Ухвала суду № 136322033, 05.05.2026, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/967/26

Номер провадження 4-с/728/8/26

У Х В А Л А

ПРО ВІДМОВУ У ЗАДОВОЛЕННІ СКАРГИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді Сороколіта Є.М.,

за участі:

секретаря судового засідання Кирути Л.І.,

а також

заявника не з`явився,

заінтересованої особи 1 не з`явився,

представник заінтересованої особи 1 не з`явився,

заінтересованої особи 2 не з`явився,

розглянувши скаргу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на неправомірні дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля Віталія Олександровича (просп. Перемоги, буд. 139, офіс 208, м. Чернігів, 14013, РНОКПП НОМЕР_2 ), стягувач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ (вул. Лісова, буд. 2, поверх 4, м. Бровари, Київської області, 07400, код ЄДРПОУ 35625014) щодо відмови у задоволенні заяви про повернення надмірно стягнутих коштів та зобов`язання вчинити відповідні дії

В С Т А Н О В И В :

до Бахмацького районного суду (далі також Суд) 23.04.2026 звернувся зі скаргою ОСОБА_1 (далі також Скаржник, Боржник), якою просив визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля Віталія Олександровича (далі також Виконавець або Заінтересована особа 1) щодо відмови у задоволенні заяви про повернення надмірно стягнутих коштів та зобов`язання вчинити дії, стягувач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ (далі також Стягувач, Заінтересована особа 2 або ТОВ ФК ЄАПБ), за змістом якої Скаржник просив визнати протиправними дії Виконавця, які полягали у відмові у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо повернення надмірно стягнутих коштів, викладеної у листі від 17.04.2026 вих.№ 120956, а також зобов`язання Виконавця вчинити відповідні дії щодо проведення перевірки природи списаних коштів, які являються заробітною платою Скаржника, та повторного розгляду заяви Боржника.

Ухвалою від 24.04.2026 № 728/967/26 вищезгадану скаргу прийнято до розгляду та призначено її розгляд по суті у судовому засіданні на 05.05.2026 о 12 год 00 хв.

У судове засідання, призначене до розгляду по суті на 05.05.2026 о 12 год 00 хв, учасники провадження не з`явилися, участі уповноважених представників не забезпечили, що, з урахуванням положень частини другої статті 450 Цивільного процесуального кодексу України (далі також ЦПК України) не перешкоджає розгляду скарги.

При цьому Скаржником через модульну систему ЄСІТС Електронний суд 27.04.2026 подано заяву № б/н, за змістом якої останній просив вирішити питання про виправлення описки в ухвалі Суду від 24.04.2026 № 728/967/26 в частині реєстраційного номера виконавчого провадження в АСВП, а також зазначав, що доводи скарги підтримує у повному обсязі і просить її задовольнити.

Так, в обґрунтування своїх заявлених вимог Скаржник вказав, що на виконання рішення Бахмацького районного суду у справі № 728/2420/23 19.02.2024 було виданий виконавчий лист № 728/2420/23-2/728/413/23 про стягнення з Боржника на користь Стягувача заборгованість у загальному розмірі 86 251,25 грн, який прийнятий до виконання приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Ковалем Віталієм Олександровичем у межах відкритого виконавчого провадження № 74590286.

Здійснюючи примусове виконання рішення Суду Виконавцем виносилися постанови про арешт коштів боржника, зокрема від 01.04.2024, 31.03.2026 та 08.04.2026, які направлялися до банківських установ для виконання.

Крім того, 08.04.2026 приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на його заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи, якою зобов`язано здійснювати відрахування із моїх доходів у розмірі 20 % щомісяця до погашення суми заборгованості.

Також 08.04.2026 приватним виконавцем винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій, якою визначено поточний рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у АТ РАЙФФАЙЗЕН БАНК, для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати.

Однак, після надходження на його банківський рахунок заробітної плати у сумі 17 710,00 грн вказані кошти були списані в повному обсязі банком на виконання постанов приватного виконавця.

У зв`язку з тим, що вказані кошти мали характер заробітної плати, а звернення стягнення на заробітну плату регулюється спеціальними нормами Закону України Про виконавче провадження, ним 03.04.2026 було подано приватному виконавцю заяву про повернення надмірно стягнутих коштів.

