Ухвала суду № 136324654, 05.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

підготовчого засідання з питань зупинення провадження у справі

справа № 380/8767/25

05 травня 2026 року

у складі головуючої - судді Потабенко В.А.,

за участю секретаря судових засідань Согор А.Н.,

за участю представника позивача Саницького А.І., згідно договору,

представника відповідачів Дубаневича О.З., згідно наказу,

представника відповідачів Гирич К.С., згідно наказу,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в режимі відеоконференції клопотання позивача про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, уповноваженої особи Національного агентства з питань запобігання корупції - головного спеціаліста четвертого відділу Управління проведення повних перевірок Палія Олега Петровича, уповноваженої особи Національного агентства з питань запобігання корупції - керівника четвертого відділу Управління проведення повних перевірок Людмили Лозенко, уповноваженої особи Національного агентства з питань запобігання корупції - заступника керівника четвертого відділу Управління проведення повних перевірок Наталії Савіч про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування довідки та висновку, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, уповноваженої особи Національного агентства з питань запобігання корупції - головного спеціаліста четвертого відділу Управління проведення повних перевірок Палія Олега Петровича, уповноваженої особи Національного агентства з питань запобігання корупції - керівника четвертого відділу Управління проведення повних перевірок Людмили Лозенко, уповноваженої особи Національного агентства з питань запобігання корупції - заступника керівника четвертого відділу Управління проведення повних перевірок Наталії Савіч, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Уповноваженої особи Національного агентства з питань запобігання корупції - головного спеціаліста четвертого відділу Управління проведення повних перевірок Палія Олега Петровича та Уповноваженої особи Національного агентства з питань запобігання корупції - керівника четвертого відділу Управління проведення повних перевірок Людмили Лозенко щодо зазначення в п. 3.1 Розділу ІІІ, п. 4.1 та 4.4. розділу IV Довідки №202/25 від 21.03.2025 Національного агентства з питань запобігання корупції про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 Народним депутатом України IX скликання, що «суб`єкт декларування у розділі 2.2. декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності (п.1.1, п. 1.2.) чим не дотримав вимоги п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону.», « суб`єкт декларування у розділі 3 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності, чим не дотримав вимоги п. 2ч. 1 ст. 46 Закону.» «суб`єкт декларування не зазначив відомостей про триманий ним від громадянина ОСОБА_2 дохід у вигляді попереднього платежу за продаж житлового будинку в розмірі 100 000 дол. США.» «Своєю чергою, суб`єкт декларування не надав підтвердних документів щодо джерел походження вказаних активів та їх розміру, а надав тільки нотаріально посвідчену заяву члена сім`ї (дружини) від 27.11.2024, що не містить відомостей, які б підтверджували джерело їх походження та розмір. Крім того, на підтвердження зазначених у декларації грошових активів, відомості від члена сім`ї (дружини) суб`єкт декларування не надав. Враховуючи вищевикладене, підтвердити інформацію про джерела походження вказаних грошових активів та їх розмір не вдалося. На запит Національного агентства щодо джерел походження вказаних грошових коштів та їх розмір суб`єкт декларування пояснив, що відомості про активи він зазначив зі слів члена сім`ї (дружини). Своєю чергою, суб`єкт декларування не надав підтвердних документів щодо джерел походження вказаних активів та їх розміру, а надав тільки нотаріально посвідчену заяву члена сім`ї (дружини) від 27.11.2024, що не містить відомостей, які б підтверджували джерело їх походження та розмір. Крім того, на підтвердження зазначених у декларації грошових активів, розміщених на рахунках у банківських установах Республіки Польща, відомості від члена сім`ї (дружини) суб`єкт декларування не надав. Враховуючи вищевикладене, підтвердити інформацію про джерела походження вказаних грошових активів та їх розмір не вдалося.»; «За результатами перевірки декларації щодо з`ясування достовірності задекларованих відомостей встановлено, що суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності (пп. 1, 3, 5, 6 розділу 3.1. цієї Довідки) на суму 3 657 000 грн (п. 3 розділу 3.1. цієї Довідки), чим не дотримав вимог пп. 1, 2, 7. 8-1, 10 ч. 1 ст. 46 Закону. Таким чином, суб`єкт декларування суб`єкт декларування зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму 3 657 000 грн, що перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації (п. 3 розділу 3.1. цієї Довідки), що є недостовірними відомостями. Крім того, суб`єкт декларування зазначив неточні відомості(п.п. 1, 1.2, п. 1, пп. 2розділу цієї Довідки). Суб`єкт декларування при поданні декларації зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму понад 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, га суму 3 657 000 грн, що є ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 Кримінального кодексу України.» «Відповідно до декларації за попередній звітний період у 2022 році член сім`ї суб`єкта декларування (дружина) набув у власність квартиру за адресою: Лондрес, 35, Фінестрат, у провінції Аліканте, Королівство Іспанія, а також, у2022 та 2023 роках здійснював інвестування на набуття активів у вигляді нерухомого майна на території Польщі (згідно з поясненнями суб`єкта декларування). Згідно з виписками з банківських рахунків не встановлено, що член сім`ї суб`єкта декларування (дружина) набув активи, які розміщені на території Республіки Польща.»; «За результатами повної перевірки декларації щорічної (уточненої) за 2023 рік, унікальний ідентифікатор документа - 0a8bb76d-58c2-4485-9f87-b206e8d67e21, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України, встановлено, що суб`єкт декларування при поданні декларації вказав недостовірні відомості (п.3. розділуЗ.1 цієї Довідки) та неточні відомості (п.1.1, 1.2. п.1 п.п. 2, 5, 6 розділуЗ.1. цієї Довідки), чим недотримав вимог пп. 1, 2, 7 8-1, 10ч. 1 ст. 46Закону.

