Рішення № 136249763, 05.05.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 травня 2026 року м. Ужгород№ 640/6905/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцовича М.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (04128, м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6-к, код ЄДРПОУ 32490244) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, код ЄДРПОУ 39816845), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Кряж і Ко» (24600, Вінницька обл., Крижопільський р-н, смт Крижопіль, вул. Юрія Тютюнника, буд. 78, код ЄДРПОУ 42525681), про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Кряж і Ко», в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 230592 від 16 лютого 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ТОВ «Епіцентр К» під час перевезення, за наслідками якого було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 230592 від 16 лютого 2021 року, виступало замовником перевезення та вантажовідправником, а належний йому на праві власності автомобіль з причепом було передано за договором оренди транспортного засобу №V 15-КР/ТВ від 01 квітня 2020 року ТОВ «Кряж і Ко», яке виступало перевізником. Однак посадові особи Укртрансбезпеки не звернули на це жодної уваги, в результаті чого постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №230592 від 16 лютого 2021 року було винесено до неналежного суб`єкта відповідальності в розумінні ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що є самостійною підставою для скасування спірної постанови. Крім того, зі складених під час габаритно-вагового контролю документів не вбачається, яка методика використовувалася посадовими особами Укртрансбезпеки для визначення фактичної маси транспортного засобу та навантаження на окремі oci.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2021 прийнято адміністративну справу до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого щодо позовних вимог заперечив у повному обсязі. Зазначив, що у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі на підставі договору оренди транспортного засобу, у межах господарських відносин, позивач або орендар повинні були звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням та видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. До того ж під час рейдової перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки договір оренди не надавався, тому не є достовірними та допустимими доказами того, що позивач не був автомобільним перевізником під час перевезення вантажу, отже, належним автомобільним перевізником є позивач. Крім того, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 було встановлено, що навантаження на строєну вісь склало 23,10 т при нормативно допустимому 22 т. Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон зважування від 27.12.2020 р. Відповідач наполягає, що доводи та твердження позивача не підтверджують факту порушення відповідачем законодавства про автомобільний транспорт, а постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.02.2021 № 230592 є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (далі Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825-IX (в редакції Закону №3863-ІХ) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа №640/6905/21 передана на розгляд та вирішення Закарпатському окружному адміністративному суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Закарпатського окружного адміністративного суду таку передано для розгляду судді Луцовичу М.М..

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №640/6905/21.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року замінено відповідача Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки на його правонаступника Державну службу України з безпеки на транспорті.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ «Епіцентр К», зареєстровано як юридична особа 27.08.2003, місцезнаходження: Україна, 04128, місто Київ, вул. Берковецька, будинок 6-К, основний вид економічної діяльності: 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.

27.12.2020 на підставі направлення на перевірку від 24.12.2020 № 026459, посадовими особами Укртрансбезпеки на а/д М05, 452 км +811 м, проведено перевірку транспортного засобу VOLVO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , та SCHMITZ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , які належать ТОВ «Епіцентр К», під керуванням водія ОСОБА_1 (далі по тексту - водій ОСОБА_1 ).

За наслідками проведеної перевірки, посадовими особами Укртрансбезпеки складено акт № 253243 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (далі також акт перевірки).

Так, у зазначеному акті перевірки зазначено, що під час перевірки виявлено порушення п.22.5 ПДР України, а саме: під час надання послуг перевезення вантажу згідно з ТТН 12ААЗ №815876 від 26.12.2020 з перевищенням вагових обмежень на строєну вісь складає 23100 кг замість допустимих 22 т, відповідальність за яке передбачено абз. 14 ч. 1 статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Водій від надання пояснень та підпису відмовився.

Згідно із товарно-транспортною накладною від 26.12.2020 серії 12ААЗ № 815876, автомобільний перевізник ТОВ «Кряж і Ко» здійснював перевезення на замовлення ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» на автомобілі VOLVO, НОМЕР_1 , причіп/напівпричіп НОМЕР_3 , маса брутто 40,220 тон.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу VOLVO, НОМЕР_1 , відповідачем встановлено, що навантаження на строєну вісь склало 23,10 т при нормативно допустимому 22 т, на підтвердження чого відповідачем надано довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 27.12.2020 № 036502, Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №026139 від 27.12.2020, талон зважування від 27.12.2020 та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №026139 від 27.12.2020.

11.02.2021 Укртрансбезпекою направлено ТОВ «Епіцентр К» повідомлення про розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом на 16.02.2021 з 09:30 до 16:00 год.

Поштове відправлення 0308300674725 за даними трекінгу на сайті Укрпошти вручено 15.02.2021, проте ТОВ «Епіцентр-К» не брало участі у розгляді справи.

16.02.2021 Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ «Епіцентр К», враховуючи те, що ТОВ «Епіцентр К» допущено перевищення встановлених габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно, відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийнято постанову № 230592 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн. (далі також оскаржувана постанова).

Суму штрафу в розмірі 8500,00 грн сплачено ТОВ «Кряж і Ко», що підтверджується платіжним дорученням від 02.03.2021 № 7000031756.

Вважаючи протиправним оскаржувану постанову, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд вказує таке.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі по тексту - Закон №2344-ІІІ) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до положень статті 48 Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення вантажних перевезень не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 18 Закону з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням;

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі по тексту - Положення №103) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пунктів 2, 19 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно із пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Частиною 14 статті 6 Закону установлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі по тексту - Закон № 3353-ХІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 статті 48 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно з абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок № 1567, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється:

- наявність визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 16 Порядку №1567 передбачена можливість під час рейдової перевірки здійснення габаритно-вагового контролю.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27 червня 2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування»(далі - Порядок № 879, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктами 3, 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306.

Транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

За змістом пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до пункту 20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штраф, зокрема:

- перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, абзац 14 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, відповідно до якого було накладено штраф, не містить посилань на будь-яку величину похибки, а прямо вказує на наслідки перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, та не передбачає іншого трактування.

Подібний правовий висновок узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 28 липня 2022 року у справі №380/5173/20.

Щодо доводів позивача про те, що результати вимірювання, здійснені відповідачем, не можна вважати достовірними, оскільки вантаж, який перевозився відповідачем, є сипучим та рухомим під час руху автомобіля, а маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, тоді як методика зважування такого вантажу відсутня, а тому не можливо з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень, суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин законодавцем виключено норму права про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики під час проведення габаритно-вагового контролю.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 скасовано п.19 Порядку КМУ № 879, який передбачав обов`язок територіальних органів Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Положеннями ст. 4 і ст. 29 Закону № 3353-ХІІ, ст. 33 Закону №2862-IV визначено, що визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів встановлено Порядком № 879.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 420/3371/21.

Суд зауважує, що при здійснення перевезень подільного вантажу, перевізником повинно враховуватись, що під час руху по дорозі можливе пересування вантажу та зміна ваги по осям, попри це перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати не тільки загального, а і осьового перевантаження.

Щодо доводів позивача про те, що у даному випадку перевізником вантажу було ТОВ «Кряж і Ко», а ТОВ «Епіцентр-К» замовником такого перевезення, а тому штрафні санкції оскаржуваною постановою застосовані до неналежного суб`єкта господарювання, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, під час розгляду справи ТОВ «Епіцентр-К» не спростовано, що на момент проведення перевірки транспортного засобу VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є позивач, не було допущено перевищення встановлених габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 4 статті 217 Господарського кодексу України передбачено, що господарські санкції застосовуються у встановленому законом по рядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

До адміністративно-господарських санкцій належить й адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, підставою для притягнення учасника господарських відносин до господарсько-правової відповідальності є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Так, посадовими особами відповідача, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу VOLVO, НОМЕР_1 , встановлено, що навантаження на строєну вісь склало 23,10 т при нормативно допустимому 22 т, на підтвердження чого відповідачем надано довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 27.12.2020 № 036502, Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №026139 від 27.12.2020, талон зважування від 27.12.2020 та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №026139 від 27.12.2020 (а.с.77-78, а.с.80).

Тобто, Укртрансбезпекою зафіксоване порушення - перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, визначених ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачається, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штраф, зокрема: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як зазначає в позовній заяві ТОВ «Епіцентр К», що останнє не є перевізником у розумінні Закону, а тому притягнення товариства до відповідальності є протиправним.

Мотивами вказаних обставин позивач зазначає те, що ТОВ «Епіцентр К» в даному випадку виступало замовником перевезення та вантажовідправником, а належний йому автомобіль з причепом було передано за договором оренди транспортного засобу №V 15-КР/ТВ від 01 квітня 2020 року ТОВ «Кряж і Ко» (п.1.1. додаткової угоди №1 від 26.05.2020 року до Договору оренди автомобіля та п.1.1.18 додаткової угоди №1 від 01.11.2020 року до Договору оренди транспортного засобу (причену) № SCH15-КР/ТВ від 01.04.2020 року, укладених між ТОВ «Епіцентр К (орендодавець) та ТОВ «Кряж і Ко», з терміном оренди по 31 березня 2021 року).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно із товарно-транспортною накладною від 26.12.2020 серії 12ААЗ № 815876, автомобільний перевізник ТОВ «Кряж і Ко» здійснював перевезення на замовлення ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» на автомобілі VOLVO, НОМЕР_1 , причіп/напівпричіп НОМЕР_3 , маса брутто 40,220 тон.

Витягом з наказу ТОВ «Кряж і Ко» від 29.07.2020 № 130 «К» підтверджується, що ОСОБА_1 , прийнятий на роботу водієм автотранспортного засобу на умовах строкового трудового договору з 30.07.2020 (а.с.50).

