Ухвала суду № 136294080, 06.05.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/2060/26

провадження №2-о/489/88/26

УХВАЛА

про залишення заяви без розгляду

06 травня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Лупової Є.І.,

в присутності:

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника Давиденка Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Миколаївська міська рада, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини

встановив:

У березні 2026 року заявник, через представника - адвоката Давиденка Є.С., звернулася до суду з заявою в якій просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зі спадкодавцем - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 з ІНФОРМАЦІЯ_2 по час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як на підставу позовних вимог заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

07.07.2024 заявник ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса за оформленням спадщини, але нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено та роз`яснено, що для встановлення юридичного факту необхідно звернутися до суду.

З 26.01.2018 ОСОБА_1 стала спільно проживати з ОСОБА_2 в її квартирі, мала з останньою спільний бюджет, вела сумісне господарство. Брала участь у витратах, пов`язаних з оплатою комунальних послуг, на спільні кошти підтримувала стан квартири необхідний для проживання, купувала ліки, продукти харчування.

Після смерті ОСОБА_2 заявник організувала та понесла усі витрати, пов`язані з її похованням, та на теперішній час дбає про квартиру, а також несе витрати по сплаті комунальних послуг.

Факт спільного проживання заявника із ОСОБА_2 підтверджується свідками.

Заінтересована особа - Миколаївська міська рада у додаткових поясненнях від 19.03.2026,які надано до суду через систему «Електронний суд», в задоволенні заяви просила відмовити, так як лише показаннями свідків за відсутності інших доказів не може можу бути встановлений факт спільного проживання. Також заявник надає документи, які самі по собі жодним чином не підтверджують факту проживання зі спадкодавцем. Крім того, надані заявником квитанції про сплату комунальних послуг датовані 2025 роком, а оскільки спадкодавець померла у 2024 році, дані квитанції не можуть свідчити про спільне проживання, ведення спільного господарства.

Одночасно, Миколаївська міська рада просила розгляд справи здійснити за відсутності її представника.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 13.03.2026 заяву прийнято до розгляду та призначено справу до розгляду за правилами окремого провадження.

У судовому засідання представник заявника та заявник заявлені вимоги підтримали та вказали, що факт спільного проживання заявника із спадкодавцем ними доведено, доданими до заяви доказами.

Ознайомившись із матеріалами справи та вислухавши думку присутніх учасників, суд вважає, що заява підлягає залишенню без розгляду, так як вбачається спір про право.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Стаття 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Згідно зі статтею 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

У частині першій статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Таким чином, законом на орган місцевого самоврядування покладено обов`язок подати заяву про визнання спадщини відумерлою, зокрема у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом.

Миколаївська міська рада заперечує проти заявлених ОСОБА_1 вимог та не визнає за нею право на спадкування після смерті ОСОБА_2 , а отже, існує спір про право на спадкове майно.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Так як спір про право виявлено під час розгляду заяви, відповідно заява підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись частиною четвертою статті 315 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Миколаївська міська рада, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику право на подання позову на загальних підставах.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 06.05.2026.

Суддя І.В.Коваленко