Постанова № 13632016, 18.01.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 січня 2011 р. № 2-а- 13028/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Фоменко І.Є.

за участю:

представника позивача Яковлева К.В., діє за дорученням від 01.05.2010р.

представника відповідача Часник А.М., діє за дорученням № 6536/10/10-021 від 02.12.2010р.

третя особа не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівське хлібоприймальне підприємство"

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, третя особа - ФОП ОСОБА_3

провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської МДПІ Харківської області від 13 квітня 2010 року № 0000011810/0, податкове повідомлення-рішення Красноградської МДПІ Харківської області від 29.06.2010 року № 0000011810/1, податкове повідомлення-рішення Красноградської МДПІ Харківської області від 27.07.2010 року № 0000011810/2, податкове повідомлення-рішення Красноградської МДПІ Харківської області від 06.10.2010 року № 0000011810/3.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення Красноградської МДПІ Харківської області винесені на підставі хибного висновку відповідача про нікчемність угод позивача з ФОП ОСОБА_3 Угоди позивача з ФОП ОСОБА_3, на думку позивача, носять реальних характер, укладені та виконані відповідно до вимог чинного законодавства, у звязку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення Красноградської МДПІ Харківської області підлягають визнанню недійними та скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам діючого законодавства.

Третя особа - ФОП ОСОБА_3, в судове засідання, призначене на 18.01.2011р. не прибув, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 168), причин неприбуття суду не повідомив, письмових заперечень щодо поданого позову до суду не подав.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що третя особа не прибула в судове засідання, причин неприбуття суду не повідомила, є належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кегичівське хлібоприймальне підприємство" зареєстровано як юридична особа 02.08.2007р. Кегичівською РДА Харківської області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 13).

Красноградською МДПІ Харківської області було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Кегичівське хлібоприймальне підприємство" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ФОП ОСОБА_3 за жовтень 2008 року, січень 2009 року, про що було складено Акт № 319/18/31929691 від 25.03.2010р. (а.с. 45-52).

В Акті перевірки № 319/18/31929691 від 25.03.2010р. Красноградською МДПІ Харківської області було зроблено висновок про порушення ТОВ "Кегичівське хлібоприймальне підприємство" ст. 202 глави 16, п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п.п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за жовтень 2008р. та січень 2009р. на загальну суму 44739.66 грн., в т.ч. по періодах за жовтень 2008 року на суму 34054,93 грн., за січень 2009 року на суму 10684,73 грн.

На підставі зазначеного акту невиїзної перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення від 13 квітня 2010 року № 0000011810/0, яким з посиланням на встановлене порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» здійснено донарахування ТОВ "Кегичівське хлібоприймальне підприємство" податку на додану вартість на загальну суму 67110.00 грн. (основний платіж 44740.00 грн., штраф 22370.00 грн.) (а.с. 53).

В судовому засіданні встановлено, що позивач оскаржив вказане податкове повідомлення рішення в адміністративному порядку, шляхом подання скарг послідовно до Красноградської МДПІ Харківської області, ДПА у Харківській області, ДПА України. Скарги позивача були залишені без задоволення, у звязку з чим Красноградською МДПІ Харківської області були винесені податкові повідомлення рішення від 29.06.2010р. № 0000011810/1 (а.с. 59), від 27.07.2010р. № 0000011810/2 (а.с. 65), від 06.10.2010 № 0000011810/3 (а.с. 73) з ідентичним первинному розміром донарахованого податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій.

Дослідження судом акту перевірки № 319/18/31929691 від 25.03.2010р. показало, що фактичною підставою для відображення в акті порушення Закону України «Про податок на додану вартість» і винесення спірних податкових повідомлень рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про нікчемність угод, укладених між ТОВ "Кегичівське хлібоприймальне підприємство" і ФОП ОСОБА_3 (а.с. 52).

Перевіряючи цей висновок, а відтак і прийняті на його підставі спірні податкові повідомлення рішення, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

В судовому засіданні представником позивача було зазначено, що між ТОВ "Кегичівське хлібоприймальне підприємство" і ФОП ОСОБА_3 було укладено усний Договір купівлі-продажу, предметом якого було поставка дизельного пального, тобто нафтопродуктів. На підтвердження реальності виконання вказаного договору представником позивача до суду було надано копії видаткових накладних, рахунки-фактури.

Допитаний в якості свідка директор ТОВ "Кегичівське хлібоприймальне підприємство", який як зазначено у видаткових накладних, здійснював прийняття придбаних нафтопродуктів, пояснив суду, що договір укладався по телефону, постачальника він ніколи не бачив, хто саме здійснював поставку пального йому невідомо.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що дизельне пальне є нафтопродуктом, специфічним товаром.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, повязаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі нафта) і нафтопродуктів встановлюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України/Міністерства економіки України/Міністерства транспорту та звязку України/Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155. Вимоги цієї Інструкції є обовязковими для всіх субєктів займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Відповідно до п.п. 10.2.1 Інструкції № 281 приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.

Згідно з п.п. 10.2.4 Інструкції № 281 забороняється приймати нафтопродукти у разі: неналежного оформлення або відсутності ТТН; відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, заповнення не за всіма ознаками якості); відсутності копії сертифіката відповідності та інше.

З аналізу вказаних норм вбачається, що приймання нафтопродуктів, які надійшли автотранспортом, повинно здійснюватись замовниками за обовязкової наявності товарно-транспортних накладних, паспорта якості та сертифікату відповідності.

Між тим, позивачем ні під час перевірки, ні в судовому засіданні не були надані ні товарно-транспортні накладні, ні сертифікат відповідності, ні паспорт якості на придбане дизельне пальне.

Відповідно до п.п. 10.2.8 Інструкції № 281 передбачено, що у разі відсутності розходження між фактично знятою кількістю нафтопродукту і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляє час надходження автоцистерни і власним підписом в накладній засвідчує її приймання. Один примірник ТТН залишається на підприємстві, а два повертаються водієві, який поставляв нафтопродукт.

П.п. 14.1 Інструкції № 281 передбачено, що під час приймання, зберігання та відпуску нафти продуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафтопродуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження реальності виконання сторонами Договору купівлі-продажу дизельного пального, укладеного між ТОВ "Кегичівське хлібоприймальне підприємство" і ФОП ОСОБА_3

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абзацем 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_3 купівлі-продажу дизельного пального, відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки обґрунтовано зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у жовтні 2008 року, січні 2009 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень Красноградської МДПІ Харківської області від 13 квітня 2010 року № 0000011810/0, від 29.06.2010 року № 0000011810/1, від 27.07.2010 року № 0000011810/2, від 06.10.2010 року № 0000011810/3 дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст. 203, 215, 216, 220, 228 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівське хлібоприймальне підприємство" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, третя особа - ФОП ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити в повному обсязі.

2. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 21 січня 2011 року.

Суддя Волкова Л.М.