01.04.2020 між ТОВ «Епіцентр К» (орендодавець) та ТОВ «Кряж і Ко» (орендар) укладено договір № V15-КР/ТВ оренди транспортного засобу, 26.05.2020 додаткову угоду № 1 до договору оренди транспортного засобу від 01.04.2020 № V15-КР/ТВ, згідно із п.п.1.2 п.1 якої сторони дійшли взаємної згоди, що орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в оренду 01.07.2020 транспортні засоби, зокрема, Volvo, реєстраційний номер № НОМЕР_1 , який належить орендодавцю на праві власності (а.с.19-32)

01.07.2020 між ТОВ «Епіцентр К» та ТОВ «Кряж і Ко» підписано акт прийому передачі транспортного засобу, зокрема, Volvo, реєстраційний номер № НОМЕР_1 (а.с. 33).

Також, ТОВ «Епіцентр К» (орендодавець) та ТОВ «Кряж і Ко» (орендар) укладено договір від 01.04.2020 № SCH15-KR/ТВ оренди транспортного засобу, 01.11.2020 додаткову угоду № 1 до договору оренди транспортного засобу від 01.04.2020 № SCH15-KR/ТВ, згідно із п.п.1.3 п.1 якої сторони дійшли взаємної згоди, що орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в оренду 01.11.2020 транспортні засоби, зокрема, SCHMITZ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , належить орендодавцю на праві власності (а.с. 34-41, 44-48).

01.11.2020 між ТОВ «Епіцентр К» та ТОВ «Кряж і Ко» підписано акт прийому передачі транспортного засобу, зокрема, SCHMITZ, реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с.49).

Позивач зазначає, що саме ТОВ «Кряж і Ко» здійснювало перевезення вантажу, на підтвердження чого надає товарно-транспортну накладну від 26.12.2020 та витяг з наказу ТОВ «Кряж і Ко» від 29.07.2020 № 130 «К», яким підтверджується, що водій ОСОБА_1 , прийнятий на роботу водієм автотранспортного засобу на умовах строкового трудового договору з 30.07.2020, а тому саме ТОВ «Кряж і Ко» має бути притягнуто до відповідальності за вказане правопорушення.

Згідно із частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Разом з тим, відповідно до абзацу 4 пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів (далі ТЗ), оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 №379 (далі - Інструкція №379), якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. При цьому в графі «Особливі відмітки» тимчасового реєстраційного талона робиться запис «Дійсний до __ 20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії N___».

Суд зазначає, що відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства, у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, на підставі договору оренди транспортного засобу, у межах господарських відносин, позивач або орендар повинні були звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 по справі №804/8740/16 сформулював правові висновки, відповідно до яких, попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції №379 та пункту 16 Порядку №1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися за його отриманням, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».

Приписами статті 48 Закону унормовано, що автомобільний перевізник повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки, документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, для транспортних засобів, що перебувають у користуванні фізичних чи юридичних осіб, реєстраційним документом, наявність якого є обов`язковою згідно із наведеними вимогами, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Крім того, пунктом 2 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 №1197 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), установлено: належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Отже, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, посадова особа Укртрансбезпеки використовує, зокрема, відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Разом з тим, у даному випадку, ТОВ «Епіцентр К» не надано належних доказів, які підтверджують наявність відомостей про належного користувача транспортного засобу, що перевірявся, а саме ТОВ «Кряж і Ко» в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів на момент вчинення правопорушення.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що при проведенні перевірки посадовим особам відповідача, водієм ОСОБА_1 відповідних договорів оренди транспортного засобу надано не було, як і не надано акту передачі транспортного засобу в оренду та тимчасового реєстраційного талону.

Досліджуючи товарно-транспортну накладну від 26.12.2020 року, судом встановлено, що вказана товарно-транспортна накладна підтверджує операцію з надання послуг з перевезення вантажів. При цьому, вимога про її наявність скерована не до автомобільного перевізника (в розумінні положень Закону), а до водія, оскільки товарно-транспортна накладна є документом на вантаж, а не документом, що визначає автомобільного перевізника.

Суд доходить висновку, що в даному випадку у спірних правовідносинах ТОВ «Епіцентр К», яке є власником автомобіля марки Volvo, реєстраційний номер № НОМЕР_1 , та SCHMITZ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , є суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Факт перебування водія ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Кряж і Ко» не спростовує порушення, за яке на позивача накладено штраф.

Таким чином, матеріалами перевірки підтверджується порушення ТОВ «Епіцентр К» п.22.5 ПДР, а саме: під час надання послуг перевезення вантажу згідно з ТТН 12ААЗ №815876 від 26.12.2020 з перевищенням вагових обмежень на строєну вісь складає 23100 кг замість допустимих 22 т, відповідальність за яке передбачено абз. 14 ч. 1 статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави суду для висновку, що контролюючий орган під час прийняття оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а отже відсутні правові підстави для скасування цього рішення, тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем доведено правомірність своїх дій, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (04128, м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6-к, код ЄДРПОУ 32490244) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, код ЄДРПОУ 39816845), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Кряж і Ко» (24600, Вінницька обл., Крижопільський р-н, смт Крижопіль, вул. Юрія Тютюнника, буд. 78, код ЄДРПОУ 42525681), про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяМ.М. Луцович