Ухвала суду № 136267559, 22.04.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/31711/23

Провадження № 1-кп/127/942/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесено 04 березня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020000000088 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України.

Згідно з обвинувальним актом, досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 , вступивши у попередню злочинну змову із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими слідством особами, переслідуючи корисливий мотив, направлений на протиправне заволодіння чужим майном та звернення на свою користь, 03.03.2016 використовуючи засоби мобільного зв`язку через СМС повідомлення та соціальну мережу Інтернет-ресурсу «ВКонтакте», назначили ОСОБА_9 від імені його знайомого ОСОБА_10 , використовуючи телефон останнього, зустріч на автостоянці, розташованій поряд із закладом швидкого харчування «Мак Дональдс», що по вул. Соборна, м. Вінниця.

Цього ж дня, близько 22.30 години ОСОБА_9 дійшов до зазначеної автостоянки, де невстановлена слідством особа примусово посадила його до салону автомобіля марки «BMW 745 і», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 , окрім якого у салоні також знаходились ОСОБА_4 та ще одна невстановлена слідством особа. Після цього, шляхом залякування та постійних погроз, пов`язаних із заподіянням фізичної шкоди, демонстрації ножа, як предмета залякування, незаконно позбавили ОСОБА_9 волі та можливості вільно пересуватись на власний розсуд, вимагаючи при цьому незаконно передати їм грошові кошти в сумі один мільйон гривень. Так, вказані особи перевезли зазначеним автомобілем ОСОБА_11 за межі м. Вінниці у бік смт. Стрижавка, де зустрілись, відповідно до попередньої домовленості з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які приїхали на автомобілі «BMW», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 .

У подальшому всі зазначені особи, залякуючи ОСОБА_9 та вимагаючи у нього грошові кошти в сумі 1000000 гривень, продовжили незаконного його утримувати, перевозячи на вказаних автомобілях по м. Вінниці до 02.00 години 04.03.2016. Сприймаючи погрози фізичної розправи реально, ОСОБА_9 погодився на незаконні вимоги ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та невстановлених слідством осіб, повідомивши, що має 10 000 доларів США, які зберігаються за місцем проживання його батьків в с. Станилівка, Погребищенського району. Після чого, близько 02.30 години 04.03.2016 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , домовившись із ОСОБА_4 і ОСОБА_8 зустрітись вранці, відвезли ОСОБА_9 до готелю «Вагнес», розташованого в смт. Стрижавка Вінницького району, де, замкнули в одному із номерів, позбавивши його можливості вільно залишити приміщення, та незаконно утримували до ранку 04.03.2016.

Приблизно о 10.00 годині 04.03.2016 до вказаного готелю на автомобілі «BMW 745 і», д.н.з. НОМЕР_1 приїхали ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , які з метою доведення до завершення свого злочинного умислу, направленого на незаконне отримання коштів, продовжили незаконно утримувати ОСОБА_9 у вищезазначених автомобілях та відвезли спільно із ОСОБА_7 та ОСОБА_13 в с. Станилівка, Погребищенського району, де були затримані співробітниками поліції.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та невстановлені слідством особи незаконно позбавили волі ОСОБА_9 в період часу приблизно з 22.30 години 03.03.2016 по 12.30 годину 04.03.2016.

