Рішення № 136271871, 06.04.2026, Барвінківський районний суд Харківської області

Справа №611/637/25

Провадження №2/611/23/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

31 березня 2026 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач АТ «СЕНС-БАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач просить стягнути з відповідача на користь АТ «СЕНС-БАНК» заборгованість за кредитним договором №501186377 від 19 вересня 2019 року у розмірі 110 856,63 грн., а також судові витрати 2422,40 грн сплаченого судового збору.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19 вересня 2019 року ОСОБА_1 шляхом підписання оферти запропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Банк прийняв пропозицію відповідача та підписав акцепт пропозиції. В порушення умов кредитного договору, відповідач відмовляється виконувати свої зобов`язання з повернення боргу в строк та на умовах, встановлених сторонами в кредитному договорі, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 110856,53 грн.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 01 серпня 2025 року прийнято позовну заяву та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

29 серпня 2025 року від представника відповідача Демури І.Б. надійшов відзив із запереченнями на позовну заяву. У відзиві вказано, що позивач зазначає у позовній заяві про укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 501186377 від 19.09.2019 року при цьому не зазначаючи, яку суму отримано кредиту, коли та зі сплатою яких відсотків за користування кредитом . Виходячи з нібито розрахунку заборгованості за кредитом наявному в матеріалах справи 611/637/25, невідомо коли саме Позивачкою було отримано тіло кредиту у розмірі 76 331, 22 грн. та під який відсоток та коли Відповідачка зверталась до Позивача про його надання, також загалом невідомо за яким принципом робиться вказаний розрахунок заборгованості за кредитом, за якою формулою та відповідно якого порядку. Відповідачка зазначених кредитних коштів не отримувала, більше того належними та допустимими доказами Позивач зазначене не підтверджує, оскільки такі в матеріалах справи відсутні. Так, жодним доказом, які маються в матеріалах справи не підтверджується, отримання Відповідачем кредитних коштів в розмірі 76 331, 22 грн. під який відсоток на рік, не підтверджується їх фактичне отримання та не встановлюється дата з якої відбувається прострочка у поверненні зазначених грошових коштів. Так, з 19.09.2019 року Відповідачка користувався банківськими послугами Позивача, зазначеною датою було отримано 20 250 грн. кредитних коштів під 15.39 %, такі правовідносини закінчились 20.04.2021 року їх сплатою та закриттям рахунку UA2830034600000290905011863, втім, як вбачається з тексту позову Позивача, нарахування продовжувалось (але невідомо з якої до якої дати), що є незаконним.

Прострочені відсотки за кредитом, що можуть бути стягнуті з Відповідачки на підставі належних та допустимих розрахунків, але такі в матеріалах справи відсутні, що є додатковою підставою для відмови у задоволенні позову. Так, з розрахунку (надається суду) вбачається, що відсутні періоди, процентна ставка, невідомо, як формувалась тіло кредиту, а тому постає питання на яких підставах Позивачем було в односторонньому порядку встановлено невідомі процентні ставки та взагалі за яким алгоритмом нарахована заборгованість. У рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Згідно статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення договору) встановлює, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Зокрема, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

З урахуванням Закону України «Про захист прав споживачів», можна прийти до висновку, що взагалі стягнення невідомих процентів та тіла кредиту є таким, що призводить до істотного дисбалансу між договірними правами та обов`язками сторін та суперечить засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Так, Позивач не надав суду підтвердження того, коли Відповідачка отримала кредитні кошти у вказаному розмірі, яка відсоткова ставка була застосована, здійснив невідомо за яким порядком розрахунки, нібито виниклої заборгованості та не надав до суду належних доказів в обґрунтування своєї позиції, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Вказаний розрахунок починається з невідомої дати, тоді як 19.09.2019 року Відповідачка користувалась банківськими послугами Позивача, зазначеною датою було отримано 20 250 грн. кредитних коштів під 15.39 %, але такі правовідносини закінчились 20.04.2021 року їх сплатою та закриттям рахунку UA2830034600000290905011863 . З наданого Позивачем розрахунку вбачається, що розмір заборгованості Відповідачки за кредитним договором визначено з урахуванням невідомих відсотків, які нараховані невідомо згідно з якими умовами, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані позичальницею, та її заборгованості. Крім того, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, загальний залишок заборгованості за кредитом (тіло кредиту) становить нібито 76 331, 22 грн. Проте, фактично ця сума не може бути заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались проценти на заборгованість за кредитом. Відповідачка за вказаним Договором неодноразово вносила кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені нею кошти розподілялись банком невідомо як, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту. Також, позивачем не надано до Суду банківської виписки саме з рахунку Позичальника, що підтверджує рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Виходячи з наведеного, Позивачка зазначає, що належних доказів наявності заборгованості за наданим кредитом та її розміру матеріали справи не містять. Отже, неможна дійти висновку про наявність підстав для задоволення позову банку в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином. В позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника АТ «Сенс Банк». Представником позивача надано суду заяву, в якій вона позовні вимоги підтримала та просив суд розглядати справу за відсутності представника АТ «Сенс Банк».

