Рішення № 136324042, 06.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року №640/6943/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді - Білоноженко М.А., суддів: Жук Р.В., Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування нормативно-правового акту в частині,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" (55235, Миколаївська обл, Первомайський р-н, с. Чаусове Друге, вул. Молодіжна, 24, код ЄДРПОУ 31929340) звернулось до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) про визнання протиправною та скасування частково постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" (зі змінами та доповненнями) в частині затвердження пунктів 4 та 5 цієї Методики.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що формули пунктів 4 та 5 Методики від 25.07.2007 №963 не враховують такий істотний фактор заподіяння шкоди внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, як тривалість такого самовільного зайняття і виражають розмір шкоди тільки в річному вимірі, що, на думку позивача, є порушенням принципу пропорційності та розумності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати оголошення про оскарження нормативно-правового акту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у складі колегії суддів.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ було постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва. Крім того установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №640/6943/21 передано для розгляду колегії Київського окружного адміністративного суду в складі головуючого судді Донця В.А., суддів Басая О.В., Марича Є.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу №640/6943/21 прийнято до свого провадження суддею Донцем В.А. та призначено до розгляду колегію суддів у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У зв`язку зі звільненням судді, в провадженні якого перебувала справа №320/45959/23, остання передана на повторний автоматизований розподіл між суддями.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025 року, справу передано на розгляд складу суду: головуючої судді Білоноженко М.А., суддів Жук Р.В. та Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 справу прийнято до провадження та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження колегією суддів під головуванням судді Білоноженко М.А.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що розмір розрахунку шкоди здійснюється шляхом осереднення певних показників (середнього доходу) та застосуванням різних коефіцієнтів, що передбачає певну дискрецію Уряду у встановленні порядку визначення збитків власникам землі і землекористувачам. Зауважує, що прагнення позивача надати оцінку певним складовим нормативним формулам, які застосовуються для розрахунку збитків, є втручанням у дискрецію Уряду.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому зауважив про необґрунтованість доводів відповідача, наданих у відзиві на позовну заяву.

В зв`язку із технічною несправністю системи ВКЗ та неможливістю провести судове засідання по справі, на підставі заяви представника позивача про розгляд справи у відсутності представника за наявними матеріалами справи, колегія суддів ухвалила перейти до подальшого розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення, колегією суддів встановлено наступне.

ТОВ «Агрофірма Корнацьких» є суб`єктом господарювання у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, основним видом діяльності якого є «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур» (КВЕД 01.11) відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як зазначає позивач, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області в 2019 році було складено акт обстеження земельних ділянок та розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок на підставі Методики, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 (далі Методика), в якому визначило ТОВ «Агрофірма Корнацьких» правопорушником.

Відповідно до п. 4-5 Методики, визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням здійснюється за відповідними формулами.

Проте, на думку позивача, вказані формули не враховують такий істотний фактор заподіяння шкоди внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок , як тривалість такого зайняття та встановлюють розмір шкоди тільки у річному вимірі. Тобто, незалежно від того, скільки тривало самостійне зайняття земельної ділянки, розмір розрахованої за п.п.4-5 Методики шкоди буде однаковим і дорівнюватиме річній шкоді.

Відтак, вважає, що спірною Методикою порушено принципи пропорційності та розсудливості, в зв`язку із чим п.п.4-5 Методики підлягають скасуванню.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав із даним позовом, при вирішенні якого колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України (далі ЗК України).

Згідно приписів статей 187 та 188 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України. Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

У розумінні пункту "е" статті 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить е) організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у порядку, встановленому законом.

Згідно вимог статті 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 № 963-IV основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є: забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.

Статтею 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Як визначено статтею 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок.

Статтею 1 зазначено Закону визначено поняття, зокрема:

- самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними;

- охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

В позовній заяві позивач вказав, що ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області в 2019 році було складено акт обстеження земельних ділянок та здійснено розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок на підставі Методики, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007. Вважає, п.4-5 вказаної Методики при розрахунку шкоди не враховують такий фактор, як тривалість самовільного зайняття земельних ділянок, а відтак, сума шкоди буде однаковою і дорівнюватиме річній шкоді, незалежно від користування землею 1 день чи 1 рік, що є непропорційним.

В зв`язку із чим, вважає, що п.п.4-5 Методики підлягають скасуванню.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів не погоджується із такими твердженнями позивача з огляду на наступне.

На виконання Указу Президента України від 21.11.2005 № 1643/2005 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 червня 2005 року «Про стан додержання вимог законодавства та заходи щодо підвищення ефективності державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання та охорони земель» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.07.2007 № 963 «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу».

Згідно пояснювальної записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», Методика була розроблена з метою створення економічного механізму захисту законних інтересів держави, територіальної громади, власника чи користувача земельної ділянки, права яких було порушено внаслідок самовільного заняття земельних ділянок, а також захисту законних інтересів держави та територіальної громади, права яких було порушено внаслідок використання земельних ділянок усіх форм власності не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) на даних земельних ділянках без спеціального дозволу.

Основним завданням Методики є забезпечення компенсації державі, територіальним громадам, власникам та користувачам земельних ділянок доходів, що були б отримані ними за звичайних умов, якби їх права на земельні ділянки не були порушені.

Згідно з частиною першою статті 113 та статтею 116 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, здійснює внутрішню політику держави, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення фінансової політики, політики у сфері соціального захисту, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

Відповідно до частини 1 статті 117 Конституції України та статтею 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Пунктами "а", "6", "в", "г" ст. 4 розділу IX Прикінцевих положень ЗК України Кабінетом Міністрів України визначений вичерпний перелік дій по розробці та застосуванню нормативно-правових актів щодо землеустрою, земельного кадастру, оцінки землі.

