Постанова № 13626992, 20.01.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 січня 2011 року Справа № 2а-8955/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Чиркіна С.М.

при секретарі судового засідання Черніковій Я.В.

за участю

представників позивача Світличного О.О. (довіреність від 01.07.2010)

Шарипової Н.А.( довіреність від 21.12.2010)

представників відповідача: Шуст Ю.В. ( довіреність № 25396/10 від 09.12.10)

Шилової О.О.( довіреність № 24126/10 від 23.11.10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення рішення №0002032310/0 від 10.11.2010, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Караван» (далі - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську (далі - відповідач) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення №0002032310/0 від 10.11.2010 про донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 30430,00 гривень та штрафних санкцій у сумі 15215,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що із зазначеним податковим повідомленням - рішенням , прийнятим на підставі Акту перевірки № 1659/23/21771960 від 28.10.2010 не згоден.

Наполягав на порушені відповідачем 30-ти денного строку на проведення перевірки, оскільки перевірка за період листопад 2008 року, грудень 2008 року та травень 2009 року була проведена лише в жовтні 2010 року.

Стверджував, що висновки та доводи в Акті перевірки № 1639/23/21771960 від 28 жовтня 2010 року, взагалі суперечать нормам діючого законодавства.

Наполягав на правомірності заявлення податкового кредиту з урахуванням господарських операцій з ПП «КФ «Парадігма», оскільки зазначені операції виконані та підтверджуються передбаченими діючим законодавством документами, підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою.

З посиланням на вимоги діючого законодавства та існуючої судової практики, зазначив, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення, в якому зазначив, що 28.10.10 відповідачем в межах та на підставі наданих повноважень була проведена перевірка

позивача з питань взаємовідносин з платником податків ПП «КФ «Парадігма» за період листопад 2008 р., грудень 2008 р., травень 2009р.

В ході проведення перевірки встановлені угоди з ознаками нікчемності, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді заниження об'єкту оподаткування та несплати податків до бюджету. Нікчемні угоди мали місце з ПП "КФ «Парадігма», керівник якого -ОСОБА_5 не підписував жодних фінансово-господарських документів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю даного підприємства, та вироком суду визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 205 КК України.

В результаті перевірки відповідачем було встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на суму 30430 грн. у листопаді 2008, у звязку з чим було складено оскаржене позивачем повідомлення рішення.

В судовому засіданні сторони дали пояснення, тотожні даними, викладеним в позові та запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи субєкта господарської діяльності приватної форми власності 15.03.1994 року та зареєстрований в якості платника податку на додану вартість (а.с. 34-40).

Повноваження податкового органу визначені в ст.ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», компетенція податкового органу визначена в ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181).

Підстави і порядок проведення податковими органами планових виїзних перевірок, умови допуску посадових осіб до проведення планових виїзних перевірок регламентовані ст. 111, ст. 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України "Про податок на додану вартість".

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон № 509).

Відповідно до п.9 ч.1 ст. З КАС України, відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. З КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. З КАС України справа адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями.

Закон України «Про податок на додану вартість» (далі -Закон № 168), визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 (далі порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 затверджений «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі - Порядок № 327).

Відповідно до пункту 1.2. Порядку № 327, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

28.10.10 уповноваженими особами відповідача було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «КФ «Парадігма» за період листопад 2008 р., грудень 2008 р., травень 2009р., за наслідками якої складено акт № 1639/23/21771960 від 28.10.2010 (далі - акт № 1639, а.с.10-16).

В акті № 1639 зафіксовано укладання позивачем угод ПП «КФ «Парадігма» від 04.11.08 та 10.11.08 на виконання робіт та поставку продукції, стосовно яких відповідачем зроблено висновок про їх нікчемність в розумінні статей 203, 215, 216 та частини 1 статті 228 Цивільного Кодексу України, в наслідок їх укладення без наміру викликати правові наслідки.

Підставою для зазначених висновків була відсутність ПП «КФ «Парадігма» за юридичною адресою, пояснення засновника і директора зазначеного підприємства ОСОБА_5 про реєстрацію юридичної особи за грошову винагороду, без мети здійснення господарської діяльності, та матеріали кримінальної справи, порушеної стосовно зазначеної особи за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 КК України.

У висновках акту перевірки відповідачем зазначені порушення позивачем норм пп. 7.2.6, п.7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (Закон № 168), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 30430,00 грн., а саме: у листопаді 2008 року на суму 10045 грн., у грудні 2008 року на суму 17 315 грн., у травні 2009 року на суму 3 070 грн.

Згідно із п.п. «б» пункту 4.2.2 Закону України № 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

На підставі вказаного акту № 1639, у звязку з встановленням зазначених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.11.10 № 0002032310/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 45645 грн.00 коп., яке складається з основного платежу 30430грн., та штрафних санкцій в сумі 15215грн.00коп. (далі - рішення № 310, а.с. 9).

Рішення № 310 надіслано Позивачу 10.11.10 та отримано останнім 12.11.10. Зазначений факт визнається сторонами.