Недостовірні відомості, зазначені у декларації (п.п. 3 розділу 3.1. цієї Довідки) відрізняються від достовірних на суму 3 657 000 грн, що перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації. У діях суб`єкта декларування встановлено ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 Кримінального кодексу України. Інформація про результати перевірки ознак незаконного збагачення відображена у п.п. 3.4. розділу Цієї Довідки.»;

- визнати протиправним та скасувати п. 3.1 та 3.4 розділу ІІІ, п. 4.1 та 4.4 розділу IV Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 21.03.2025 № 202/25 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України IX скликання;

- зобов`язати відповідачів оприлюднити на офіційному вебсайті 2025 Національного агентства з питань запобігання корупції Довідку Національного агентства з питань запобігання корупції від 21.03.2025 № 202/25 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України IX скликання, з врахуванням визнання протиправними та скасування пунктів довідки;

- визнати неправомірними дії уповноваженої особи Національного агентства з питань запобігання корупції - головного спеціаліста четвертого відділу Управління проведення повних перевірок Палія Олега Петровича та уповноваженої особи Національного агентства з питань запобігання корупції - заступника керівника четвертого відділу Управління проведення повних перевірок Наталії Савіч щодо складання та погодження Обґрунтованого висновку, складеного за результатами повної перевірки, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної (виправленої) за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України IX скликання;

- визнати протиправним та скасувати обґрунтований висновок складений за результатами повної перевірки, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної (виправленої) за 2023 рік, поданої Петруняком Євгеном Васильовичем, народним депутатом України IX скликання.

Ухвалою суду від 15.12.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі.

25.03.2026 від представника позивача за вх. №24195 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі адміністративній справі № 380/8767/25 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, уповноваженої особи Національного агентства головного спеціаліста четвертого відділу Управління проведення повних перевірок Палія Олега Петровича, уповноваженої особи Національного агентства керівника четвертого відділу Управління проведення повних перевірок Лозенко Людмили Леонідівни, уповноваженої особи Національного агентства заступника керівника четвертого відділу Управління проведення повних перевірок Савіч Наталії Вікторівни про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування довідки та висновку, зобов`язання вчинити дії до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні № 42025000000000295 від 09.04.2025 за ч. 1 ст. 366-2 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що обставини, які на даний час є предметом дослідження в кримінальному провадженні № 42025000000000295 від 09.04.2025 за ч. 1 ст. 366-2 КК України, впливають на збирання та оцінку доказів у адміністративній справі № 380/8767/25 та не можуть бути встановлені Львівським окружним адміністративним судом самостійно при розгляді зазначеної адміністративної справи, тому є підстави для зупинення провадження у справі, яка віднесена процесуальним законом до обов`язкової підстави для зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в кримінальному провадженні № 42025000000000295 від 09.04.2025 за ч. 1 ст. 366-2 КК України (іншій справі) (п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України).

