Рішення № 136245665, 05.05.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/818/25

Провадження №2/463/167/26

Заочне

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань Онишкевича О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про поділ житлового будинку та виділ земельної ділянки в натурі, -

в с т а н о в и в:

адвокат Кінь А.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру серії ВС №1293406 від 1 липня 2025 року та ОСОБА_2 на підставі ордеру серії ВС №1341891 від 27 січня 2025 року, звернувся до суду з позовом до відповідачів, відповідно до якого просить: поділити в натурі житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 літ. «А 1», загальною площею 97,1 м.кв., визнавши за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право приватної власності на частину житлового будинку та господарські споруди, що відповідають таким розмірам: номер приміщення 2-1, тамбур- площа 2,6 м.кв. + номер приміщення 2-2, тамбур площа 7,3 м.кв. + номер приміщення 2-3, житлова кімната площа 14,0 м.кв. + номер приміщення 2-4, кухня площа 7,7 м.кв. + номер приміщення I, підвал площа 11,3 м.кв.; загальною площею 31,6 м.кв., житловою площею 14,0 м.кв., допоміжною 17,6 м.кв. та виділити земельну ділянку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з наступними розмірами по ходу годинникової стрілки, а саме 1,74 м., 2,10 м., 4,26 м., 1,00 м., 10,918 м., 7,76 м., 6,37 м., 10,20 м., 5,00 м., 1,67 м., 7,33 м., 14,00 м., 28,03 м., 5,86 м. площею 0,0347 га. згідно з висновком експерта (додаток № 3 до висновку експерта).

Позов мотивує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, відповідно до якого співвласниками житлового будинку за вказаною адресою є також ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та відтак земельна ділянка з розташованими на ній житловим будинком за даною адресою належать позивачам та відповідачам на праві спільної власності. Перший поверх будинку складається з: по першій квартирі кухні площею 10,4 м.кв., житлової кімнати площею 20,5 м.кв., коридору площею 2,6 м.кв., по другій квартирі тамбурів площею 2,6 м.кв. та 7,3 м.кв., житлової кімната площею 14,0 м.кв., кухні площею 7,7 м.кв., всього загальна площа першого поверху 65,1 м.кв., житлова 34,5 м.кв., будинок складається з двох квартир, житлових кімнат дві. Вказує, що поділу (розподілу, виділу) підлягає будинковолодіння (садиба) з наявними на ній покращеннями, а саме: двоквартирний житловий будинок садибного типу під літ. «А 1» та підвалом під літ. «пд» загальною площею 97,1 м.кв., в тому числі житловою площею 34,5 м.кв., допоміжною площею 28,0 м.кв.; господарські будівлі та споруди: колодязь під літ «К» вбиральня під літ. «У». Загальна площа будинку літ. «А 1» становить 97,1 м.кв., на ідеальні частки співвласників в даному випадку припадає по 19,42 м.кв. Реальні площі приміщень та реальні частки співвласників ОСОБА_1 з ОСОБА_2 становлять 42,9 м.кв. (ідеальна частка 38,8 м.кв., завищення 4,1 м.кв.), а саме: приміщення 2-1, тамбур площа 2,6 м.кв., приміщення 2-2, тамбур площа 7,3 м.кв., приміщення 2-3, житлова кімната площа 14,0 м.кв., приміщення 2-4, кухня площа 7,7 м.кв., приміщення I, підвал - площа 11,3 м.кв. Зазначає, що з моменту набуття позивачами та відповідачами права спільної сумісної власності на житловий будинок та земельну ділянку, сторони мають право лише за взаємною згодою володіти та користуються спільним майном, і за жодних правових підстав не мають права вчиняти дій, які б не були узгоджені обома співвласниками. На усні пропозиції позивачів до відповідачів про намір укласти договір про поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки як об`єктів права спільної сумісної власності, відповідачі не виявили бажання укласти відповідний договір або ж вчинити будь-які інші дії, що свідчили б про намір укласти відповідний правочин. За таких обставин, оскільки між сторонами не досягнуто домовленості про поділ (виділ) в натурі житлового будинку та земельної ділянки, що призвело до неможливості вчинити договір про поділ цього майна, позивачі звертаються до суду за захистом свого майнового права шляхом здійснення поділу житлового будинку та виділу земельної ділянки в натурі, відповідно до частки кожної зі сторін у спільній власності з метою припинення права спільної сумісної власності на це майно. Звертає увагу на те, що згідно з технічним паспортом житлового будинку його конструктивні елементи збудовані таким чином, що кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним входом, оскільки має місце технічна можливість переобладнання житлового будинку в ізольовані квартири, що з`ясовано на підставі висновку експерта. При цьому щодо виділу в натурі земельної ділянки вказує, що такий виділ землі базується за тими ж принципами та методичними підходами, які застосовуються до поділу житлового будинку, за виключенням того правила, що у випадку виділу в натрі частки земельної ділянки, співвласнику якому вона виділяється, надається право саме на ту частину землі, на якій розташована відокремлена частина житлового будинку, що виділяється співвласнику. Як на правову підставу своїх вимог посилається на положення ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 368-370, 372 ЦК України ст.ст. 89, 152 ЗК України.

