Рішення № 136274102, 06.05.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1539/26

2/583/998/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Сидоренка Р.В.,

при секретарі Вербі Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка цивільну справу за позовом Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю,

ВСТАНОВИВ:

27.03.2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Охтирської міської ради безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 5910200000:04:016:0005, площею 0,0128 га без правовстановлюючих документів (договору оренди) за період з 6 місяців 2024 року по 6 місяців 2025 року в розмірі 11206,54 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 43,6 м2 Зазначений об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці комунальної власності кадастровий номер 5910200000:04:016:0005 загальною площею 0,0128 га. Внаслідок невжиття з боку відповідача заходів щодо оформлення права землекористування та оформлення відповідного договору оренди землі міська об`єднана територіальна громада в особі Охтирської міської ради не отримала плату за використання земельної ділянки у вигляді збережених без достатньої правової підстави коштів орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності. За 6 місяців 2024 р. та 6 місяців 2025 року було нараховано збитків у вигляді не отриманої орендної плати за користування земельною ділянкою на загальну суму 11206,54 грн., які просить стягнути з відповідача.

Представник позивача подав заяву із проханням провести розгляд справи без його участі, позов підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена в порядку, передбаченому ЦПК України, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала.

Приймаючи до уваги згоду позивача, суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідачці на підставі договору купівлі-продажу від 02.07.2003, зареєстрованому в реєстрі за № 2923, на праві приватної власності належить нежитлова будівля: магазин загальною площею 43,6 м2 по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 01.09.2023 (а.с. 6, 7).

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.10.2025 №НВ-5901137382025 та кадастрового плану земельної ділянки земельна ділянка площею 0,0128 га, кадастровий номер 5910200000:04:016:0005, що розташована по АДРЕСА_1 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови, знаходиться у комунальній власності Охтирської міської ради, дата державної реєстрації 25.12.2007 (а.с. 8-13).

Відповідно до розділу 4 Положення про порядок оформлення права оренди земельних ділянок, затвердженого рішенням Охтирської міської ради від 30.09.2014 № 1207-МР, Положення про порядок оформлення права оренди земельних ділянок, затвердженого рішенням Охтирської міської ради від 26.06.2018 №1175-МР, та Положення про порядок оформлення права оренди земельних ділянок, затвердженого рішенням Охтирської міської ради від 25.06.2020 №2006-МР, обчислення розміру орендної плати за користування сформованими земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства без документів, що посвідчують право оренди, здійснюється із застосуванням ставок орендної плати, відповідно до категорії земель, з підвищуючим коефіцієнтом К2, але не більше 12 % від нормативної грошової оцінки земель.

З матеріалів справи вбачається, що нерухомість відповідача знаходиться на земельній ділянці з цільовим призначенням: землі житлової та громадської забудови: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Відповідно до додатку № 2 до рішення Охтирської міської ради від 25.06.2020 р. № 2006-МР ставка орендної плати на землі 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі становить 5 %.

Відповідно до витягу № НВ-9976357772025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформованого 01.09.2025 р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5910200000:04:016:0005 становить 112065,17 грн. (а.с. 33).

Відповідно до акту з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 30.10.2025 № 02-09/139, затвердженого рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 02.12.2025 № 248, розмір збитків, завданих ОСОБА_1 використанням земельної ділянки без достатньої правової підстави, розташованої по АДРЕСА_1 , площею 0,0128 га, кадастровий номер 5910200000:04:016:0005, за період 6 місяців 2024 року та 6 місяців 2025 року становить 11206,54 грн. (а.с. 36).

05.12.2025 за вих. № 01-05/3428 на адресу відповідача надіслана копія акту з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 30.10.2025 №02-09/139 з повідомленням, яке містить пропозицію у 30-денний термін з дня надходження цього повідомлення розглянути його разом з актом та про результати їх розгляду інформувати Охтирську міську раду. Також відповідача повідомлено, що у разі визнання заявлених вимог добровільне відшкодування збитків здійснюється в досудовому порядку шляхом укладення договору про відшкодування збитків (а.с. 46).

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 ЗК України суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі ст. 80 ЗК України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Загальне правило щодо підстав та порядку набуття права на землю із земель комунальної власності визначено ст. 116 ЗК України, згідно з частинами 1, 2 якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Положеннями статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

За ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Виходячи зі змісту ст. 120 ЗК України, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Однак, зважаючи на положення ст. 125 ЗК України, новий власник об`єкта нерухомості не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на земельну ділянку, яка знаходиться під нежитловими приміщеннями, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень».

Частиною 1 ст. 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі ст.14 ПК України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (п. 14.1.147).

Відповідач не є власником та постійними землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Підпунктом 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Згідно зі ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4).

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п. 288.5).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому він використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав.

За приписами ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п. «д» ч. 3 ст. 152 ЗК України власникам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З наведеного вбачається, що відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини.

За приписами ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 року по справі № 917/1739/17.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Разом з тим, за приписами ст. 1212-1214 ЦК України для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідно до розрахунку розміру збитків, завданих за невикористання земельної ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, на 2025 рік, розмір збитків завданих 6 місяців 2024 року та 6 місяців 2025 за тимчасове не використання земельної ділянки та неотримання доходів бюджетом міста по земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0128 га, кадастровий номер 5910200000:04:016:0005, складає по 5603.28 грн. (а.с. 34, 35).

Вказані розрахунку відповідачем не спростовані.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача безпідставно збережені грошові кошти в сумі 11206,54 грн.

Крім того, враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3328,00 грн.

Керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 80, 116, 120, 122-125, 152, 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 22, 377, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 14, 288 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст.ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області (вул. Незалежності, 11 м. Охтирка Сумської області, код ЄДРПОУ 36467402) безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910200000:04:016:0005, площею 0,0128 га, без правовстановлюючих документів (договору оренди) за період 6 місяців 2024 року. та за 6 місяців 2025 року 11206 (одинадцять тисяч двісті шість) гривень 56 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь виконавчого комітету Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області (вул. Незалежності, 11, м. Охтирка, Сумської області, код ЄДРПОУ 04058002) сплачений судовий збір в сумі 3328,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Судове рішення складено 06.05.2026 року.

Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко