Рішення № 136264591, 01.05.2026, Вишгородський районний суд Київської області

01.05.2026 Справа № 363/53/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вишгородського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

06 січня 2026 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за тілом кредиту 13 741,76 гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 гривень.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 22 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг і підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг (monobank) та на підставі укладеного договору отримала кредит у розмірі 13 800 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок. Банк свої зобов`язання за договором виконав і надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), тобто свої зобов`язання за договором не виконала. Станом на 03 листопада 2025 року розмір заборгованості за кредитом становить 13 741,76 гривень.

Процесуальні дії та рішення у справі.

03 лютого 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

23 лютого 2026 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову з огляду на таке. У відзиві зазначено, що позивачем АТ «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 3 028,00 грн за подання позовної заяви фактично сплачено за рахунок коштів відповідача ОСОБА_1 , шляхом їх списання з її рахунку, що підтверджується відповідною банківською випискою, доданою до відзиву. При цьому вказана сума була включена банком до складу кредитної заборгованості відповідача. Банк без її волевиявлення та без належних підстав самостійно здійснив банківську операцію, фактично надавши їй кредит на сплату судового збору. Водночас у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача ці ж кошти як судові витрати, що, на думку відповідача, свідчить про зловживання процесуальними правами, оскільки позов подано за рахунок самої відповідачки. Крім того, у відзиві зазначено, що матеріали справи не містять належних доказів погодження сторонами істотних умов кредитного договору. Відповідно до анкети-заяви від 22.08.2018 року, підписаної ОСОБА_1 , не визначено розмір кредиту. Водночас позивач посилається на встановлення кредитного ліміту у розмірі 13 800 грн, однак доказів погодження такого ліміту сторонами матеріали справи не містять. Надані позивачем Умови і правила обслуговування фізичних осіб, а також тарифи банку не підписані відповідачкою, у тому числі із застосуванням електронного підпису. В матеріалах справи відсутні докази того, що саме з цими умовами відповідачка була ознайомлена та погодилася при укладенні договору. Подані банком Умови і правила обслуговування набрали чинності лише 27.11.2021 року, тоді як анкета-заява підписана 22.08.2018 року, що виключає можливість ознайомлення відповідачки з ними на момент укладення договору. Аналогічно, паспорт споживчого кредиту, наданий позивачем, не містить підпису відповідача, у тому числі електронного, та не підтверджує погодження його умов. Крім того, у самому паспорті зазначено, що конкретні умови кредитування можуть відрізнятися від наведених у ньому та залежать від оцінки кредитоспроможності позичальника, що додатково свідчить про відсутність узгоджених умов між сторонами. Відповідач також зазначає, що розрахунок заборгованості, поданий позивачем, не є первинним бухгалтерським документом, а складений самим банком, у зв`язку з чим не може вважатися належним та допустимим доказом наявності заборгованості без підтвердження первинними документами. Згідно з наданим розрахунком, заборгованість за тілом кредиту становить 13 741,76 грн, тоді як загальна сума сплачених відповідачем відсотків складає 58 557,27 грн. При цьому відсотки нараховувалися за ставками 38,4 %, 37,2 %, 19,2 %, а також 76,8 % (прострочена), погодження яких відповідачем не підтверджено належними доказами. Тому, відсутність доказів погодження процентних ставок виключає правомірність їх нарахування, а сплачені кошти у розмірі 58 557,27 грн були безпідставно зараховані банком як відсотки. Отже за відсутності належних доказів погодження істотних умов кредитного договору, зокрема розміру кредиту, процентної ставки та порядку їх нарахування, позовні вимоги є недоведеними, просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

26 лютого 2026 року до суду від представника позивача АТ «Універсал Банк» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів відповідача та просив задовольнити позов у повному обсязі. У відповіді зазначено, що підписана відповідачем анкета-заява є складовою частиною договору про надання банківських послуг. Зокрема, відповідно до пункту 2 анкети-заяви, клієнт погоджується, що така анкета разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становлять єдиний договір. У пункті 3 анкети-заяви відповідач підтвердив, що ознайомлений із зазначеними документами, отримав їх у мобільному додатку та погодився з їх умовами. Також відповідач погодився з правом банку змінювати розмір кредитного ліміту в односторонньому порядку з відповідним повідомленням у мобільному додатку. Позивач наголошує, що підписання анкети-заяви підтверджує факт укладення договору та ознайомлення відповідача з усіма його умовами, включаючи істотні умови, передбачені законодавством, зокрема щодо розміру процентної ставки, строків кредитування та порядку повернення кредиту. Окрім того, відповідач визнав можливість використання електронного підпису як аналога власноручного, що має однакову юридичну силу. Анкетою-заявою передбачено генерацію ключової пари та використання електронного підпису у мобільному додатку для підтвердження дій клієнта. Положенням Умовами і правилами обслуговування, пердбачена ідентифікація клієнта та підтвердження операцій, яка здійснюється шляхом використання аутентифікаційних даних, зокрема одноразових паролів (OTP), що надсилаються на номер телефону клієнта. Фактом укладення договору, є введення відповідачем OTP-паролю у мобільному додатку «monobank», що підтверджує згоду з умовами договору. Без такого підтвердження доступ до функціоналу додатку та здійснення будь-яких фінансових операцій є неможливими. Відповідач успішно пройшов процедури ідентифікації та верифікації, після чого 22.08.2018 року підписав анкету-заяву та почав користуватися банківськими послугами. На підтвердження факту користування кредитними коштами надано виписку по рахунку, з якої вбачається, що відповідач неодноразово здійснював операції із використанням платіжної картки, зокрема оплату товарів, послуг, перекази коштів тощо. Позивач також зазначає, що відповідач частково погашав заборгованість, що, на думку банку, свідчить про визнання ним факту отримання кредиту та погодження з умовами договору. Згідно з наданим розрахунком, кредитний ліміт відповідача становив 13 800 грн, а станом на дату подання позову заборгованість за тілом кредиту складає 13 741,76 грн, яка утворилася внаслідок використання кредитних коштів та часткового їх погашення. Для нарахування процентів та виникнення заборгованості у разі своєчасного виконання зобов`язань застосовується базова процентна ставка, а у разі прострочення підвищена. Крім того, відповідно до умов договору банк має право самостійно визначати черговість погашення заборгованості, зокрема спрямовувати кошти на погашення процентів, неустойки та основного боргу. Згідно з наданими даними, за весь період користування карткою відповідачем було здійснено витрат на суму 110 257,59 грн та внесено коштів на суму 96 515,83 грн, у зв`язку з чим непогашена заборгованість становить 13 741,76 грн. Всі здійснені відповідачем поповнення рахунку використовувалися ним для власних потреб і не можуть вважатися повним поверненням кредиту. Також позивач зазначає, що судові витрати не включені до суми заборгованості, яка заявлена до стягнення у даній справі. З огляду на викладене, позивач вважає доводи відповідача безпідставними та такими, що не спростовують факту укладення договору, отримання кредитних коштів і наявності заборгованості, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

02 березня 2026 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. У поданих запереченнях зазначено, що позивач фактично не спростував доводів відповідача щодо сплати судового збору за рахунок коштів останньої. Зокрема, у відповіді на відзив позивач не заперечує, що сума судового збору була списана з рахунку відповідачки та віднесена до її кредитної заборгованості. Водночас у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму як судові витрати, хоча фактично таких витрат банк самостійно не ніс, оскільки вони були сформовані за рахунок коштів відповідача. Такі дії свідчать про зловживання процесуальними правами та введення суду в оману, що є неприпустимим. Крім того, до відповіді на відзив позивачем долучено копії Умов і правил обслуговування, різних заяв та форм, які не містять підписів відповідача, а також не оформлені як електронні документи у розумінні чинного законодавства. У зв`язку з цим, на думку відповідача, зазначені документи не можуть вважатися належними та допустимими доказами у справі.

Позиції учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, у позовній заяві просив розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача та відповідач до суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив просили розгляд справи здійснювати без їх участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

22 серпня 2018 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Універсал Банк» договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписанням анкети-заяви через мобільний додаток «monobank». Відповідно до пункту 2 анкети-заяви, Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту та Таблиця обчислення вартості кредиту є невід`ємними складовими частинами зазначеного договору. Згідно з анкетою-заявою, ОСОБА_1 звернулася до банку з проханням відкрити на її ім`я рахунок у національній валюті (гривні) та встановити кредитний ліміт у розмірі, визначеному банком. Клієнт також погодився вважати власноручний підпис або його аналоги (зокрема електронний підпис, SMS-підтвердження тощо) обов`язковими при здійсненні операцій за рахунком (п. 6 анкети-заяви). Водночас анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку (п. 9).

Із Умов і правил обслуговування (редакція від 15.08.2018) встановлено, що на момент укладення договору діяла редакція Умов, яка була затверджена банком і опублікована на офіційному сайті. Умови містять істотні положення договору, включаючи кредитування, процентні ставки та порядок погашення.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту встановлено, що відповідач отримав інформацію про умови кредитування до укладення договору, зокрема щодо орієнтовної вартості кредиту, строків та процентних ставок, що відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Із таблиці обчислення вартості кредиту встановлено структуру кредитних платежів та загальну вартість кредиту для споживача.

Із виписки по картковому рахунку встановлено факт відкриття рахунку на ім`я відповідача, надання кредитного ліміту, рух коштів по рахунку, використання кредитних коштів та здійснення часткових погашень заборгованості, факт існування банківського рахунку, відкритого на ім`я відповідача.

Відповідно до довідок АТ «Універсал Банк» від 03 листопада 2025 року, на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 , випущено платіжну картку № НОМЕР_2 зі строком дії до 05/30. Станом на 22.08.2018 року кредитний ліміт за рахунком становив 24 000 грн, який у подальшому було зменшено до 13 800 грн.