Матеріали позову надійшли до Личаківського районного суду м. Львова в електронній формі через систему «Електронний суд» 28 січня 2025 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких було визначено суддю Стрепка Н.Л.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом в порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України 29 січня 2025 року отримано витяги з Єдиного державного демографічного реєстру щодо відповідачів, з якого вбачалось, що зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_4 є: АДРЕСА_2 , однак в реєстрі відсутні відомості про відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

У зв`язку з наведеним 29 січня 2025 року судом також було скеровано запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи.

З отриманих судом 19 лютого 2025 року відповідей на вказані вище запити щодо зареєстрованого місця проживання відповідачів вбачалось, що ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також був зареєстрований за вказаною адресою, однак 16 квітня 2024 року його було знято з реєстрації за такою як померлого.

Надалі, у зв`язку з наявністю відомостей щодо можливої смерті відповідача ОСОБА_5 , судом скеровувались запити до органу державної реєстрації актів цивільного стану для перевірки вказаної інформації.

10 червня 2025 року судом отримано відповідь, згідно з якою відповідно до здійсненої перевірки у архівах відділу та за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про державну реєстрацію смерті ОСОБА_5 №168, складений 16 квітня 2024 року Управлінням адміністрування та розвитку громад Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 10 червня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ житлового будинку та виділ земельної ділянки в натурі; позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОКП ЛОР БТІ та ЕО, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про поділ житлового будинку та виділ земельної ділянки в натурі залишено без руху та повідомлено позивачів про необхідність виправити недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

17 червня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» на виконання вказаної вище ухвали надійшла заява представника позивачів ОСОБА_6 про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 18 червня 2025 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розпочато підготовче провадження у такій та призначено підготовче засідання на 22 липня 2025 року.

Ухвалою суду від 22 липня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено таку до судового розгляду по суті на 6 жовтня 2025 року.

Водночас, в судовому засіданні 6 жовтня 2025 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з неявкою в нього учасників справи, зокрема першою неявкою в таке відповідачів, в наступному судовому засіданні 13 листопада 2025 року розгляд справи повторно було відкладено у зв`язку з неявкою в нього учасників справи та відсутністю відомостей про належне повідомлення про розгляд справи третьої особи.

Наступне судове засідання, призначене на 4 грудня 2025 року не відбулось у зв`язку з технічною неможливістю фіксації такого внаслідок технічних перебоїв в роботі системи «Електронний суд».

16 грудня 2025 року судом було скеровано запит до Четвертої львівської державної нотаріальної контори для отримання копії спадкової справи після смерті ОСОБА_5

30 грудня 2025 року на адресу суду надійшла відповідь на запит Четвертої львівської державної нотаріальної контори щодо відсутності спадкової справи після смерті ОСОБА_5 .

Наступне судове засідання, призначене на 7 січня 2026 року не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

В судовому засіданні 9 лютого 2026 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з першою неявкою в таке належним чином повідомлених відповідачів.

В судовому засіданні 19 лютого 2026 року розгляд справи було відкладено за клопотанням представника позивачів у зв`язку з неможливістю останнього прибути у таке.

В наступному судовому засіданні 24 березня 2026 року розгляд справи повторно було відкладено у зв`язку з клопотанням представника позивачів про поновлення строку для подання доказів та скеруванням копії таких доказів відповідачам лише 24 березня 2026 року.

В судове засідання 27 квітня 2026 року позивачі, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце такого, не з`явились, представник позивачів ОСОБА_7 в поданому до суду 24 березня 2026 року клопотанні просив проводити наступне судове засідання без їх участі та вказав, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, в таке 27 квітня 2026 року потворно не з`явились, про причини неявки не повідомили, явку своїх представників не забезпечили, відзиву на позов, клопотання про відкладення розгляду справи чи будь-яких інших клопотань чи заяв по суті справи до суду не подали.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання треті особи в дане засідання явку своїх представників також не забезпечили, про причини неявки таких не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи, пояснень щодо позову чи будь-яких інших заяв чи клопотань до суду не подали.

За таких обставин, відповідно до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважав за можливе провести судове засідання у відсутності учасників справи та ухвалити заочне рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи, у зв`язку з чим в судовому засіданні 27 квітня 2026 року перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому у відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судовим розглядом встановлено, що згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12 травня 2010 року ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками на праві спільної сумісної власності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 66) на підставі рішення Виконавчого комітету Винниківської міської ради №152 від 27 квітня 2010 року (а.с. 67). Вказана обставина підтверджується також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26095914 від 12 травня 2010 року (а.с. 76).

Також відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №314544, виданого на підставі рішення 55 сесії 5 скликання Винниківської міської ради №2159 від 27 травня 2010 року ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2869 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 68-69).

Згідно з відповіддю Личаківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №172/02-15 від 21 травня 2025 року за результатами здійсненої перевірки у архівах відділу та за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про державну реєстрацію смерті ОСОБА_5 №168, складений 16 квітня 2024 року Управлінням адміністрування та розвитку громад Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 28).

При цьому згідно з відповіддю на запит Четвертої львівської державної нотаріальної контори №1629/01-16 від 19 грудня 2025 року відповідно до даних Спадкового реєстру спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилась (а.с. 177), відтак відомості щодо переходу права власності на належні йому ідеальні частки в спірному майні до його спадкоємців чи будь-яких інших осіб відсутні.

Відповідно до технічного паспорту на індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 18 березня 2010 року, будинковолодіння розташоване на земельній ділянці загальною площею 1630,8 м.кв. та складається з житлового будинку «А-1», прибудови «а-1», сараїв «Б», «В», «Г», колодязя «К», вбиральні «У» огорож «1», «3» та воріт «2». В будинку наявний підвал «пд» площею 42,9 кв.м., прибудова «а-1» площею 13,1 кв.м. та сам основний будинок «А-1» площею 69,6 кв.м. Згідно з експлікацією до плану будинку такий складається з двох однокімнатних квартир (а.с. 71-75).

При цьому рішенням Виконавчого комітету Винниківської міської ради №389 від 18 жовтня 2011 року було затверджено ОСОБА_1 вимоги до архітектурно-планувальної частини будівництва приватного житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 70).

Згідно з технічним паспортом на індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 8 листопада 2012 року, будинковолодіння складалося вже з двох житлових будинків - «А-1» та «А-1», побудованого на місці сараїв, прибудови «а-1», підвалу «пд.», мансарди «Мс», колодязя «К», та вбиральні «У» Згідно з експлікацією будинку «А-1» такий складається з двох однокімнатних квартир (а.с. 85-92).

Як вбачається з технічного паспорту на індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого на замовлення ОСОБА_1 станом на 22 лютого 2024 року, станом на даний час будинковолодіння розташоване на вказаній земельній ділянці складається з: житлового будинку «А-1», підвалу «пд.», прибудови «а-1», сходів «сх», колодязя «К», житлового будинку «2А-1» (побудований на місці сараїв), мансарди «Мс», веранди «2а-1», огорож «3», «4», «5». В будинку «А1» наявний підвал «пд.» площею 32 кв.м., на першому поверсі будинку фактично знаходяться дві квартири зі спільним входом: приміщення 1 кухня «1» площею 10,4 кв.м., житлова кімната «2» площею 20,5 кв.м., приміщення 2 тамбур «1» площею 2,6 кв.м., кухня «2» площею 7,3 кв.м., житлова кімната «3» площею 14 кв.м., житлова кімната «4» площею 7,7 кв.м., а також спільний коридор «І» площею 2,6 кв.м. Загальна житлова площа будинку 97,1 кв.м. (а.с. 77-84).

З оглянутих судом технічних паспортів на спірний будинок станом на 18 березня 2010 року, 8 листопада 2012 року, 22 лютого 2024 року та експлікацій до таких встановлено, що такі містять розбіжності в розмірі площ приміщень такого, водночас з відповіді ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» №939 від 6 березня 2026 року вбачається, що в технічному паспорті на садибний житловий будинок АДРЕСА_1 в характеристиці будинку, допоміжних будівель та споруд вказано площу забудови, а саме площу горизонтального перерізу по зовнішньому обводу будинку чи господарської будівлі першого наземного поверху. Зазначають, що в експлікації приміщень до плану житлового будинку вказується внутрішня площа приміщень, що визначається за їх розмірами, вимірюваними між опорядженими поверхнями стін і перегородок на рівні 1,1-1,3 метра від підлоги, згідно з Порядком проведення технічної інвентаризації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №488, та що враховуючи викладене площа забудови в характеристиці житлового будинку, допоміжних будівель та споруд є більшою ніж площа вказана в експлікації приміщень до плану вказаного житлового будинку (а.с. 227).

За заявою ОСОБА_1 ТОВ «Серб» в особі судового експерта Бочуляка Р.П. було проведено будівельно-технічну, земельно-технічну, оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизи, за результатами яких надано висновок експерта №25/24 від 8 травня 2024 року (а.с. 93-117).

В дослідницькій частині висновку експерт зазначив, що при дослідженні наданих матеріалів та даних отриманих від проведеного огляду встановлено, що будинковолодіння представляє собою земельну ділянку, на якій знаходяться земельні поліпшення, а саме: двоквартирний житловий будинок садибного типу під літ. «А-1» з прибудовою під літ. «а-1» та підвалом під літ. «пд» (загальною площею 97,1 кв.м., в тому числі житловою площею 34,5 кв.м., допоміжною площею 28 кв.м.); житловий будинок садибного типу під літ. «А'-1» з мансардою (загальною площею 165,8 кв.м., в тому числі житловою площею 96,8 кв.м., допоміжною площею 69,0 кв.м.); господарські будівлі та споруди: колодязь під літ. «К», вбиральня під літ. «У».

Вказав, що проведеним дослідженням не встановлено розбіжностей між паспортом на садибний житловий будинок АДРЕСА_1 виготовленого: ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», станом на 8 листопада 2012 року, та фактичним плануванням приміщень житлового будинку садибного типу (літ. «А-1» з прибудовою літ. «а-1», підвалом літ. «пд»).

При цьому звернув увагу на те, що згідно з технічним паспортом самочинно збудовані будівлі, або споруди в складі будинковолодіння відсутні, водночас на житловий будинок під літ. «А'-1» документів, що він введений в експлуатацію, не надано, а тому його можна вважати таким як зведений самовільно і у відповідності до Методичних рекомендацій щодо поділу (розподілу) будинковолодінь при проведенні розподілу такий до уваги не береться, хоч і було надано на дослідження первинні документи, а саме рішення Винниківської міської ради №389 від 18 жовтня 2011 року, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, технічний паспорт, тощо.

Зазначив, що згідно з Методичними рекомендаціями та завданнями поставленого перед експертом до поділу (розподілу, виділу) підлягає будинковолодіння (садиба) з наявними на ній покращеннями, а саме двоквартирний житловий будинок садибного типу під літ. «А-1» з прибудовою під літ. «а-1» та підвалом під літ. «пд» (загальною площею 97,1 кв.м., в тому числі житловою площею 34,5 кв.м., допоміжною площею 28,0 кв.м.); господарські будівлі та споруди: колодязь під літ. «К», вбиральня під літ. «У». Згідно поставленого перед експертом завдання йому необхідно було встановити чи технічно можливо, відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, розділити та виділити ідеальну та реальну частки в об`єкті нерухомого майна - садибного житлового будинку на АДРЕСА_1 , відповідно до ідеальних часток співвласників в розмірі по 1/5 та в розмірі 2/5 до 3/5 з переліком приміщень у будинку та будівель і споруд на земельній ділянці, згідно порядку користування, що склався між співвласниками, тощо.

Вказав, що загальна площа будинку літ. «А-1» становить 97,1 кв.м., на ідеальні частки співвласників в даному випадку припадає: по 1/5 19,42 кв.м., тобто у випадку об`єднання ідеальних часток співвласників у відповідності до порядку користування приміщеннями що склалися між ними, будуть становити: ОСОБА_1 з ОСОБА_2 38,84 кв.м.; ОСОБА_5 з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 58,26 кв.м. У відповідності до поставленого перед експертом питання щодо розподілу житлового будинку визначено реальні площі приміщень та реальні частки співвласників, які становлять: ОСОБА_1 з ОСОБА_2 : 42,9 кв.м. (ід. частка 38,8 кв.м., завищення становить 4,1 кв.м.); ОСОБА_5 з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 : 54,2 кв.м. (ід. частка 58,3 кв.м., заниження становить 4,1 кв.м.).

Проаналізувавши вимоги ДБН, щодо житла та склад приміщень у садибному будинку, а також взявши до уваги вище викладене експерт встановив, що технічно можливе виділення в натурі ідеальних часток співвласників (реальний розподіл) при умові їх об`єднання в порядку користування приміщеннями, що склався між співвласниками в садибному будинку під літ. «А-1», загальною площею 97,1 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, згідно з висновком експерта у відповідності до вимог чинного законодавства та нормативно-правових вимог в сфері будівництва та земельних відносин можливо провести розподіл будинковолодіння (садиби), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (будівля літ. «А-1», земельна ділянка з кадастровим номером 4610160300:04:004:0179), коли:

співвласникам ОСОБА_1 (ідеальна частка 1/5) та ОСОБА_2 (ідеальна частка 1/5), співвласникам 2/5 ідеальних часток виділити наступні приміщення у житловому будинку літ. «А-1», а саме: номер І (частину підвалу, площею 11,3 кв.м., під приміщенням на першому поверсі); номер 2-1 (тамбур), площею 2,6 кв.м.; номер 2-2 (тамбур), площею 7,3 кв.м.; номер 2-3 (житлова кімната), площею 14,0 кв.м.; номер 2-4 (кухня), площею 7,7 кв.м.; загальною площею 31,6 кв.м., житловою 14,0 кв.м., допоміжною 17,6 кв.м. та частину земельної ділянки згідно ідеальних часток співвласників;

співвласникам ОСОБА_5 (ідеальна частка 1/5), ОСОБА_4 (ідеальна частка 1/5), ОСОБА_3 (ідеальна частка 1/5), співвласникам 3/5 ідеальних часток виділити наступні приміщення у житловому будинку літ. «А-1», а саме: номер І (частину підвалу, площею 20,7 кв.м., під приміщенням на першому поверсі); номер І (коридор), площею 2,6 кв.м.; номер 1-1 (кухня), площею 10,4 кв.м.; номер 1-2 (житлова кімната), площею 20,5 кв.м.; загальною площею 33,5 кв.м., житловою 20,5 кв.м., допоміжною 10,4 кв.м. та частину земельної ділянки згідно ідеальних часток співвласників.

Загальна вартість запропонованого варіанту розподілу (поділу, виділу) житлового будинку, господарських будівель та споруд співвласникам 2/5 ідеальних часток, із заокругленням до цілих становить: 1253623 гривень.

Відповідно до запропонованого варіанту розподілу (виділу) житлового будинку, господарських будівель та споруд розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (літ. «А-1») співвласникам 2/5 ідеальних часток, відсутня необхідність виконувати будь-які будівельні роботи, оскільки поділ відбувається у відповідності до порядку користування, що склався між співвласниками. Виділ приміщення на горищі співвласникам у відповідності до розподілу на першому поверсі (на додатку №2 до висновку експерта - синій колір).

Загальна вартість у запропонованому варіанті розподілу (поділу, виділу) житлового будинку, господарських будівель та споруд співвласникам 3/5 ідеальних часток, із заокругленням до цілих, становить: 1468102 гривень.

У відповідності до проведеного розподілу та розрахунку часток встановлено, що співвласники 2/5 ідеальних часток повинні сплатити співвласникам 3/5 ідеальних часток за перевищення 164933 гривень.

Варіант розподілу земельної ділянки будинковолодіння у відповідності до розподілу будівель та cпоруд та ідеальних часток співвласників з розрахунку 2/5 ідеальні частки та 3/5 ідеальні частки:

співвласникам 2/5 ідеальних частин виділити земельну ділянку з наступними розмірами по ходу годинникової стрілки: 1,74 м.; 2,10 м.; 4,26 м.; 1,00 м.; 10,918 м.; 7,76 м.; 6,37 м.; 10,20 м.; 5,00 м.; 1,67 м.; 7,33 м.; 14,00 м.; 28,03 м.; 5,86 м., площею 0,0347 га. (на додатку №3 до висновку експерта - синій колір);

співвласникам 3/5 ідеальних частин виділити земельну ділянку з наступними розмірами по ходу годинникової стрілки: 19,88 м.; 11,87 м.; 11,94 м.; 10,93 м.; 5,86 м.; 1,74 м.; 2,10 м.; 4,26 м.; 1,00 м.; 10,92 м.; 7,76 м.; 6,37 м.; 10,20 м.; 5,00 м.; 7,17 м.; 15,39 м., площею 0,0522 га. (на додатку №3 до висновку експерта - фіолетовий колір).

При цьому у позові представник позивачів просить визнати за позивачами право приватної власності на приміщення, запропоновані експертом, а саме приміщення 2-1, номер приміщення 2-2, приміщення 2-3, приміщення 2-4, приміщення I, загальною площею 31,6 м.кв., а також виділити позивачам земельну ділянку, вказану експертом, площею 0,0347 га.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено його відокремлену частину, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Враховуючи, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Частиною першою статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

За змістом частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частинами першою та другою статті 120 ЗК України передбачено, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушень не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому відповідно до частин чотири та п`ять статті 89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.

Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до роз`яснень, наданих судам у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», зазначено, якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так у постанові від 23 квітня 2025 року у справі №357/3145/20 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №344/8200/14-ц, та зазначила, що у результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК, частини першої статті 50 Житлового кодексу України.

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.

Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.

Натомість за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому, за бажанням, можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку.

Винятком із цього правила є випадки, коли всі співвласники або всі, крім одного, бажають поділу майна. У такому випадку суд має визначити частки всіх співвласників та провести поділ майна із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретних окремих об`єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать кожному з колишніх співвласників. У цьому разі право спільної власності припиняється.

Поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 3 квітня 2013 року у справі №6-12цс13.

При цьому, вирішуючи питання поділу спільного майна або виділення частки з нього, суди повинні пам`ятати, що визначальним для цього є не усталений співвласниками порядок користування будинком, а розмір їх часток та технічна можливість поділу будинку відповідно до цих часток.

Крім того, слід пам`ятати, що згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Отже, добудови, прибудови або будь-які поліпшення житлового будинку, які зробив один із його співвласників без згоди іншого (інших), не можуть впливати на розмір часток співвласників при поділі цього будинку, а відтак і їх вартість, проте, якщо це технічно можливо, залишаються у володінні того, хто їх збудував.

Так з наданих документів дійсно вбачається, що позивачі як співвласники спірного будинковолодіння мають право на виділ їм в натурі частки вказаного нерухомого майна, яка перебуває в їх фактичному користуванні. При цьому якщо така частка перевищує розмір ідеальної частки, що належить їм, з них на користь інших співвласників підлягає стягненню відповідна грошова компенсація.

Водночас, в даній позовній заяві позивачі просять поділити в натурі спірний житловий будинок шляхом визнання за ними зокрема права приватної власності на частину житлового будинку та господарські споруди, що відповідають таким розмірам: номер приміщення 2-1, тамбур площа 2,6 м.кв. + номер приміщення 2-2, тамбур площа 7,3 м.кв. + номер приміщення 2-3, житлова кімната площа 14,0 м.кв. + номер приміщення 2-4, кухня площа 7,7 м.кв. + номер приміщення I, підвал- площа 11,3 м.кв. При цьому вказують, що загальна площа даних приміщень становить 31,6 м.кв., житлова площа 14,0 м.кв., допоміжна 17,6 м.кв., посилаючись на висновок експерта.

Як вже зазначалось судом вище, в висновку експертом дійсно зазначено, що провести розподіл будинковолодіння (садиби), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (будівля літ. «А-1», земельна ділянка з кадастровим номером 4610160300:04:004:0179), можливо, а саме шляхом виділу позивачам наступних приміщень у житловому будинку літ. «А-1», а саме: номер І (частину підвалу, площею 11,3 кв.м., під приміщенням на першому поверсі); номер 2-1 (тамбур), площею 2,6 кв.м.; номер 2-2 (тамбур), площею 7,3 кв.м.; номер 2-3 (житлова кімната), площею 14,0 кв.м.; номер 2-4 (кухня), площею 7,7 кв.м.; загальною площею 31,6 кв.м., житловою 14,0 кв.м., допоміжною 17,6 кв.м. та частини земельної ділянки згідно ідеальних часток співвласників.

Водночас, вказаний висновок містить очевидні арифметичні помилки. Так сам експерт в дослідній частині висновку вказує, що реальні площі приміщень та реальні частки співвласників ОСОБА_1 з ОСОБА_2 у відповідності до порядку користування приміщеннями, що склалися між ними, становлять 42,9 кв.м., їх ідеальна частка дорівнює 38,8 кв.м. та завищення становить 4,1 кв.м.

При цьому шляхом сумування площ приміщень, які позивачі просять виділити їм встановлено, що загальна площа таких складає саме 42,9 кв.м., а не 31,6 кв.м., житлова площа таких дійсно 14 кв.м., однак допоміжна площа 28,9 кв.м., а не 17,6 кв.м., як вказує експерт у висновку та позивачі в позовній заяві.

В постанові від 29 січня 2021 року у справі №22-ц/354/11 Верховний Суд наголосив, що суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився. Якщо такі помилки наявні у висновку експерта або в наданих суду документах, вони судом не виправляються. Арифметичні помилки у висновку експерта усуваються шляхом допиту експерта та уточнення ним свого висновку або враховуються судом під час оцінки цього доказу.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З врахуванням вказаних положень суд не вправі самостійно виправляти помилки, допущені позивачем при зверненні до суду з позовом в позовних вимогах.

Суд звертає увагу на те, що незважаючи на те, що висновок експерта містить очевидну арифметичну помилку, стороною позивача не заявлялось клопотання про виклик експерта для допиту та уточнення ним свого висновку, суд не зобов`язаний викликати такого з власної ініціативи, оскільки хоч ч. 5 ст. 102 ЦПК України і визначено, що суд має право викликати такого для надання усних пояснень щодо його висновку в тому числі з власної ініціативи, однак ч.ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а також що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, при цьому згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України за загальним правилом збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Відтак наданий висновок експерта не може бути покладений судом в основу рішення.

Також суд звертає увагу на те, що варіант поділу в натурі спірного житлового будинку, вказаний позивачами в позовній заяві, призведе до ситуації, коли залишатиметься нерозприділеною частина площі вказаного будинку.

Окрім того, оскільки площа приміщень, які позивачі просять їм виділити, є більшою, ніж вказана ними ж загальна площа таких, суд не вправі вирішити питання щодо часткового задоволення позову шляхом виключення посилання на загальну площу таких, оскільки в такому випадку відбудеться фактичне збільшення розміру позовних вимог, яке є прерогативою виключно самих позивачів.

При цьому, як неодноразово зазначав Верховний Суд, неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №378/596/16-ц, від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20).

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення у справі у відповідності до статті 141 ЦПК України суд повинен вирішити питання судових витрат. Оскільки суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати позивачів відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 265, 273, 274, 280, 282-284, 289 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про поділ житлового будинку та виділ земельної ділянки в натурі відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка подається до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивачі: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідачі: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

ОСОБА_5 , помер, останнє місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Треті особи: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», місцезнаходження: 79024, м. Львів, вул. Липинського, 54, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03348525;

Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, місцезнаходження: 79019, м. Львів, пр-т В. Чорновола, 4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39769942.

Суддя: Стрепко Н.Л.