В подальшому, представник позивача подав заяву про відкладення розгляду справи (від 21.04.2026 вх. № 32705), в якому просив зупинити провадження у справі 380/8767/25 до набрання законної сили рішенням у справі №420/3078/25 адміністративне провадження №К/990/40384/25, за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування пунктів довідки, зобов`язання вчинити певні дії, яка Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду передана на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.

У підготовчому засіданні представник позивача Саницький А.І. клопотання про зупинення провадженні у справі підтримав. Просив суд клопотання задовольнити.

У підготовчому засіданні представники відповідачів Дубаневич О.З. та Гирич К.С. клопотання про зупинення провадження у справі залишили на розсуд суду.

Суд, вирішуючи клопотання про зупинення провадження у справі, керується таким.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 236 КАС України передбачені обов`язкові підстави для зупинення провадження у справі, а у частині 2 цієї статті вказані факультативні підстави для зупинення провадження у справі.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Суд враховує те, що зупинення провадження у справі є тимчасовим зупиненням розгляду справи у зв`язку з обставинами, які перешкоджають розгляду справи, до їх усунення або виконання необхідних дій.

З огляду на зазначені вимоги п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного або адміністративного судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

При цьому, об`єктивна неможливість розгляду адміністративної справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у адміністративній справі, зокрема факти, що мають (можуть мати) преюдиційне значення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Такі висновки суду узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 03.09.2019 у справі №9901/637/18, від 26.11.2019 у справі №9901/729/18 та від 03.11.2021 у справі № 9901/471/19.

Таким чином, у клопотанні про зупинення провадження у справі заявник повинен надати чітке обґрунтування, у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Як встановив суд у цій справі, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 № 420/3078/25 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано пункт 1, підпункт 2.3 пункту 2, підпункти 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6 пункту 4, підпункт 5.1 пункту 5, пункт 6 у розділі 3.1 (ІІІ. Описова частина) довідки про результати проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, поданої ОСОБА_1 , депутатом Одеської обласної ради, від 03 січня 2025 року №10/25. Визнано протиправним та скасовано розділ 3.5 (ІІІ. Описова частина) довідки про результати проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, поданої ОСОБА_1 , депутатом Одеської обласної ради, від 03 січня 2025 року №10/25. Визнано протиправними та скасовано розділи 4.1, 4.5 (IV. Висновки) довідки про результати проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, поданої ОСОБА_1 , депутатом Одеської обласної ради, від 03 січня 2025 року №10/25. Зобов`язано НАЗК відобразити на сайті довідку від 03 січня 2025 року № 10/25 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , депутатом Одеської обласної ради, з урахуванням висновків суду у цій справі. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025 апеляційну скаргу НАЗК задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 скасовано. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до НАЗК про визнання протиправними та скасування пунктів рішення, зобов`язання вчинити певні дії відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

03.10.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Красінської Ольги Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025.

Ухвалою від 09.04.2026 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду справу № 420/3078/25 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування пунктів довідки, зобов`язання вчинити певні дії передав на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.

При цьому Верховний Суд керувався тим, що спір у цій справі виник у зв`язку зі складенням НАЗК довідки про результати проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, поданої ОСОБА_1 , депутатом Одеської обласної ради, від 03.01.2025 №10/25, згідно з якою установлено, що декларант при поданні декларації вказав недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на загальну суму 1806168,68 грн., що становить розмір від 500 до 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

Особливість спірних правовідносин полягає у тому, що за фактом можливого внесення депутатом Одеської обласної ради ОСОБА_1 недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої за 2022 рік, Національним антикорупційним бюро України 16.05.2025 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №52025000000000270 за частиною другою статті 366-2 КК України.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції, послуговуючись висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.11.2023 у справі № 520/25012/21, вважав, що не може перевірити правомірність оскаржуваної довідки (окремих її положень) за правилами адміністративного судочинства, оскільки на підставі такої довідки вже вирішується питання про притягнення суб`єкта декларування до кримінальної відповідальності Національним антикорупційним бюро України. Відповідно оцінка виявленим порушенням буде надана органом (судом), що безпосередньо вирішуватиме питання про притягнення позивача до кримінальної відповідальності.

Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.11.2023 у справі № 520/25012/21, а також неврахування висновків Верховного Суду, сформульованих, зокрема у постановах від 06.04.2023 у справі № 640/29515/21, від 15.06.2023 у справі № 240/24844/21, від 23.03.2023 у справі № 160/4098/22 за подібних правовідносин, в аспекті можливості оскарження в судовому порядку відповідної довідки НАЗК.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у наведених постановах, колегія суддів зазначила, що питання правової природи довідки про результати проведення повної перевірки декларації суб`єкта декларування, яка містить висновки щодо виявлення у декларації недостовірних відомостей суб`єкта декларування, зокрема в аспекті її віднесення до індивідуальних актів суб`єктів владних повноважень та можливості її оскарження в порядку адміністративного судочинства, вже було предметом неодноразового розгляду Верховного Суду.

Зокрема, у постанові від 23.03.2023 у справі № 160/4098/22, ухваленій у подібних правовідносинах, Верховний Суд досліджував спір, у якому позивачем був народний депутат України - суб`єкт декларування та службова особа, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні Закону України «Про запобігання корупції», а предметом оскарження - окремі положення довідки про результати проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік.

За результатами розгляду цієї справи Верховний Суд сформулював правові висновки в аспекті застосування статті 51-3 Закону № 1700-VІІ у взаємозв`язку з пунктом 19 частини першої статті 4 та пункту 1 частини першої статті 19 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі № 160/4098/22 зазначив, що у контексті визначених частиною першою статті 2 КАС України завдань адміністративного судочинства, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів позивача. Права, свободи та інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Водночас за правилами частини першої та другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Отже, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Основною метою позовного провадження є вирішення спору про право, який має свою структуру, що складається із предмету, підстави та змісту. Предметом завжди виступають суб`єктивні права, свободи чи інтереси, визнані в національному законодавстві, що знаходяться в стані правової невизначеності, подолання якої є визначальним для розуміння їхнього змісту, поновлення та реалізації. Підставами є обставини, що потягли за собою виникнення спору.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання адміністративного судочинства. Якщо особа не довела факту порушення своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, це не має самостійного правового значення.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Водночас Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

За приписами пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що за владно-регулятивною природою всі юридичні акт поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, акт застосування норм права (індивідуальний акт) - це індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

На підставі абзацу другого частини четвертої статті 45 Закону № 1700-VII у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей суб`єкт декларування зобов`язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.

При цьому, пунктом 11 розділу III Порядку № 26/21 передбачено, що про необхідність подання декларації з достовірними відомостями відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 45 Закону в разі виявлення у декларації недостовірних відомостей НАЗК повідомляє суб`єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру або електронного зв`язку.

Таким чином, у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей довідка про результати проведення повної перевірки декларації за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, оскільки безпосередньо породжує правові наслідки для суб`єкта декларування у вигляді виникнення обов`язку (подати відповідну декларацію з достовірними відомостями) у встановлений такою довідкою строк.

Отже, спірна довідка містить владний припис НАЗК, що виданий ним на виконання владно-управлінських функцій, визначених статтею 51-3 Закону № 1700- VII, який стосується прав та інтересів позивача та дія якого вичерпується його виконанням. Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що довідка про результати проведення повної перевірки декларації є рішенням (актом індивідуальної дії) суб`єкта владних повноважень, у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, оскільки цю довідку видано НАЗК на виконання владних управлінських функцій, вона містить владний (обов`язковий) припис щодо конкретної особи (суб`єкта декларування), має строк та її дія вичерпується виконанням.

Факт оприлюднення на офіційному вебсайті НАЗК довідки про результати проведення повної перевірки, яка містить висновки про виявлення у декларації недостовірних відомостей суб`єкта декларування (позивача), з огляду на його правовий статус особи, що займає особливо відповідальне становище, здійснює негативний вплив на гарантоване статтею 8 із Конвенції право на повагу до свого приватного і сімейного життя, яке охоплює сферу трудової діяльності, оскільки спричинює втручання (негативний влив) на ділову репутацію позивача (суб`єкта декларування) як державного діяча.

Згідно з абзацом 1 пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 26/21 у разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, уповноважена особа, яка проводила повну перевірку, упродовж 5 робочих днів з дня, наступного за днем погодження довідки, складає та підписує відповідний обґрунтований висновок у двох примірниках. Згідно з абзацом першим пункту 6 розділу ІІІ Порядку №26/21 у разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, уповноважена особа, яка проводила повну перевірку, упродовж 5 робочих днів з дня, наступного за днем погодження довідки, складає та підписує відповідний обґрунтований висновок у двох примірниках.

