Рішення № 136272318, 06.05.2026, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/1449/25

Провадження №2/472/211/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року с-ще Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Тустановського А.О.,

за участю секретаря - Маслюк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АЙКОНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2026 року до Веселинівського районного суду Миколаївської області надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АЙКОНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заявлені вимоги мотивують тим, що 25 грудня 2019 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 підписано електронний кредитний договір №3479110541/447110 за умовами якого товариство зобов`язалося надати позичальнику грошові кошти у гривні на споживчі потреби на картковий рахунок № НОМЕР_1 хх-хххх-8965 в розмірі 2000,00 грн., строком на 14 днів, процентна ставка стандартна 1,90% в день.

20.08.2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-20/08/2021, за умовами якого ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» відступило ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором №3479110541/447110 від 25.12.2019 року.

25.08.2021 між ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК Айконс» укладено договір відступлення права вимоги №1-25/08/2021 за умовами якого ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» відступило ТОВ «ФК Айконс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором №3479110541/447110 від 25.12.2019 року.

Відповідач станом на 28.03.2025 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК Айконс» у розмірі 4204,60 грн., з яких: 2000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2204,60 грн. прострочена заборгованість за процентами. Вказану суму боргу та судові витрати позивач просить стягнути із відповідача.

Ухвалою суду від 15 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ «ФК АЙКОНС» Пархомчук С.В. в судове засідання не з`явився, але в позовній заяві зазначив про розгляд справи за відсутності представника, а в разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних доказів.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена через оголошення, опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України та направлено на її адресу судову кореспонденцію, яка повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

06.05.2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 грудня 2019 між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту за №3479110541/447110 (далі Договір), відповідно до умов якого ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» надало відповідачу кредит на суму 2000,00 грн, строком на 14 днів до 07.01.2020 (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

Вказаний Договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором R88893 /а.с.16-19/.

За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 693,5 % річних від суми кредиту в розрахунку 1,9 % на добу. Тип процентної ставки фіксована (п. 1.3 Договору).

Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом ( п.1.4.).

У розділі 7 «Реквізити та підписи сторін» вказаного Договору, відповідачем зазначено номер картки № НОМЕР_1 хх-хххх-8965.

25 грудня 2019 року сторони підписали Додаток №1 до договору, згідно умов якого сторони погодили графік розрахунків та орієнтовану сукупну вартість кредиту, а саме: строк на який надано кредит 14 днів, сума кредиту 2000,00 грн, проценти- 1,9% в день, що становить 418,60 грн, загальна сума до оплати 2418,60 грн./а.с. 19/.

Як слідує з відповіді ТОВ «Платежі онлайн» №2025-ПО/209 від 09.07.2025, 25.12.2019 було проведено транзакцію №27725-06098-86537 з переказу коштів в розмірі 2000,00 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 хх-хххх-8965 /а.с.28 -29 та на звороті/.

20.08.2021 між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» (Фактор) укладено договір факторингу за №1-20/08/21 /а.с.20-23/.

Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.2 договору факторингу, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за Кредитними договорами.

Згідно умов п. 6.2.3. договору факторингу, права вимоги переходять до Фактора після підписання Сторонами цього Договору та виконання Фактором вимог п.7.2. Договору.

Згідно платіжного доручення №0 від 25.08.2021, виданого АТ «Банк «Український капітал» встановлено, що ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» сплатило ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» 258014,52 грн, призначення платежу: оплата ціни відступлення права вимоги за договором факторингу №1-20/08/21 від 25.08.2021.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01-20/08/2021 від 20.08.2021, від ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №3479110541/447110 в сумі 4204,60 грн.

25.08.2021 між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» (Кредитор) та ТОВ «ФК Айконс» (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги за №1-25/08/2021.

Відповідно до положень п. 1.1 договору факторингу, Кредитор відступає за плату Новому кредитору належні йому права Вимоги за Кредитним договором, а Новий кредитор заміняє Кредитора як сторону кредитора у Кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов`язки за Кредитним договором. Новий кредитор оплачує Кредитору вартість Прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором. При цьому, Новий кредитор набуватиме статус правонаступника Кредитора відповідно до чинного законодавства України, у виконавчому проваджені та усіх судових спорах, пов`язаному з Правом вимоги.

Згідно умов п. 1.2. договору факторингу, в дату підписання цього Договору відступлення Прав Вимоги Кредитор вважається таким, що відступив, а Новий кредитор таким, що набув Права Вимоги до Боржника та набув усіх прав та обов`язків сторони - кредитора за Кредитним договором.

Права Вимоги переходять до Нового кредитора в повному обсязі, безвідклично та без можливості зворотного відступлення (викупу). З дати підписання Договору відступлення Права Вимоги Новий кредитор вправі самостійно розпоряджатися Правом Вимоги на власний розсуд без згоди Кредитора.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №01-25/08/2021 від 25.08.2021, від ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» до ТОВ «ФК Айконс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №3479110541/447110 в сумі 4204,60 грн., з яких: 2000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту та 2204,60 грн. заборгованість по відсотках.

Як вбачається з виписки з особового рахунку за кредитним договором за № НОМЕР_2 , заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 28.03.2025 становить 4204,60 грн., з яких: 2000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту та 2204,60 грн. прострочена заборгованість за процентами (а.с. 8).

