченого, який не дозволяє тримати його під вартою, з боку сторони захисту в судове засідання не надано.

Керуючись ст. ст. 110, 315-317, 331, 369, 371, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на два місяці, тобто до 05 липня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_6