При цьому слід урахувати, що у випадку виявлення недостовірних відомостей та за відсутності ознак адміністративного чи кримінального правопорушення або закриття адміністративної чи кримінальної справи подальші правовідносини виникають лише між суб`єктом декларування та НАЗК.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №160/4098/22 констатував, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із винесенням НАЗК спірної довідки в процедурі здійснення публічно-владних управлінських функцій і така довідка стосується прав, обов`язків та охоронюваних законом інтересів позивача, мають характер юридичного спору, який підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Наведені висновки були послідовно підтримані Верховним Судом, зокрема у постановах від 06.04.2023 у справі № 640/29515/21, від 15.06.2023 у справі № 240/24844/21, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, у постанові від 23.11.2023 у справі №520/25012/21, яку застосував суд апеляційної інстанції, а також у постановах від 26.09.2023 у справі № 460/238/22, від 21.11.2023 у справі № 640/32072/20, від 28.09.2023 у справі № 520/1868/22, від 07.03.2024 у справі № 520/11493/21 та від 19.02.2026 у справі № 160/30949/24.

Справедливо зауважити, що у постановах від 23.03.2023 у справі №160/4098/22, від 15.06.2023 у справі № 240/24844/21, від 26.09.2023 у справі № 460/238/22, від 28.09.2023 у справі № 520/1868/22, від 23.11.2023 у справі №520/25012/21, від 07.03.2024 у справі № 520/11493/21 перед Верховним Судом не поставало питання щодо застосування статті 51-3 Закону № 1700-VІІ у взаємозв`язку з пунктом 19 частини першої статті 4 та пункту 1 частини першої статті 19 КАС України з урахуванням обставин звернення НАЗК до уповноваженого органу з метою порушення провадження за фактом виявлення в діях декларанта ознак адміністративного або кримінального правопорушення, позаяк таких обставин судами попередніх інстанцій у цих справах встановлено не було.

Разом із цим, у постанові від 23.11.2023 у справі №520/25012/21 Верховний Суд частково змінив наведені висновки, наголосивши, що довідка про результати проведення повної перевірки (її окремі положення), може бути предметом оскарження лише за відсутності ознак адміністративного чи кримінального правопорушення або закриття адміністративної чи кримінальної справи, так як такі правовідносини виникають між суб`єктом декларування та НАЗК лише на стадії завершення перевірки.

Це означає, що якщо за наслідками такої перевірки вже вирішується питання про притягнення суб`єкта декларування до певного виду відповідальності, довідка про результати проведення такої перевірки не може бути оскаржена окремо, так як надання оцінки виявленим порушенням належить органу, що безпосередньо вирішує питання про притягнення особи до певного виду відповідальності.

Підтримуючи означені висновки, Верховний Суд у постанові від 19.02.2026 у справі №160/30949/24, в якій, на відміну від зазначених вище справ, судами попередніх інстанцій були встановлені обставини звернення уповноваженого органу (Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону) в межах триваючого кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України до НАЗК щодо здійснення перевірки можливих фактів порушення суб`єктом декларування при заповненні щорічних декларацій суб`єктом декларування, складення відповідної довідки про результати повної перевірки щорічної декларації за 2022 рік такого суб`єкта декларування та виявлення в його діях ознак кримінального правопорушення, складення на її підставі обґрунтованого висновку та приєднання його до матеріалів кримінального провадження внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України, а згодом його об`єднання з матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України, констатував, що зазначені обставини виключають можливість розгляду відповідного спору в порядку адміністративного судочинства відповідно до вже сформованої Верховним Судом правової позиції.

Отже, у постановах від 23.11.2023 у справі №520/25012/21 та від 19.02.2026 у справі №160/30949/24 Верховний Суд сформував правовий підхід, відповідно до якого існують виключні випадки, за наявності яких складена НАЗК довідка про результати проведення повної перевірки декларації суб`єкта декларування не може бути оскаржена до адміністративного суду, а саме у разі виявлення в діях декларанта ознак адміністративного чи кримінального правопорушення або здійснення у зв`язку з цим уповноваженим органом відповідного провадження щодо притягнення особи до юридичної відповідальності.

У таких випадках згадана довідка не породжує для суб`єкта декларування самостійних правових наслідків як окремий акт індивідуальної дії, а її зміст підлягає оцінці виключно в межах відповідного адміністративного чи кримінального провадження.

Водночас, колегія суддів вважає, що наведений правовий підхід не забезпечує належної визначеності у застосуванні норм права та потребує уточнення, з огляду на таке.

Верховний Суд у наведених постановах неодноразово визнавав, що довідка про результати проведення повної перевірки декларації суб`єкта декларування є рішенням (актом індивідуальної дії) суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, оскільки вона приймається НАЗК на виконання владних управлінських функцій, адресована конкретній особі, містить обов`язкові для неї приписи, має визначений строк дії та вичерпує свою дію виконанням.

Зазначена довідка містить юридичну оцінку дій суб`єкта декларування, позаяк викладені у ній висновки охоплюють виклад установлених обставин, їх правову оцінку та висновки щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, зокрема щодо відображення у декларації недостовірних відомостей, які, своєю чергою, впливають на правовий статус суб`єкта декларування, та створюють для нього обов`язок щодо вчинення певних дій (наприклад, подання декларації з достовірними відомостями).

Отже, така довідка має всі ознаки рішення суб`єкта владних повноважень, яке породжує для особи правові наслідки або, щонайменше, істотно впливає на її правовий статус, а відтак підлягає самостійному судовому оскарженню до адміністративного суду за правилами адміністративного судочинства відповідно до статей 5, 19 КАС України.

Відповідно до загальних засад адміністративного судочинства предметом судового контролю адміністративного суду можуть бути будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, що порушують права, свободи чи інтереси особи. При цьому за усталеною судовою практикою визначальним критерієм для визначення можливості такого оскарження є зміст, характер та юридичні наслідки відповідного рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів зауважує, що віднесення довідки до рішень (актів індивідуальної дії) суб`єктів владних повноважень, які підлягають самостійному судовому оскарженню до адміністративного суду за правилами адміністративного судочинства, зумовлене її правовою природою, змістом і наслідками для суб`єкта декларування, що узгоджується і з підходами, раніше висловленими Верховним Судом.

Обставини виявлення у діях декларанта ознак адміністративного чи кримінального правопорушення, а також подальше ініціювання чи здійснення у зв`язку з цим уповноваженим органом відповідного провадження, на переконання колегії суддів, не змінюють суті акта суб`єкта владних повноважень, а отже не можуть впливати на можливість його оскарження до адміністративного суду.

Правовий висновок про те, що оцінка відображених у довідці порушень у разі виявлення в діях декларанта ознак адміністративного чи кримінального правопорушення належить органу, який безпосередньо вирішує питання про притягнення особи до відповідальності, не спростовує наведеного, оскільки відповідна оцінка вже частково здійснюється НАЗК на стадії складання такої довідки. Саме ці висновки можуть бути покладені в основу подальших рішень уповноважених органів, що свідчить про їх самостійне правове значення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що оцінка адміністративним судом висновків, викладених у довідці, не є тотожною їх оцінці органом, уповноваженим вирішувати питання про притягнення особи до відповідальності. Адміністративний суд здійснює контроль за реалізацією владних повноважень з точки зору їх відповідності критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема перевіряє правомірність дій НАЗК та обґрунтованість викладених у довідці висновків. Натомість відповідні уповноважені органи оцінюють наявність складу правопорушення та вини особи, а не законність дій НАЗК як суб`єкта владних повноважень. Такі органи не наділені повноваженнями скасовувати довідку як акт індивідуальної дії, що зумовлює її подальше існування в правовому полі навіть у разі виправдання особи.

Обмеження права на оскарження довідки з підстав наявності відповідного провадження щодо притягнення суб`єкта декларування до юридичної відповідальності, з погляду колегії суддів, фактично позбавляє її ефективного судового захисту, що не узгоджується з принципами верховенства права та доступу до правосуддя.

Додатково слід враховувати, що довідка про результати проведення повної перевірки декларації суб`єкта декларування є тим документом, яким завершується відповідна процедура перевірки декларації суб`єкта декларування, інакше кажучи вона становить результат реалізації владних управлінських функцій НАЗК у цих правовідносинах, оформлений у визначеній законом формі. Саме з моменту її складання та доведення до відома особи виникає публічно-правовий спір щодо правомірності відповідних дій і висновків НАЗК.

