Ухвала суду № 136270455, 02.05.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6510/26

1-кс/308/2595/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2026 року м. Ужгород

Cлідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Оноківці, Ужгородський район, Закарпатська область, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , обіймає посаду слюсара АВР КП «Водоканал м. Ужгорода», неодруженого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні №12025071030001727, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.09.2025,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенант поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні №12025071030001727, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.09.2025.

На обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реалізуючи свій протиправний намір на незаконне виготовлення та зберігання наркотичного засобу, обіг якого обмежений канабісу, з метою збуту, розуміючи протиправний характер своїх дій, посягаючи на суспільні відносини в сфері обігу наркотичних засобів, не маючи відповідного дозволу, ігноруючи вимоги Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 08.07.1999 та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» №770 від 06.05.2000, до 01.05.2026 виготовив за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , наркотичний засіб, обіг якого обмежений канабіс, та почав постійно зберігати за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до моменту вилучення працівниками правоохоронних органів.

Надалі, 01.05.2026, під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено наркотичний засіб, обіг якого обмежений канабіс, загальною масою близько 120 г, який був розфасований у прозорий контейнер, 2 паперові згортки, та ОСОБА_4 став зберігати з метою подальшого збуту вказану кількість наркотичного засобу до моменту виявлення, що мало місце о 06 год. 06 хв. 01.05.2026 за місцем свого проживання.

За таких обставин, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, тобто у незаконному виготовленні, зберіганні з метою збуту наркотичного засобу.

01.05.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

01.05.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

Слідчий вказує, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_4 злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом обшуку від 01.05.2026 за адресою: АДРЕСА_2 ; протоколом затримання ОСОБА_4 від 01.05.2026.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, то обрати відносно останнього запобіжний захід у виді особистого зобов`язання не надається можливим. У ході проведення досудового розслідування осіб, які б поручилися за виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків не встановлено, що унеможливлює обрання відносно останнього запобіжного заходу у виді особистої поруки. Обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту чи застави не надається можливим, оскільки, розуміючи невідворотність можливого призначення йому покарання у виді позбавлення волі за цей тяжкий злочин, ОСОБА_4 може уникнути слідства і суду.

Вказані обставини, на думку слідчого, свідчать про неможливість застосування щодо ОСОБА_4 особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту або застави, так як такі ним дотримані не будуть та є недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із запобіжним заходом у виді тримання під вартою.

Як зауважує слідчий, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може:

переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зокрема це підтверджується тим, що усвідомлюючи невідворотність покарання, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років, а тому з метою уникнення від кримінальної відповідальності у виді реальної міри покарання позбавлення волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки йому загрожує реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі. Вищевказані обставини дають підстави вважати, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду протягом тривалого часу, а саме, перебуваючи на волі, матиме можливість покинути територію України поза межами пункту пропуску та перебувати за її межами тривалий час, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судовий розгляд даного кримінального провадження;

незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни їх показань на свою користь, що підтверджується тим, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, а тому підозрюваний ОСОБА_4 має реальну можливість спілкуватися з свідками, зокрема перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, вчиняти погрози, умовляння до потерпілого та свідків даного кримінального провадження. Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків, їх родичів, в тому числі із застосуванням психологічного та фізичного насильства або ж шляхом підкупу з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, приховування їх від органів досудового розслідування та суду, що утруднить встановлення дійсних обставин справи. З огляду на викладене, зазначене обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику;

знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином у зв`язку з тим, що досудове розслідування триває, в органу досудового розслідування є необхідність для відшукання речей і документів, які будуть мати значення для досудового розслідування, а саме тому, перебуваючи на волі він може знищити, сховати чи спотворити речі і документи, які можуть мати значення для досудового розслідування;

вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Беручи до уваги викладене, а також те, що злочин, у якому підозрюється ОСОБА_4 , передбачений ч. 1 ст. 307 КК України, відноситься до категорії тяжкого, з огляду на зухвалість злочину та вчинення такого у період воєнного стану, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання вказаним ризикам, оскільки підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу у сторони обвинувачення не має, а менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків, а тому слідчий просить застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні та додані до нього матеріали кримінального провадження.

