Вирок № 136261354, 04.05.2026, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/591/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2026 року с-ще Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря с/з ОСОБА_2

розглянувши у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження №12025065540000056 від 15 листопада 2025 року по обвинуваченню

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Ємільчине Житомирської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, раніше не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.309 ч.1 КК України

в с т а н о в и в:

В жовтні 2025 року, точний місяць, день та час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 перебував в лісосмузі за межами с. Руденька Звягельського району Житомирської області, де виявив ростучу рослину коноплі.

В цей же день, час та місці у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, спрямований на виробництво, придбання та подальше зберігання листя вказаної рослини коноплі для власних потреб без мети збуту.

Реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи, що ростуча рослина коноплі є наркотичним засобом, у невстановлений органом дізнання день жовтня місяця 2025 року, ОСОБА_3 вирвав вказану рослину коноплі, тим самим незаконно придбав без мети збуту наркотичний засіб, обіг якого обмежено канабіс.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_3 переніс вищевказану рослину коноплі на територію домоволодіння АДРЕСА_1 , де перебуваючи за вищевказаною адресою, діючи умисно з метою незаконного виготовлення та зберігання наркотичного засобу, обіг якого обмежено канабісу, шляхом відокремлення листя від стебла, подрібнив та надалі незаконно зберігав без мети збуту до 15.11.2025 року.

Після цього ОСОБА_3 , незаконно придбавши та зберігаючи при собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено канабіс, масою 6,651 г, 14.11.2025 року приблизно о 23 год. 35 хв. рухався автомобілем «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Миру в селищі Ємільчине Звягельського району Житомирської області, де поблизу домоволодіння №37 зупинений працівниками CPПП ВП №1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області.

Після цього, 15.11.2025 року в період часу з 01 год. 54 хв. по 02 год. 32 хв. під час огляду місця події на узбіччі дороги поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 у ОСОБА_3 вилучено наркотичний засіб, обіг якого обмежено канабіс, загальною масою 6,651 г, який останній незаконно придбав та зберігав без мети збуту для особистого вживання.

Своїми діями, які виразились в незаконному виготовленні, придбанні, зберіганні наркотичних засобів без мети збуту ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.309 КК України.

Обвинувальний акт по даному кримінальному провадженню надійшов до суду із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку відповідно до положень ст.302 КПК України, оскільки ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, відповідно за правилами, передбаченими ст.ст.381-382 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений, що був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_3 , що був представлений захисником ОСОБА_4 , надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, беззаперечно визнає в повному обсязі, вважає, що досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінального правопорушення встановлені в повному обсязі та не оспорює їх.

Також у вказаній заяві зазначив, що його згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без його участі є добровільною, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, приймаючи до уваги його заяву, в якій зазначено, що він не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

Наведене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

При цьому у відповідності до ч.4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Окрім беззаперечного визнання у повному обсязі ОСОБА_3 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, його винуватість підтверджується відповідно до ч.3 ст.382 КПК України обставинами, встановленими органом досудового розслідування, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали досудового розслідування, а саме: протокол огляду місця події від 15.11.2025 року; висновок експерта №СЕ-19/106-25/21263-НЗПРАП від 21.11.2025 року; протокол огляду предметів від 08.01.2026 року; протоколи допиту свідків ОСОБА_5 від 06.01.2026 року та ОСОБА_6 від 08.01.2026 року; протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 10.12.2025 року; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 13.12.2025 року; протокол допиту підозрюваного від 29.04.2026 року; протокол проведення слідчого експерименту від 30.04.2026 року за участю ОСОБА_3 , вважає, що винуватість ОСОБА_3 в незаконному виготовленні, придбанні, зберіганні наркотичних засобів без мети збуту доведена повністю та кваліфікує його дії за ч.1 ст.309 КК України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі №1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

На підставі викладеного, керуючись принципом гуманізму та індивідуалізації покарання при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, згідно з вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком; наявність пом`якшуючої покарання обставини (щире каяття у вчиненому) та відсутність обтяжуючих покарання обставин відповідно до вимог ст.ст.66, 67 КК України, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, суд приходить до висновку, що для виправлення обвинуваченого та попередження здійснення ним нових кримінальних правопорушень останньому необхідно призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.309 КК України у виді штрафу, що буде реальним для виконання та необхідним і достатнім для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень і для досягнення мети покарання за ст.50 КК України.

На переконання суду, призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі є справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета і невідворотність покарання.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати по справі підлягають стягненню з обвинуваченого.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався та підстав для його обрання немає.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Прокурором подано суду матеріали досудового розслідування №12025065540000056 від 15.11.2025 року щодо ОСОБА_3 , які зібрані відповідно до вимог КПК України та підлягають зберіганню разом зі справою.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.368, 370, 374, 376, 381, 382 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Штраф необхідно сплатити на рахунок: UA408999980313030106000006757, отримувач ГУК у Житобл./ТГ смт Ємільчине 21081100, код отримувача: 37976485, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код класифікації доходів бюджету: 21081100 призначення платежу: адміністративні штрафи та інші санкції.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави (отримувач:УК у м. Житомир/Житомирська міська ОТГ 24060300, банк отримувач: Казначейство України; код ЗКПО 38035726, рахунок UA448999980313010115000006797. В призначенні вказувати код класифікації доходів: 24060300) витрати за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів в сумі 3119 (три тисячі сто дев`ятнадцять) грн. 90 коп.

Речовий доказ: наркотичний засіб, обіг якого обмежено канабіс, масою 6,651 г, який передано на зберігання до кімнати схову наркотичних засобів, психотропних речовин, їх прекурсорів та аналогів ГУНП в Житомирській області знищити.

Матеріали досудового розслідування №12025065540000056 від 15 листопада 2026 року щодо ОСОБА_3 зберігати разом зі справою.

Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Згідно з ч.1 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення, з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1