Відкладення можливості оскарження довідки до завершення провадження щодо притягнення особи до юридичної відповідальності створює ризик пропуску нею строку звернення до адміністративного суду, оскільки перебіг такого строку пов`язується з моментом, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, тобто з моментом отримання відповідної довідки. Такий підхід фактично позбавляє особу ефективного засобу судового захисту та потенційно призводить до ситуації, за якої акт НАЗК, який має визначальний вплив на подальший розвиток правовідносин, фактично виводиться з-під судового контролю.

Понад те, в разі закриття провадження у справі (зокрема у зв`язку із закінченням строків давності або відсутністю в діях особи складу правопорушення) декларант позбавляється можливості судової перевірки процедури та висновків НАЗК як адміністративного акта, що призводить до ситуації, коли негативні висновки суб`єкта владних повноважень залишаються чинними без можливості їх спростування, що є неприпустимим у демократичному суспільстві.

Колегія суддів також підкреслює, що довідка про результати проведення повної перевірки декларації суб`єкта декларування спричиняє самостійні негативні наслідки для суб`єкта декларування, незалежно від подальшого притягнення його до юридичної відповідальності, оскільки впливає на його ділову репутацію, службове становище та інші права й інтереси, а також покладає на нього обов`язок щодо вчинення певних дій.

Навіть у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення така довідка зобов`язує суб`єкта декларування подати уточнену декларацію у визначений строк, вона підлягає оприлюдненню на сайті НАЗК (з відповідним впливом на правовий статут особи, її репутацію) та створює стан правової невизначеності для особи. Тобто, вона має самостійне юридичне значення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що потребує уточненню правовий висновок про те, чи може довідка НАЗК про результати проведення повної перевірки суб`єкта декларування, з огляду на її зміст, правові наслідки та значення у механізмі реалізації владних управлінських функцій, як акт індивідуальної дії, бути предметом самостійного судового оскарження до адміністративного суду, з урахуванням обставин того, що викладені в ній висновки зумовили ініціювання питання про притягнення особи до юридичної відповідальності.

Принагідно, колегія суддів звертає увагу, що в постанові від 21.11.2023 у справі № 640/32072/20, в якій судами попередніх інстанцій були встановлені обставини направлення НАЗК до уповноваженого органу протоколів з метою притягнення суб`єкта декларування до адміністративної відповідальності за виявлені в його діях ознаки адміністративного правопорушення та ухвалення Голосіївським районним судом міста Києва 25.03.2025 постанови про закриття провадження у справі № 752/5194/21 у зв`язку з відсутністю у його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення, Верховний Суд звертав увагу на те, що у справі № 752/5194/21 суд закрив провадження за відсутності складу адміністративного правопорушення, а саме за відсутності умислу. Водночас у постанові Голосіївського районного суду міста Києва було відсутнє спростування факту недекларування суб`єктом майна, що належить члену сім`ї або заперечень щодо необхідності декларування таких відомостей.

Верховний Суд не вважав перешкодою для розгляду адміністративним судом вимог щодо оскарження довідки НАЗК та надання їй оцінки як з точки зору дотримання процедури проведення перевірки, так і по суті встановлених порушень, попри те, що паралельно вирішувалося питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Водночас з огляду на результат вирішення уповноваженим органом питання про притягнення суб`єкта декларування до адміністративної відповідальності у вигляді закриття провадження за відсутності складу адміністративного правопорушення, Верховний Суд вказав, що в такому разі висновки цього органу (суду) не мають преюдиційного характеру для розгляду цієї справи, оскільки стосуються питання наявності в діях суб`єкта декларування складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Отже, на переконання колегії суддів, є необхідність у формулюванні уточненого правового висновку щодо застосування статті 51-3 Закону № 1700-VІІ у взаємозв`язку з пунктом 19 частини першої статті 4 та пункту 1 частини першої статті 19 КАС України з урахуванням обставин:

- звернення НАЗК до правоохоронних органів з метою порушення провадження за результатами виявлення в діях декларанта ознак адміністративного або кримінального правопорушення, та меж судового контролю адміністративним судом за відповідною довідкою в такому випадку.

- звернення правоохоронних органів (в межах триваючого кримінального провадження) до НАЗК щодо проведення перевірки можливих порушень суб`єктом декларування вимог антикорупційного законодавства під час подання щорічних декларацій, складення за її результатами відповідної довідки та використання її висновків в межах відповідного кримінального провадження, та меж судового контролю адміністративним судом за відповідною довідкою в такому випадку.

