Рішення № 136278854, 06.05.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/359/26

Провадження № 2/302/280/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

06 травня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі судді Повідайчика О.І.,

розглянувши в залі судових засідань в селищі Міжгір`я Закарпатської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

20 січня 2025 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Міжгірського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.01.2013 у розмірі 38 056,54 гривні, а також судові витрати в сумі 2 662,40 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 25.01.2013 позичальниця ОСОБА_1 отримала у АТ КБ «ПриватБанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В порушення умов укладеного кредитного Договору, станом на 15.02.2026 відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 38 056,54 гривень, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 32 053,66 грн, заборгованості за простроченими відсотками 6 002,88 грн, яку просить стягнути в судовому порядку.

Позивач зазначає, що до теперішнього часу відповідачем заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.01.2013 в добровільному порядку не погашена, тому він змушений звернутися за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів з цим позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.01.2013.

Ухвалою суду від 19.03.2026 відкрито провадження у справі, постановлено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на подання відзиву на позовну заяву та п`ятиденний для подання заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. У зв`язку з поверненням на адресу суду поштового повідомлення з ухвалою про відкриття провадження та позовними матеріалами ухвалою суду від 21 квітня 2026 року було постановлено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідачка ОСОБА_1 04 травня 2026 року подала суду заяву про розгляд справи без її участі, з позовом згідна.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки зі змісту позовної заяви не вбачається заперечень проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Повно та всебічно розглянувши надані позивачем документи та матеріали на обґрунтування заявлених ним вимог, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що відповідно до укладеного 25 січня 2013 року кредитного договору № б/н позичальниця ОСОБА_2 отримала на споживчі цілі в банківський установі - АТ КБ «ПриватБанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно умов укладеного договору, кредитний Договір складається із: заяви позичальника, Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг, Правил користування платіжною карткою та тарифами банку.

В порушення умов договору відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно не виконувала, передбачені умовами договору платежі для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов Договору, своєчасно не вносив, у зв`язку з чим за кредитним договором № б/н від 25.01.2013 року утворилася заборгованість.

При цьому з наданої позивачем виписки за договором № б\н від 25.01.2013 вбачається, що ОСОБА_1 в період з 25.01.2013 по 17.02.2026 користувалася кредитними картками ««Універсальна» за № 5211537304073575 (з 25.01.2013), № НОМЕР_1 (з 16.03.2016), № НОМЕР_2 (з 24.04.2019), № НОМЕР_3 (з 25.09.2019), № НОМЕР_4 (з 06.11.2024), з яких здійснювала платежі та грошові перекази. За вказаний період, згідно з відомостями банківської виписки усього витрачено суму 325 377,13 грн, надходження склали 287 320,59 грн, а баланс на кінець періоду: 38?056,54 грн. Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі Положення № 75) виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Пунктом 63 зазначеного Положення унормовано, що виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Суд констатує, що надана позивачем виписка відповідає нормам Положення № 75, а відтак є належним і допустимим доказом викладених у ній фактів. Обставин, які б ставили під сумнів достовірність цього доказу не встановлено.

Згідно наданого позивачем розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 25.01.2013, відповідачка ОСОБА_1 станом на 15.02.2026 має заборгованість у загальному розмірі 38 056,54 гривень, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 32 053,66 грн, заборгованості за простроченими відсотками в сумі 6 002,88 грн.

Доказів, що підтверджують сплату суми заборгованості чи спростовують розрахунки позивача, станом на час розгляду справи відповідачкою суду не надано, відзив на позов відповідачкою не подано. При цьому інформація в розрахунку узгоджується з відомостями виписки. Заявою від 04.05.2026 відповідачка визнала позов.

В порядку досудового врегулювання спір між сторонами не вирішений.

Відповідно до ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 2 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

У відповідності до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Тобто, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Саме такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Поряд із визнанням позову відповідачкою обґрунтованість позову доводиться поданими позивачем доказами, зокрема: розрахунком заборгованості, випискою по рахунку, довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, довідкою про видані картки, копіями анкет та заяв позичальника, копією примірнику «Умов та Правил надання банківських послуг», копією наказу банку щодо затвердження «Умов та Правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання заяви та копією документу, що посвідчує особу відповідачки.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Фактично отримані й використані позичальницею ОСОБА_1 кредитні кошти в добровільному порядку позивачу АТ КБ «ПриватБанк» не повернула, чим порушила взяті на себе зобов`язання та права АТ КБ «ПриватБанк». Вказані обставини дають підстави позивачу вимагати захисту своїх прав у судовому порядку, шляхом стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів та заборгованості за простроченими відсотками.

Викладені висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у Постанові від 03.07.2019 року, у цивільній справі № 342/180/17.

Беручи до уваги невиконання зобов`язань відповідачкою ОСОБА_1 за Кредитним договором б/н від 25.01.2013, суд уважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі, в загальній сумі 38 056,54 гривень.

Відповідачка ОСОБА_1 визнала позовні вимоги до початку розгляду судом справи по суті, а тому з врахуванням положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання цього позову до суду. Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати, понесені позивачем, зокрема 50% сплаченого судового збору, що становить 1 331,20 грн.

Керуючись ст. 509, 526, 527, 530, 623, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, вул.Грушевського, 1 «Д», м.Київ) заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.01.2013 року у загальному розмірі 38 056,54 грн (тридцять вісім тисяч п`ятдесят шість гривень 54 коп.), яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 32 053,66 грн, заборгованості за простроченими відсотками 6 002,88 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1 «Д», м. Київ) судові витрати, понесені на сплату судового збору, в розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області повернути позивачу Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1 «Д», м. Київ) з державного бюджету 50% суми сплаченого судового збору, що становить 1 331,20 грн (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 коп.), сплаченого згідно платіжної інструкції № BOJ6Q0227B4HBP від 27.02.2026.

Заочне рішення може бути переглянуто Міжгірським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач вправі оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 06 травня 2026 року.

Суддя О. І. Повідайчик