Захисник у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби, що дозволить йому продовжувати виконувати трудові обов`язки на КП «Водоканал м. Ужгорода» у денний час. Захисник наголошує на необґрунтованості підозри та невірній правовій кваліфікації. Дії його підзахисного кваліфіковано за ч. 1 ст. 307 КК України, та орган досудового розслідування стверджує, що вилучений під час обшуку 01.05.2026 канабіс масою приблизно 120 г зберігався з метою збуту. Проте в матеріалах клопотання відсутні об`єктивні фактичні дані, які б беззаперечно підтверджували умисел на збут (зафіксовані факти продажу, відповідні покази свідків-закупівельників, результати НСРД тощо). Його підзахисний послідовно стверджує, що зберігав вказану речовину виключно для власного споживання. Під час його медичного освідування було виявлено сліди канабісу, що підтверджує факт систематичного вживання. ОСОБА_4 почав вживати канабіс після трагічної смерті батьків як засіб для боротьби з депресією та стресом, з якими не міг впоратися самостійно. Наразі він усвідомив свою проблему та має твердий намір пройти лікування від залежності. Відтак, наявна правова кваліфікація є помилковою, оскільки дії підозрюваного охоплюються складом злочину, передбаченого ст. 309 КК України (зберігання без мети збуту). Також захисник звертає увагу на відсутність ризиків. Доводи слідчого щодо можливості переховування від слідства та суду є суто гіпотетичними та обґрунтовуються виключно тяжкістю можливого покарання. Ризик знищення речей або документів також відсутній, оскільки обшук за місцем проживання вже проведено, а речі вилучені. Вказує, що ОСОБА_4 раніше не судимий, є сиротою, близьких родичів не має, відтак робота є його єдиним джерелом існування та соціалізації. Він офіційно працевлаштований в КП «Водоканал м. Ужгорода» з 04.07.2025 на посаді слюсаря АВР 3-го розряду водопровідної мережі. Згідно з наданою характеристикою з місця роботи він зарекомендував себе виключно з позитивної сторони: є старанним, відповідальним, товариським, усі доручені завдання виконує вчасно. Його підзахисний виконує суспільно важливу роботу, безпосередньо залучається до аварійно-відновлювальних робіт на об`єктах критичної інфраструктури міста, що в умовах діючого режиму воєнного стану є критично важливим, Тому, на думку захисника, обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою відповідає суспільним інтересам. Захисник зазначає, що ОСОБА_4 має серйозні проблеми зі здоров`ям. Згідно з результатами УЗД від 20.04.2026 у нього діагностовано гепатомегалію (значно збільшена печінка), стеатоз печінки 2 ступеня, поліпоз жовчного міхура та виявлено утвори печінки, які потребують диференційної діагностики з вторинним ураженням, а також консультації хірурга і проведення КТ. Поміщення його до СІЗО є надмірним заходом, що становить загрозу його здоров`ю. Якщо підозрюваний не пройде лікування, це призведе до гострого запалення, а згодом до цирозу печінки. Вважає, що належну процесуальну поведінку підозрюваного повністю забезпечить більш м`який запобіжний захід домашній арешт у нічний час, який дозволить йому продовжити працювати на об`єкті критичної інфраструктури та отримувати необхідне лікування. У разі, якщо слідчий суддя дійде висновку про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, захисник просив визначити мінімальний розмір застави.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як встановлено у судовому засіданні, слідчим відділом Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025071030001727, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.09.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України.

01.05.2026 о 12 год. 20 хв. затримано ОСОБА_4 у порядку ст. 208 КПК України.

01.05.2026 у рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: незаконне виготовлення, зберігання з метою збуту наркотичних засобів.

Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та доданих до клопотання, а саме: протоколом обшуку від 01.05.2026 у житлі за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 ; висновком експерта від 01.05.2026 №СЕ-19/107-26/4993-НЗПРАП.

Беручи до уваги вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідчий суддя вважає їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення на даній стадії досудового розслідування.

Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява №42310/04), рішення від 21.04.2011) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у вказаному кримінальному правопорушенні, вік підозрюваного та стан його здоров`я (УЗД-ознаки гепатомегалії, стеатоз печінки 2 ступеня, поліпоз жовчного міхура, утвори печінки, які потребують диференційної діагностики між гемангіомами та вторинним ураженням, що підтверджується ультразвуковим обстеженням органів черевної порожнина ОСОБА_4 від 20.04.2026), міцність соціальних зв`язків, який неодружений, наявність у підозрюваного постійного місця проживання, а також постійного місця роботи і джерела доходу (обіймає посаду слюсара АВР ІІІ-розряду КП «Виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства міста Ужгорода» Ужгородської міської ради), за місцем роботи зарекомендував себе з позитивної сторони, майновий стан підозрюваного, відсутність у нього судимостей.

Разом з тим, слідчий суддя бере до уваги ту обставину, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , пов`язаний з незаконним обігом наркотичних засобів, що становить підвищену суспільну небезпеку. Предметом інкримінованого ОСОБА_4 злочину виступають наркотичні засоби і даному злочину притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров`я конкретної особи, а й для здоров`я населення, економіки та суспільства в цілому. Саме тому право кожного на охорону здоров`я, в тому числі і від негативного впливу на організм людини наркотичних, психотропних і токсичних речовин, визначено як одне із основних прав людини та закріплене в ст. 49 Конституції України.

Враховуючи наведене та вивчені матеріали клопотання, обґрунтування сторони обвинувачення, слідчий суддя вважає доведеними під час розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 та суворість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим, що оцінені в сукупності з даними про особу підозрюваного; можливість незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, які під тиском підозрюваного можуть змінити показання на його користь.

При цьому, оцінюючи можливість впливу на свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спроби протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає наявними у зв`язку із встановленням обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Доводи сторони обвинувачення про існування інших ризиків, зазначених у клопотанні, належним чином не обґрунтовані та не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, у зв`язку із чим ці ризики не враховуються слідчим суддею при обранні запобіжного заходу ОСОБА_4 .

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення Європейського суду з прав людини від 26.06.1991 «Летельє проти Франції», скарга №12369/86).

Виходячи з вимог ст. 177, 178, 183 КПК України та враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, існуючі в даному провадженні ризики, оцінені в сукупності із даними про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до переконання, що належний контроль за поведінкою підозрюваного та дієве запобігання встановленим у провадженні ризиків неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, а відтак, клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є підставним та підлягає задоволенню.

Доводи сторони захисту зазначених висновків слідчого судді не спростовують.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На виконання зазначених вимог слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення та стадію досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя враховує, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , його майновий та сімейний стан, інші дані про його особу та встановлені ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що підозрюваному слід визначити заставу двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (3328 грн), відповідно становить 66560 грн, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками.

Підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного не вбачається.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у разі внесення застави на підозрюваного у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; утримуватися від спілкування із свідками сторони обвинувачення; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає м. Ужгород, Закарпатська область, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 обчислювати з 01 травня 2026 року 12 год. 20 хв., тобто з моменту його фактичного затримання.

Строк дії ухвали закінчується 28 червня 2026 року, включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.

Роз`яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_4 у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти наступні обов`язки:

прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;

утримуватися від спілкування із свідками сторони обвинувачення;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає м. Ужгород, Закарпатська область, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених слідчим суддею на підозрюваного, у разі внесення застави визначити до 28 червня 2026 року, включно, у межах строку досудового розслідування.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1