Крім того, ОСОБА_4 вступивши у попередню злочинну змову з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та іншими невстановленими слідством особами, з метою незаконного збагачення, шляхом протиправного вимагання передачі грошових коштів з погрозою застосування фізичного насильства та незаконного позбавлення волі, 03.03.2016 використовуючи засоби мобільного зв`язку через СМС повідомлення та соціальну мережу Інтернет-ресурсу «ВКонтакте», назначили ОСОБА_9 від імені його знайомого ОСОБА_10 , використовуючи телефон останнього, зустріч на автостоянці, розташованій поряд із закладом швидкого харчування «Мак Дональдс», що по вул. Соборна, м. Вінниця. Цього ж дня, близько 22.30 години ОСОБА_9 підійшов до зазначеної автостоянки, де невстановлена слідством особа примусово посадила його до салону автомобіля марки «BMW 745 і», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 , окрім якого у салоні також знаходились ОСОБА_4 та ще одна невстановлена слідством особа. Після цього, шляхом залякування та постійних погроз, пов`язаних із заподіянням фізичної шкоди, демонстрації ножа, як предмета залякування, незаконно позбавили ОСОБА_9 волі та можливості вільно пересуватись на власний розсуд, вимагаючи при цьому незаконно передати їм грошові кошти в сумі 1000 000 грн. З метою досягнення своєї злочинної мети, вказані особи перевезли зазначеним автомобілем ОСОБА_9 за межі м. Вінниці у бік смт. Стрижавка, де зустрілись, відповідно до попередньої домовленості з ОСОБА_14 та ОСОБА_6 , які приїхали на автомобілі «BMW», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 . У подальшому всі зазначені особи, залякуючи ОСОБА_9 та вимагаючи у нього гроші, продовжили незаконного його утримувати, перевозячи на вказаних автомобілях по м. Вінниці до 02.00 години 04.03.2016. Сприймаючи погрози фізичної розправи реально, ОСОБА_9 погодився на незаконні вимоги ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , та невстановлених слідством осіб, повідомивши, що має 10000 доларів США, які зберігаються за місцем проживання його батьків в с. Станилівка, Погребищенського району. Після чого, близько 02.30 години 04.03.2016 ОСОБА_14 та ОСОБА_6 , домовившись із ОСОБА_4 і ОСОБА_8 зустрітись вранці, відвезли ОСОБА_9 до готелю «Вагнес», розташованого в смт. Стрижавка, Вінницького району, де, замкнули в одному із номерів, позбавивши його можливості вільно залишити приміщення, та незаконно утримували до ранку 04.03.2016.

Приблизно о 10.00 годині 04.03.2016 до вказаного готелю на автомобілі «BMW 745 і», д.н.з. НОМЕР_1 приїхали ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , які з метою доведення свого злочинного умислу до завершення, направленого на незаконне отримання коштів, продовжили незаконно утримувати ОСОБА_9 у вищезазначених автомобілях та відвезли спільно з ОСОБА_14 і ОСОБА_6 в с. Станилівка, Погребищенського району, де були затримані співробітниками поліції.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України в зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України. Зазначив, що із початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну, 24.02.2022 року він вимушений був виїхати із родиною за кордон, що зробив на законних підставах. За межами кордону України він отримав тимчасовий захист та зареєстрував місце проживання. Із того часу на територію України він не повертався. Станом на 24.02.2022 року він був виправданою особою, жодних процесуальних обмежень не мав, виправдувальний вирок відносно нього не був скасований, обмежень щодо перетину кордону відносно нього не було. Про виклики до суду він не знав, за місцем проживання він не перебував з поважних причин, а не з метою переховування від суду. Жодного повідомлення від суду , прокурора чи працівників поліції про необхідність явки він не отримував. Разом із ним виїхали всі його родичі, а саме дружина, батьки та батьки дружини, з вказаних підстав за адресою його реєстрації ніхто не проживав. З вказаних підстав просив суд скасувати ухвалу про його розшук.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 клопотання обвинуваченого підтримав, просив звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України

Відповідно до заяви представника потерпілого ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_16 , що надійшла до суду 16.04.2026 року, представник потерпілого не заперечував щодо розгляду справи та клопотання у його відсутність та відсутність ОСОБА_9 . Разом з тим зазначив, що вони не заперечують щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 не заперечував щодо задоволення клопотання сторони захисту.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Таким чином, законом безальтернативно встановлено обов`язок суду розглянути вказане клопотання відразу після надходження, в незалежності від стадії провадження.

Згідно ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Статтею 49 КК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули визначені законом строки.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані:

за ч. 2 ст. 146 КК України, як незаконне позбавлення волі та викрадення людини, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб;

за ч. 2 ст. 189 КК України, як вимагання, тобто вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому.

Згідно обвинувачення, кримінальні правопорушення вчинено ОСОБА_4 04.03.2016 року.

Санкція ч. 2 ст. 146 КК України (станом на 04.03.2016 року), передбачала покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Санкція ч. 2 ст. 189 КК України (станом на 04.03.2016 року), передбачала покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до семи років.

Положення ст. 12 КК України (станом на 04.03.2016 року) в сукупності із вказаними вище санкціями ч. 2 ст. 146 та ч. 2 ст. 189 КК України свідчать, що ОСОБА_4 обвинувачувався у вчинені злочину середньої тяжкості та тяжкого злочину.

Вказане в сукупності з вимогами ст. 5 КК України, що регулює зворотну дію кримінального закону у часі, надає підстави стверджувати, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені сукупності нетяжкого та тяжкого злочину.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України в чинній редакції, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років у разі вчинення тяжкого злочину.

Згідно обвинувального акту датою вчинення кримінальних правопорушень є 04.03.2016 року.

Сукупність вказаного свідчить, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, строк давності, перебіг якого розпочався з моменту вчинення кримінального правопорушення (04.03.2016 року), сплив, оскільки станом на 22.04.2026 року десять років строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності минули.

Частиною 2 статті 49 КК України передбачено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Прокурором подано суду постанову від 29.04.2016 року про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_4 під час досудового розслідування та протокол його допиту від 11.05.2016 року. Вказаний період із 29.04.2026 року по 11.05.2016 року прокурор просив врахувати при обчисленні перебігу строків давності, як такий на який перебіг строків давності зупинився. З вказаних документів судом встановлено, що під час досудового розслідування 29.04.2016 року постановою слідчого оголошено у розшук підозрюваного ОСОБА_4 . Однак вже 11.05.2016 року із підозрюваним ОСОБА_4 проведено додатковий допит, під час якого він повідомив, що через погіршення стану свого здоров`я не з`явися до слідчого судді для розгляду клопотання та перебував за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставність зазначеного розшуку підозрюваного жодним учасником справи, в тому числі і ОСОБА_4 не оспорюється. Жодного документу, що спростовує факти, викладені у вказаній постанові суду не надано, що переконує суд у тому, що у вказаний період з 29.04.2016 року по 11.05.2016 року ОСОБА_4 ухилився від досудового розслідування, а тому у вказаний період строк давності зупинився та відновився з 11.05.2016 року.

Вказане свідчить, що строк давності у провадженні сплив не 05.03.2026 року, а 17.03.2026 року.

В той же час в справі існує ще один період в який ОСОБА_4 був оголошений в розшук.

Так, оскільки ОСОБА_4 у судові засідання не з`являвся та місце його перебування для суду не було відоме, ухвалою суду від 13.09.2023 року обвинуваченого оголошено в розшук, а кримінальне провадження було зупинено до розшуку ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 19.03.2026 року за клопотанням ОСОБА_4 від 11.03.2026 року провадження у справі відновлено.

ОСОБА_4 просив вказаний строк не враховувати у строк протягом якого перебіг давності зупинився, заявив клопотання про скасування ухвали суду про розшук, оскільки він не ухилявся від суду, а на законних підставах проживав за місцем реєстрації в іншій країні, куди виїхав офіційно через пункт пропуску не для переховування від суду, а в зв`язку із повномасштабним вторгненням рф в Україну 24.02.2022 року разом із всією сім`єю, будучи особою, яка не мала обов`язків обвинуваченого.

Вирішуючи вказане клопотання ОСОБА_4 , суд зазначає, що скасування власної ухвали про розшук чинним КПК України не передбачено, релевантна аналогія процесу щодо перегляду такого процесуального рішення не існує.

Разом із цим, доводи ОСОБА_4 є суттєвими, не були відомі суду на час ухвалення рішення про розшук обвинуваченого та не оцінювались судом. Вказане істотно впливає на права обвинуваченого, в тому числі і на право на справедливий суд.

Так, кожна людина, для визначення її прав і обов`язків і для встановлення обґрунтованості пред`явленого їй кримінального обвинувачення має право на основі повної рівності на те, щоб її справа була розглянута прилюдно і з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом (ст. 10 Загальної декларації прав людини).

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює, зокрема, процесуальні гарантії під час судового розгляду, в тому числі і право на доступ до суду, рівність сторін, презумпцію невинуватості, обґрунтованість рішення.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, що визначено ст. 55 Конституції України.

Питання скасування розшуку тісно пов`язано із питанням застосування давності, оскільки розшук впливає на перебіг строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.