У поданій заяві він просив приватного виконавця вирішити питання щодо повернення надмірно стягнутих коштів, оскільки списання грошових коштів, які були зараховані як заробітна плата, порушує його права та не відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас у задоволенні його заяви щодо повернення надмірно стягнутих коштів було відмовлено, про що свідчить лист приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля Віталія Олександровича від 17.04.2026 вих. № 120956, який він отримав 17.04.2026.

Із змісту вказаного листа вбачається, що від банку, боржника та банківських установ не надходили документи щодо наявності рахунків із спеціальним режимом використання або рахунків, на які заборонено звертати стягнення згідно із законом, у зв`язку з чим Виконавець дійшов висновку про відсутність підстав для повернення надмірно стягнутих коштів.

Однак із такою позицією Виконавця Боржник не погоджується та вважає його дії неправомірними, у зв`язку з чим просить зобов`язати усунути порушення його прав, а саме повторно розглянути заяву про повернення надмірно стягнутих з нього коштів.

Як на правову підставу своєї скарги посилався на положення статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, а також на положення статей 59, 68, 70 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі також Закон № 1404-VІІІ), за змістом яких із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості, якщо інше не передбачено законом, 20 відсотків.

У свою чергу від представника Виконавця, адвоката Коверзнева Д.В., 27.04.2026 надійшли пояснення, згідно з якими, останній вважає, що розгляд звернення сторони у виконавчому провадженні є дискреційним повноваженням приватного виконавця, а тому незгода сторони із результатом такого розгляду та проведеними для цього заходами не зумовлює неправомірності дій та не свідчить про неналежність розгляду, якщо виконавець діяв в межах і спосіб, передбачений законом.

Також просив врахувати, що виконавчі документи про стягнення заборгованості з Боржника на користь Стягувача грошових коштів перебувають на примусовому виконанні в межах зведеного виконавчого провадження з 2024 року.

У свою чергу звернення стягнення на заробітну плату боржників у виконавчому провадженні регулюється положеннями статей 68-70 Закону № 1404-VІІІ і передбачає прийняття виконавцем окремого процедурного рішення у формі постанови, яку було винесено лише 08.04.2026

У той же час акцентував увагу, що за приписами статті 48 Закону № 1404-VIII, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, якщо рахунок має спеціальний режим використання і перелік яких наведений у частині другій цієї статті.

Більш того у відповідності до підпунктів 12-14 Розділу І Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Національного банку України від 29.07.2022 № 162 ( далі також Інструкція № 162) передбачено лише три види рахунків, що відкриваються банками клієнтам, а саме: поточний рахунок (у т.ч. із спеціальним режимом використання), рахунок умовного зберігання (ескроу) та розрахунковий рахунок.

Відповідно до положень пункту 4-1 Розділу І Інструкції № 162, поточні рахунки із спеціальним режимом використання відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Зокрема, на переконання представника Виконавця мова йде про рахунки, відкриті згідно зі статтями 15-1 Закону України Про електроенергетику, статті 19-1 Закону України Про теплопостачання, 18-1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення та відповідно до Закону України Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки як зазначено у частині другій статті 48 Закону № 1404-VIII.

Однак рахунок Боржника, вочевидь, не відноситься до зазначеного переліку, а у Виконавця відсутній обов`язок визначений законом щодо необхідності з`ясування правової природи коштів, які надходять на поточні рахунки Боржника.

Враховуючи зазначене вважав, що скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, і просив вирішити питання про стягнення витрат на надання правничої допомоги у розмірі 2 000,00 грн.

Скаржник направив додаткові пояснення до скарги від 29.04.2026, за змістом яких просив врахувати, що дискреція виконавця не є необмеженою свободою ухвалити будь-яке рішення без належної перевірки обставин. Судовому контролю підлягає саме питання, чи діяв приватний виконавець у межах повноважень, у спосіб, передбачений законом, і чи не порушив він його право. Якщо право заявника порушено, суд має право визнати дії неправомірними та зобов`язати виконавця усунути порушення.

Щодо вимоги про стягнення з нього 2000,00 грн витрат на правничу допомогу він заперечує проти задоволення такого клопотання або ж зменшити заявлену суму до мінімуму.

Інших заяв чи клопотань на розгляд Суду не надходило.

