Ухвала суду № 136295916, 06.05.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №932/4587/25

Провадження №6/932/86/25

УХВАЛА

Іменем України

06.05.2026 Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Салькової В.С.,

за участі секретаря судового засідання Щербаченко А.В.,

учасники справи:

державний виконавець Дрозд Ю.С.,

заінтересована особа (стягувач) ОСОБА_1 ,

заінтересована особа (боржник) ОСОБА_2 ,

представник заінтересованої особи ОСОБА_2 адвокат Єпрем`ян Л.В.,

представник заінтересованої особи Управління-служби у справах дітей адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради Івчик В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі подання старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дроздової Ю.В. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти,

ВСТАНОВИВ:

30.04.2025 старший державний виконавець Першого Правобережного ВДВС Дроздова Ю.В. звернулася до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника у виконавчому провадженні №66928447, стягувачем у якому є ОСОБА_1 , боржником ОСОБА_2 .

Виконавче провадження здійснюється з виконання судового наказу, виданого 06.08.2021 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі №183/3786/21 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.06.2021 і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.04.2025 становить 172635,29 грн.

Через невиконання вимог виконавчого документа державним виконавцем на боржника ОСОБА_2 неодноразово накладалися штрафи, станом на 23.04.2025 загальна сума яких дорівнює 196461,00 грн. Отже, загальна сума заборгованості у виконавчому провадженні з урахуванням штрафів 369096,29 грн.

Боржник ОСОБА_2 не має джерел отримання доходу, не отримує пенсії, її заборгованість за аліментами визначена, виходячи з розміру середньої заробітної плати працівника в даній місцевості.

На праві власності ОСОБА_2 належить 1/5 частина квартири АДРЕСА_1 з 28.10.2008. У вказані квартирі зареєстроване місце проживання родини з неповнолітньою дитиною. Так, там зареєстрованими є: з 04.12.2000 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 31.03.2008 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та з 09.09.2014 дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

При зверненні державного виконавця до Управління-служби у справах дітей адміністрації Шевченківського району отримано відповідь, що питання про надання дозволу на примусову реалізацію житла, право користування яким має неповнолітня дитина, розглядається службою лише при особистому зверненні батьків дітей або осіб, що їх замінюють. Тому виконавець змушений звернутися з цим поданням до суду.

Просила суд вимоги щодо звернення стягнення 1/5 частини нерухомого майна, що належить боржникові ОСОБА_2 , в якому зареєстрована неповнолітня дитина, задовольнити повністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2025 справа передана до провадження судді. Судове засідання у справі призначене на 27.05.2025.

27.05.2025 судове засідання відкладене на 25.06.2025 за клопотанням представника боржника ОСОБА_2 адвоката Єпрем`яна Л.В. для подання ним заперечень на подання та через неявку державного виконавця, на участі якої наполягали учасники справи.

25.06.2025 в судовому засіданні державний виконавець Дрозд Ю.В. та стягувач ОСОБА_1 підтримали подання та наполягали на його задоволенні.

Державним виконавцем пояснене, що наразі виконання судового наказу зі стягнення аліментів відбувається у зведеному виконавчому провадженні, заборгованість з аліментів становить 177462,61 грн та 196461,00 грн заборгованість за штрафами. Виконавцеві відомо про наявність у боржника іншого нерухомого майна будинку, але подання подане щодо частки у квартирі за заявою стягувача.

Стягувач ОСОБА_1 зазначив, що будинок є спільним майном та вже шість років ділиться судом.

Боржник ОСОБА_2 до суду не з`явилася, будучі представленою представником.

Представник боржника ОСОБА_2 адвокат Єпрем`ян Л.В. заперечив вимоги подання з посиланням на подані ним письмові заперечення.

Так, 1/5 частина квартири АДРЕСА_1 є єдиним житлом ОСОБА_2 , де вона зареєстрована та як співвласник може мешкати, перебуваючи в Україні, без будь-яких перешкод. Разом з тим вона має у власності інше нерухоме майно домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , на яке можливо звернути стягнення, оскільки в ньому ОСОБА_2 не проживає та не користується ним. Про це обізнана державний виконавець, однак не ставить питання щодо цього майна у поданні. Щодо цього домоволодіння наразі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір про поділ спільного майна подружжя та усунення перешкод в користуванні, який розглядається у Самарівському (Новомосковському) міськрайонному суді Дніпропетровської області, справа №183/6908/19, провадження №2/183/3592/19. Домоволодінням у цілому користується ОСОБА_1 , який проживає в будинку з дітьми та новою сім`єю, створеною після розлучення з ОСОБА_2 , тому фактично всім будинком, прибудинковими спорудами та земельною ділянкою користується саме він, хоча йому належить лише половина спільного сумісного майна. При цьому, жодного дозволу на користування іншою половиною майна ОСОБА_1 у ОСОБА_2 не питав, не сплачує за користування житлом. ОСОБА_2 фізично не може проживати за даною адресою, оскільки не може співіснувати з ним, що позбавляє її можливості користуватися своєю часткою житлової нерухомості. Вважає більш обґрунтованим та доцільним звернення стягнення не на 1/5 частину квартири, де зареєстрована дитина, а на належну боржникові частину домоволодіння.

Щодо підстав утворення заборгованості з аліментів, то у ОСОБА_2 у 2021 році підтвердили вірусний гепатит В, який має ознаки переходу в хронічний, дана хвороба потребує невідкладного лікування, що потребує значних грошових коштів. У випадку нелікування наслідки будуть незворотними. Тому ОСОБА_2 було вирішено зайнятися лікуванням вказаної хвороби, через що катастрофічно не вистачало грошових коштів одночасно на медичні препарати та на сплату аліментів. Через широкомасштабну збройну агресію РФ ОСОБА_2 01.03.2022 була вимушена виїхати закордон з метою отримання ефективнішого лікування за кордоном, яке надають громадянам України як особам, що потребують тимчасового захисту. Наразі вона проходить курс лікування, адаптується до нових умов перебування за кордоном та має намір найближчим часом почати сплачувати заборгованість. Під час перебування закордоном у неї також діагностовано аномальні виявлення за цитологічним дослідженням жіночих статевих органів (підозра на ракові новоутворення); змішані тривожні та депресивні стани, вирішується питання про звернення до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування (ЕКОПФ) для отримання відповідної групи інвалідності.

Представник Управління-служби у справах дітей Івчик В.А. також просила суд відмовити у задоволенні подання, виходячи з необхідності захисту прав та інтересів дитини ОСОБА_7 .

Під час судового засідання 25.06.2025 стягувачем ОСОБА_1 та представником боржника ОСОБА_8 заявлено суду про намір спроби добровільного врегулювання питання заборгованості з аліментів в межах судового провадження в іншій справі, в якій вирішується питання про поділ майна подружжя ОСОБА_9 , шляхом укладення мирової угоди, для чого судом за клопотанням учасників справи оголошено перерву в судовому засіданні до 02.07.2025.

02.07.2025 до суду надійшло клопотання представника боржника ОСОБА_8 про досягнення домовленості між сторонами виконавчого провадження та надання певного проміжку часу, необхідного для затвердження мирової угоди, судове засідання відкладене на 05.08.2025.

05.08.2025 судом отримано заяву державного виконавця Дрозд Ю.В. про відсутність рішення щодо затвердження мирової угоди, відсутність відомостей про дату судового засідання щодо затвердження судом мирової угоди в іншій справі та перенесення розгляду поточної справи, така ж саме заява надійшла від стягувача ОСОБА_1 , судове засідання відкладене на 17.09.2025.

17.09.2025 в судовому засіданні стягувачем ОСОБА_1 повідомлено про його відмову від затвердження мирової угоди.

Судові засідання у справі відкладалися також через неявку та за клопотаннями учасників справи та з інших об`єктивних підстав.

Судом під час судових засідань відмовлено у задоволенні клопотань стягувача про витребування відомостей та допит дітей в якості свідків через необґрунтованість ним значення цих відомостей в контексті справи, що розглядається.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши подання та зібрані в матеріалах справи докази, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що судовим наказом Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.07.2021 у справі №183/3786/21 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів її заробітку (доходів) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку з 08.06.2021 і до досягнення повноліття старшою дитиною.

24.09.2021 на підставі даного судового наказу старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дрозд Ю.С. (правонаступником якого є Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) відкрите виконавче провадження №66928447.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.04.2025 №424238413 боржник ОСОБА_2 з 20.01.2009 є власником 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 . Також власниками частин цієї квартири є ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , по 1/5 частині кожен.

З інформації, наданої 07.01.2025 відділом формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, у вказаній квартирі з 09.09.2014 зареєстроване місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 .

16.04.2025 Управління-служба у справах дітей адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради повідомила державному виконавцю про відсутність підстав для надання дозволу на відчуження належної ОСОБА_2 1/5 частини нерухомого майна, оскільки право користування цим житлом має дитина ОСОБА_7 .

Станом на 01.04.2025 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 172635,29 грн. За накладеними на ОСОБА_2 постановами державного виконавця від 24.04.2022, 08.11.2022, 03.10.2023, 29.01.2024, 20.02.2025 штрафами загальна сума заборгованості складає 196461,00 грн.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 24.06.2025 №432746493 боржникові ОСОБА_2 крім 1/5 частини вказаної вище квартири на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2011 на праві приватної власності в цілій частці належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.12.2019 відкрите провадження у цивільній справі №183/6908/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, усунення перешкод у користуванні майном.