З сукупності вказаних підстав суд ухвалює рішення, що клопотання ОСОБА_4 про скасування ухвали про розшук має бути розглянуто судом шляхом надання оцінки зазначеному періоду як підстави для зупинення перебігу строку давності, що забезпечить дотримання прав обвинуваченого.

Оцінюючи вказане, суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК України необхідно розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство чи судовий розгляд. Водночас суд має з`ясувати, які дії особи мають визнаватися юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду. (зокрема, справа 686/10936/17-к провадження № 51-1607км20 від 03.03.2021 року)

Згідно із позицією Верховного Суду зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства. Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України у такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт умисного ухилення підозрюваного від слідства.

Вказана позиція релевантна для застування і до положень ст. 335 КПК України, яка регулює зупинення судового провадження щодо обвинуваченого який ухилився від суду.

Згідно із матеріалами справи ОСОБА_4 у судові засідання, які були призначені у період із 16.05.2022 року по 13.09.2023 року не з`являвся. Повістки про виклик у судові засідання направлялися на адресу зареєстрованого місця проживання обвинуваченого, а саме: АДРЕСА_1 . Даних про їх отримання ОСОБА_4 не має.

Ухвалою суду від 06.07.2023 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано привід, однак обвинувачений у судове засідання не з`явився.

Згідно із рапортом працівника поліції на виконання приводу, ОСОБА_4 за адресою місця проживання відсутній та не проживає.

На підставі вказаного, оскільки ОСОБА_4 у судові засідання не з`являвся та місце його перебування для суду не було відоме, за адресою проживання він не проживав та не був виявлений працівниками поліції, ухвалою суду від 13.09.2023 року обвинуваченого оголошено в розшук, а кримінальне провадження зупинено до розшуку ОСОБА_4 .

Поданими на сьогодні ОСОБА_4 документами підтверджено, що 24.02.2022 року ОСОБА_4 виїхав за межі державного кордону України автомобілем, у пункті пропуску «OTACI», що підтверджується відповідною відміткою у паспорті громадянина України для виїзду за кордон.

Загальновідомим є факт того, що 24.02.2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення рф в Україну, що в сукупності із датою перетину ОСОБА_4 державного кордону, підтверджує доводи обвинувачення, що полишення постійного місця проживання та виїзд за межі України відбувся не з метою ухилення від суду, а з метою збереження життя свого та членів сім`ї через збройну агресію рф.

Як вбачається із дозволу № YZRR9TM2L від 06.02.2024 року виданого департаментом у справах населення міста Галле (Заале), ОСОБА_4 офіційно зареєстрований та отримав дозвіл на проживання в АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження G659/2023, ОСОБА_17 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Галле (Залле) та його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_18 , що підтверджує виїзд ОСОБА_4 за кордон разом з дружиною та офіційне перебування в Німеччині.

За таких підстав судом встановлено, що ОСОБА_4 не проживав за місцем реєстрації, що зумовлює висновок суду, що ОСОБА_4 не був повідомлений належним чином, оскільки повістки судом направлялись не за адресою проживання та реєстрації обвинуваченого.

Виїзд здійснено із поважних причин в зв`язку із збройною агресією. Виїзд здійснено офіційно через офіційний пункт пропуску.

Оцінюючи обов`язок обвинуваченого ОСОБА_4 повідомити суд про зміну місця проживання, суд враховує наступне.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 04.07.2019 року ОСОБА_4 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України, визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю в його діянні складу кримінальних правопорушень.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28.03.2022 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 04 липня 2019 року, яким ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України виправдано за недоведеністю в його діях складу кримінальних правопорушень, скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Таким чином, на момент полишення обвинуваченим ОСОБА_4 місця проживання та виїзду за межі території України заходи забезпечення щодо нього не існували, відносно нього був ухвалений виправдувальний вирок, який перебував на стадії апеляційного перегляду вже третій рік і станом на 24.02.2022 року не був скасований.

Згідно п. 7 ст. 42 КПК України, обвинувачений зобов`язаний:

1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;

2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.

Отже, Законом не визначено обов`язку із повідомлення обвинуваченим про зміну місця проживання. Заходи забезпечення кримінального провадження до ОСОБА_4 в момент зміни місця проживання та виїзду за межі України не діяли, обов`язків на ОСОБА_4 не було покладено.