Дослідивши скаргу та матеріали виконавчого провадження № 74590286 відкритого на підставі виконавчого листа № 728/2420/23-2/728/413/23 від 19.02.2024 Бахмацьким районним судом щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 86 251,25 грн: за кредитним договором № 03639-08/2021 в розмірі 24 906,25 грн, з яких:

- 7 500,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу,

- 17 406,25 грн сума заборгованості за відсотками;

за кредитним договором № 3069901814/470968 в розмірі 36 000,00 грн, з яких:

- 9 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу,

- 27 000,00 грн сума заборгованості за відсотками;

за кредитним договором № 3069901814/719849 в розмірі 22 065,00 грн, з яких:

- 6 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу,

- 16 065,00 грн сума заборгованості за відсотками;

за кредитним договором № 2327061 в розмірі 3 280,00 грн, з яких:

- 1 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу,

- 2 280,00 грн сума заборгованості за відсотками на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ, з`ясувавши їх фактичні обставини, Суд приходить до таких висновків.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (частина перша статті 5 Закону Закону № 1404-VІІІ).

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону № 1404-VІІІ).

Також на підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону № 1404-VІІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

У статті 56 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VІІІ не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно зі статтею 68 Закону № 1404-VІІІ стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Зазначене правило визначає ті кошти, що складають, зокрема, заробітну плату як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Однак, Суд нагадує, що у відповідності до пунктів 3, 4 частини п`ятої статті 19 Закону № 1404-VІІІ Боржник зобов`язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України, а також повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини.

Разом із цим, Суд відмічає, що 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, яким розділ XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження доповнено пунктом 10-2, у якому зокрема зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).

На підставі Закону України від 11 квітня 2023 року № 3048-ІХ, який набрав чинності 06 травня 2023 року, пункт 10-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження викладено у новій редакції, зокрема зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).

Отже, на час здійснення спірного списання коштів з рахунків Боржника тимчасове обмеження щодо звернення стягнення стосується виключно пенсії та стипендії, тоді як в попередній редакції Закону обмеження стосувалося також заробітної плати та інших доходів боржника.

Також при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин Суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Зокрема, у пунктах 7.14-7.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) зазначено, що «виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) вказано, що «у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».

Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, Суд відмічає, що постановами Виконавця від 01.04.2024 ВП № 74590286 та від 31.03.2026 ВП № 74590286 накладено арешт на грошові кошти, розміщені на рахунках, відкритих в банківських установах на ім`я Боржника у межах суми стягнення.

При цьому Виконавець визначив банківським установам порядок виконання зазначеної постанови, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на кошти боржника на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Здійснюючи виконання постанови Виконавця від 01.04.2024 ВП № 74590286 та виконуючи покладений на нього обов`язок щодо визначення статусу рахунку боржника, банк вважав за можливе накласти арешт на грошові кошти, розміщені на ньому.

Більш того матеріали виконавчого провадження не містять відомостей про те, що Виконавцю було повідомлено Боржником, шляхом подання відповідної декларації чи банком про цільове призначення коштів на рахунку або ж про повернення банком постанов про накладення арешту на грошові кошти без виконання.

За таких обставин, Суд приходить до висновку, що дії Виконавця не суперечать вимогам чинного законодавства, а скарга Боржника від 22.04.2026 про відмови у задоволенні заяви про повернення надмірно стягнутих коштів та зобов`язання вчинити відповідні дії, не підлягає задоволенню.

Водночас щодо питання розподілу судових витрат за результатами розгляду скарги Суд відмічає, що згідно з правилами статті 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас оскільки матеріали справи не містять такого детального опису робіт (наданих послуг), Суд не знаходить достатніх правових підстав для задоволення відповідної вимоги представника Виконавця.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 259-261, 263, 447, 448 ЦПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля Віталія Олександровича, стягувач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ щодо відмови у задоволенні заяви про повернення надмірно стягнутих коштів та зобов`язання вчинити відповідні дії, відмовити у повному обсязі.

2. Копію ухвали невідкладно надіслати учасникам провадження до відома.

Згідно з вимогами статті 261 ЦПК України ця ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала про відмову у задоволенні скарги може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені Главою 1 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України, а саме шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня проголошення цієї ухвали.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Є.М. Сороколіт