Ухвала суду № 136270424, 05.05.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1320/26

Провадження по справі 2/305/577/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"05" травня 2026 р. Суддя Рахівського районного суду Закарпатської області Марусяк М.О., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

01.05.2026, ОСОБА_1 , повторно, звернувся в суд з позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Під час вивчення матеріалів справи виявлено обставини, які свідчать про недодержання позивачем вимог, передбачених законом для звернення до суду і які перешкоджають відкриттю провадження у справі та дають підстави для залишення зазначеної позовної заяви без руху.

Однак заява не відповідає вимогам ст.177 ЦПК України.

Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Слід зауважити, що працівник може звернутися з позовною заявою про поновлення на роботі й оплату за час вимушеного прогулу до місцевого загального суду за місцезнаходженням підприємства (установи, організації) або за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача відповідно до порядку, передбаченого законодавством, в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення (стаття 233 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Згідно з вимогами статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

У статті 234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Як правило, це підтверджується: розпискою працівника про отримання на самому наказі. Поштовим описом та фіскальним чеком (якщо наказ надсилали поштою). Актом про відмову від підпису (якщо працівник відмовився ознайомлюватися). Факт відсутності точної дати отримання наказу є критичним для визначення строків звернення до суду.

Згідно копії Наказу про звільнення ОСОБА_1 , вбачається, що такий був виданий 04.02.2025. Поряд з цим, ОСОБА_1 не вказує точну дату отримання вищезазначеного наказу.

Як на підставу поновлення строку позивач посилається на те, що у Наказі про звільнення було вказано ліквідація. Оскільки, він не має спеціальної юридичної освіти він був упевнений, що підприємство припинило існувати. Лише пізніше зі слів колишніх колег та потім з офіційних джерел йому стало відомо, що в Філії є правонаступник ДП «Ліси України» та сама Філія, ще не припинила існування. Це змінило його правовий статус і дало підстави для звернення до суду за захистом прав, які гарантовані ст.184 КзПП. Тому він звернувся на Урядову гарячу лінію про порушення його прав гарантованих ст.184 КзПП. Пізніше його було повідомлено офіційним листом Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, що було проведено перевірку, в ході якої встановлено, про порушення його прав, за результатом якої винесено припис на усунення порушень та направлено до суду протокол про адміністративне правопорушення. Зазначає, що чекав якогось рішення про розгляд цього питання, та так відповіді не надходило, пропозицію від роботодавця про забезпечення його роботою та усунення порушення не було. Вважає, щойого було введено в оману про те, що підприємство ліквідовано і правонаступника немає. Пізніше він зрозумів, що відповіді так і не буде, усувати порушення з боку роботодавця ніхто не буде, тому хотів подати позовну заяву до суду про поновлення на роботі, але на момент звільнення він перебував у відпустці по дозгяду за дитиною. Повідомляє суду, що він є батьком трьох малолітніх дітей, за якими він вів щоденний фактичний догляд, оскільки дружина офіційно працювала, це об`єктивно ускладнювало можливість своєчасного звернення до суду. Стверджує, що про своє звільнення дізнався лише після отримання відповіді від Карпатський лісовий офіс на своє звернення про забезпечення його матеріальною допомогою на опалення приватних будинків (згідно Колективного договору, працівники підприємства мали право на компенсацію за придбання дров), в якому зазначили, що він звільнений та не підпадає під дію Колективного Договору. Лише після завершення декретної відпустки по догляду за дитиною та отримання неофіційної інформації про звільнення він звернувся до суду.

Згідно з ч.ч.1,6 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення процесуального строку суд постановляє ухвалу.

При цьому поважні причини - це ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, що виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Верховний Суд (правова позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №120/5780/20-а (ЄДРСРУ №97806556) безальтернативно вказує, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з …позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Посилаючись на поважність причини пропуску строку для звернення до суду з позовом позивачем не надано доказів наявності виняткових обставин (наприклад, тривала хвороба самого позивача чи дітей, що потребувала стаціонарного лікування), які б об`єктивно унеможливлювали підготовку позову та свідчили про те, що догляд за дітьми створив непереборні перешкоди, які об`єктивно унеможливлювали підготовку та подання позову (шляхом поштового відправлення або через систему «Електронний суд») протягом тривалого часу.

Так, ОСОБА_1 , посилається на очікування результатів перевірки Держпраці та звернення на Урядову гарячу лінію. Проте, згідно з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови у справах №640/11330/17, №200/113/18-ц), звернення до органів державної влади, прокуратури або інших установ із метою досудового вирішення спору не зупиняє перебіг місячного строку, встановленого ст.233 КЗпП України, та не є поважною причиною його пропуску. Працівник не обмежений у праві на звернення до суду одночасно з ініціюванням перевірок контролюючими органами.

Окрім цього, обґрунтовує поважність пропуску строку і тим, що дізнався про своє звільнення лише з відповіді на звернення щодо отримання матеріальної допомоги (на опалення приватних будинків). Однак, в порушення вимог ст.175, 177 ЦПК України, до позовної заяви не додає копії вказаного звернення та офіційної відповіді на нього, де була б зафіксована дата отримання такої інформації позивачем.

У матеріалах заяви відсутні: відомості про дату фактичного отримання копії наказу про звільнення (наприклад, поштовий конверт із відміткою про вручення, якщо наказ надсилався поштою); копія трудової книжки з відміткою про дату її отримання (якщо така видавалася пізніше); докази того, що позивач звертався до роботодавця із запитами про видачу цих документів і йому було відмовлено.

Будь-яких поважних об`єктивних причин, які б свідчили про об`єктивну неможливість, наявність непереборних обставин, які не залежать від волевиявлення позивача та перешкоджали йому звернутись до суду в межах процесуального строку, визначеного статтею 233 КЗпП України у клопотанні про поновлення процесуальних строків не наведено, а вказані позивачем причини суд вважає неповажними.

Суд також зауважує, що позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом 24.03.2026 (справа №305/851/26). Ухвалою суду від 14.04.2026 вказану заяву було повернуто позивачу через неусунення недоліків. Повторне звернення з позовом після його повернення не звільняє позивача від обов`язку довести, що він не мав об`єктивної можливості усунути недоліки у першій справі або подати новий позов негайно після повернення попереднього».

Отже, позивачу слід надати строк для подання доказів поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом у підтвердження обставин.

Враховуючи, що позивачем не наведено доказів, поважності причин пропуску строку звернення, суд позбавлений можливості прийняти рішення про наявність підстав для його поновлення, тому пропонує позивачу усунути зазначений недолік позову.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_1 , слід залишити без руху, надавши позивачу строк для виправлення недоліків позовної заяви, роз`яснивши, що у випадку не виправлення недоліків у вказаний термін, така буде вважатись не поданою та повернута позивачу.

Враховуючи вищенаведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати десятиденний строк.

Керуючись ст.185 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу та моральної шкоди залишити без руху, надавши позивачу, для усунення недоліків, десятиденний строк з дня отримання ним ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Повідомити позивача, що в разі невиконання ухвали про залишення позовної заяви без руху у встановлений суддею строк, суддя у відповідності до ч.5 ст.185 ЦПК України, не пізніше п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків повертає позовну заяву і додані до неї документи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Рахівського районного суду: М.О. Марусяк