Вказане зумовлює висновок суду про те, що обвинувачений ОСОБА_4 від суду вказаними діями не ухилявся.

Згідно ч. 1, 9 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов`язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом. ( 9 ст. 135 КПК України).

Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом. (ст.136 КПК України).

Разом з тим, після надходження справи до суду на новий судовий розгляд, суд з 16.05.2023 року здійснював повідомлення ОСОБА_4 за неактуальною адресою за якою ОСОБА_4 не проживав, що не було відомо суду, оскільки всі вищезазначені факти судом встановлено лише зараз.

Вказане підтверджує не ухилення особи від явки та переховування, а те, що особа не була належним чином повідомлена про дату та час проведення судового розгляду.

Застосований привід обвинуваченого підтвердив факт непроживання ОСОБА_4 за адресою реєстрації, що суд, не будучи обізнаним у попередньо вказаних обставинах, неправильно оцінив як переховування обвинуваченого від суду, а тому оголосив в розшук.

Суд зазначає, що переховування особи можливо лише у тому разі, коли особа знає про свій обов`язок прибути, проте вказаного не робить з неповажних причин. В даному випадку у справі відсутні докази здійснення виклику. При відсутності виклику, обов`язок явки не виникає. І таким чином переховування не відбувалось. Переховування, як про це зазначив Верховний Суд, це активні дії, що полягають у неявці належним чином повідомленої особи та вчинення дій, які унеможливлюють встановити місце перебування особи (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).

Обвинувачений ОСОБА_4 , станом на 24.02.2022 року будучи вироком суду виправданим за недоведеністю в його діянні складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України, безперешкодно та у встановленому чинним на той час законодавством України виїхав за межі державного кордону у пункті пропуску «OTACI». В подальшому, обвинувачений отримав дозвіл на проживання в м. Галле, Федеративної Республіки Німеччина, де постійно проживає і станом на момент розгляду справи. З урахуванням вказаних обставин суд не вбачає у діях обвинуваченого ОСОБА_4 вчинення умисних дій, спрямованих на уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

В даному провадженні ОСОБА_4 обов`язку щодо повідомлення про зміну місця проживання не мав, здійснив зміну місця проживання з поважних причин, зареєструвався за новим місцем проживання у встановленому порядку, проживав відкрито, не був повідомлений у належний спосіб про необхідність явки до суду, що свідчить, що ОСОБА_4 від суду не ухилявся.

Системний аналіз рішень Верховного Суду надає підстави стверджувати, що зупинення провадження саме по собі ще не може свідчити про ухилення від суду. Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України у такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт умисного ухилення підозрюваного від суду, чого у даному провадженні з 24.02.2022 року не відбулось. Вказане зумовлює висновок суду, що на вказаний період підстав для зупинення строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності немає, підстав для застосування ч. 2 ст. 49 КПК України не встановлено.

Як вбачається із витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» від 17.03.2026 року, відомостей про наявність незнятої чи непогашеної судимості у ОСОБА_4 відсутні.

Враховуючи вказане, підстави для зупинення перебігу давності відсутні, оскільки обвинувачений не ухилявся від досудового розслідування та суду. Підстави для переривання перебігу давності у справі відсутні, що підтверджується витягом із інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимостей» відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Вказане свідчить, що ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України.

Відповідно ч. 3 ст. 285 КПК України підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Обвинуваченому судом роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення його від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження. ОСОБА_4 після роз`яснення вказаного в судовому засіданні надав свою згоду на закриття провадження, повідомив про розуміння та усвідомлення підстав звільнення, права заперечувати щодо закриття провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, враховуючи, що обвинувачений в судовому засіданні просив звільнити його від кримінальної відповідальності, не заперечував щодо закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, суд оцінивши всі обставини у справі, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню та вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України, а кримінальне провадження щодо нього на підставі ч. 3 ст. 288 КПК України, закрити.

Питання про стягнення судових витрат у справі та щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд не вирішує, оскільки у провадженні суду і надалі буде перебувати кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49 КК України, ст. 285, 286, 288 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення його від кримінальної відповідальності задоволити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: