Рішення № 136310061, 04.05.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/1244/26

2/405/577/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2026 Подільський районний суд м. Кропивницького

в складі: головуючого судді Шевченко І.М.

за участю секретаря Мишевець Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2026 року позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», через систему «Електронний суд», звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 09.06.2021 між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та відповідачем було укладено кредитний договір №3157743, відповідно до якого кредитодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн, а він зобов`язався повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами. 27.08.2021 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №27/08-1, відповідно до якого ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» належні йому права грошової вимоги, у тому числі за договором №3157743. У подальшому, між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги, у тому числі за договором №3157743. Відповідач належним чином договірні зобов`язання за кредитним договором не виконував і загальний розмір заборгованості станом становить 24 275,72 грн, яка складається із наступного: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 10 000,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 13 470,00 грн; 3% річних 148,76 грн; втрати від інфляції 656,96 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Ухвалою судді від 04.03.2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (з повідомленням) сторін; відповідачеві визначено строк для подачі відзиву.

10.03.2026 року відповідач, через систему «Електронний суд», подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не визнає позовні вимоги в частині нарахування відсотків після закінчення строку кредитування, так як пролонгація кредитного договору відбувалась без його окремого підтвердження чи активної згоди. Також, зазначив, що витрати на правову допомогу в розмірі 13000 є завищеними, та такими що не відповідають складності даної справи. Просив суд здійснити перевірку нарахування заборгованості за кредитним договором та зменшити витрати на правову допомогу.

13.03.2026 року представник позивача, через систему «Електронний суд», подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що сторонами було погоджено, що у разі невиконання позичальником в повному обсязі зобов`язань зі сплати процентів, строк надання кредиту автоматично пролонгується, а така пролонгація не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.

Сторони по справі в судове засідання не з`явились, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що 09.06.2021 між ТОВ ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3157743, за умовами якого товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позичальник був обізнаний з умовами надання кредиту та підписав паспорт споживчого кредиту.

Кредит у сумі 10 000,00 грн був виданий відповідачу 09.06.2021 року (а.с. 44).

Згідно з умовами кредитного договору, відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти (плату за користування грошовими коштами) на умовах та у порядку, встановлених цим договором (п. 1.1 договору) (а.с. 70).

Отже, ОСОБА_1 отримав надані позивачем грошові кошти, однак в добровільному порядку їх не повернув та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами.

Крім того, встановлено, що 27.08.2021 між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги №27/08-1, відповідно до якого мало місце відступлення на користь останнього права грошової вимоги до боржників, у тому числі і до відповідача.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №10-01/2023, у тому числі і за кредитним договором №3157743, укладеним між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 .

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст. 512, 514 ЦК України, до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №3157743 від 09.06.2021.

Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 10.01.2023 заборгованість за договором становить 24275,72 грн, яка складається із наступного: заборгованість кредитом 10 000,00 грн; заборгованість за відсотками на 13 470,00 грн; 3% річних 148,76 грн; втрати від інфляції 656,96 грн.

Разом із тим, спір стосується кредитних правовідносин та сума заборгованості із її складовими належить до предмета доказування.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» просило стягнути з відповідача, у тому числі, заборгованість по відсотках у сумі 13 470,00 грн.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

Встановлено, що відповідно до п. 1.3 договору розмір кредиту становить 10 000,00 грн, на строк 30 днів (основний строк, строк А) (п. 1.4), термін (дата) повернення кредиту 09.07.2021 (п. 1.5), з 1-го по 30-й день позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 1,9900% (п. 1.6).

Суд наголошує, що за умовами договору №3157743 від 09.06.2021 сторони погодили строк дії до 09.07.2021.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, за період з 09.06.2021 по 09.07.2021 сума нарахованих процентів складає 5 970,00 грн. із розрахунку: 10 000,00 грн х 1,99% х 30 днів).

Також суд звертає увагу на положення п.1.7 договору, відповідно до якого сторони домовилися, що загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовжений (пролонгований) у разі невиконання позичальником в повному обсязі зобов`язань зі сплати процентів згідно з п. 1.6 та повернення кредиту у визначений у п. 1.5 термін (після спливу строку А). У такому разі строк надання кредиту автоматично пролонгується на строк 60 календарних днів (пролонгований строк, строк Б). Під час пролонгованого строку (строку Б) позичальник сплачує процента за користування кредитом у розмірі 2,50 % за кожен день пролонгованого строку (строку Б).

А відтак, оскільки боржник не виконав в повному обсязі зобов`язання за укладеним кредитним договором, то у відповідності до п.1.7 кредитний договір автопролонгований ще на 30 днів. Відтак проценти за 30 днів пролонгованого договору становить 7500,00 грн із розрахунку (10 000,00 х 2,50% х 30 днів).

Дії позивача щодо нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку дії кредитного договору за період з 10.07.2021 по 08.08.2021 не ґрунтуються на нормі закону.

Також, щодо вимоги про стягнення індексу інфляції та трьох проценти річних, суд зазначає наступне.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем було нараховано 3% річних за період з 27.08.2021 по 23.02.2022 у розмірі 148,76 грн, та інфляційні втрати за цей період у розмірі 656,96 грн. Наданий позивачем розрахунок зазначених складових заборгованості суд вбачає правильним.

Відтак позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача підлягає до стягнення заборгованість за тілом кредиту у сумі 10 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами у сумі 5 970,00 грн., 3% річних 148,76 грн. та витрати від інфляції 656,96 грн., а всього 15 970,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, згідно зі ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору в розмірі 1757,18 грн., пропорційно частині задоволених вимог.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн. суд враховує таке.

Відповідно до положень ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поряд з цим, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до умов ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 4-5 та 9 ст. 142 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі N 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, N 33210/07 41866/08) та "Гуриненко проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, N 37246/04).

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі N 211/3113/16-ц (провадження N 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі N 760/11145/18 (провадження N 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі N 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

В постанові № 908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, оцінивши поведінку/дії/бездіяльність обох сторін, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, віднесення даної справи до категорії справ незначної складності, приходжу до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу в сумі 13 000,00 грн. не є пропорційними до предмета спору, з урахуванням значення справи для сторін.

Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, враховуючи кількість справ з аналогічним предметом спору, в яких ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є позивачем, суд вважає, що для підготовки даного позову немає необхідності у значній кількості часу, дослідження великого об`єму нормативно-правових актів, збору та аналізу значної кількості документів, а також значного дослідження практики вирішення судами справ даної категорії.

Суд також враховує, що адвокат не брав участь в судових засіданнях.

Враховуючи обставини та результат розгляду даної справи, а також зважаючи на опис правової допомоги, яка надана позивачу за Договором, суд вважає пропорційним розміром витрат на оплату професійної правничої допомоги до предмета спору та складності справи - 2 000,00 грн.

Решта витрат на професійну правничу допомогу покладається на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №3157743 від 09.06.2021 р. у розмірі 15 970,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 1 757,18 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, 3, оф. 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 .

Суддя Подільського

районного суду

міста Кропивницького Ірина Миколаївна Шевченко