Зокрема, потребує вирішення питання про те, чи виключає сама підстава проведення перевірки, факт ініціювання НАЗК за її наслідками та здійснення уповноваженим органом провадження про притягнення суб`єкта декларування до адміністративної чи кримінальної відповідальності, таку довідку з-під судового контролю в адміністративному судочинстві в усіх інших випадках.

Наявність відмінних підходів у судовій практиці Верховного Суду щодо зазначених питань вказує на відсутність усталеного правозастосування у цьому аспекті, що, своєю чергою, обумовлює необхідність формування узгодженої правової позиції на рівні палати, до якої входить колегія, що розглядає справу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для передачі цієї справи на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу, позаяк вирішення цього спору пов`язане з необхідністю забезпечення єдності судової практики та формування однакового підходу до застосування норм права у подібних правовідносинах.

Порушене у цій справі питання, з погляду колегії суддів, виходить за межі індивідуального спору і має системний характер. Воно стосується не лише оцінки правомірності конкретної довідки про результати проведення повної перевірки декларації суб`єкта декларування, а визначення підходів до розуміння її правової природи як акта суб`єкта владних повноважень, а також встановлення меж судового контролю за такими актами.

Вирішення зазначених питань потребує, зокрема:

- чіткого визначення юридичної природи правовідносин, що виникають у зв`язку зі складенням НАЗК довідки про результати повної перевірки декларації суб`єкта декларування, з урахуванням її змісту, функціонального призначення та правових наслідків для суб`єкта декларування;

- формування узгоджених критеріїв віднесення таких спорів до юрисдикції адміністративних судів, зокрема у випадках, коли відповідна довідка стає підставою для ініціювання проваджень щодо притягнення особи до юридичної відповідальності;

- визначення меж компетенції адміністративних судів щодо оцінки висновків, викладених у таких довідках, та їх співвідношення з повноваженнями органів, уповноважених вирішувати питання про притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності;

- вироблення критеріїв розмежування судового контролю між адміністративною та іншими юрисдикціями з метою недопущення як дублювання повноважень, так і виникнення прогалин у захисті прав особи.

За таких обставин, з метою виконання завдання адміністративного судочинства, забезпечення ефективного захисту прав і свобод особи в цій справі, однакового застосування норм права та дотримання принципу правової визначеності, колегія суддів вважає за необхідне передати справу №420/3078/25 на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу - судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.

Як встановлено судом у справі 380/8767/25, спірні правовідносини у виникли у зв`язку із винесенням НАЗК спірної довідки у процедурі здійснення публічно владних управлінських функцій і така довідка стосується прав, обов`язків та охоронюваних законом інтересів позивача.

Крім того, за фактом можливого внесення ОСОБА_1 недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої за 2023 рік, Національним антикорупційним бюро України 09.04.2025 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості та розпочато досудове розслідування у кримінальному №42025000000000295 за частиною першою статті 366-2 КК України.

Таким чином, предмет спору та його правове регулювання у справах №420/3078/25 та № 380/8767/25 є ідентичними.

У клопотанні від 21.04.2026 вх. № 32705 представник позивача надав чітке обґрунтування, у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Відтак, з метою виконання завдання адміністративного судочинства, забезпечення ефективного захисту прав і свобод Петруняка Є.В. в цій справі, однакового застосування норм права та дотримання принципу правової визначеності, суд вважає за необхідне зупинити провадження в адміністративній справі № 380/8767/25 до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №420/3078/25 , яка передана на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.

Керуючись ст. ст. 236, 241-243, 248, 250, 256, 295, 297 КАС України, суд

у х в а л и в:

клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі задовольнити.

Зупинити провадження у адміністративній справі № 380/8767/25 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, уповноваженої особи Національного агентства головного спеціаліста четвертого відділу Управління проведення повних перевірок Палія Олега Петровича, уповноваженої особи Національного агентства керівника четвертого відділу Управління проведення повних перевірок Лозенко Людмили Леонідівни, уповноваженої особи Національного агентства заступника керівника четвертого відділу Управління проведення повних перевірок Савіч Наталії Вікторівни про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування довідки та висновку, зобов`язання вчинити дії до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №420/3078/25, яка передана на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 06.05.2026.

Суддя Потабенко В.А.