Рішення № 136244399, 04.05.2026, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/205/26

Номер провадження 2-о/298/3/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

судді Зизич В.В.,

секретарі судового засідання Керецман Х.Ю.,

номер справи 298/205/26,

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Малоберезнянська сільська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Біланинець І.І., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Малоберезнянська сільська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення,

за участю: представника заявниці ОСОБА_1 , - адвоката Біланинець І.І.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Біланинець І.І.,звернулася до суду із вказаною вище заявою, в якій просить ухвалити рішення, яким заяву в інтересах інваліда 2-ї групи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , важкохворої, лежачої особи, що потребує постійного догляду, утримання та опіки, зареєстрованої та сумісно проживаючої по АДРЕСА_1 , разом з її сином ОСОБА_2 , який сумісно проживає з нею, здійснює за нею постійний догляд, утримання та опіку задовольнити та визнати факт сумісного проживання, постійного піклування, утримання, догляду та опіки зацікавленою особою, а саме сином ОСОБА_2 .

В обгрунтування заяви зазначила, що вона є важкохвора, лежача, інвалід 2-ї групи, та потребує постійного догляду, утримання та опіки, зареєстрована та постійно сумісно проживає разом з зацікавленою особою ОСОБА_2 , який здійснює за нею постійний догляд, утримання та опіку.

Зазначається, що факт постійного сумісного проживання, догляду, утримання та опіки ОСОБА_2 , який є індивідуальним сільськогосподарським підприємцем по вирощуванню сільськогосподарської продукції та матеріально забезпечений, інваліда 2-ї групи ОСОБА_1 за її особистим волевиявленням, що не суперечить чинному законодавству України, та служить її інтересам, та погоджено з органами місцевого самоврядування, оскільки особа, її син до цього постійно проживала з інвалідом 2-ї групи ОСОБА_1 , вела постійний догляд, утримання та опіку, і передача постійного догляду, утримання та піклування з відома та за згодою органів місцевого самоврядування покладено на ОСОБА_2 , до якого жодних зауважень не поступало, і є законним волевиявленням інваліда 2-ї групи ОСОБА_1 і відповідними в подальшому наслідками для особи, яка постійно з нею проживає, здійснює догляд, утримання та опіку (отримання спадку та інших преференцій).

За час сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який займається індивідуальним підприємництвом, має в наявності значну кількість землі сільськогосподарського призначення, техніку, механізми та матеріально забезпечений і не потребує матеріальної допомоги від держави, вели та ведуть спільний бюджет та спільне господарство, купували побутову техніку та різні речі, медикаменти, витрати на лікування, тощо.

Вказує, що ОСОБА_2 має в користуванні легковий автомобіль і постійно, в разі необхідності доставляє свою маму ОСОБА_1 до лікувальних закладів для надання їй відповідної медичної допомоги.

Зазначається, що заробітна плата та інші доходи ОСОБА_2 безпосередньо витрачались на утримання інваліда 2-ї групи ОСОБА_1 , оскільки розмір пенсії інваліда не міг забезпечити її життєві потреби. Згідно інформації Великоберезнянського відділення ПФУ розмір її пенсії як інваліда 2-ї групи складає 4450 грн., що занадто мало для її повноцінного існування, утримання, догляд та опіка зі сторони ОСОБА_2 є необхідним.

Посилається, що фізичних осіб, які б надавали інваліду 2-ї групи ОСОБА_1 соціальні послуги по її постійному догляду утриманні та піклуванні не має, оскільки відсутні кошти для цих потреб у місцевому бюджеті в зв`язку з надзвичайним станом в Україні. Окрім того, ОСОБА_1 бажає, щоб постійний догляд, утримання та опіку проводив саме її син ОСОБА_2 , якому будуть передані всі майнові та немайнові права (спадок) в разі настання права на спадщину і це її волевиявлення, яке не противорічить чинному законодавству України.

Наголошує, що згідно довідок Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (управління обслуговування громадян) заявник, інвалід 2-ї групи знаходиться на їх обліку і отримує пенсію, яка є мізерною. Факт проживання однією сім`єю інваліда 2-ї групи ОСОБА_1 разом з її сином ОСОБА_2 і факт постійного догляду, утримання, піклування, опіки та матеріального забезпечення підтверджують довідкою про склад сім`ї інваліда.

На підставі викладеного, представник заявника вважає, що встановлення фактів спільного проживання за однією адресою з заявником інвалідом 2-ї групи ОСОБА_1 та перебування на постійному догляді, утриманні та опіці її сина ОСОБА_2 достовірно підтверджений належними і допустимими доказами, а тому заявлені вимоги заявника слід задовольнити.

Ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської областівід 26 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Біланинець І.І., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Малоберезнянська сільська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження з викликом осіб, які беруть участь у справі.

Заявниця ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 та представник заінтересованої особи Малоберезнянської сільської ради, будучи належним чином повідомленими про час, місце та дату розгляду справи, у судове засідання 29.04.2026 не з`явилися.

Представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Біланинець І.І. у судовому засіданні надав заяву його довірительки ОСОБА_1 в якій вона з посиланням на виїзд на лікування поза межі Закарпатської області просить розгляд справи проводити без її участі та участі її сина - заінтересованої особи ОСОБА_2 , з участю її представника адвоката Біланинець І.І.

Також адвокат Біланинець І.І. у судовому засіданні надав заяву заінтересованої особи ОСОБА_2 , в якій останній з посиланням на те, що виїхав за межі Закарпатської області на лікування разом з мамою просить справу розглядати без його участі, з участі представника його мами ОСОБА_1 - адвоката Біланинець І.І.

