Рішення № 136280802, 05.05.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/549/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 травня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючого судді Боровкова Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Представник позивача через систему «Електронний суд» скерувала до суду позов, в якому просить стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість у сумі 101162,26 грн., а також, судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитні договори: 14.02.2023 року №200311892072, 04.07.2023 року № 1012210485, 12.10.2023 року №1013092530, відповідно до умов яких відповідач отримав кредит у розмірі 30000 грн, 40000 грн та 20000 грн відповідно. Зазначає, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 30.10.2025 року складає 101162,26 грн. Так, по кредитному договору від 14.02.2023 року №200311892072 42016,49 грн., з яких: 29408,28 грн. заборгованість за кредитом; 12608,21 грн. заборгованість процентами; по кредитному договору від 04.07.2023 року № 1012210485- 36779,36 грн., з яких: 21229,04 грн. заборгованість за кредитом; 2,34 грн. заборгованість процентами; 15547,98 грн. заборгованість за комісією; по кредитному договору від 12.10.2023 року № 1013092530- 22366,41 грн., з яких: 13125,47 грн. заборгованість за кредитом; 0,88 грн. заборгованість процентами; 9240,06 грн. заборгованість за комісією. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

25.02.2026 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідачу було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.

Відповідач по справі належним чином повідомлявся судом про розгляд даного провадження у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції суду. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.

Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі частини 8 статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вимоги статей 279,280 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як встановлено судом, 14.02.2023 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання заяви №200311892072 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит із кредитним лімітом у розмірі 30000,00 грн. із строком кредитування 12 місяців із реальною річною процентною ставкою 42,36% річних /а.с.25,зворот-26/.

Вказаний кредитний договір містить підпис відповідача ОСОБА_1 , що свідчить про те, що останньому достовірно було відомо про умови кредитування та зобов`язання, які на нього покладені кредитним договором.

Крім цього, 04.07.2023 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання заяви №1012210485 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 40000 грн. із строком кредитування 24 місяці, розмір процентної ставки 0,01 % річних, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 2,99% /а.с.19-20/.

Вказаний кредитний договір містить підпис відповідача ОСОБА_1 , що свідчить про те, що останньому достовірно було відомо про умови кредитування та зобов`язання, які на нього покладені кредитним договором.

Окрім цього, 12.10.2023 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання заяви №1013092530 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 20000 грн. із строком кредитування 24 місяці, розмір процентної ставки 0,01 % річних, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 2,99% /а.с.21,зворот-22/.

Вказаний кредитний договір містить підпис відповідача ОСОБА_1 , що свідчить про те, що останньому достовірно було відомо про умови кредитування та зобов`язання, які на нього покладені кредитним договором.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань банком надано платіжну інструкцію від 04.07.2023 року про надання кредитних коштів ОСОБА_1 по договору №1012210485 у розмірі 40000 грн., платіжну інструкцію від 04.07.2023 року про надання кредитних коштів ОСОБА_1 по договору №1013092530 у розмірі 20000 грн. та довідку про збільшення кредитного ліміту по договору №200311892072 /а.с.36,зворот, 37/.

З метою досудового врегулювання спору АТ «ПУМБ» 28.10.2025 року було направлено на адресу відповідача вимогу про дострокове виконання зобов`язання за кредитними договорами за вих. №КНО-44.2.2/1345, однак відповідачем не було вчинено жодних дій для погашення заборгованості /а.с.34/.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за кредитними договорами виконав, а відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує належним чином, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За змістом статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документу.

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із вимог ст. 1048 ЦК України вбачається, що позичальник зобов`язаний сплачувати відсотки від суми займу щомісячно до дня повернення позики, при відсутності іншої домовленості.

У відповідності до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України)

Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованості, така, у загальному розмірі, станом на 30.10.2025 року складає 101162,26 грн.

Так, по кредитному договору від 14.02.2023 року №200311892072 42016,49 грн., з яких: 29408,28 грн. заборгованість за кредитом; 12608,21 грн. заборгованість процентами;

по кредитному договору від 04.07.2023 року № 1012210485- 36779,36 грн., з яких: 21229,04 грн. заборгованість за кредитом; 2,34 грн. заборгованість процентами; 15547,98 грн. заборгованість за комісією;

по кредитному договору від 12.10.2023 року № 1013092530- 22366,41 грн., з яких: 13125,47 грн. заборгованість за кредитом; 0,88 грн. заборгованість процентами; 9240,06 грн. заборгованість за комісією /а.с.38-43/.

Однак, суд приходить до переконання, що нарахування позивачем комісії у розмірі 15547,98 грн. по кредитному договору від 04.07.2023 року № 1012210485 та комісії у розмірі 9240,06 грн. по кредитному договору від 12.10.2023 року № 1013092530 не відповідає вимогам законодавства.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) та постанові Верховного Суду від 15.03.2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) зазначивши, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».

Отже, положення укладених між сторонами кредитних договорів щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.

Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правова позиція про те, що умова кредитного договору в частині встановлення платежу за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами - є нікчемною та не потребує визнанню недійсною, викладена у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 708/195/19 (провадження № 61-1789св19) та 01 квітня 2020 р. у справі №583/3343/19 ( провадження №61-22778св 19), а у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити частково, а саме за кредитним договором від 14.02.2023 року №200311892072 слід стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 42016,49 грн., за кредитним договором від 04.07.2023 року № 1012210485 заборгованість у розмірі 21231,38 грн., за кредитним договором від 12.10.2023 року № 1013092530 заборгованість у розмірі 13126,35 грн., а всього 76374,22 грн., і тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що при поданні позову АТ «ПУМБ» сплачено 2662,40 грн. судового збору /а.с.11/.

Беручи до уваги, що позовні вимоги в розмірі 101162,26 грн. були задоволені частково на суму 76374,22 грн., що становить 75% від ціни позову, суд вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді в сумі 1996,80 грн., тобто, пропорційно до задоволених позовних вимог (2662,40 грн. : 100% х 75% = 1996,80 грн.).

Керуючись статтями 81,89,141,263-265,280-284 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором від 14.02.2023 року №200311892072 у розмірі 42016,49 грн., за кредитним договором від 04.07.2023 року № 1012210485 заборгованість у розмірі 21231,38 грн., за кредитним договором від 12.10.2023 року № 1013092530 заборгованість у розмірі 13126,35 грн. Всього стягнути 76374 (сімдесят шість тисяч триста сімдесят чотири) гривні 22 коп.

У решті вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1996 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4)

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя:

Оригінал рішення.