Стаття 156 ЗК України дає вичерпний перелік підстав відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, при цьому, частина третя статті 157 3К України передбачає, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктами 4 та 5 Методики (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від

16.02.2022 № 131) встановлено, що:

Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається:

- для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою: Шс = Пс х Нп х Кф х Кі (1), де

Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;

Кф - коефіцієнт виду використання земель, визначений у додатку 4;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2020 та наступні роки, що розраховуються Держгеокадастром відповідно до статті 289 Податкового кодексу України;

-для земель житлової та громадської забудови за такою формулою: Шс = Пе х

(Низ х Ки х Кк) х Кф х Кі (2), де

Шс, Пс, Кф і Кі - мають таке саме значення, як у формулі 1;

Нпз - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням відповідно до групи населених пунктів за чисельністю населення, визначений у додатку 5;

Кн - коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів обласного значення, мм. Києва та Севастополя, визначений у додатку 6;

Кк - коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів, віднесених до

курортних, визначений у додатку 7.

Розмір шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, порушення режиму, нормативів і правил використання земель, визначається:

- для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою: Шц = Пн х 0,33 х (Нп + Нф х Кр) х Ко х Кі (3), де

Шц - розмір шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, порушення режиму, нормативів і правил

використання земель, гривень;

Пн - площа земельної ділянки, яка використовується не за цільовим призначенням, або земельної ділянки чи земель, що використовуються з порушенням режиму, нормативів і правил використання земель, гектарів;

0,33 - коефіцієнт для врахування частки середньорічного доходу, що перерозподіляється через державний та місцеві бюджети;

Нп та Кі - мають таке саме значення, як у формулі 1;

Нф - середньорічний додатковий дохід, отриманий внаслідок фактичного використання земельної ділянки не за цільовим призначенням або використання земельної ділянки чи земель з порушенням режиму, нормативів і правил використання земель, визначений у додатку 8;

Кр - коефіцієнт, що застосовується для врахування регіональної відмінності формування середньорічного доходу, отриманого від фактичного використання земельної ділянки не за цільовим призначенням або використання земельної ділянки чи земель з порушенням режиму, нормативів і правил використання земель, визначений у додатку 9;

Ко - коефіцієнт, що застосовується для врахування природоохоронної цінності, наявності обмежень (обтяжень), які зумовлюють особливий режим використання земельної ділянки, визначений у додатку 10;

для земель житлової та громадської забудови за такою формулою: Шц = Пн х 0,33 х (Нпз х Ки х Кк + Нф х Кр) х Ко х Кі (4), де

Шц, Пн, Нф, Кр, Ко та коефіцієнт 0,33 - мають таке саме значення, як у формулі 3, Кі - як у формулі 1, Нпз, Кн, Кк - як у формулі 2.

Як вбачається з аналізу наведених вище формул, розмір шкоди здійснюється шляхом осереднення певних показників (середньорічного доходу) та застосуванням різних коефіцієнтів. Тобто, встановлений розмір шкоди має «опосередкований», «узагальнюючий» характер.

Стаття 211 ЗК України встановлює відповідальність за самовільне зайняття ділянок і делегує порядок визначення шкоди підзаконним нормативно-правовим актам.

При цьому, суд зауважує, що самовільне зайняття земельної ділянки є триваючим правопорушенням, яке припиняється лише моментом звільнення земельної ділянки або її законним оформленням.

У даному випадку пункти 4 та 5 Методики чітко встановлюють алгоритм розрахунку шкоди за вказане правопорушення.

При цьому суд вважає, що відсутність у формулі чинника «часу» є дискрецією відповідача щодо встановлення фіксованого розміру шкоди за факт правопорушення, оскільки введення «коефіцієнта часу» зробить адміністрування шкоди неможливим, так як орган контролю позбавлений можливості цілодобово стежити за ділянкою, щоб зафіксувати точний час початку та закінчення самовільного зайняття.

Відтак, оскільки правопорушення є нерозривним у часі, а Закон «Про державний контроль за використанням та охороною земель» не містить вимоги щодо обов`язкового врахування тривалості порушення, відповідач в межах своєї дискреції визначив фіксований підхід до розрахунку, що забезпечує невідворотність відповідальності.

Тобто, вибір конкретної математичної моделі розрахунку шкоди є проявом державної політики.

Суд зазначає, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Баадсгаард проти Данії» («Pedersen and Baadsgaard v. Denmark», заява № 49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Водночас у рішенні ЄСПЛ від 2 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

З огляду на вищезазначене, дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.

Характерними ознаками адміністративного розсуду є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб`єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб`єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.

Аналогічні висновки щодо тлумачення дискреційних повноважень суб`єкта управлінської діяльності викладені у постановах Верховного Суду від 11.09.2024 по справі 320/28285/23, від 30.01.2025 по справі №320/8323/21, від 18.06.2025 по справі 240/20849/23.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження).

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки Методика №963 спрямована на захист земель як об`єкта особливої охорони (ст. 14 Конституції України), відсутність часового чинника в п. 4-5 Методики є законним способом посилення відповідальності за земельні правопорушення та відображає підхід держави до превенції будь-яке зайняття, навіть короткочасне, завдає фіксованої мінімальної шкоди правопорядку.

Відтак, з огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" (55235, Миколаївська обл, Первомайський р-н, с. Чаусове Друге, вул. Молодіжна, 24, код ЄДРПОУ 31929340) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуюча суддя Білоноженко М.А.

Судді Жук Р.В.

Парненко В.С.