Ухвала суду № 136246072, 05.05.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/226/26

Провадження № 2/456/839/2026

УХВАЛА

судового засідання

05 травня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бораковського В. М. ,

секретар судового засідання Яніцька М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

В провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області перебуває справа за позовом Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 20.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 27.03.2026 судове засідання проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи та відкладено розгляд справи на 05.05.2026.

08.04.2026 від представника відповідача адвоката Ярошенко В.М. на адресу суду надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Львівської області. В обґрунтування клопотання покликається на те, що відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 29.10.2024 відкрито провадження у справі №914/2410/24 про неплатоспроможність відповідачки ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 та мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Розглянувши дане клопотання, суд приходить до наступного висновку.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України» роз`яснив, що суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, а саме справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.3 ст.263 ЦПК України).

Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст.1 ЦПК України).

Згідно ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

21 жовтня 2019 року в Україні вступив у дію Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу, подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Згідно ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до ч.3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкротство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, порушення провадження у справі про банкрутство боржника обумовлює особливість вирішення таких спорів і полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються по суті саме у межах справи про банкрутство.

Дана позиція висловлена у Постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 19.06.2018 у справі №908/4057/14 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц (Провадження №14-404цс19), де зокрема зазначено і те, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.

Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.01.2020 також зазначила, що закриття провадження у справі є недоцільним, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч.3 ст.31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що справу №456/226/26 слід передати за підсудністю до Господарського суду Львівської області, відповідно до ч.3 ст.7 Кодексу України, оскільки ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.10.2024 відкрито провадження у справі №914/2410/24 про неплатоспроможність відповідачки ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 4, 5, 30, 31, 187, 254, 261, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передати за підсудністю до Господарського суду Львівської області (м. Львів, вул.Личаківська, 128) .

Копію ухвали направити учасникам справи для відома.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.

Головуючий суддя В. М. Бораковський