В силу вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу вимог ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Згідно з вимогами п.5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до вимог абз.1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно абз.абз. 1, 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

У силу вимог ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Вищенаведене свідчить про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі №561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку укладено електронний договір про кредит за №3479110541/447110 від 25.12.2019 за умовами якого, відповідач отримала кредит у розмірі 2000,00 грн, шляхом перерахування ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» кредитних коштів на платіжну картку, на строк 14 днів, зі сплатою 1,90% в день.

Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином.

Встановлено, що відповідач у встановлений строк і по даний час кредитних коштів не повернула.

А тому, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми кредиту у розмірі 2000,00 грн. в користь позивача, який набув право вимоги до відповідача, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами, слід зазначити наступне.

Встановлено, що згідно умов договору кредиту сторони погодили строк кредиту 14 днів до 07.01.2020, розмір процентів 693,5% річних від суми кредиту в розрахунку 1,9% на добу. Сума нарахованих процентів 418,60 грн.

Аналогічні умови сторони погодили у додатковій угоді до договору.

При цьому, отримавши 25.12.2019 кредит у розмірі 2000,00 грн., строк повернення якого до 07.01.2020, кошти у зазначеному розмірі з процентами відповідач не повернув.

Позивачем не надано доказів пролонгації строку договору.

Тому, суд вважає, що позивач мав нараховувати відсотки протягом строку кредитування, встановленого пунктом 1.2 договору - 14 днів у розмірі 418,60 грн.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до вимог частин третьої, четвертої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Зазначення у договорі двох строків кредитування призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження №61-8829сво21) зазначено, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №613/1436/17).

Однак, позивач, нараховуючи заборгованість, виходив з іншого строку кредитування (пункт 2.3 кредитного договору), що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час коли відповідач, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

В цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статі 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Враховуючи наведене, суд виходить з того, що починаючи з 08.01.2020 у позивача, як кредитодавця, відсутнє право нараховувати проценти за кредитним договором.

Суд також звертає увагу на те, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань у зв`язку із незабезпеченням виконання договірних зобов`язань між боржником та кредитором не може розглядатися як «відкладальна умова» в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до інших умов договору (строку кредитування та процентної ставки), які визначені між сторонами згідно кредитного договору, зокрема, 30 днів та 2 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним.

Позивач не заявляв до стягнення з відповідача неустойку, 3% річних та інфляційних витрат в порядку, установленому частиною другою статті 625 ЦК України, як наслідку прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, а нарахував їх як відсотки за користування кредитом у порядку, встановленому статтею 1048 ЦК України, що не відповідає акцептованим відповідачем умовам оферти.

У зв`язку з порушенням грошового зобов`язання настає відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України, а не продовження строку кредитування та нарахування процентів до повного погашення заборгованості.

Таким чином, заборгованість відповідача за кредитним договором за №3479110541/447110 від 25.12.2019 року становить 2418,60 гривень, яка складається з: 2000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 418,60 грн. заборгованості за відсотками.

Від ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 згідно кредитного договору за №3479110541/447110 від 25.12.2019 року, на підставі договору факторингу за №01-20/08/2021 від 20.08.2021 та витягу з реєстру боржників до вказаного договору.

Від ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» до позивача перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 згідно кредитного договору за №3479110541/447110 від 25.12.2019 року, на підставі договору відступлення права вимоги за №01-25/08/2021 від 25.08.2021 та витягу з реєстру боржників до вказаного договору.

Докази про те, що вказані договори визнані недійсними чи їх дійсність оспорюється, суду не надано.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу, як новому кредитору, не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК Айконс» заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №3479110541/447110 від 25.12.2019 року в розмірі 2418,60 гривень, яка складається з: 2000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 418,60 грн. заборгованості за відсотками.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 11959 від 22.08.2025 (а.с. 27).

Враховуючи що позов задоволено частково, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 1393 (одна тисяча триста дев`яносто три) гривні 43 (сорок три) копійки (2418,60 грн. (сума, задоволена судом) х 2422,40 грн. (сума судового збору за позовну заяву): 4204,60 грн. (загальна сума позову).

Крім того, стороною позивача заявлено до відшкодування 10500,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Тому суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Така справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з`являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду: акт про отримання правової допомоги від 11.12.2025, укладений між адвокатом Пархомчуком С.В. та позивачем; довіреність від 16.06.2025, якою ТОВ «ФК Айконс» уповноважило адвоката Пархомчука С.В. на представництво інтересів в суді; платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №854432873.1 від 11.12.2025.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, ціну позову, тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, з урахуванням вимог ч.3 ст.141 ЦПК України, суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, в сумі 10500,00 грн. слід зменшити до 2000 грн.

Таким чином, з врахуванням наведеного, з відповідачки на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (три тисячі) гривень.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263, 265, 274- 279, 280-289, 353, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АЙКОНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» (01042, Україна, місто Київ, улиця Саперне Поле, будинок, 12, інше, нежитлове приміщення 1008, ЄДРПОУ 44334170) заборгованість за Кредитним договором №3479110541/447110 від 25.12.2019 року в розмірі 2418 (дві тисячі чотириста вісімнадцять) гривень 60 (шістдесят) копійок, яка складається з: 2000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 418,60 грн. заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» (01042, Україна, місто Київ, улиця Саперне Поле, будинок, 12, інше, нежитлове приміщення 1008, ЄДРПОУ 44334170) судовий збір, в розмірі 1393 (одна тисяча триста дев`яносто три) гривні 43 (сорок три) копійки та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (три тисячі) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області А.О. Тустановський