Рішення № 136242035, 05.05.2026, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 201/15121/25

Провадження № 2/353/359/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Луковкіної У.Ю.

секретаря судового засідання Мороз М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,-

в с т а н о в и в :

27.11.2025 року ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» звернулось в Соборний районний суд міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням в сумі 22636,39 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.04.2023 року відбулось ДТП за участі забезпеченого транспортного засобу марки «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 . 24.05.2023 року постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 73186,69 грн. потерпілому. В свою чергу відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність у АТ «ПРОСТО-страхування», яке здійснило виплату страхового відшкодування лише в розмірі 50550,30 грн. Отже позивач просить стягнути з відповідача різницю несплаченого страхового відшкодування в сумі 22636,39 грн. Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

02.12.2025 року ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра Покопцевої Д.О. цивільну справу за позовом ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації, вирішено передати на розгляд за підсудністю до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

05.01.2026 року ухвалою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Кіндратишин Л.Р. цивільну справу за позовом ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації, вирішено передати на розгляд за підсудністю до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області.

17.03.2026 року до Тлумацького районного суду Івано-Франкіської області надійшла цивільна справа за позовом ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації, яка на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цього ж дня передана для розгляду судді Тлумацького районного суду Івано-Франкіської області Луковкіній У.Ю.

17.03.2026 року, суд, в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

25.03.2026 року до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області надійшла відповідь Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, надана на запит суду, стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача, в яких зазначено, що відповідач ОСОБА_1 значиться зареєстрованим по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Крім цього, даною ухвалою було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву та п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання ним заперечення, а позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Згідно ч.1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

У відповідності до ч.ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

В судове засідання представник позивача ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» не з`явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи провести без його участі. Не заперечив щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, відзиву на позовну заяву суду не надав, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в порядку ст. 128 ЦПК України, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 Заочний розгляд справи.

Тому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 280 ЦПК України, та того, що відповідач про причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав, а позивачем подано достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.02.2023 року між ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» (позивач) та ОСОБА_2 був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № 3014/207/003856 строком з 24.02.2023 року по 23.02.2024 року. Згідно з умовами договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, у разі настання страхового випадку страховик виплачує страхувальнику страхове відшкодування у випадку заподіяння шкоди транспортному засобу марки «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, незаконного заволодіння, інших подій (а.с. 10-22).

25.04.2023 року близько 18 год. 30 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Чорновола, 159, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz 814», д.н.з. НОМЕР_2 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та не дотримався безпечної дистанції, здійснюючи рух заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху, в результаті чого здійснив наїзд на транспортний засіб, що стояв, марки «Honda», дн.з. НОМЕР_1 (власником якого є ОСОБА_2 ). Внаслідок цього транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3б), 10.9, 13.1 Правил дорожнього руху .

Вищенаведені обставини відображені у відповіді Національної поліції України (а.с. 23-26) та постанові Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24.05.2023 року, яка набрала законної сили 06.06.2023 року, та якою встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 27-30).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч. 3 ст. 102 Закону України «Про страхування» у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим. Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).

02.05.2023 року ОСОБА_2 (потерпілий) звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» (позивач) з письмовими поясненнями та заявою про виплату страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспортного засобу (а.с. 31-33). Відповідно до копії акту огляду транспортного засобу № OS115740, копії рахунку № НОМЕР_3 від 02.05.2023 року (ФОП ОСОБА_3 ), копії страхового акту № G-12605-1 від 03.05.2023 року, вартість страхового відшкодування, яка підлягала виплаті потерпілому ОСОБА_2 внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, становить 73186,69 грн., з яких 4827,20 грн. вираховано за несплачені страхові платежі за договором страхування, а решту суми страхового відшкодування в розмірі 68359,49 грн. виплачено ФОП ОСОБА_3 (копія платіжної інструкції № 43430 від 04.05.2023 року), як надавачу послуг замовнику ОСОБА_2 (потерпілий) по ремонту пошкодженого траноспортного засобу марки «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_1 , з призначенням платежу: «страхове відшкодування ОСОБА_2 згідно страхового акту № G-12605-1 та рахунку № СЧ2219829» (а.с. 38-85).

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1961-IV).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на момент завдання шкоди) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на момент завдання шкоди) у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Станом на момент настання страхового випадку (ДТП), а саме 25.04.2023 року, цивільно-правова відповідальність забезпеченого транспортного засобу марки «Mercedes-Benz 814», д.н.з. НОМЕР_2 , яким на момент ДТП керував ОСОБА_1 (відповідач), була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 209178670, страховиком за яким є АТ «ПРОСТО-страхування» (змінено на АТ «ПРОСТО») (а.с. 86).

В свою чергу, АТ «ПРОСТО» частково відшкодувало ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» (позивач) суму страхового відшкодування в розмірі 50550,30 грн., що підтверджується копіями розрахунку коефіцієнту фізичного зносу КТЗ та страхового акту № 163849 від 31.07.2023 року (а.с. 87-96).

13.02.2024 року ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» (позивач) направив відповідачу претензію про необхідність сплати різниці суми виплаченого відшкодування в розмірі 22636,39 грн. (а.с. 100). Однак, як зазначає позивач, вказана шкода не була відшкодована.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно зі статтею 999 ЦК України Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд суд звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), де вказано, що:

«68. Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

69. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

70. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

72. Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

73. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

74. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність».

Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/4790/19, вказано, що: «у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 з урахуванням викладених норм зазначено, що якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, та за мінусом франшизи».

Згідно постанови Верховного суду у складі Судової палати Касаційного цивільного суду від 03.10.2018 року у справі N 686/17155/15-ц, правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу та франшизи, а за решту - безпосередній винуватець.

Порядок розрахунку фізичного зносу передбачений методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11. 2003 року № 142/5/2092.

Відповідно до пункту 7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює 0 для нових складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема, 5 років-для легкових КТЗ виробництва країн СНД, та 7 років-для інших легкових КТЗ.

У пункті 7.39 Методики визначено, що винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Отже судом встановлено, що АТ «ПРОСТО» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відшкодувало позивачу ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» виплачене страхове відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, а саме в сумі 50550,30 грн., а отже з відповідача слід стягнути на користь позивача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням), що становить 22636,39 грн. (73186,69 грн 50550,30 грн.= 22636,39 грн.), оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 02.04.2025 року під час розгляду справи № 369/15321/20, предметом якого були тотожні з цією справою правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, з врахуванням того, що позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, а відповідач та його представник не надали суду належних, достовірних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,0 грн. (платіжна інструкція № 14802 від 14.11.2023 року, а.с. 102).

На підставі ст.ст. 102, 108 Закону України «Про страхування», ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на момент завдання шкоди), ст.ст. 22, 979, 993, 999, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія «Універсальна», розташованого на бульварі Лесі Українки, 9, в м. Київ, ЄДРПОУ: 20113829, - 22636,39 грн. (двадцять дві тисячі шістсот тридцять шість гривень 39 копійок) на відшкодування суми виплаченого страхового відшкодування.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія «Універсальна», розташованого на бульварі Лесі Українки, 9, в м. Київ, ЄДРПОУ: 20113829 2684,0 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА