Ухвала суду № 136265060, 04.05.2026, Звенигородський районний суд Черкаської області

справа № 690/716/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження в справі

04.05.2026 року м.Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Смовж О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Нікітішиної С.Б.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Багачевської (Ватутінської) міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів оренди землі, зобов`язання міської ради вчинити певні дії,

встановив:

В провадженні Звенигородського районного суду Черкаської області з 30 жовтня 2024 року знаходиться цивільна справа за вказаним позовом.

09.12.2024 ухвалою суду після усунення позивачем недоліків позовної заяви відкрито провадження у справі, визначено розглядати її за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, яке неодноразово відкладалося з різних причин.

Учасниками справи подавалися відзиви, відповіді на відзиви, інші заяви клопотання, які розглядалися судом. 17.02.2025 та 17.03.2025 від представника позивача надійшли заяви про зміну предмету позову. Остаточні вимоги викладені наступним чином:

- скасувати рішення Ватутінської міської ради Черкаської області №57-20/VIII від 15.08.2024 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 »;

- визнати недійсним договори оренди землі: договір оренди землі від 08.05.2022 та від 08.05.2012, видані Ватутінською міської радою та Звенигородською районною державною адміністрацією;

- зобов`язати Ватутінську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель масиву з метою формування належної ОСОБА_1 земельної ділянки на підставі державного акту на право приватної власності ЯИ №910547, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на праві приватної власності за №011078300017 від 01.02.2010;

- зобов`язати ГУ Держкадастру у Черкаській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7121288800:02:005:0156 в Державному земельному кадастрі.

Ухвалою суду від 16 квітня 2025 року зупинено провадження в цивільній справі до залучення до участі у справі правонаступників після смерті відповідача ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 19.11.2025 провадження у справі поновлено за заявою представника позивача адвоката Кравченко М.О. про успадкування права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7121288800:02:005:0156 ОСОБА_3 , призначено підготовче судове засідання, яке декілька разів відкладалося за клопотаннями та заявами учасників справи.

Питання щодо заміни відповідача ОСОБА_2 його правонаступником у правовідносинах оренди землі ОСОБА_3 не вирішувалося.

В судовому засіданні 28 квітня 2026 року від представників усіх сторін у справі надійшли клопотання про закриття провадження у справі.

Так, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кравченко М.О. в своєму письмовому клопотанні зазначає, що 26.02.2026 Багачевською (раніше Ватутінською) міською радою прийнято рішення №87-31 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки». Зазначеним рішенням ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації орендованої земельної ділянки для ведення фермерського господарства кадастровий номер 7121288800:02:005:0156. Зазначеним рішенням фактично усунуто порушення прав позивача, що стали підставою для звернення до суду, а саме: надано дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки, за результатами чого земельну ділянку позивача сформовано, визначено її межі в натурі (на місцевості) та здійснено державну реєстрацію права власності. Таким чином, на думку представника позивача, на цей час відсутній предмет спору, оскільки спірні правовідносини фактично врегульовано, тому справу слід закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Одночасно представник позивача просить вирішити питання розподілу судових витрат та стягнути з Багачевської міської ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 витрати на проведення земельно-технічної експертизи в розмірі 20 067,92 грн, судовий збір у розмірі 4 844,80 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 25 000, 00 грн.

У свою чергу представник Багачевської міської ради Черкаської області Чадний С.А. в судовому засіданні заявив усне клопотання про закриття провадження у справі, підтвердивши обставини прийняття радою рішення від 26.02.2026 №87-31 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки», у зв`язку з яким спір фактично вичерпано, вимоги позивача реалізовано шляхом надання дозволу на розробку земельної ділянки ОСОБА_3 , у зв`язку з чим і позивач змогла реалізувати свої права. Разом з тим, виходячи з предмету спору вважав, що розгляд зазначеної справи має здійснюватися в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, у зв`язку з чим справа підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Також представник відповідача ОСОБА_2 та його правонаступника ОСОБА_3 адвокат Хатковий А.В. звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі за п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, посилаючись на те, що Багачевська міська рада фактично добровільно виконала вимоги позивача, тому предмет спору у справі відсутній. Проти відшкодування позивачу судових витрат запречував.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що усі подані клопотання про закриття провадження у справі підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Проте, поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Поряд з цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 456/647/18, провадження №61-2018св19), від 31 липня 2023 року (справа №335/8285/22).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Як вбачається із заяви представника позивача про закриття провадження у справі, виконання договірних зобов`язань відповідачем відбулося на стадії підготовчого судового засідання, після відкриття провадження у справі, при цьому упродовж більше ніж півтора року провадження у справі тривало, призначалися та проводилися судові засідання, учасники заявляли про можливість врегулювання спору у позасудовому порядку, та врешті, таку можливість реалізували, що у сукупності унеможливлює закриття провадження у справі через відсутність предмету спору.

При цьому суд вважає, що заява представника позивача про закриття провадження у справі фактично є заявою про відмову від позову у зв`язку з тим, що спірні правовідносини фактично врегульовано, як представник власне сама зазначила у заяві.

Ці ж обставини не заперечували й інші представники сторін.

Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд. Тобто суд, з`ясувавши під час провадження у справі, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог послався не на ті норми права, що фактично мають застосовуватися, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.06.2021 року по справі №662/397/15-ц.

Вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що 26.02.2026 Багачевською (раніше Ватутінською) міською радою прийнято рішення №87-31 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки» і зазначеним рішенням ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації орендованої земельної ділянки для ведення фермерського господарства кадастровий номер 7121288800:02:005:0156, чим, як зазначають усі представники сторін, фактично усунуто порушення прав позивача, що стали підставою для звернення до суду, у зв`язку з чим відпав предмет спору, спірні правовідносини фактично врегульовано, суд вважає, що відсутні підстави для закриття провадження у справі через відсутність предмету спору за п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, а заява представника позивача від 28.04.2026 фактично є заявою про відмову від позову.

За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити заяву представника позивача та представників відповідачів про закриття провадження у справі, проте із застосуванням положень п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Щодо підстав закриття провадження у справі, зазначених в усній заяві представника Багачевської міської ради Черкаської області, то думка про приналежність данного спору до суду адміністративної юрисдикції є помилковою, оскільки спір в даному випадку стосується приватноправових відносин, адже існує речове право на земельну ділянку, і вирішення питання правомірності набуття особою такого права, як і питання щодо порушення прав позивача внаслідок неправомірного використання земельної ділянки, має здійснюватися в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Про закриття провадження у справі суд, в силу вимог ч.2 ст.255 ЦПК України, постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Звертаючись до суду з позовом, позивачем сплачено судовий збір відповідно до квитанції №1341-4138-2973-3974 від 30.10.2024 на суму 4 239,20 грн, при зміні предмету позову відповідно до заяви від 17.02.2025 позивачем доплачено 605,60 грн відповідно до квитанції від 17.02.2025, разом сплачено 4 844,80 грн судового збору до державного бюджету.

У частині першій статті 142 ЦПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Багачевської (Ватутінської) міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів оренди землі, зобов`язання міської ради вчинити певні дії,суд закриває у зв`язку з відмовою позивача від позову, і така відмова визнана судом, позивачу з державного бюджету слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме: 2 422,40 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Правовий аналіз ч. 3 ст. 142 ЦПК України дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 квітня 2021 року, справа №199/9188/16-ц.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вже встановив суд вище, позивач остаточно заявила вимоги про:

- скасування рішення Ватутінської міської ради Черкської області №57-20/VIII від 15.08.2024 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 »;

- визнання недійсним договорів оренди землі, а саме: договорів оренди землі від 08.05.2022 та від 08.05.2012, виданих Ватутінською міської радою та Звенигородською районною державною адміністрацією;

- зобов`язання Ватутінської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та надати дозвіл на виготовленнч технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель масиву з метою формування належної ОСОБА_1 земельної ділянки на підставі державного акту на право приватної власності ЯИ №910547, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на праві приватної власності за №011078300017 від 01.02.2010;

- зобов`язаняня ГУ Держкадастру у Черкаській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7121288800:02:005:0156 в Державному земельному кадастрі.

При цьому, до матеріалів справи надано лише копію рішення від 26.02.2026 Багачевської міської ради №87-31 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки». Зазначеним рішенням ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації орендованої земельної ділянки для ведення фермерського господарства кадастровий номер 7121288800:02:005:0156. З виданням зазначеного рішення, як підтвердили усі представники сторін в судовому засіданні, позивач фактично отримала можливість реалізувати і свої права, які вона вважала порушеними, звертаючись до суду з позовом.

Відтак, аналізуючи обсяг вчинених відповідачем Багачевською міською радою Черкаської області дій, суд приходить до висновку, що жодна з вимог, заявлених в позовній заяві ОСОБА_1 , не виконана, позивач фактично отримала можливість реалізувати свої права внаслідок видання рішення міської ради про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки іншій особі ОСОБА_3 , у зв`язку з чим вважає спір вичерпаним та відмовилася від позову.

Іншого суду не доведено, не підтверджено документальними доказами.

За таких обставин, суд не вважає підтвердженими обставини, за яких позивач більше не підтримує свої позовні вимоги внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Підтвердженими суд вважає обставини відмови позивача від позову з інших підстав, а саме: внаслідок того, що обставини, які слугували зверненню до суду згодом відпали. Відповідно, суд не знаходить підстав для стягнення понесених позивачкою інших витрат, окрім 50% судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви до суду, та у задоволенні вимог щодо відшкодування витрат на експертизу та правової допомоги позивачу відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись статями 13, 182, 142, 255, 259, 260 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяви представників ОСОБА_1 , Багачевської (Ватутінської) міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Багачевської (Ватутінської) міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів оренди землі, зобов`язання міської ради вчинити певні дії закрити на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Повернути ОСОБА_1 (20621, с. Лозуватка Звенигородський район Черкаська область, рнокпп НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого згідно платіжних інструкцій №1341-4138-2973-3974 від 30.10.2024, та №4175-8721-4297-2564 від 17.02.2025, на суму 2 422,40 грн.

В решті клопотань відмовити.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Смовж О.Ю.