Постанова № 136315447, 07.05.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 953/3308/26

Провадження № 3/643/1573/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2026 Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Довготько Т.М., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від ГУ ДПС у Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, працюючого генеральним директором ПП «ПРОМЗБУТСЕРВІС», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №356/20-40-07-30 від 12.03.2026, ОСОБА_1 працюючи директором ПП «ПРОМЗБУТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34392613), допустив порушення порядку ведення податкового обліку, а саме: вимог п.44.1 ст. 44, п. 189.1 ст.189, п.193.1 ст.193, п.194.1 ст.194, абз «в» п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ст. 200, п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України та п.п. 1, п.п. 5 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку па додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) за грудень 2025 року на суму 14 083 292 гривень; вимог п. 200.1, п. 200.4, п.200.7, п.200.9, п.200.12 ст. 200 Кодексу та п.п. 4 п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 28.01.2016 року №21 у зв`язку з чим у платника відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) за грудень 2025 року на суму 1 548 055 гривень; вимог п. 44.1 ст.44, п. 189.1 ст. 189, п.193.1 ст. 193, п.194.1 ст.194, абз. «в» п.198.5 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України та п.п. 1, п.п. 5 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за грудень 2025 року (р.21) на загальну суму 133 734 гривень; вимог п.201.10 ст. 201 Кодексу, встановлено відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушив ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про день, час та місце розгляду справи належним чином подав до суду пояснення в яких зазанчає, що єдиним доказом, на який посилається Головне управління ДПС у Харківській області, є акт, складений за результатами перевірки. Разом з тим, акт не породжує жодних правових наслідків, а є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків, не покладає відповідальність та є підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень. Крім того, ст. 56 Податкового кодексу України передбачена процедура оскарження податкових повідомлень-рішень, та така процедура ПП «ПРОМЗБУТСЕРВІС» розпочата, проте не закінчена, отже, податкові зобов`язання ПП «ПРОМЗБУТСЕРВІС» є неузгодженими. За вказаних обставин, факт адміністративного порушення є непідтвердженим, що свідчить про передчасність та помилковість протоколу, а тому просить провадження у справі щодо нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутностю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Також ОСОБА_1 подав заяву про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 163-1 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Суд, виходячи з вищезазначених правових норм, та враховуючи обмежені строки розгляду справ, визначені ст. 38 КУпАП, вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так, ГУ ДПС у Харківській області на підтвердження вини ОСОБА_1 надано: протокол про адміністративне правопорушення № 356/20-40-07-30 від 12.03.2026, копію витягу з акту перевірки №8495/20-40-07-05-03/34392613 від 26.02.2026, копію наказу ПП «ПРОМЗБУТСЕРВІС» №091224/2-к/тр від 09.12.2024.

Відповідно до ст.1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст.7 цього Кодексу ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Частина 1 ст.163-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.

Судом встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ПРОМЗБУТСЕРВІС» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2025 року було складено акт від 26.02.2026 № 8495/20-40-07-05-03/34392613 про те, що з боку підприємства встановлено порушення вимог п.44.1 ст. 44, п. 189.1 ст.189, п.193.1 ст.193, п.194.1 ст.194, абз «в» п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ст. 200, п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України та п.п. 1, п.п. 5 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку па додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) за грудень 2025 року на суму 14 083 292 гривень; вимог п. 200.1, п. 200.4, п.200.7, п.200.9, п.200.12 ст. 200 Кодексу та п.п. 4 п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 28.01.2016 року №21 у зв`язку з чим у платника відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) за грудень 2025 року на суму 1 548 055 гривень; вимог п. 44.1 ст.44, п. 189.1 ст. 189, п.193.1 ст. 193, п.194.1 ст.194, абз. «в» п.198.5 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України та п.п. 1, п.п. 5 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за грудень 2025 року (р.21) на загальну суму 133 734 гривень; вимог п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки 27 березня 2026 року Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області складені податкові повідомлення-рішення №00134210705, №00134230705, №00134240705, №00134250705, на підставі акта перевірки № 8495/20-40-07-05-03/34392613 від 26.02.2026.

Вказані податкові повідомлення-рішення представником ПП «ПРОМЗБУТСЕРВІС» були оскаржені до Державної податкової служби України у порядку, встановленому Податковим кодексом України, що стверджується наявними у справі доказами.

Листами від 23.04.2026 № 10409/6/99-00-06-01-03-06, від 23.04.2026 № 10433/6/99-00-06-01-03-06, від 23.04.2026 № 10412/6/99-00-06-01-03-06, від 23.04.2026 № 10415/6/99-00-06-03-01-06 Державна податкова служба України повідомила ПП «ПРОМЗБУТСЕРВІС» про вирішення продовжити строк розгляду вищевказаних скарг до 12.06.2026.

Відповідно до п.86.3. Податкового кодексу України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до змісту п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України (надалі ПК України) результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

Таким чином, на думку суду, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.

Також, згідно з положень ст.58 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Згідно з пунктів 56.1 та 56.2 ст.56 ПК України, рішення прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18 ст.56 ПК України).

Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту порушення податкового законодавства, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

Акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.

Таким чином, за змістом наведених норм у випадку оскарження платником податків податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами перевірки, сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Таким чином, оскільки акт перевірки контролюючого органу в розумінні положень ст.56 Податкового кодексу України, на час складання протоколу про адміністративне правопорушення був не узгодженим, а процедура оскарження податкових повідомлень-рішень ще триває, а тому підстави стверджувати про законність та обґрунтованість акту відсутні, а отже він не може бути визнаний доказом вини ОСОБА_1 за відсутності інших доказів у справі.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки податкові повідомлення-рішення, які складені на підставі акту за результатами документальної позапланової перевірки оскаржені у встановленому порядку і на час розгляду справи сума грошового зобов`язання є неузгодженою, і до остаточного вирішення спору факт допущення правопорушення є невстановленим.

Згідно з ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, як відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведеного, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Керуючись ч. 1 ст. 163-1, п. 1 ст. 247 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.163-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова.

Суддя Довготько Т.М.