Рішення № 136242041, 05.05.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 641/8597/25

Провадження № 2/354/369/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 травня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ковалюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Стремінської А.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Яремче цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитної заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад обставин справи

Представник позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» 06.11.2025 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, в якій просила стягнути з відповідача на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4630901 від 08.05.2024 в розмірі 17 377,50 грн та понесені судові витрати: судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Позов мотивує тим, що між ТОВ «ЛІНЕУРА УКАЇНА» та відповідачем був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4630901 від 08.05.2024, зобов?язання за якими цією установою були виконані шляхом видачі кредиту у розмірі 3 500,00 гривень. Але відповідач свої зобов?язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування ним, у строки і порядку встановлені договором, не виконав. Тому, у цієї установи виникло право вимоги до відповідача на суму 17 377,50 гривень, з яких: 3 500,00 грн це основна сума боргу, 12 127,50 грн сума боргу по відсотках, 1 750,00 грн неустойка. Проте, оскільки було відступлено право вимоги за вищевказаним договором до позивача, згідно Договору факторингу № 01.02-36/24 від 24.12.2024, саме останній отримав право вимоги сплати боргу за цим договором.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі

Представник позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулася до Слобідського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова цивільну справу № 641/8597/25, провадження № 2/641/852/2026 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана цивільна справа від 09.02.2026 була передана судді Бурдун Т.А.

09.02.2026 суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Бурдун Т.А. вказану справу передала для розгляду за підсудністю до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2026 головуючою суддею в справі визначено Ковалюк О.М.

Ухвалою судді від 06.03.2026 дану справу прийнято до свого провадження, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

13.01.2026 до суду надійшла відповідь № 2233775 з Єдиного демографічного реєстру, згідно якого ОСОБА_1 зареєстрований як ВПО за адресою АДРЕСА_1 , на яку судом направлялася кореспонденція.

Представник позивача в судове засідання не з?явилася, однак звертаючись з позовом до суду, в прохальній частині позовної заяви та в клопотанні просить розгляд справи проводити у її відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з?явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, додатково повідомлявся, шляхом розміщення на офіційному вебпорталі судової влади України.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

08.05.2024 ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» уклали між собою договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4630901, який був підписаний електронним підписом позичальника 32593 (а.с. 9-22).

За цим договором товариство надало відповідачу кредит у розмірі 3 500,00 грн строком на 360 днів, з фіксованою процентною ставкою, стандартна процентна ставка 1,5% в день, знижена процентна ставка 1,2% в день (підпункти 1.2.-1.4.2. кредитного договору).

Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

У пункті 9.9 кредитного договору зазначено, що підписуючи цей договір, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», розміщені на Вебсайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов?язується неухильно їх дотримуватися.

З додатку № 1 до кредитного договору видно, що ОСОБА_1 зобов?язався до 02.05.2025 повернути ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 22 085,00 грн кредиту, з яких: 3 500,00 грн основна сума кредиту, 18 900,00 грн проценти за користування кредитом (а.с. 19).

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої зобов?язання перед ОСОБА_1 , перерахувавши йому 3 500,00 грн кредитних коштів на банківську картку, яку останній вказав в у пункті 2.1 кредитного договору. Факт отримання відповідачем кредитних коштів також підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» iPay.ua вих. № 1-2612 від 26.12.2024 (а.с. 37).

Згідно наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості за договором № 4630901 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідач взятих на себе зобов?язань належним чином не виконав, проценти за користуванням кредиту у повному обсязі не сплатив. В зв`язку із чим, станом на 24.12.2024, заборгованість відповідача складає 17 377,50 грн, з яких: 3 500 грн заборгованість по основному боргу; 12 127,50 грн заборгованість за процентами (за період з 08.05.2024 по 24.12.2024, тобто в межах строку кредитування); 1 750,00 грн заборгованість по штрафних санкціях (а.с. 32-36).