Роздруківка руху коштів по рахунку за період з 22 серпня 2018 року по 03 листопада 2025 року підтверджує факт користування відповідачем кредитними коштами.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 22.08.2018 року, станом на 03 листопада 2025 року заборгованість відповідача становить 13 741,76 грн, яка складається із залишку заборгованості за тілом кредиту.

Застосовані норми права.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абз. 1 ч. 1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абз. 1 ч. 2).

За змістом ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Як зазначено у ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В ч. 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначено у ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як зазначено у ч. 1 ст. 1048 ЦК України, норми якої в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В силу ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6).

Згідно ст. 1071 ЦК України банк має право списувати кошти без розпорядження клієнта у випадках, передбачених договором або законом.

Як зазначено у ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1). Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. (ч. 3). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (абз. 1 ч. 12).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Мотиви і висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази,суд дійшов наступного.

22 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви через мобільний додаток «Monobank». Підписання анкети-заяви підтверджує волевиявлення відповідача на відкриття рахунку, отримання платіжної картки та приєднання до умов обслуговування банку. Згідно з умовами анкети-заяви, Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту та інші складові є невід`ємними частинами договору. Відповідач погодився з можливістю використання електронного підпису та одноразових ідентифікаторів (OTP-паролів) як засобів підтвердження операцій, що відповідно до положень договору прирівнюються до власноручного підпису.

Також підтверджується відкриття на ім`я відповідача банківського рахунку, видача платіжної картки та встановлення кредитного ліміту, який первісно становив 24 000 грн, а згодом був зменшений до 13 800 грн.

Рух коштів за рахунком відповідача, відображений у деталізованій виписці, свідчить про фактичне користування кредитними коштами, здійснення розрахункових операцій, а також часткове погашення заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 03 листопада 2025 року заборгованість становить 13 741,76 грн, яка є залишком неповерненого тіла кредиту.

Судом також встановлено, що протягом тривалого періоду відповідачем здійснювалися регулярні платежі на користь банку, у тому числі платежі, що включали часткове погашення заборгованості та відсотків.

Доводи відповідача про відсутність належного погодження умов кредитування, відсутність підписаних тарифів та недійсність умов договору суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються фактом укладення договору шляхом акцепту публічної оферти, підтвердженням входу в мобільний додаток, використанням платіжної картки та здійсненням операцій за рахунком.

Посилання відповідача на відсутність підписаних окремих редакцій Умов і правил не спростовує факту приєднання до договору, оскільки зміст анкети-заяви передбачає можливість ознайомлення з умовами в електронній формі та їх застосування шляхом вчинення конклюдентних дій.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд виходить із того, що виписка з рахунку є належним та допустимим доказом руху коштів і може підтверджувати як факт отримання кредитних коштів, так і розмір заборгованості.

Доводи відповідача щодо відсутності первинних документів не приймаються судом, оскільки деталізована банківська виписка, сформована банком у встановленому порядку, є належним бухгалтерським документом, що підтверджує операції за рахунком.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач довів факт укладення кредитного договору, користування відповідачем кредитними коштами, а також наявність непогашеної заборгованості у розмірі 13 741,76 грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача щодо безпідставного списання коштів з карткового рахунку судових витрат у розмірі 3028 гривень та віднесення їх до складу заборгованості суд відхиляє, оскільки зазначені обставини не є предметом розгляду у цій справі. Як убачається з матеріалів справи, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, яка визначена позивачем станом на 03 листопада 2025 року, та складається з тіла кредиту і нарахованих відповідно до умов договору платежів. Питання правомірності окремих списань коштів з рахунку після зазначеної дати, не входять до предмета доказування у даній справі та не впливають на встановлення розміру заявленої до стягнення заборгованості. Суд перевіряє факт існування та розмір непогашеної заборгованості за кредитним договором станом на визначену позивачем дату. заборгованості, якщо інше не доведено належними та допустимими доказами.

Доводи про відсутність належного погодження умов кредитного договору, зокрема процентних ставок та тарифів, суд вважає необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджується факт укладення договору шляхом підписання анкети-заяви в електронній формі з використанням електронної ідентифікації, а також приєднання відповідача до Умов і правил, які є публічними умовами договору приєднання та застосовуються до клієнтів.

Заперечення щодо відсутності підпису під Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту є безпідставними, оскільки такі документи не є індивідуально підписуваними додатками, а становлять стандартні умови договору приєднання, погодження яких здійснюється шляхом акцепту в електронній формі.

Доводи про недоведеність розміру кредиту також не приймаються судом, оскільки факт встановлення кредитного ліміту, користування коштами та рух коштів підтверджується банківськими виписками, які є належними первинними бухгалтерськими документами. Таким чином, усі заперечення відповідача спрямовані на переоцінку доказів та не спростовують факту укладення договору, отримання кредитних коштів та наявності заборгованості, встановленої банком та підтвердженої матеріалами справи.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 258, 263-265, 268, 279, 280, 282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Мonobank» від 22.08.2018 року у розмірі 13 74,76 гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня вручення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23; код ЄДРПОУ 21133352.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя С.В. Олійник