Представник заінтересованої особи Малоберезнянської сільської ради у судове засідання не з`явився. Попередньо на електронну адресу суду надійшла заява за підписом сільського голови Любові Лавер, в якій вона просить розгляд справи провести без участі представника сільської ради, проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності заявниці та заінтересованих осіб згідно ч. 3 ст. 211, ч.1 ст.223 ЦПК України.

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Біланинець І.І. в судовому засіданні заяву підтримав та просив задовольнити з підстав наведених у такій. Пояснив, що його довірителька хоче, щоб догляд за нею здійснював саме син ОСОБА_2 , її чоловік помер, а вона хворіє, інших осіб не має. Звернув увагу на те, що відповідно до позицій Верховного Суду факти, про встановленя яких просить заявниця, можуть бути встановлені в судовому порядку, всі докази заявницею надані, інших нема.

За наслідком розгляду даної справи, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч.1 ст.244 ЦПК України відклав судове засідання для ухвалення та проголошення судового рішення на 04.05.2026 о 15.00 год.

Заслухавши пояснення представника заявниці, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які заявниця посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють правовідносини, суд доходить наступних висновків.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд керується таким.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. (ст.315 ЦПК України).

Відповідно до ст.318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Мета встановлення факту це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.

З огляду на викладене, необхідно врахувати правову мету звернення заявниці до суду.

Згідно зі статтею 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За загальним правилом, окреме провадження - це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, в якій просить встановити наступні факти: факт сумісного проживання; факт постійного піклування; факт утримання; факт догляду; та факт опіки, над нею її сином ОСОБА_2 .

Згідно із статтею 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом п"ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 N5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім"ї" членами сім"ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв"язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім"ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім"ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім"ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об"єдналися для спільного проживання.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 у справі №1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім"ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 31.03.2020 у справі №205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім"єю спрямоване на довготривалі відносини.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.08.2018 у справі № 644/6274/16-ц.

З долучених до заяви документів, судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджені копією паспорта громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_1 , зокрема на сторінці 11 міститься відмітка про зареєстроване місце проживання, та довідкою про відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №3 від 08.01.2026, виданою старостою Малоберезнянського старостинського округу Іванцик В.В., з якої слідує, що за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрована ОСОБА_1 .

Згідно витягу з реєстру територіальної громади Дубриницької сілської ради №2025/018558190 від 11.12.2025, адреса місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Разом з цим, заявницею до заяви не додано жодного доказу, на які вона посилається як на підставу своїх вимог щодо встановлення факту сумісного проживання, постійного піклування, утримання, догляду та опіки над нею її сином ОСОБА_2 .

Так, матеріали справи не містять підтвердження того, що заінтересована особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Жодного документу щодо цього заявником не надано, а долучені до заяви матеріали жодним чином не містять інформаціїї щодо наявності родинних зв"язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У заяві ОСОБА_1 стверджує про те, що піклування, утримання, догляд та опіку на нею здійснює ОСОБА_2 , оскільки інші особи, які б могли це здійснювати відсутні. На думку заявниці, ця обставина підтверджується довідкою про склад сім"ї.

Судом зауважується, що згідно долученої до заяви довідки про відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №3 від 08.01.2026, що видана старостою Малоберезнянського старостинського округу ОСОБА_3 , така видана власнику житлового приміщення ОСОБА_2 , в тім що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Жодних відомостей щодо здійснення піклування, утримання, догляду та опіки над ОСОБА_1 вказаний документ не містить, як і не містять такого інші долучені до заяви докази.

У заяві містяться посилання щодо того, що заявниця ОСОБА_1 перебуває на утриманні ОСОБА_2 , останній займається індивідуальним підприємництвом, має в наявності значну кількість землі сільськогосподарського призначення, техніку, механізми та матеріально забезпечений, останні вели та ведуть спільний бюджет та спільне господарство, ОСОБА_2 має в користуванні легковий автомобіль і забезпечує транспортування ОСОБА_1 до лікувальних закладів для надання їй відповідної медичної допомоги, сама заявниця отримує пенсію в розмірі 4450 грн., однакжодних доказів щодо цих обставин заявницею не додано до заяви.

Посилаючись на необхідність постійного догляду, піклування та опіки, заявниця не надає документального підтвердження тим обставинам, що вона потребує цього від інших осіб.

Так, у матеріалах справи міститься копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вид пенсії по інвалідності 2 гр., загальне захворювання, дата видачі 03.12.2025, термін дії 31.12.2026. Також до матеріалів долучено Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 108/25/2196/В, дата прийняття рішення 13.11.2025, номер рішення 108/25/2196/Р (№1636 від 13.11.2025, видане НКП "Закарпатський клінічний центр кардіології та кардіохірургії Закарпатської обласної ради").

При цьому, надані документи не містять даних, що ОСОБА_1 є особою, яка потребує постійного догляду, піклування та опіки, як на це міститься посилання в заяві, як і не містять даних, що ОСОБА_2 є особою, яка здійснює такий догляд, піклування та опіку.

Більше того, у графі 17.1.3 даного Витягу, Рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді, зазначено «не застосовується».

Відповідно частини 1 статті 55 ЦК України, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Частиною першою статті 58 ЦК України регламентовано, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена (ч. 1 ст. 59 ЦК України).

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування (ч. 1, ч. 2 ст. 60 ЦК України).

Відтак, вказаними положеннями Закону визначений порядок та спосіб вирішення питання щодо встановлення опіки та піклування.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 94 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлені вимоги недоведені, відтак суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Біланинець І.І., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Малоберезнянська сільська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

- заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

- заінтересована особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

- заінтересована особа Малоберезнянська сільська рада, місцезнаходження: 89040, с. Малий Березний, вул. Центральна, 60, Ужгородський район Закарпатська область.

Повне судове рішення складено 4 травня 2026 року.

Суддя Зизич В.В.