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Враховуючи що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.09.2019 року між АТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_1 підписано оферту на укладення угоди про надання кредиту №501186377, анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк», паспорт споживчого кредиту та графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, які в сукупності становлять кредитний договір, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 20250 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом 21,99 % річних строком на 24 місяці. Відповідно до оферти ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти з ним угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для укладення цієї угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Оферта містить умови споживчого кредиту: тип кредиту «кредит готівкою», сума кредиту 20250 грн., процентна ставка 21,99 % річних, тип ставки - фіксована, строк кредиту 24 місяці. Дата повернення кредиту вказана до 19.09.2021 (п. 2 Оферти). Спосіб видачі переказ на рахунок відкритий в АТ «Альфа Банк». Всі відносини, що не врегульовані угодою, запропонував врегулювати договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, є невід`ємною частиною угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку www.alfabank.ua. Сторони своїми підписами узгодили в письмовій формі графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, що становить Додаток № 1 до укладеного між сторонами договору.

З паспорта споживчого кредиту вбачається, що сторонами за вказаним кредитним договором узгоджено суму кредиту - 20250 грн. грн., строк кредитування - 24 міс., процентну ставку 21,99 % ( а.с.4)

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості відповідача за договором №501186377 становить 110856,63 грн.

Найменування АТ «Альфа - Банк» змінено на АТ «Сенс Банк». Зі протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» №2/2022 від 12.08.2022р., вирішено змінити найменування Банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк». Відповідно до листа Національного банку України № 27-0010/83901, 01.12.2022 Національним банком України на виконання вимог абзацу другого пункту 226 глави 24 розділу IV Положення про ліцензування внесено запис до Державного реєстру банків щодо зміни найменування АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» (скорочене найменування - АТ «АЛЬФА-БАНК») на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК» (скорочене найменування - АТ «СЕНС БАНК»). Відповідний запис було внесено на підставі повідомлення про державну реєстрацію змін до Статуту АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» (далі - Банк) у зв`язку зі зміною найменування Банку з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК» та приведенням деяких положень Статуту Банку у відповідність до вимог чинного законодавства України. Як вбачається з витягу з державного реєстру банків, 01.12.2022 Національний банк України вніс запис до Державного реєстру банків щодо зміни найменування АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Альфа-Банк» (скорочене найменування - АТ «АЛЬФА БАНК») на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК» (скорочене найменування - АТ «СЕНС Банк»).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої статті1054та частини другої статті1050 Цивільного кодексу Українинаслідком порушення позичальником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно зі ст.ст.525,526,530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг послуг.

Нормами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування» передбачена заборона вимагати від споживача укладення договору про споживчий кредит як обов`язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у кредитодавця або у його спорідненої чи пов`язаної особи.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження №61-8862сво18) суд зробив висновок, що: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦКУ країни є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Матеріали справи містять виписку по рахунку за кредитною карткою World Debit Mastercard (договір №501186377, розрахунковий період з 19.09.2019 по 15.04.2025), з якої вбачається, шо банком нараховувались та стягувались з відповідача грошові кошти, що складаються з: комісії за розрахунково-касове обслуговування основної картки (щомісячно) в загальному розмірі 29846,45 грн., процентів за овердрафт в розмірі 41056,53 грн., а загалом в розмірі 70902,98 копійки.

Проте, нарахування та сплата таких виплат не передбачені умовами Договору, не зазначені в Анкеті-заяві, в Довідці про умови кредитування з використанням картки.

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення відповідачем плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, обслуговування основної картки: банком в кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитоданця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, основної картки, комісія за послугу SMS -інформування, а також сплата процентів за овердрафт.

За таких обставин, слід дійти висновку, що позивач безпідставно нараховував та стягував з відповідача протягом періоду з 19.09.2019 по 15.04.2025 вказані платежі, оскільки вони не були передбачені умовами Договору, а отже сума в розмірі 70902, 98 грн. підлягає відніманню з нарахованої банком заборгованості за кредитом: 110 856,63-70902,98 = 39953,65 грн.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків, встановлених цим Кодексом .

Укладений між сторонами кредитний договір не містить строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «СЕНС БАНК» не повернуті , а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час , що свідчить про порушення його прав , тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів .

В обґрунтування суми заборгованості за кредитним договором позивачем надано розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що у період дії кредитного договору відповідач свої зобов`язання порушила, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість.

Доводи відповідача не спростовуються наданими позивачем копіями детального розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки по рахунку з кредитної картки за період з 19.09.2019 по 15.04.2025 року. Доказів , які б спростовували правильність наданого відповідачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, позивачем не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС-БАНК» заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по справі судом визначаються відповідно до положень ст. 141 ЦПК України та підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи, що задоволенню підлягає тільки частина позовних вимог, витрати по сплаті судового збору стягуються з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме стягненню підлягають кошти в сумі 39953,65 грн., що становить 36,04 % від заявленої позивачем суми. Відповідно стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 847,03 грн. витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 23494714, заборгованість за кредитним договором у розмірі 39 953 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) гривні 65 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 23494714, понесені судові витрати у розмірі 873 (вісімсот сімдесят три) гривні 03 копійки.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 06 квітня 2026 року.

Суддя Ю.А. Коптєв