Постанова № 13624622, 27.01.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2011 року 10:36 Справа № 2а-0870/268/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Садового І.В.,

при секретарі судового засідання Бобер І.В.

за участю:

представника позивача: Тягушева Д.О.

представника відповідача: Вініченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про: визнання протиправними дій відповідача по розподілу коштів та зміні

призначення платежів, визначених позивачем у платіжних дорученнях

ВСТАНОВИВ:

12.01.2011 Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі про визнання протиправними дій відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених позивачем у платіжних дорученнях.

Ухвалою суду від 13.01.2011 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/268/11, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи на 27.01.2011.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 27.01.2011 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач підтримав вимоги позовної заяви з підстав, зазначених у позовній заяві. Вважає протизаконними дії відповідача щодо зміни призначення платежів, які було самостійно визначені позивачем у платіжних доручення під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направлення зазначених сум на погашення податкового боргу за інший податковий період. Зазначає, що самостійне зарахування відповідачем, сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Просить позов задовольнити, визнати протиправними дії відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених позивачем у платіжних дорученнях.

Відповідач не погодився з позовними вимогами, з підстав, зазначених у наданих запереченнях. Зазначає, що відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях. Згідно п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 зазначеного Закону, органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно податкові органи. Отже, дії контролюючого органу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі є законними. Просить у задоволенні позову відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи Постановою від 01.09.2009 у справі №5/325-5/329 Верховний Суд України скасував судові рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, які були прийняті на користь позивача і залишив в силі податкове повідомлення - рішення №0000210203/2 від 07.10.2004, яким ВАТ «Запоріжжяобленерго» Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі було визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 37809687 грн. 50 коп. (25 206458 грн. 33 коп. - основний платіж та 12 603229 грн. 17 коп. - штрафні санкції).

Платіжним дорученням №16172 від 22.11.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за жовтень 2010 року» позивач перерахував до державного бюджету 1 000000 грн.

Платіжним дорученням №16261 від 23.11.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за жовтень 2010 року» позивач перерахував до державного бюджету 500 000 грн.

Платіжним дорученням №16293 від 24.11.2010 з призначенням платежу «податок на додану вартість за жовтень 2010 року» позивач перерахував до державного бюджету 600 000 грн.

Платіжним дорученням №16566 від 29.11.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за жовтень 2010 року» позивач перерахував до державного бюджету 511 468 грн.

Платіжним дорученням №16465 від 25.11.2010 з призначенням платежу - «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень» позивач перерахував до державного бюджету 216 грн.

Платіжним дорученням №18140 від 23.12.2010 з призначенням платежу - «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень» позивач перерахував до державного бюджету 615 грн.

Платіжним дорученням №18141 від 23.12.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість, перерахований у зв'язку із проведенням уточнень» Позивач перерахував до державного бюджету 12 201,00 грн.

Платіжним дорученням № 18172 від 23.12.2010 р. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за листопад 2010 року» позивач перерахував до державного бюджету 100 000 грн.

Платіжним дорученням №18240 від 24.12.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за листопад 2010 року» позивач перерахував до державного бюджету 1 150 000 грн.

Платіжним дорученням №18280 від 27.12.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за листопад 2010 року» позивач перерахував до державного бюджету 750 000 грн.

Платіжним дорученням №18291 від 28.12.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за листопад 2010 року» позивач перерахував до державного бюджету 4 300 000 грн.

Платіжним дорученням №18322 від 29.12.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за листопад 2010 року» позивач перерахував до державного бюджету 1 464 514 грн.

Всього позивач перерахував платежів на суму 10 389 014 грн.

Відповідач самостійно здійснив розподіл грошових коштів, сплачених вищевказаними платіжними дорученнями і пропорційно зменшив суму податкового боргу позивача, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0000210203/2 від 07.10.2004.

Відповідачем були надіслані позивачеві податкові повідомлення (далі також. - повідомлення):

-№108241016201036 від 23.11.2010 про розподіл суми 1000 000 грн., сплаченої позивачем платіжним дорученням №16172 від 22.11.2010 в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість;

-№108241016201851 від 24.11.2010 про розподіл суми 500 000 грн., сплаченої позивачем платіжним дорученням №16261 від 23.11.2010 в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість;

-№108241016202506 від 25.11.2010 про розподіл суми 600000 грн., сплаченої позивачем платіжним дорученням №16293 від 24.11.2010 в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість;

-№108241016202807 від 26.11.2010 про розподіл суми 216 грн., сплаченої позивачем платіжним дорученням №16465 від 25.11.2010 в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість;

-№108241016203891 від 30.11.2010 про розподіл суми 511468 грн., сплаченої позивачем платіжним дорученням №16566 від 29.11.2010 в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість;

-№108241016212045 від 24.12.2010 про розподіл суми 615 грн., сплаченої позивачем платіжним дорученням №18140 від 23.12.2010 в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість;

-№108241016212044 від 24.12.2010 про розподіл суми 12201 грн., сплаченої позивачем платіжним дорученням №18141 від 23.12.2010, в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість;

-№108241016212043 від 24.12.2010 р. про розподіл суми 100 000 грн., сплаченої позивачем платіжним дорученням №18172 від 23.12.2010 в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість;

-№108241016212344 від 27.12.2010 про розподіл суми 1 150 000 грн., сплаченої позивачем платіжним дорученням №18240 від 24.12.2010 в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість;

-№108241016212911 від 28.12.2010 про розподіл суми 750 000 грн., сплаченої позивачем платіжним дорученням №18280 від 27.12.2010 в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість;

-№108241016213493 від 29.12.2010 про розподіл суми 4 300 000 грн., сплаченої позивачем платіжним дорученням №18291 від 28.12.2010 в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість;

-№108241016213940 від 30.12.2010 про розподіл суми 1 464 514 грн., сплаченої позивачем платіжним дорученням №18322 від 29.12.2010 в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності вважаю, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2181-ІІІ від 21.12.2000) встановлено, що податкове зобов'язання платника податків - зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 вказаної статті передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ від 21.12.2000 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Як визначено п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ від 21.12.2000 джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом №2181-ІІІ від 21.12.2000 який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, у податкового органу були відсутні повноваження змінювати призначення платежу, який було самостійно визначено платником податків у платіжних доручення під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направляти суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Вищезазначене підтверджується судовою практикою (Ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.05.2009 по справі №2-а-к/с №К-181/08, від 19.11.2009 по справі № К-17393/08, від 19.11.2009 по справі №К-30667/06, від 26.11.2009 по справі №К-26837/06).

Отже, суд вважає дії відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежу, визначеного позивачем у відповідних платіжних дорученнях протиправними, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі задовольнити.

Визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» в платіжних дорученнях:

-№16172 від 22.11.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за жовтень 2010 року» на суму 1 000 000 грн.;

-№16261 від 23.11.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за жовтень 2010 року» на суму 500 000 грн.;

-№16293 від 24.11.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за жовтень 2010 року» на суму 600000 грн.;

-№16566 від 29.11.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за жовтень 2010 року» на суму 511468 грн.;

-№16465 від 25.11.2010 з призначенням платежу - «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень» на суму 216 грн.;

-№18140 від 23.12.2010 з призначенням платежу - «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень» на суму 615 грн.;

-№18141 від 23.12.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість, перерахований у зв'язку із проведенням уточнень» на суму 12201 грн.;

-№18172 від 23.12.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за листопад 2010 року» на суму 100000 грн.;

-№18240 від 24.12.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за листопад 2010 року» на суму 1 150000 грн.;

-№18280 від 27.12.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за листопад 2010 року» на суму 750 000,00 грн.;

-№18291 від 28.12.2010 з призначенням платежу «податок на додану вартість за листопад 2010 року» на суму 4 300 000 грн.;

-№18322 від 29.12.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за листопад 2010 року» на суму 1 464514 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м.Запоріжжя, вул.Сталеварів, буд.14, код ЄДРПОУ 00130926) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий

Постанова складена у повному обсязі 01.02.2011