Рішення № 136266233, 04.05.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Номер провадження 2-др/201/51/26

ЄУН 201/562/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(додаткове)

04 травня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра

у складі головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Овчаренка Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 )

про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «ЖИЛСЕРВІС-5» Дніпровської міської ради (далі КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР) про відшкодування шкоди,

установив:

У провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР про відшкодування шкоди.

Рішенням суду від 15 квітня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР про відшкодування шкоди задоволено повністю. Суд ухвалив: стягнути зКП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР(ЄДРПОУ 38199687, Юридична адреса: 49069, просп. Богдана Хмельницького, 14, м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), 187 666,00 (сто вісімдесят сім тисяч шістсот шістдесят шість гривень 00 копійок) грн., з них: 182 666,00 (сто вісімдесят дві тисячі шістсот шістдесят шість гривень 00 копійок) грн - компенсацію заподіяної матеріальної шкоди, та 5 000,00 (п`ять тисячі гривень 00 копійок) грн - компенсацію витрат з проведення дослідження; стягнути з КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР(ЄДРПОУ 38199687, Юридична адреса: 49069, просп. Богдана Хмельницького, 14, м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1876,66 грн.

До Соборного районного суду міста Дніпра 17 квітня 2026 року від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить суд стягнути з відповідача витрати на надання правової допомоги у розмірі 10 000,00 грн.

Клопотання обґрунтоване тим, що Позивач - ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Коломойця С.В., при складанні позову зазначив, що: «Відповідно до п.9 ч.3 ст. 175 ЦПК України, Позивач зазначає про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс у зв`язку подачею позовної заяви із розглядом справи, та складає на час звернення до суду з наступного: судовий збір 1876,66 грн. витрати на правничу допомогу 10000,00 грн., про, що буде надано докази додатково, але він є неостаточний.». Окрім того, Позивач ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Коломойця С.В., перед дебатами, зазначив, що у відповідності до норм ст. 141 ЦПК України, ним за результатом ухваленого судом рішення, буде подано відповідно заяву щодо ухвалення рішення про стягнення витрат на правничу допомогу з наданням доказів на підтвердження понесених витрат. 15 квітня 2026 року в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Також, до заяви про ухвалення додаткового рішення додано: розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу; Детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом за Договором доручення про надання правничої допомоги від 20 листопада 2025 року; Довідку № 3/2026 від 15 квітня 2026 року.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Згідно з реченням 2 ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути питання щодо ухвалення додаткового рішення за відсутності сторін.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 270 ЦПК України питання про винесення додаткового рішення розглядається у тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Положеннями ч. 3 ст. 270 ЦПК України передбачено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно із ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, апеляційної скарги, надання консультацій тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано: Детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та отриманих клієнтом; Довідку № 2/2026 від 10 лютого 2026 року; копію Договору-доручення про надання правничої допомоги від 21 листопада 2025 року, ордер на надання правничої допомоги серія АЕ № 1447332.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 у справі № 910/12876/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

У разі недотримання вимог ч.4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (п. 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 вказав, що саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони. Ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року по справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) зазначив, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч.5,6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок про те, що згідно з ч.5,6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу ч.3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5,6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Тобто, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що наявні у матеріалах справи та надані суду документи є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволених вимог, у зв`язку з частковим задоволенням позову.

Ураховуючи вищевикладене, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне стягнути з КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР на користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн.

Керуючись ст. 2, 15, 81, 133, 137, 141, 247, 270 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «ЖИЛСЕРВІС-5» Дніпровської міської ради про відшкодування шкоди задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «ЖИЛСЕРВІС-5» Дніпровської міської ради про відшкодування шкоди, та:

Стягнути з Комунального підприємства «ЖИЛСЕРВІС-5» Дніпровської міської ради ЄДРПОУ 38199687, Юридична адреса: 49069, просп. Богдана Хмельницького, 14, м. Дніпро на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) додаткове судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомлення з рішенням суду на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т.В. Давидовська