В цій справі ОСОБА_2 просила суд провести поділ спільного майна та визнати за нею право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , усунути їй перешкоди у здійсненні права користування житловим будинком та земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 не вчиняти дій, що порушують її право користування.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.11.2025 провадження у цивільній справі №183/6908/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, усунення перешкод у користуванні майном закрите через відмову ОСОБА_2 від позову.

На час розгляду подання державного виконавця боржник ОСОБА_2 перебуває закордоном, що підтверджене відомостями її паспорту громадянина України для виїзду закордон.

Надані представником боржника перекладені українською медичні документи Черній О.А. щодо наявності у неї захворювань не несуть доказового значення в контексті даної справи.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч.1 ст.2 цього Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням обов`язковості виконання рішень, справедливості, неупередженості та об`єктивності, розумності строків виконавчого провадження тощо.

Як визначає ч.1 ст.18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 6 ч.3 ст.18 Закону передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з ч.1 ст.48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (ч.5 ст.48 Закону).

У ч.6 ст.48 Закону викладене, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

За змістом ст.50 Закону звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, у якому фактично проживає боржник.

У пункті 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.06.2016 №2831/5 (далі Порядок), яким визначено перелік документів (в електронній або паперовий формі), які подаються разом із заявкою на реалізацію арештованого майна, встановлено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, надається копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

Пункт 30 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі Інструкції з організації примусового виконання рішень) визначає, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої п.9 ч.1 ст.37 Закону.

Частина 2 ст.6 СК України визначає, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, а неповнолітньою дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Отже, беззаперечно встановлено, що з огляду на наведені вище положення закону та підзаконних актів державний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.

Вимога про отримання державним виконавцем дозволу органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить малолітній/неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини від можливого порушення. Передача на реалізацію такого нерухомого майна без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою.

Діючим законодавством України наразі не визначено порядку надання органом опіки та піклування згоди на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.

Особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним виконавцем через спеціальну установу, при цьому зацікавленою особою виступає стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Разом з тим, стягувач не має права вчиняти дії, пов`язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію, а боржник, не будучі заінтересованим в реалізації свого майна, не вчинятиме дій на отримання від органів опіки та піклування дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. В той самий час чинним законодавством також не визначено механізмів зобов`язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2021 у справі №755/12052/19 наведено, що для судових рішень, які передбачають стягнення боргу з боржника на визначену суму зобов`язань, отримання держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування на реалізацію житлової нерухомості є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього учасника виконавчого провадження щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування.

Таким чином, державний виконавець спочатку повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а в разі відмови органу опіки та піклування з метою виконання судового рішення та забезпечення дотримання прав дітей повинен звернутися до суду.

З метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти.

Разом з тим, суд під час розгляду подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, повинен дослідити та оцінити через призму дотримання прав та інтересів дітей обставини, що мають значення для правильного вирішення подання, зокрема, відомості щодо наявності у боржника іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Судом достовірно встановлено з наявних у справі доказів та перевірено за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на день розгляду подання, що боржник ОСОБА_2 на праві власності має інше майно, на яке можливе звернення стягнення житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 . Суд враховує, що наразі провадження у справі №183/6908/19 щодо поділу цього нерухомого майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 закрите, ухвала суду від 03.11.2025 набрала законної сили та оскаржена не була, отже, на це майно боржника цілком може бути звернуте стягнення в межах виконавчого провадження №66928447.

Державним виконавцем не обґрунтовано суду необхідності звернення стягнення саме на частину квартири, належну ОСОБА_2 , в якій зареєстроване місце проживання малолітнього ОСОБА_7 , за умови наявності у боржника іншого майна та фактичної згоди ОСОБА_2 на звернення стягнення на будинок, яка має враховуватися відповідно до положень ч.5 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» та яка також підтверджена в судовому засіданні з розгляду подання представником боржника адвокатом Єпрем`яном Л.В.

При цьому суд звертає увагу, що черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається саме виконавцем (ч.5 ст.48 Закону), а не відбувається за вибором стягувача.

Встановивши, що право користування спірним нерухомим майном протягом майже 12 років має малолітня дитина, а у боржника наявне інше майно, на яке можливо звернути стягнення, констатувавши факт необґрунтування державним виконавцем необхідності звернення стягнення саме на частину квартири, суд вважає відсутніми підстави для задоволення подання.

Ураховуючи інтереси стягувача та спільних дітей сторін виконавчого провадження, суд зазначає, що державний виконавець має право звертатися до суду з відповідним поданням, направленим на виконання ст.129 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення, стільки раз, скільки це необхідно, аби виконати судове рішення (за винятком випадків, до яких застосовуються положення ст.44 ЦПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.258-260,435 ЦПК України суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дроздової Ю.В. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.261 ЦПК України, та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала складена та проголошена в судовому засіданні 06.05.2026.

Суддя: В.С. Салькова