Рішення № 136293997, 29.04.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/3451/25

Провадження №2/487/286/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

29.04.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання Щербатюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою у розмірі 81392,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.12.2022 в м. Миколаєві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки ВАЗ державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та марки КІА державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який зазнав механічних пошкоджень. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована не була та потерпілий звернувся до МТСБУ із повідомленням про настання ДТП та заявою про відшкодування шкоди. 10.05.2023 ОСОБА_2 надіслав позивачу заяву в якій він визнав борг та просив розділити суму боргу частинами. 12.05.2023 між ОСОБА_2 та МТСБУ було укладено договір №88755/2530 про порядок повернення коштів. Відповідно до п. 1 Договору, Боржник зобов`язаний компенсувати витрати понесені Кредитором по справі №88755 у зв`язку з виплатою відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07.12.2022 о 12:10 м. Миколаїв за участі транспортного засобу «KIA» (державний номерний знак НОМЕР_3 ) (власник ОСОБА_3 ) та транспортного засобу «ВАЗ» (державний номерний знак НОМЕР_4 ), під керуванням Боржника. Відповідно до п. 2.1 Договору, Боржник приймає на себе зобов`язання сплатити Кредитору 85392,80 грн. протягом 22 місяців за наступним графіком з можливістю дострокового погашення боргу. На виконання Договору Боржником 09 червня 2023 року сплачено 4 000 грн.

19.07.2023 МТСБУ отримано листа до якого була додана копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 07.08.2023 МТСБУ на адресу Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області було направлено вимогу кредитора до спадкоємців боржника та 23.08.2023 року отримано відповідь про те, що дану вимогу отримано, зареєстровано в журналі, заведено спадкову справу №218/2023 щодо померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомити спадкоємців про надходження претензії від МТСБУ немає можливості, оскільки такі до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини та видачею свідоцтва про право на спадщину не зверталися. 25.07.2025 на вимогу суду витребувані докази з Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області - спадкову справу №218/2023 та було встановлено, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , який подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.

Ухвалою від 22.05.2025 в задоволенні заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України про забезпечення доказів до подання позовної заяви відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17.06.2025 скасовано ухвалу від 22.05.2023 та витребувано від Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області інформацію коло спадкоємців які звернулися із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 04.09.2025 відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче провадження та витребувано від Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області спадкову справу після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

24.09.2025 представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за відсутністю представника, позовні вимоги підтримав, просив про їх задоволення.

06.10.2025 від Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області надійшла спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 12.01.2026 закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Відповідач в судове засідання не прибув повторно, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за місцем його реєстрації, причину неявки не повідомив. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, від відповідача не надійшло.

Згідно ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у них даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання повторно не з`явився та представник позивача проти такого вирішення справи не заперечував.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 07.12.2022 в м. Миколаєві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки ВАЗ державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та марки КІА державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.04.2023, яка набрала законної сили 18.04.2023, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що відбулась 07.12.2022 у м. Миколаєві.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована не була та власник транспортного засобу «КІА» державний номерний знак НОМЕР_5 ОСОБА_3 , звернувся до МТСБУ із повідомленням про настання ДТП та заявою про відшкодування шкоди.

25.04.2023 МТСБУ виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 83999 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №921345 та 1393 грн., згідно платіжної інструкції №921188 від 24.04.2023 оплату послуг аваркома (експерта) ОСОБА_4 по справі №88755

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).

У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України від 01 липня 2004 року№ 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Підпунктом «а» частини 41.1 статті 41 Закон № 1961-IV, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Частинами 2 та 3 статті 22 вказаного Закону у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньої-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим-юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Підпунктом 38.2.1. частини 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV визначено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічне положення закріплено у ст. 27 Закону України «Про страхування».

Позивач МТСБУ здійснив виплату відшкодування потерпілій особі шкоди, заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу потерпілого, а отже виконав покладені на нього обов`язки, передбачені статтею 22 зазначеного Закону.

Отже, до позивача - Моторного (транспортного) страхового бюро України, у зв`язку з здійсненням регламентної виплати потерпілій особі, перейшло право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.

10.05.2023 ОСОБА_2 надіслав позивачу заяву в якій він визнав борг та просив сплачувати суму боргу частинами.

12 травня 2023 року між ОСОБА_2 та МТСБУ було укладено договір №88755/2530 про порядок повернення коштів. Відповідно до п. 1 Договору, Боржник зобов`язаний компенсувати витрати понесені Кредитором по справі №88755 у зв`язку з виплатою відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07.12.2022 о 12:10 м. Миколаїв за участі транспортного засобу «KIA» (державний номерний знак НОМЕР_3 ) (власник ОСОБА_3 ) та транспортного засобу «ВАЗ» (державний номерний знак НОМЕР_4 ), під керуванням ОСОБА_2 (боржника). Відповідно до п. 2.1 Договору, Боржник приймає на себе зобов`язання сплатити Кредитору 85392,80 грн. протягом 22 місяців за наступним графіком з можливістю дострокового погашення боргу.

На виконання Договору ОСОБА_2 09.06.2023 сплачено 4 000 грн.

19.07.2023 на поштову адресу МТСБУ отримано листа до якого була додана копія свідоцтва про смерть.

Згідно копії свідоцтва про смерть, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 11.07.2023, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №1646.

На виконання вимог ст.1281 ЦК України, 07.08.2023 року МТСБУ на адресу Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області було направлено вимогу кредитора до спадкоємців боржника та 23.08.2023 року отримано відповідь про те, що дану вимогу отримано, зареєстровано в журналі, заведено спадкову справу №218/2023 щодо померлого ОСОБА_2 .

Згідно копії спадкової справи №218/2023, після померлого ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1 , спадкоємець за заповітом, іншій спадкоємець від прийняття спадщини відмовився.

06.02.2024 спадкоємцю ОСОБА_1 державним нотаріусом Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на автомобіль марки ВАЗ21013, 1986 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .

06.02.2024 спадкоємцю ОСОБА_1 державним нотаріусом Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на гараж № НОМЕР_6 , який знаходиться в авто гаражному кооперативі «Зоряний» в м. Миколаєві.

06.02.2024 спадкоємцю ОСОБА_1 державним нотаріусом Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.608 ЦК України, зобов`язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Статтею 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу, суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, встановити дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №640/6274/16-ц , від 29 січня 2020 року у справі №496/4363/ 15-ц, від 15 липня 2020 року у справі №645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі

№2609/30529/12, від 05 жовтня 2022 року у справі №521/10631/20.

Порядком про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги.

Крім того, суд акцентує увагу, що в ситуації, коли суд не може визначити точний обсяг спадкової маси та вартість такого майна, задовольняючи позов кредитора до спадкоємця, суд в резолютивній частині рішення зазначає дійсний розмір заборгованості, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та встановлює, що її належить стягнути у межах вартості майна, одержаного ним у спадщину. Цим суд встановлює порядок виконання рішення про стягнення заборгованості спадкодавця. У зв`язку з цим з`ясування обсягу спадкового майна, його вартості (проведення оцінки) здійснює виконавець в порядку Закону України «Про виконавче провадження», який, виходячи із вартості успадкованого майна, і визначає остаточну суму, яку належить стягнути зі спадкоємця (спадкоємців), за наявності враховує виконані та/або які перебувають на стадії виконання судові рішення за вимогами інших кредиторів спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого ним майна та його часткою у спадщині.

Така позиція викладена в Постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2025 року у справі

№201/8538/16-ц та від 05 листопада 2025 року у справі №444/1177/20.

Оскільки позичальник (боржник) помер, то відповідати перед позивачем на підставі ст.ст. 1281-1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Під час судового розгляду розмір кредитної заборгованості, зазначений позивачем, відповідачем не оспорювався.

Також суд звертає увагу, що відповідач у справі не ставить під сумнів дотримання позивачем строків звернення з вимогою кредитора спадкодавця до спадкоємців про погашення заборгованості.

З огляду на те, що заборгованість померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 перед позивачем за договором від 12.05.2023 на суму 85392,80 грн. підтверджена належними та допустимими доказами та на момент його смерті становила 81392,80 грн., суд вважає, що позовні вимоги є законними і обґрунтованими, тому підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача 81392,80 грн., в межах вартості спадкового майна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 7570 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України в сумі 81392,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7570 грн.

Рішення набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, ЄДРПОУ 216471311, місце знаходження: м. Київ Русанівський бульвар, 8;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: С.М. Афоніна

Повний текст рішення складено 06.05.2026.