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Сторонам розяснені вимоги статей 69-72 КАС України та наслідки їх невиконання.

Судом були застосовані заходи по витребуванню у сторін додаткових доказів.

Відповідач надав крім заперечень проти позову вирок суду, податкові декларації, розрахунок податкових зобовязань (а.с.76-88).

Позивач на підтвердження правомірності податкового кредиту заявленого податкових деклараціях за листопад 2008 р., грудень 2008 р., травень 2009р. (а.с.84-88) надав податкові накладні за відповідний звітний період, видані за господарськими операціями з ПП « КФ «Парадігма» (а.с. 72-75).

Як вбачається з акту перевірки та не заперечується сторонами, висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість фактично ґрунтуються на відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та ПП «КФ «Парадігма».

З пояснень сторін та наданих документів убачається, що проблемою даного спору є правомірність включення позивачем до податкового кредиту сум, сплачених за господарськими операціями з ПП «КФ «Парадігма».

Сторонами визнано, що уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість № 5179 не стосується господарських операцій з ПП «КФ «Парадігма» та не відноситься до предмету спору (а.с.84).

Сторони просили розглянути справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 7.2. Закону №168, нарахування податкового кредиту здійснюється «за наявності вірно оформленої податкової накладної, за винятком тих випадків, коли підставою для нарахування податкового кредиту є інші первинні документи (ВМД, касові чеки, транспортний квиток, готельний рахунок тощо)». Згідно п.п. 7.2.8. Закону «Платники податків зобов'язані вести окремий облік операцій поставки та придбання товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню дим податком, а також те, що не є об'єктами оподаткування згідно зі статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податків веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

Згідно з п. 7.4.1. Закону «Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі товари (послуги) та основні фонди використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду»;

Згідно з п. 7.4.5. Закону «Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені додатковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)» (вказані первинні документи були надані в ході перевірки, що підтверджується актом перевірки);

Згідно з п. 7.5.1 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно з п. 7.7. Закону встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

За пунктом 7.7.1 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З систематичного аналізу зазначених нормативних актів убачається, що декларація з податку на додану вартість та податкові накладні не є беззаперечними доказами позовних вимог щодо протиправності дій відповідача та правомірності заявленого позивачем податкового кредиту.

Суд критично оцінює надані позивачем на підтвердження позовних вимог господарські договори з ПП «КФ «Парадігма» від 04.11.2008 та від 10.11.2008 без номерів (далі -договір від 04.11.2008 року та від 10.11.2008 року з наступних підстав (а.с.25-28).

В договорі на виконання робіт від 04.11.2008 зазначено виконання робіт з ремонту екскаватора «Борекс-2203» при тому, що в акті здачі прийняття робіт № ОУ-28-11-08-01, на який позивач посилається як на документ підтверджуючий виконання зазначеного договору, міститься посилання на договір від 03.11.2008 із зазначенням заміни переднього мосту МТЗ 82 (а.с.33). Тобто зазначені документи не співпадають за предметом.

На виконання вимог договорів від 04.11.2008 та 10.11.2008 позивачем не надані данні щодо їх фактичного виконання, в частині наявності документів які-б підтверджували оплату виконаних робіт.

На виконання вимог ст. 71 КАС України, позивачем не надано доказів сплати за договорами.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд також враховує наявність на день розгляду справи вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 у кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні злочинів направлених на порушення порядку здійснення підприємницької діяльності, порядку оподаткування. Вирок на день розгляду справи набрав законної сили та підлягає виконанню.

В силу ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вищевказаним вироком суду встановлено, що гр. ОСОБА_5 вчинив протиправні діяння, які полягають у реєстрації на його імя Приватного підприємства «Комерційної фірми «Парадігма» без мети здійснення підприємницької діяльності за грошову винагороду.

Вироком встановлено, що гр. ОСОБА_5 зареєстрований також директором та головним бухгалтером підприємства, при цьому відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, жодних договорів, податкових накладних чи інших документів бухгалтерської чи податкової звітності від імені ПП «КФ «Парадігма» не складав та не підписував. Гр. ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочинів за ознаками фіктивного підприємництва, тобто створення чи набуття субєкта підприємницької діяльності з метою приховування незаконної діяльності, наміри цього громадянина не тягнуть за собою дійсного настання цивільно-правових наслідків.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів містяться і в Положенні про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704.

Цим же Положенням заборонено приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативним та законодавчим актам.

У відповідності з Порядком складання податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

З урахуванням відсутності документального підтвердження оплати по безготівковим рахункам за договорами від 04.11.2008, 10.11.2008 року, відсутності даних про зазначені рахунки, як того вимагають умови договору, наявності вироку Ленінського районного суду, суд критично оцінює посилання позивача на податкові накладні та декларації, як на документальне підтвердження податкового кредиту та протиправності рішення відповідача.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.

У звязку з відмовою в задоволені позову, відсутні підстави для повернення позивачу судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван»до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення №0002032310/0 від 10.11.2010 відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 24 січня 2011 року.

Суддя С.М. Чиркін