Рішення № 136262836, 04.05.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

справа № 362/5722/25

провадження № 2/362/945/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

04.05.26 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Поповича О.В. розглянув у порядку письмового провадження в м. Василькові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 10001374973 від 24 грудня 2019 року в розмірі 27 900 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконує свої зобов`язання за Договором, у зв`язку із чим у останнього виникла заборгованість.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, який належним чином повідомлявся про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження за зареєстрованим місцем проживання та у порядку частини одинадцятої статті 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на сайті «Судової влади», не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, та клопотань до суду не направляв, тому в силу частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами та дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, виходить з такого.

З матеріалів справи вбачається, що 24 грудня 2019 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та відповідачем укладено Договір № 10001374973.

Відповідно до п. 1.1 Договору за цим Договором Кредитор зобов`язується надати Позичальникові кредит, на суму 7 500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності в межах встановленого йому кредитного ліміту, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, зазначені у п.3.1.1 цього Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах, встановлених цим Договором.

Відповідно до 1.2. Договору кредит надається Позичальнику строком до 23 січня 2020 року.

Рядом Додаткових угод про зміну умов договору № 10001374973 від 24 грудня 2019 року сторонами вносилися зміни до п. 1.2 Договору в частині строку дії Договору.

Так, Додатковою угодою від 10 листопада 2021 року сторонами внесено зміни, зокрема до п. 1.2. Договору, та викладено його у такій редакції: «1.2. Кредит надається строком до 24 листопада 2021 року, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором.».

У відповідності до п. 2.3 Договору кредит вважається наданим Кредитором Позичальнику з моменту перерахування грошових коштів на банківський рахунок (платіжну карту), вказану Позичальником для укладення цього Договору у особистому кабінеті на Веб-сайті Товариства.

Факт перерахунку кредитних коштів на картковий рахунок позичальника, зазначений ним у заявці № 10001374973 від 24 грудня 2019 року, підтверджується доданою до позовної заяви інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» від 25 березня 2025 року № 371/03.

10 травня 2024 року згідно умов Договору факторингу №10052024/1 ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» відступило право вимоги за Кредитним Договором №10001374973 від 24 грудня 2019 року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача.

Згідно додатку №1 до Договору факторингу №10052024/1 позивачу відступлено право вимоги до відповідача у сумі 27 900 грн., у тому числі 7 500 грн. сума тілу кредиту, 20 400 грн. відсотки.

Отже, по справі існує спір щодо виконання договірних зобов`язань сторонами за договором, у якому відбулась заміна кредитора шляхом відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника у розмірі невиконаних позичальником зобов`язань з повернення кредиту та сплати відсотків.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Первісний кредитор належно виконав умови договору, надавши відповідачу кредитні кошти.

Однак, відповідач належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов`язання, своєчасно не повернув кредит, у зв`язку із чим у відповідача утворилась заборгованість.

На момент розгляду справи відповідач не сплатив суму вказаної заборгованості.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного суд прийшов до висновку про те, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе за договором зобов`язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов такого договору.

Звертаючись із даним позовом до суду позивач просить стягнути з відповідача, суму заборгованості у загальному розмірі 27 900 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 7 500 грн. та заборгованості за процентами 20 400 грн.

Суд не може погодитися із наданим позивачем розміром заборгованості відповідача в частині нарахованих процентів.

Так, за змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначено, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього. Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Указаний висновок міститься у пункті 35 постанови.

Окрім того, у пункті 54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Тобто, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до умов Договору № 10001374973 з урахуванням додаткових угод кредит надано відповідачу строком до 24 листопада 2021 року.

Інших додаткових угод щодо продовження строку кредитування матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевказану правову позицію Верховного Суду суд вважає, що право нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування.

З огляду на це з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки лише за користування кредитом до вказаної дати, які згідно з наданим розрахунком становлять 6 750 грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення відсотків суд підстав для задоволення позову не вбачає.

Враховуючи вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення заборгованості в розмірі 14 250,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 7 500,00 грн.; заборгованості за відсотками 6 750,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути суму сплаченого судового збору 1 237,24 грн., а також витрат на професійну правову допомогу у розмірі 4 596,77 грн. пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість в розмірі 14 250 (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок.

3. В іншій частині позов залишити без задоволення.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати в розмірі 5 834 (п`ять тисяч вісімсот тридцять чотири) гривні 01 копійка.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку останній має право подати протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення. Інші учасники справи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ідентифікаційний код 42649746)

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Дата складення повного судового рішення: 04 травня 2026 року.

Суддя О.В. Попович