24.12.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 01.02-36/24, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передало (відступило) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Сторони зазначеного договору факторингу у повному обсязі виконали взяті на себе зобов?язання, зокрема, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перерахувало ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» обумовлений у пункті 4.1 договору факторингу розмір фінансування за реєстром боржників на суму 1 247 267,25 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 9881 від 27.12.2024 (а.с. 38-50).

Відповідно до реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 01.02-36/24, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 4630901 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в сумі 17 377,50 грн, з яких: 3 500 грн заборгованість по основному боргу; 12 127,50 грн заборгованість за процентами; 1 750,00 грн заборгованість по штрафних санкціях.

Позивачем будь яких нарахувань не здійснювалось.

У зв?язку із тим, відповідач не виконав свої грошові зобов?язання за договором № 4630901 від 08.05.2024, станом на 24.12.2024 вже перед новим кредитором за цим договором - ТОВ «СВЕА ФІНАНС», у ОСОБА_1 виник борг по кредиту, який на день звернення до суду відповідач не сплатив.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання на підставі договору кредиту, які регулюються ЦК України.

Вирішуючи даний спір суд виходить з таких мотивів та правових норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов?язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 вищевказаного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз?яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз?яснення логічно пов?язані з нею.

Приписами статей 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов?язання.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

З огляду на викладене та відповідно до ч. 1 ст. 12 вищевказаного Закону, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Стаття 512 ЦК України регламентує, що кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права

грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги (ст. 1084 ЦК України).

Пунктом 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов?язаний виконати свій обов?язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов?язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Висновки суду

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність порушення відповідачем права позивача щодо повернення кредитних коштів з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов?язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідач порушив умови договору про надання споживчого кредиту № 4630901 від 08.05.2024, неналежно виконуючи взяті на себе зобов?язання. Даних про належне виконання відповідачем умов кредитного договору суду не надано. Зазначене підтверджується наданими розрахунками заборгованості.

При цьому суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23.04.2024 не більше 1,5%, а з 21.08.2024 не більше 1%. Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства.

Договір про надання споживчого кредиту № 4630901 між сторонами укладено 08.05.2024, із наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що проценти кредитування за період з 08.05.2024 по 06.06.2024 нараховані за зниженою процентною ставкою 1,2 %, а вже з 07.06.2024 по 24.12.2024 за процентною ставкою 1,5 %, тобто з 21.08.2024 у розмірах більших, ніж встановлені законом.

Враховуючи встановлені п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» максимальних розмірів денної процентної ставки, розмір відсотків за кредитним договором становить:

за період з 08.05.2024 по 06.06.2024 1 260,00 грн (3 500,00 грн тіло кредиту х 1,2% розмір пільгової процентної ставки х 30 кількість днів у періоді);

за період з 07.06.2024 по 20.08.2024 3 937,50 грн (3 500,00 грн тіло кредиту х 1,5% розмір пільгової процентної ставки х 75 кількість днів у періоді);

за період з 21.08.2024 по 24.12.2024 4 410,00 грн (3 500,00 грн тіло кредиту х 1% розмір процентної ставки х 126 кількість днів у періоді).

Загальний розмір відсотків за вказаний період становить 9 607,50 грн.

Щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 1 750,00 грн, то суд вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, у зв?язку з наступним.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан діяв, триває і не припиняв свою дію в період нарахування штрафу позикодавцем.

Тобто, в цьому випадку відповідач як позичальник звільнений від обов?язку сплати штрафу за прострочення своїх кредитних зобов?язань, оскільки такі нараховані після укладення кредитного договору з 08.05.2024 та під час дії воєнного стану.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 1 750,00 грн задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача, з ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 4630901 від 08.05.2024 в розмірі 13 107,50 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в сумі 3 500,00 гривень та простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 9 607,50 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 971 від 28.10.2025 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 грн (а.с. 8).

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1 827,17 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 288-289 ЦПК України,

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 4630901 від 08.05.2024 в сумі 13 107 (тринадцять тисяч сто сім) гривень 50 копійок.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень 17 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Яремчанським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місце знаходження: вул. Іллінська, буд. № 8, м. Київ, 04070.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 .

Головуюча суддя: Оксана КОВАЛЮК